Роман І. З. Тургенєва «Напередодні». Олена Стахова і Инсаров

Роман І. З. Тургенєва «Напередодні». Олена Стахова і Инсаров

Художественное осмислення проблеми діяльного запрацювала людині Іван Сергійович Тургенєв дав на романі «Напередодні». У творі закладено «думка про необхідність сознательно-деятельных натур» для руху суспільства до прогресу.

Инсаров ж височить з усіх дійовою особою роману (виключаючи Олену. З ним він врівень). Він височить як герой, все життя якого висвітлюється думкою про подвиг. Самій привабливою рисою Инсарова для автора є кохання до батьківщині — Болгарії.

Инсаров — втілення вогненної любові до вітчизни. Душа його сповнена одним почуттям: співчуттям рідному народу, що у турецької кабалі. «Коли ви знали, який наш край благодатний! — каже Инсаров Олені. — Проте його топчуть, його терзають… ми все забрали, все: наші церкви, наші права, наші землі; як стадо ганяють нас погані турки, нас ріжуть… Люблю я батьківщину? — Що ж інше можна любити землі? Що одне незмінно, що від всіх сумнівів, якої не можна не вірити після Бога? І коли ця батьківщина потребує тобі…».

Все твір І. З. Тургенєва перейнято «величчю і святістю» ідеї звільнення яка страждала вітчизни. Инсаров — своєрідний ідеал самозречення. Його вищого рівня характеризує самообмеження, накладення він «залізних ланцюгів боргу». Він упокорює у собі й інші бажання, підпорядковуючи своє життя служінню Болгарії. Проте його самозречення відрізняється від смиренності перед боргом Лаврецкого і Лізи Калити-ной: він має не религиозно-этическую, а ідейну природу.

В відповідність з принципом об'єктивного відображення дійсності Тургенєв як хотів і міг затушувати властивості (нехай і завжди привабливі), які бачилися то герої — не абстрактному образі, а живому людині. Будь-який характер занадто складний, щоб малювати його лише однієї фарбою — чорною або білої. Инсаров — не виняток. Інколи він просто дуже розумовий у поведінці, навіть простота його нарочита складна, а він занадто залежний від власного прагнення до незалежності.

Писателя в Инсарове приваблює донкіхотство. А інших, здатних на дію героїв навколо нього немає. «Ще ні ми нікого, немає людей, куди не глянь, — каже Шубін. — Усі — або милюзга, гризуни, гамлети-ки… з порожнього в порожнє переливатели так палиці барабанні! Бо ось певні бувають: до ганебної тонкощі себе вивчили, мацають безперервно пульс кожній своїй відчуття і доповідають самим собі: ось що, мовляв, відчуваю, ось що гадаю. Корисне ділове заняття! Ні, якби були між нами путні люди й не пішла ми ця дівчина, ця чула душа не вислизнула б, як риба в воду».

«Гамлетики».. Слово сказано! Не чується у цих словах Шубіна і авторське самоосуждение? У «Напередодні» виразніше, ніж у сусідніх романах Тургенєва, О1дущается присутність самого автора, його роздумів і вагань, дуже зрозуміло відображених у роздумах багатьох персонажів, у тому помислах і інтересах. Тургенєв висловив себе у тихого смутку і світлої заздрості до любові головних героїв. Випадково, схиляючись перед цієї любов’ю, Берсенєв каже собі ті ж самі слова, що неодноразово зустрічаються в листах автора. «Ну й полювання лепиться до краєчку чужого гнізда?».

Есть один таємний сюжет у романі «Напередодні», неможливо пов’язані з суспільно-політичними борениями в предреформенной Росії. У вчинках, роздумах, висловлюваннях героїв поступово відбувається розвиток авторської думку про щастя. «» Жага любові, жага щастя, більше нічого, — похвалив Шубін…— Щастя! Щастя! Поки життя не пройшла… Ми завоюємо собі счастие! «Берсенєв підняв нею очі. «Ніби нічого немає вище щастя? «— проговорив він тихо…» Недарма питання ці задано від початку роману, вони вимагають відповіді.

Дальше кожен із героїв знаходитиме своє щастя. Шубін — мистецтво, Берсенєв — в заняттях наукою. Инсаров не розуміє власного щастя, якщо батьківщина в скорботи. «Як саме це можна для вдоволення і щасливим, коли твої земляки страждають?» — запитує Инсаров, й Олена готова можу погодитися з ним. Їх особисте має грунтуватися на щастя інших. Щастя і обов’язок, в такий спосіб, збігаються. І воно зовсім те роз'єднувальне добробут, про яке говорить на початку роману Берсенєв. Та згодом герої усвідомлюють, що навіть їхня альтруїстичне щастя гріховно.

Перед самою смертю Инсарова Олена відчуває, що з земне — хоч би яке воно не було — щастя людина мусиш заподіювати покарання. Для неї — смерть Инсарова. Автор розкриває своє розуміння закону життя: «…щастя кожної людини грунтується на несчастии іншого». Але якщо така, то щастя справді «роз'єднувальне слово» — і отже, воно є і недосяжно в людини.

Есть лише борг, і потрібно слідувати йому. Ось із найважливіших думок роману. Але чи будуть чи коли у Росії безкорисливі донкіхоти? Автор це не дає прямої відповіді на этоп питання, хоча сподівається з його позитивного рішення. Немає відповіді й на питання, звучить назві рома на—"Накануне". Напередодні чого? — появи російських Инса ровых? Коли вони з’являться? «Коли ж прийде настоящш день?» — це запитання задає Добролюбов у однойменній статті Що це — як і заклик до революції? Геніальність ж Тургенєва у тому, що він зумів побачити актуальні проблеми часу й відбити у своїй романі, не що втратив свіжості і нам. Сильні, сміливі, цілеспрямовані особистості потрібні Росії в усі времена.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.