Своеобразие роману Михайла Булгакова Майстер і Маргарита

Своеобразие роману Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита «

Мне хотілося б розповісти у моїй творі одного із улюблених моїх письменників, про прекрасне людині, про Михайла Булгакова та її романі, яка принесла письменнику славу. Роман читається якнайширшою читацької аудиторією і, зазвичай, нікого не залишає байдужими. Це «Майстер і Маргарита ». Сьогодні важко зустріти людини, який чув б про такий романі. Проте не кожен знає, який довгий і важкий шлях довелося проробити булгаковському творінню, як постати перед судом читача й одержати всесвітню известность.

Написав «Майстра й Маргариту », Булгаков відніс роман до редакції, але сувора цензура на той час заборонила вихід роману світло. Втративши надію, Булгаков вирішує спалити роман, а ще через кілька років, завдяки наполегливості дружини письменника, Олени Сергіївни, відновлює його за пам’яті. Михайлом Булгаковим протягом дванадцяти років над романом, але прочитати і оцінити гідно його змогли тільки після смерті писателя.

С першій же його сторінки тебе захоплюють події, достойні книзі, з першої ж глави ти можна дістатися світ булгаковських героїв, у світ добра і зла, у світ щасливому коханню. Мимоволі уявляєш себе тією чи ситуації, замислюєшся у тому, як б ти вступив у тому випадку. Почавши читати роман, вже неможливо зупинитися, а коли перевернеш останню сторінку, стає сумно: так шкода розлучатись із вже улюбленими тобі героями.

Особенностью булгаковських творів і те, що вони в що свідчить автобіографічні. Не є і роман «Майстер і Маргарита » .

В образі Майстра ми дізнаємося самого Булгакова, а o прототипом Маргарити стала улюблена жінка письменника — родом його дружина Олена Сергіївна. Невипадково тема любові - одне з головних, основних тим роману. Булгаков говорить про найвищому і прекрасному людському почутті - про кохання, про безглуздя опору ей.

Мастер і Маргарита безумно люблять одне одного. Невдачі Майстра приносять болісні страждання як йому, а й Маргариті. Щоб позбавити свою улюблену від страждань, Майстер вирішує піти з дому, вважаючи, що цим він полегшить життя Маргариті. Але його відставку як не зменшує страждань Маргарити, а, навпаки, у кілька разів побільшує їхні. Відхід Майстра був надзвичайно тяжким ударом нею. Вона укладає угоду з сатаною, стає відьмою, і Воланд повертає їй коханого. Булгаков свідчить, що організувати неможливо протистояти любові. Справжньою любові що неспроможні завадити ніякі преграды.

На сторінках роману Булгаковим представлено чимало закутків. Наприклад, проблема людської боягузтві. Автор вважає боягузливість найбільшим гріхом у житті. Це показується через образ Понтія Пилата.

Понтий Пілат був прокуратором в Ершалаиме. Він распоряжал^ ся долями багатьох. Однією з тих, кого він судив, є Ієшуа Га-Ноцрі. Прокуратор був зворушений щирістю і добротою цього молодика. Понтій Пілат чудово розумів, що Ієшуа не зробив такого, внаслідок чого його необхідно страчувати. Проте Пілат не послухався свого «внутрішнього «голоси, голоси совісті, а зробив повідку в юрби юнаків і карав Ієшуа Га-Ноцрі. Понтій Пілат злякався за це був покараний безсмертям. Йому вже стало спокою день ні вночі. Ось що свідчить про Понтій Пілаті Воланд: «Він розповідає, — пролунав голос Воланда, — один і той ж, він каже, що й за місяці чи ні спокою, і що в нього погана посаду. Так говорить він про завжди, коли спить, а коли спить, то вбачає одну і те — місячну шлях інший і хоче піти з нею й розмовляти з арештантом Га-Ноцрі, оскільки, як стверджує, чогось недоговорив тоді, давно, чотирнадцятого числа весняного місяці нісана. Але, на жаль, з цього дорогу йому вийти чомусь вдається і щодо нього хто б приходить. Тоді, що саме вдієш, доводиться розмовляти йому із самою собою. Втім, потрібно якесь розмаїтість, і зі своєю розмови про місяці він нерідко додає, що найбільше у світі він ненавидить своє безсмертя і нечувану славу » .

И Понтій Пілат мучиться дванадцять тисяч місяців за місяць, за мить, що він злякався. І тільки після довгих мук та страждань Пілат нарешті прощен.

Заслуживает уваги романі й назва надмірної самовпевненості, самоупоенности, безвір'я. Саме у передчутті невіру респондентів у Бога покарали голова правління літературної асоціації, Михайло Олександрович Берліоз. Берліоз не вірить у силу Всевишнього, не визнає Пресвятої Богородиці і намагається всіх змусити думати як і, як і. Берліоз хотів довести поетові, що головне в тому, який був Ісус: поганий, чи хороший, суть у тому, що Ісуса доти як особистості немає у світі, і все розповіді про неї - просто вигадка. «» .

" Немає жодного однієї східної релігії, -говорив Берліоз, — у якій, зазвичай, непорочна діва не зробила б світ бога, і християни, не вигадавши жодних знахідок, точно як і здерли свого Ісуса, якого насправді ніколи було живими. Ось цього і треба зробити б головний упор " .

Берлиоза не може переконати ніхто й. Хоч якими переконливими докази про існування Христа не були, він слід за своєму. Не міг переконати Берліоза й Воланд. Скільки не говорив Воланд у тому, що Бог є, Берліоз як хотів змінювати своїх поглядів і вперто стояв своєму. Про це упертість, за самовпевненість Воланд вирішує покарати Берліоза й пророкує йому смерть під колесами трамвая.

На сторінках роману Булгаков сатирично зобразив московських жителів: їх побут і чесноти, повсякденному житті й турботи. Воланд прилітає у тому, щоб подивитися, якими стали мешканці Москви. І тому він влаштовує сеанс чорної магії. І буквально забрасывает-людей грошима, вдягає дорогі одягу. Та не жадібність і жадібність притаманні їм, що населяють столицю. Вони жваво і милосердя. Досить епізод, що сталася у тому незвичному сеансі, коли провідному програми Бенгальському Бегемот зриває голову з плечей. Побачивши ведучого без голови, москвичі відразу ж потрапляє просять Воланда повернути голову Бенгальському. Ось як словами Воланда можна охарактеризувати жителів Москви того времени.

" Нічого не скажеш, — задумливо відгукнувся той, — вони — люди як, люблять гроші; однак це завжди був… людство любить гроші, із чого вони було зроблено, з шкіри чи, з паперу чи, з бронзи чи золота. Ну, легковажні… ну ж… і милосердя іноді стукає у тому серця… звичайні люди … загалом нагадують колишніх… квартирні негаразди лише зіпсував їх… «Роман дуже великий зі своєї проблематики і охопити всі, звісно ж неможливо. «Майстер і Маргарита «- роман про велике кохання, про добро і зло, самітності у натовпі, про репресії проти, про роль інтелігенції у суспільстві, про Москву і москвичах.

О романі можна говорити нескінченно, і… однак словами всього не скажеш. Я дуже люблю цей роман через те дивовижне добро, що він випромінює, через те потрясіння, яке відчуваєш за його читанні. Мені здається, «Майстер і Маргарита «- безсмертне твір. Його читатимуть і цінувати в усі часи і часи. Це виняткове поєднання розуму, душі, й таланта.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.