Термінова допомога студентам
Дипломи, курсові, реферати, контрольні...

Некрасов - співає страждання

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Стихотворение «Пророк» — прямий відгук на вірші «великих попередників», клятва народу в вірності, своє бажання у боротьбі остаточно. Не кажи: «Забув він обережність! Він сам долі своєї виною!..» Не гірше нас він бачить неможливість Служити добру, не жертвуючи собою. Але любить він возвышенней й ширші, У його душі немає помислів мирських. «Жити собі можна тільки у світі, Але померти можливо й… Читати ще >

Некрасов - співає страждання (реферат, курсова, диплом, контрольна)

" Некрасов — поет страждання «

» Некрасов — поет страждання «.

Ф.М. Достоевский Пускай нам каже мінлива мода,.

Что тема старая—"страдания народу",.

И що поезія забути її має,—.

Не вірте, юнаки! Не старіє вона.

Н. А. Некрасов.

Лирика Миколи Олексійовича Некрасова багатоголоса, разнотемная і багатолика, але, що ні писав поет, це було про Росію та її народу, унижаемом і оскорбляемом щогодини; проте поет вірив, що настануть найкращі свої часи.

Вся діяльність й творчість Некрасова були спрямовані те що, аби наблизити це мить, зробити його реальним. У кожному окрему людину поет бачив особистість, гідну поваги, співчуття і, коли треба, допомоги.

Своими віршами Миколо Олексійовичу відгукувався попри всі значні події сучасної йому дійсності, борючись із самим основним «ворогом» Росії — кріпаком правом. Затим її скасування — за полегшення долі народу, не який отримав належної свободи.

В «Елегії» поет правдиво і із потаємною гіркотою говорить про своїх помилках, проте про правильному служінні Росії, її народу. У цьому вся вона бачила завдання кожного чесного громадянина, котрий дбає про простий народ як на словах.

Я ліру присвятив народу своєму.

Быть може, я помру невідомий йому,.

Но я йому служив — і серцем спокійний…

Пускай завдає шкода ворогу не кожен воїн,.

Но кожен у бій йди! А бій вирішить доля…

Я бачив червоний день: у Росії немає раба!

И сльози солодкі я пролив в умиленъи…

«Довольно радіти в наївному увлеченъи»,—.

Шепнула Муза мені: — Час йти вперед:

Народ звільнений, але чи щасливий народ?..".

Этот питання достукується до підтексті кожного твору поета. Що зробити, щоб народ знайшов волю і, отже, та обдаровує щастям?! Народ не безликий, він складається з конкретних осіб, котрі мріють про спокої та щастя, про ситному шматок, теплом житло — і це дрібниці. Це життя, якої задовольняється більшість. Тільки обраним дано високе право сказати свого слова мистецтво, долі народу, але з нього і особливо має питатися. Некрасов твердо до цього вірив.

Толпа говорить: «Співаки непотрібні віці!».

И немає співаків… Замовкло божество…

О, хто тепер нагадає людині.

Высокое покликання його…

Поэт розумів свою перед людьми, коли прийняв «естафету» від великих попередників: Пушкіна, Лермонтова, Гоголя. І по них ніс своєму народу світло правди, добра та справедливості яких. Це нерівна боротьба, у ній можна загинути. Некрасов це чудово розумів, але виконував свою високу місію в міру своїх сил.

Стихотворение «Пророк» — прямий відгук на вірші «великих попередників», клятва народу в вірності, своє бажання у боротьбі остаточно. Не кажи: «Забув він обережність! Він сам долі своєї виною!..» Не гірше нас він бачить неможливість Служити добру, не жертвуючи собою. Але любить він возвышенней й ширші, У його душі немає помислів мирських. «Жити собі можна тільки у світі, Але померти можливо й інших!» Некрасов не звеличує себе, не переоцінює власного внеску до загальну боротьбу. Він смертний людина, отже, робив помилки, відчував страх, біль, який завжди хотів «спалювати себе вогнищі» в ім'я людей, й тому він кається в прості людські слабкостях.

Стихи М. А. Некрасова, крім величезного громадянського сенсу, несуть що й естетичну насолоду. Вони напевны, зближують читача з тією прекрасною російською мовою, який ми втрачаємо в сучасному суєтне світі. І це своєрідний ліричний щоденник, відкриває душу поета, його незвичайну совісність, громадянське самосвідомість і велику відповідальність за дар Божий.

И пісня моя безслідно пролетіла,.

И до народу не дійшла вона,.

Одна любов позначитися у ній встигла.

К тобі, моя рідна сторона!

За те, що, черствея з кожним роком,.

Ее вмів у душі моєї врятувати,.

За краплю крові, спільні із народом,.

Мои провини, про батьківщина! Вибач!..

Но поет помилявся, пісня їх «безслідно пролетіла». Вона будила кращі почуття на душах людей, кликала їх у боротьбу народне щастя. Якби у Росії Пушкіна та Лермонтова, Гоголя і Некрасова, Салтикова-Щедріна й О. М. Островського, великої російської літератури, музики, живопису, невідомо, як розвивалося б общество.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою