Истинный патріотизм і героїзм у сенсі Л. М. Толстого

Истинный патріотизм і героїзм у сенсі Л. М. Толстого.

«Дубина народної війни піднялася з усією свою грізної і величною силою і, не запитуючи нічиїх смаків та правил, з дурної простотою, але з доцільністю, неодноразовобирая нічого, порушувалася і гвоздила французов до того часу, доки загинуло усіхід.» Роман «Війна і світ» є історичної епопеєю доблесті і мужності російського народу — переможця у війні 1812 року. Головний герой роману — російський народ. Як і «Севастопольських розповідях», і у цьому романі Толстой реалістично малює війну в «крові, в страждання, у смерті». Толстой каже нам про тяжкості війни, про її жахи, горі(те що населення з Смоленська й допомогу Москви, голод), смерті (вмирає після поранення Андрій Болконський, гине Петя Ростов). Війна від кожної вимагає граничного напруги моральних і фізичних сил. Росія період Великої Вітчизняної війни, під час грабежу, насильства і звірств, поставлених загарбниками, несе величезні матеріальні жертви. Це спалення і спустошення городов.

Большое значення у військових подій має загальне настрій солдатів, партизанів і інших захисників Батьківщини. Війна 1905;1907 рр. велася поза межами Росії і було чужа російському народу. Коли ж французи вторглися територію Росії, то весь російський народ від малого до велика піднявся право на захист свого Отечества.

В романі «Війна і світ» Толстой поділяє людей по моральному принципу, особливо виділяючи ставлення до патріотичного обов’язку. Письменник зображує патріотизм правдивий і патріотизм помилковий, що навіть можна назвати патріотизмом. Справжній патріотизмце передусім патріотизм боргу, вчинку в ім'я Батьківщини, вміння в вирішальну для Батьківщини хвилину піднятися над особистим, перейнятися почуттям відповідальності за долю народу. На думку Толстого, російський народ глибоко патріотичний. При занятті французами Смоленська селяни спалювали сіно, ніж продавати його ворогам. Кожен по-своєму намагався завдати болю ворогу, щоб вони відчули ненависть істинних господарів землі. Купець Ферапонтов спалив власну крамницю, щоб він не дісталася французам. Істинними патріотами показані жителі Москви, які ідучи зі рідного міста, залишають житла, так вважають неможливим залишитися під владою самозванцев.

Настоящими патріотами є росіяни солдати. Ми істинний патріотизм і героїзм народу зображенні класичних сцен під Шенграбеном, Аустерліцем, Смоленськом, Бородіним. Саме Бородінській битві з особливою проявилася надзвичайна стійкість і мужність російських солдатів. Бородінську битву є моральної перемогою російських солдатів. Відчуття патріотизмуістинно народне почуття. Воно охоплює всіх солдатів без винятку. Солдати спокійно, просто, впевнено робить свою справу що вже казати гучних слів. Толстой розповідає про боях під Смоленськом. Не дивлячись на мужність і стійкість російської армії, змушена отступать.

Героями і істинними патріотами у Толстого стають зовні нічим не примітні люди. Такий капітан Тушин, виявився перед начальства в смішному становищі без чобіт, конфузящийся, спотыкающийся разом із тим, у найкритичніший момент робить саме т. е. що треба. Сила народного духу родить видатних полководців. Таких як Михайло Кутузов. Живе одними почуттями, думками, інтересами солдатів, чудово розуміє їх настрій, по-батьківськи піклується про них. Він твердо вірить, що долю бою визначає «невловима сила, звана духом війська» та всіма силами прагне підтримати до армій цю приховану теплоту патриотизма.

Для Кутузова, якому глибоко чуже все фальшиві, надумані, безглузді просторікування Бенігсена на військовій раді в Філях про захист священної древньої столиці Москви. Для російського людини, справжнього патріота зрозуміло, що таке Москва. Але питання про її долі, про долю Росії вирішувалося Кутузовим в суто військовому плане.

Большое значення письменник надає партизанському руху. Ось як Толстой описує його стихійний зростання:" Перш ніж партизанська війна була офіційно прийнята нашим урядом, вже тис. чоловік ворожої армії - відсталі мародери, фуражири — були винищені козаками і чоловіками, побивавшими них також несвідомо, як несвідомо собаки загрызают шалену собаку". Толстой малює партизанські загони Долохова і Денисова, розповідає про селянинові Тихоне Щербатому, який був незамінним людиною у боївці брав участь в ризикованих операціях. Завдяки величезному масовому патріотичному руху російських людей проти французьких загарбників, ворог був розгромлено і вигнаний .

Толстой показує, що патріотичні почуття охоплюють різних політичних поглядів: передову інтелігенцію (П'єр, Андрій), фрондирующего старого князя Болконського, консервативно налаштованого Миколи Ростова, лагідну княжну Марью. Патріотичний порив проникає й у серця людей, начебто далекі від війниПеті, Наташі Ростових. Але це тільки начебто. Справжній людина на думку Толстого неспроможна же не бути патріотом своєї Батьківщини. Усіх них об'єднує почуття, яка є у душі кожного російського людини. (Сім'я Ростових, залишаючи місто, віддає все підводи пораненим, цим позбавляючи свого майна. Після після смерті батька Марія Болконская їде маєтку, щоб уникнути жити на зайнятою ворогами території. П'єр Безухов думає вбити Наполеона, чудово розуміючи, ніж це може скінчитися.) Зібравшись в Слобідському палаці, купці і дворяни за захистом Росії жертвують своїм майном. «Дізнавшись, що граф Мамонтов жертвує полк, Безухов відразу оголосив, що він віддає тисячу чоловік та його зміст.» Істинному патріотизму основної маси російських людей Толстой протиставляє помилковий патріотизм вищого дворянського світла. Це люди фальшиві, патріотичні слова справи яких стають засобом досягнення низинних цілей. Нещадно зриває Толстой маску патріотизму з німецьких і полунемецких генералів на російської службі, «золоту молодь» типу Анатолія Курагіна, кар'єристів на кшталт Бориса Друбецкого. Толстой гнівно викриває ті частини вищого штабного офіцерства, яка брала участі у боях, а намагалася влаштуватися при штабах і внаслідок чого отримувати награды.

В розпал війни А. Шерер зайнята вибором гідного нареченого .У його салоні беруть штраф за кожне вимовлене французьке слово.

Конечно, цим людям, далеких від народу, чуже споконвічно російське патріотичне чувство.

Толстой переконує, що істинними патріотами може лише ті дворяни, які осягають дух народу, котрим може бути щастя поза спокою і благоденства їх страны.

Объединяя людей по моральному принципу, підкреслюючи особливої важливості в оцінці людини істинності його патріотичного почуття, Толстой зближує найрізноманітніших зі свого суспільному становищу людей. Вони виявляються близькими за духом, піднімаються до величі народного патріотизму. Не даремно ж у важкий період її життя П'єр Безухов, опинившись на Бородінській полі дійшов переконання, що справжня щастя — злиття з простим народом.(«Солдатом бути, просто солдатом. Ввійти у цю загальну настрій істотою.») Отже, істинний патріотизм і героїзм в розумінні Толстого, є вищий прояв моральної сили та духу народу. Народний патріотизм є непереможної силою боротьби з ворогами. Переможець — російський народ. Справжні герої - прості російські люди, які скоїли велика річ — перемогли «непереможного Наполеона».

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.