О Листах римському другу українським перекладі

О «Листах римському другу «українським переводе

А.Титов.

Иосиф Бродський.

Письма римському другу (з Марциала).

Нынче вітряно і хвилі з перехлестом.

Незабаром осінь, все зміниться на округе.

Смена фарб цих трогательней, Постум,.

ніж вбрання зміна у подруги.

Iосiф Бродський.

Сергiй Злючий.

Листи до римського друга.

(iз Марцiала).

Хвиля дужчає і вiтер чи не свище.

Скоро осiнь, все мiниться швидкоплинно.

Змiна, Постуме, цих фарб розчулить швидше, анiж подруги убору перемiна.

В оригіналі перед «і «немає коми. Формально не зовсім правильно. Якщо «вітряно і холодно », тоді кома непотрібна. Без коми «хвилі з перехлестом «стає теж назвою виду погоди, проявом майже званого у російській особистого початку. У переведенні ефект пом’якшено, і кома непотрібна. У оригіналі (здається мені?) з'єднані одушевленное-везде-сущее («вітряно ») і конкретно-вещественное («хвилі з перехлёстом »). Звичайні для читача російської лірики асоціації задано словами «осінь », «зміна », «округу «- й побудований міст від часу — через вказівку зміну — до простору і колу, повторення. Усе це втрачено у перекладі.

Но слово «трогательней «дисонансом достукується до оригіналі! Часи і стихії - і стареча неміч і розчулення, коли перевдягається подруга? Переклад («розчулить ») точний, але щоб мені слово «трогательней «(хто чтокого «зворушує «??) не подобається — воно, на відміну «розчулить », ПОЗА розмовної мови.

В останньої рядку він і слідом за перекладач однаково бредуть хитаючись, переставляючи слова.

Дева тішить до певної межі ;

далі ліктя не підеш чи колена.

Сколь ж радіснішим прекрасне поза тела:

ні обійми неможливі, ні измена!

Дiва тiшить до вiдомих між, властиво, трохи лiктя чи колiна — вся розрада.

Тож вiдраднiше прекрасне поза тiлом:

нi обiйми неможливi, анi зрада.

Сразу видно, як перекладач випрямив ритм, ЗБЕРІГШИ МЕТР.

В оригіналі ясно видно извив і пританцовывание. У оригіналі сумнівне сусідство «стней », «сное »; «ни-не-ни-и «- шелест і путание звуків. Певна, жорстка римування «розрада — зрада «своєї «військової «і тривожною («зрада «- значно більше зрадництво, ніж адюльтер), «мужній «асоціацією продовжують іронію у перших двох рядків. Перекладач підготував перехід до подальшої розмови про життя і влади, а оригіналі досить манірно звучать (крім початку) катрени відділені знаком «—- «, у самому справі там катрени «висять » .

Посылаю тобі, Постум, ці книги.

Що у Києві? М’яко стелять? Спати не жестко?

Как там Цезар? Чим він зайнятий? Усі интриги?

Усі інтриги, мабуть, так обжорство.

Надсилаю тобi Постуме, цi книги.

Що в столицi? Замiсть справ лише жести?

Як там Цезар? У чому клопiт? Усі iнтриги?

Все інтриги і, співуче ж, ненажерство.

Первое «е «в слові «ненажерство «мовою звучить як російське «е ». «Напевно «- то радше «напевно », ніж «мабуть ». Будь-яке вказівку на постіль усунуто. Введено традиційне стійке протиставлення справи і жесту. У цьому дістало сил на гру слів: «жорсткожести » :) Заключне «ненажерство «звучить жорстко і цього виразно, вся строфа — як вердикт. Аби прибрати самі реверанси ритму, перекладач навіть прибрав кому у спілкуванні!

Слово «зайнятий «має школьно-официально-канцелярский присмак, а «Цезар зайнятий », по суті, дивне вираз. Ми говоримо таке, не помічаючи його дива. «У чому клопiт «- що ж (у Києві) клопоти — в усіх, не тільки в Цезаря — але українською різкіше й визначеніше, ніж російською («клопiт «однини чоловічого роду — якась єдина турбота, від якої шаленіють все).

Я сиджу у своїй саду, горить светильник.

Ні подруги, ні обслуги, ні знакомых.

Вместо слабких світу цього й сильних ;

лише згодне гуденье насекомых.

Я сиджу в своїм саду, горить свiтильник.

Час нi подруг, нi знайомих не закине.

Замicть ницих цого свiту ачи сильних ;

лише стишене дзижчання комашине.

С цієї строфи багато починали читання Бродського. Вона зовсім рідна, вона стоїть епіграфом до «Життя комах «У. Пелевіна. Зачарування її збережено, але звучання інше. Останній рядку стиснення, звуження простору, проголошення крізь зуби замість згоди, простору, раздольного гудіння, що в оригіналі. «Лише «має елегійний відтінок, «лише «- розмовний, котрий поспішає. Елегійна ж інверсія «світу цього «усунуто! У переведенні чітко й твердо: цього дивного світу. У переведенні з’являється тема часу, хіба що компенсуючи її ослаблення у перекладі першої строфи. «Час нi подруг, нi знайомих не закине «- концентрована, впевнена мова.

Удалось позбутися біологічного терміна «комах » .

Здесь лежить купець з Азії. Толковым.

був купцем він — діловитий, але незаметен.

Умер швидко — лихоманка. По торговым.

він справам сюди приплив, а чи не за этим.

Тут лежить купець iз Азiї. Тямущим був купцем вiн — дiловий, та без гонитви.

Вмер одразу: лихоманка. Та по сущих справах торгу приїздив, а чи не за тім вiн.

В останньої рядку (а перекладач — й у передостанній) обидва ледве виплутуються з слів. Але перекладач виправив невдалий слово. «Непомітний «погано пов’язують із чином купця. «Без гонитви «(«ділової, і базару », «без брехні, обману ») — краще. Скажуть у звичайній промови у такий спосіб: «діловитий, але непомітний » ?

Вернемся до назви віршів. «Листи «у множині, і в Бродського відділені як перші двоє катрена. Перекладач прибирає поділу катренів і будує безупинне розвиток цієї теми і безперервний ряд почуттів, робить вірші експресивніше, ніж у оригіналі. Перекладач прибирає також «пісенні «відступи чётных рядків, адже кипарис — траурне дерево — рівний і суворий :).

Рядом з нею — легіонер, під грубим кварцем.

Він боях імперію прославил.

Сколько раз могли вбити! а помер старцем.

Навіть не існує, Постум, правил.

Поряд із ним легiонер — пiд грубим кварцем.

Вiн звитягою iмперiю прославив.

Сто разiв могли убити! Скiнчив старцем.

Отже, Постуме, і тут бракує правил.

Вторая рядок негаразд офіційна. «Звитяга «- це урочисте «бій » .

Переводчик виправляє «, пстм, «, які у оригіналі скрізь плутаються під ногами, заповнюючи склади:

Даже не існує, Постум, правил. — «пст ін «.

Посылаю тобі, Постум, ці книжки.

И навіть:

Пусть справді, Постум, курка не птах — хто є курка? :).

(Вдобавок в оригіналі було «пст-вп-пст-ц-ц »).

" Постуме «Злючого звучить спокійніше та чіткіше.

Последняя рядок у перекладі - спокійна констатація, без домішки подиву. «Отже «близько до «тож » .

Пусть справді, Постум, курка не птица,.

але з курячими мізками вистачиш горя.

Если випало в Імперії родиться,.

краще у глухий провінції у моря.

Хай, і справдi, курка, Постуме, не птиця.

Та за курячу тямущiсть хапнеш горя.

Що уже трапилось в iмперiї зродиться, краще жити у глухiй провiнцiї, край моря.

Глушь, край, надійний випадок як несподіванка, ніж як вільно пред-полагаемый жереб. Цікаво, що тільки після «нехай «у перекладі кома — чи насправді, «нехай (буде) справді (?) «- що це отже? У переведенні звучить неспокій і досада, і все-таки наприкінці «у моря «- «край моря «- сохранён переклад погляду у відкрите простір.

И від Цезаря далеко, і зажадав від вьюги.

Лабузнитися непотрібно, трясти, торопиться.

Говоришь, що це намісники — ворюги?

Але злодюга мені миліший, ніж кровопийца.

I вiд Цезаря далеко і вiд хуги.

Шапкувать не треба, скнiти, поспiшати.

Нарiкаєш, що намiсники злодюги?

Та злодюги, по менi, мiлiшi ката.

Метафорическую «хуртовину «замінили на можливу на Аппенинах полій, вогкість. Прибрали зайві, по-моєму, натяки на Москву та Крим. Хоча «хуртовина «- теж трохи «пушкінська «асоціація, але з впевнений, що тут потрібна.

" Кат «(«кат, мучитель ») чіткіше і жорсткіше «кровопивці «.

Зато зіпсували риму.

Этот злива перечекати з тобою, гетера,.

я згоден, але давай без торговли:

брать сестерцій з який покриває тіла ;

все одно що драхму вимагати від кровли.

Збути годину, гетеро, поки задощило, разом згоден я, та нумо, без торгiвлi,.

бо сестерцiй брати із тiла, що покрило, все одне що дранку дерті iз покрiвлi.

Строки перекладу певне більш стиснуті (теж за збереження метри), підтягнуті, у яких менше простору («ээтот », «лиивень », «соглаасен »), і більше бажання, більш уривчасте початок. У українській мові не приживаються причастя — що за «яке покриває тіло. «Гарна заміна на «дранку «і «дерти «замість «вимагати ». Вслухайтеся у цей непомітний марення: «- вимагативідпокрівлі «! Здається мені, як і в Бродського спочатку було «дранку вимагати », а чи не «драхму ». Те одна грошова одиниця, то поруч інша. Можливо, в оригіналі замінене слово, оскільки дранка на стінах під штукатуркою, а чи не даху.

Протекаю, кажеш? І де лужа?

Щоб калюжу залишав я — не бывало.

Вот знайдеш собі якогось мужа,.

і буде протікати на покрывало.

Протiкаю, кажеш? Цур, та де калюжа?

Щоб калюжу залишав я — не бувало!

Вiднайдеш собi якого-небудь чоловіка ;

ось тектиме тобi хто на покривало.

" Цур, та де «звучить куди веселіше, ніж драматичне «але ж », відповідно до глузливому духу тексту.

Обратите увагу, і з виду невимушено досягається лексичне і ритмічне відповідність текстів. «Вiднайдеш «- це «ось знайдеш ». Граматичні структури останніх рядків зовсім різні.

Вот і прожили більше половины.

Як сказав старий раб перед таверной:

" Ми, озираючись, бачимо самі руїни " .

Погляд, звісно, дуже варварський, але верный.

От і ми життя здолали половину.

Як сказавши похилий раб коло таверни:

" Озираючись, ми бачим лише руїни " ,.

Погляд, справдi, надто варварський, та певний.

Не певний природності слова «лише «у перекладі. «Лише » ?

Не певний природності слова «таверна «й у оригіналі, й у перекладі. Латинське чи слово «таверна »? Це начебто коли наші забігайлівки називати тавернами.

Был серед стосів. Зараз вожуся з великим букетом.

Розшукаю великий глечик, води наллю им…

Как там у Лівії, мій Постум, — чи де там?

Невже досі ще воюем?

Був у горах. Нинi пораюсь із букетом.

Розшукаю довгий глек, води наллю ним.

Як там в Лiвiї, мiй Постуме, — чи де там?

Невже досi там таки iще воюем?

Переводчик усунув повтор: «великий «- «великий ». До того ж слово «довгий «має тимчасової значеннєвий відтінок і обогашает текст асоціаціями. У оригіналі дві хіба що прочитаних Вами строфи відділені з інших, формуючи кінцевий злободенне уривок. У переведенні цей ефект пом’якшено.

Помнишь, Постум, у намісника сестрица?

Сухорлява, але з повними ногами.

Ты із нею спав ще… Нещодавно стала жрица.

Жриця, Постум, і спілкується з богами.

Пам «ятаеш, у намiсника сестриця?

Худорлява, але й із повними ногами.

Ти ще спавши iз нею… Нинi вона жриця.

Жриця, Постуме, і спiлкуеться із богами.

Как ми вже казали, перекладач усуває настирливість повторів невиразно виголошуваного ", Постум, «.

" Сухорлява «у російській звичайній промови майже зустрічається, «худорлява «з української зустрічається. Зверніть увагу до неблагозвучность й зайві асоціацію на кінці «щавая » .

Приезжай, поп'ємо вина, закусимо хлебом.

Або зливами. Розповіси мені известья.

Постелю тобі садом під чистим небом.

і скажу, як називаються созвездья.

Приїзди. Є хлiб. Вино чека на тебе.

Сила слив. У твоїх вiстях омию зiр я.

Постелю тобi садом супроти неба, розповiм, як називаються сузiр «я.

Первое місце, де переклад певне неточний. Зате нині він яскравий і урочистий — порівняйте: «попьём-закусим ». Перекладач дозволяє собі тут своїми словами і «голосно », і виправдано в кульмінаційному переході від теми любові до теми смерті.

Второе «розповім «Бродський напевно замінював на «искажу », ніж було повтору. Ця шорсткість у перекладі усунуто. «Чисте небо «як-не-як, а штамп.

Появилась екзальтація, яка навряд гарно наближається до цим віршам. «Попьём-закусим », напевно, усе ж краще. У Бродського хвилі хіба що рухаються під кригою, не прориваючись так явно назовні.

Скоро, Постум, друг твій, люблячий сложенье,.

борг свій давній віднімання заплатит.

Забери з-під подушки сбереженья,.

там трохи, але похорон хватит.

Скоро друг твiй, що так любити додавання, вiднiманню борг свiй, Постуме, заплатить.

Забери-но пiд подушкою останнє.

Хоч нерясно, та на похорону там хватить.

А тут у перекладі «Постуме «переставлено, але все одно виглядає як затичка.

Поезжай на вороною своєї кобыле.

в будинок гетер під міську нашу стену.

Дай їм ціну, яку любили,.

щоб на тому і оплакували цену.

Вiдправляйсь на воронiй своїй кобилi.

в дiм гетер попiд мiськую нашу стiну.

Дай їм цiну, за якої колися любили, щоб за тую і оплакували цiну.

Почти підрядковий переклад російською. Додано «колись «(любили). Інтонація (і простір) на вимогу самої мови виявилися більш сконцентрованими і стиснутими («їдь «- «вiдправляйсь », «місто «- «мicто »).

Зелень лавра, яка доходила до дрожи.

Двері розкрита, запилене оконце, стул покинений, залишене ложе.

Тканина, впитавшая полуденне солнце.

Зелень лавра наливається до дрожу.

Дверi навстiж, запорошене вiконце.

Кинутий стiлець, опорожнiле ложе.

У тканинi — полуденне спите сонце.

В оригіналі нагромадження дієприкметників («щая », «несучи, „тый “, „“ енное », «вшая », «енное »). Може, хто вбачатиме внутрішню (нюю) риму «енное «- «енное », але зайве :) І що таке, скажіть на милість, «покинений стілець » ?? Теж якісь заміни синонімів: «покинений «- «залишене » ?

Всё це у перекладі виправлено, мова стала природніше і ясніше, але загубилася спокійна розміреність останньої рядки. Перебій ритму у третій рядку, навпаки, створив відчуття занепокоєння.

Понт шумить за чорної огорожею пиний.

Чиєсь судно з вітром бореться у мыса.

На рассохшейся лаві - Старший Плиний.

Дрозд щебече в шевелюрі кипариса.

Понт шумить крiзь огорожу чорних пiнiй.

Чийсь вiтрильник із вiтром б «ється коло мису.

Но розсохлому ослонi — Старший Плiнiй.

Дрiзд щебече у чупринi кипарису.

Первое, що зауважимо — це наскільки «чуприна «краще одеколонно-парикмахерской «шевелюри » ! До того ж, якщо пригадаємо, як верхівки кипарисів ШЕВЕЛятся від вітру, то побачимо манірність. «Судно «- морехідний термін, а «вiтрильник — вiтер «не повтор, а знак відчуття самототожності світу, прийняття (вiтрильник із вiтром — і з що ж ще? — життя з смертю).

Мы тримаємо до рук обидва тексти, і немає відчуття їх равновесности, рівноцінності. Чому вдалося НАСТІЛЬКИ природно, і на вигляд невимушено відновити текст Бродського українській мові?

У обох текстів вистачає формальних достоїнств і недоліків. І усе ж таки текст українською здається відновлених оригіналом. Напевно багатьом знайоме відчуття пресности, «ухильності «тексту при повернення до російського мови після роботи з українським, сербським…

А чи той це мову? Російський, куди ми звертаємося? У якій мірі він годився для поезії Бродського?

Бродский ортогонален офіційності, зокрема і офіційності мови. Ще приклад віршів про старість: «вже сивина соромно мовити, де «- тут слово «мовити «вживається майже неправильно, не літературно. Бродський розхитує мову.

И не у цьому, що Бродський єврей, а чи не російський. Мова, «просоченный «канцеляритом наказовій хати 17 століття, мову миколаївської й радянської школи, ясна річ, не доріг нікому, і Бродському тим більш. Ризикну стверджувати, що той, на що ж говоримо й тут пишемо — це продукт РОЗКЛАДАННЯ (а можливо — спрощення) якогось, у минулому (?) справді могутнього, мови, або ж явища, котрій слово «мову «мало підходить. Наприклад, українській мові є слово «мова » :).

Многие тексти, які потрібні надсилають, страшно несучасні. З іншого боку, кращі нові літератори хіба що обходять часи царського і радянського офіціозу, наслідуючи традиції народної творчості, користуючись досвідом іноземних літератур. Але про це піде у наступних статтях, присвячених текстам современников.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.