Факторинг

З Про Д Є Р Ж, А М І Е.

1. Сутність та організаційні принципи факторингу …3 стр.

2. Види факторингу …4 стр.

3. Сфера функціонування факторингу …6 стр.

4. Сума виплат. Комісійне винагороду …7 стр.

5. Укладання …8 стр.

6. Використовувана література …9 стр.

1. Сутність та організаційні принципи факторинга.

Світова практика знає сотні банківських операцій. А більшість банків нашої країни освоїли у разі один-два десятка. З іншого боку, майже всі наші банки прагнуть проводити будь-які відомі їм операції, не віддаючи ніяким їх явного переваги. У результаті нас ні справді універсальних, ні раціонально спеціалізованих банків та кредитних установ. Недолік спеціалізованих кредитних установ унеможливлює надання високому рівні багатьох банківських послуг CSFB, до яких можна вважати і факторинг.

Факторинг — це дуже нового вигляду послуг у галузі фінансування, яким спеціальні факторинговые компанії, тісно пов’язані з банками чи які є їхніми дочірніми філіями, або банки.

Факторинг (factor — у перекладі англійського «агент, посередник») є різновидом торговельно-комісійної операції, поєднується з кредитуванням обігового капіталу клієнта, що пов’язані з переуступкой клиентом-поставщиком факторингової компанії (фактор-фирме) неоплачених платіжних вимог за продукцію, виконані роботи, надані послуги і, права отримання платежу із них. Він містить збір дебіторську заборгованість клієнта, кредитування і гарантію від кредитних і валютних рисков.

Метою факторингового обслуговування є своєчасне збір боргів для скорочення втрат, внаслідок затримки платежу, і запобігання появи сумнівних боргів, підвищення ліквідності й відповідне зниження фінансового ризику клієнтам, хто хоче брати він роботу з перевірці платоспроможності своїх контрагентів, ведення бухгалтерського обліку щодо своїх вимог, і зацікавлені, наскільки можна, у найбільш швидкому отримання грошей по счетам.

У основі факторингу лежить купівля банком (факторською компанією) рахівниць-фактур клієнта за умов негайної оплати частини вартості (70−90%) отфактурованных постачання і оплати решти (з відрахуванням відсотка за кредит) у суворо зумовлені терміни незалежно від надходження виручки від дебіторів. Тому факторинговые операції називають також кредитуванням продажів постачальника чи наданням факторингового кредиту поставщику.

Схема організації факторинга.

ФАКТОР-ФИРМА.

КУПІВЛЯ ПЛАТІЖНИХ АНАЛІЗ КРЕДИТО;

ВИМОГ І ПЛАТЕЖЕСПОСОБНОСТИ.

ОПЛАТА ПРОДУКЦІЇ ОПЛАТА ТРЕБОВАНИЙ.

ПОСТАЧАННЯ ПРОДУКЦИИ.

ПОСТАЧАЛЬНИК ПОКУПАТЕЛЬ.

Відповідно до конвенцією про міжнародному факторингу, операція вважається факторингом у разі, якщо вона задовольняє якогось з наступних чотирьох признаков:

1. Наявність кредитування у формі попередньої оплати боргових требований.

2. Ведення бухгалтерського обліку постачальника, передусім обліку реализации.

3. Збір його задолженности.

4. Страхування постачальника від кредитного риска.

2. Види факторинга.

Класичний факторинг у тому формі, де він практикується в усьому світі, припускає наявність комерційного кредиту на товарної формі, наданого продавцями покупцям вигляді відстрочки платежу за продані товари та оформлюваного відкритим рахунком. Відкритий рахунок, коли покупець видає продавцю ніякого боргового зобов’язання, передбачає ризик. Страхування і управління ризиками комерційного кредиту здатні здійснити саме факторинговые компанії, у силу гаданих ними послуг.

Нині виділяють декілька тисяч видів факторинговых операций.

1. Внутрішні (якщо постачальник та її клієнт, тобто. боку за договором купівлі-продажу, і навіть фактор-фірма перебувають у одному й тому ж країні) чи международные.

2. Відкриті (якщо боржник сповіщений про участь у угоді фактора-фірми) чи закриті (конфіденційні). Повідомлення боржника при відкритому факторингу здійснюється шляхом відповідного запису на счете-фактуре, підтверджує, що правонаступником по яка виникає боргу є фактор-фірма І що платежі має здійснюватися на її користь. При конфіденційному факторингу ніхто з контрагентів клієнта не обізнаний із кредитуванні його продажів фактор-фирмой.

3. З правом регресу, тобто. зворотного вимоги до постачальнику відшкодувати сплачену суму, чи ні права регресу. Дані умови пов’язані з ризиками, які виникають у відмові платника від виконання своїх зобов’язань, тобто. кредитними ризиками. Під час укладання факторингового угоди з правом регресу постачальник несе тепер певний кредитний ризик по борговим вимогам, проданим їм фактор-фирме. Остання може скористатися правом регресу й за бажання продати постачальнику будь-яке неоплачене борговий вимога у разі клієнта від платежу (його неплатоспроможності). Дане умова передбачається разі, якщо постачальники впевнені, що вони що неспроможні з’явитися сумнівні боргові зобов’язання, або що вони досить ретельно оцінюють кредитоспроможність своїм клієнтам, розробивши власну досить ефективну система захисту від кредитних ризиків, або у через таку специфіку своїм клієнтам. І те, в іншому разі постачальник не за потрібне оплачувати послуги зі страхування кредитних ризиків. Проте гарантований для постачальника своєчасний приплив коштів може забезпечуватися лише за підписання угоди без права регресу. Слід зазначити, що й борговий вимога визнано недійсним, фактор-фірма у разі проти неї регресу до поставщику.

4. З умовою кредитування постачальника у вигляді попередньої оплати (до 80% переуступаемых їм боргових вимог), чи оплати вимог до дати. Основною перевагою попередньої оплати і те, що воно є фіксований відсоток від суми боргових вимог. Такі чином, постачальник автоматично отримує більше зі збільшенням обсягів своїх продажів. За відсутності попередньої оплати сума переуступленных боргових вимог (за мінусом витрат) перераховується постачальнику на певну дату чи з закінченні певного срока.

За сучасних умов найбільш універсальної системою фінансового обслуговування клієнтів є конвенційний (відкритий) факторинг. За клієнтом практично зберігаються лише виробничі функції. Бо у цьому випадку клієнти факторів-фірм можуть відмовитися від збереження власного штату службовців, виконують ті функції, які вже вживає він фактор-фірма, виникає досить істотна економія коштів. Ця економія разом із вигодами від «дисконтування фактур» компенсує високу вартість обслуговування (0,75−3% річного обороту залежно від розміру капіталу, фінансового стану і кредитоспроможності клиента).

3. Сфера функціонування факторинга.

Застосування факторингового обслуговування найефективніше для малих та середніх підприємств, які перспективи збільшення обсяги виробництва і які з проблемою тимчасової брак коштів через несвоєчасне погашення дебіторами і труднощів, що з виробничим процессом.

Постачальник має продукувати товари чи надавати послуги високого якість, мати перспективи швидкого розширення виробництва та збільшення прибутку, і дуже тимчасові причини брак коштів через несвоєчасне погашення дебіторами, і навіть недостатній рівень прибутку, надмірних товарних запасів і труднощів, що з виробничим процесом, значною мірою ускладнюють його господарську деятельность.

Факторинговому обслуговування не подлежат:

* підприємства з велику кількість дебіторів, заборгованість кожного у тому числі виражається невеличкий суммой;

* підприємства, займаються виробництвом нестандартній чи вузькоспеціалізованою продукции;

* будівельні й інші фірми, хто з субподрядчиками;

* підприємства, реалізують своєї продукції за умов післяпродажного обслуговування, практикуючі компенсаційні сделки;

* підприємства, які уклали відносини із своїми клієнтами довгострокові контракти і выставляющие рахунку за завершенні певних етапів робіт чи до здійснювати постачання (авансові платежи).

Факторинговые операції теж здійснюються за борговим зобов’язанням фізичних осіб, філій чи відділень предприятий.

4. Сума виплат. Комісійне вознаграждение.

Під час укладання факторингового договору між факторингової фірмою і постачальником визначаються строки й обставини, в разі настання яких факторинговый відділ має здійснити платіж на користь постачальника, але з більше граничною суммы.

У світовій практиці зазвичай використовуються три методу встановлення граничних сумм.

1. Визначення загального ліміту. Платникові встановлюється періодично поновлюваний ліміт, у якого фактор-фірма автоматично оплачує переуступаемые платіжні вимоги. Що стосується перевищення суми заборгованості над сумою ліміту все платежів до рахунок погашення боргу надходитимуть факторинговому відділу до того часу, що він не компенсує суму платежів, здійснених на користь постачальника, і потім — поставщику.

2. Встановлюється сума, яку протягом будь-якого терміну то, можливо зроблена відвантаження товарів одному платникові. Якщо постачальник вбирається у ліміт, він застрахований від появи сумнівних долгов.

3. Страхування щодо окремих угодам використовують у разі, коли специфіка виробничої діяльності постачальника передбачає окремих угод на великі суми, а чи не серію поставок товарів у тому ж покупцям. Гранична сума цьому випадку є всю суму кожного замовлення, з постачанням товару протягом визначеного періоду времени.

Основною метою багатьох підприємств, вдаються до послуг факторингової компанії, є отримання додаткові засоби, оскільки за факторинговому договору постачальнику негайно оплачується частина (70−90%) суми акцептованих покупцем платіжних вимог. Сплата решти (10−30%) з відрахуванням комісійної винагороди, здійснюється окремим платіжним дорученням після вступу від платника чи зумовлену у договорі дату.

Комісійне винагороду факторингової компанії створюється з цих двох елементів: і щодо оплати обслуговування, і щодо оплати надані в кредит средства.

5.

Заключение

.

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що факторинг є порівняно нової нашій країні системою поліпшення ліквідності та зниження фінансового ризику з організацією платежей.

Факторинг — дуже ефективна форма кредитування оборотних засобів постачальників, оскільки за суті його включає інкасо дебіторську заборгованість постачальника, гарантію від кредитних ризиків, від появи сумнівних долгов.

Світова практика у сфері проведення факторингу виробила безлічі варіантів факторинговых угод, використання є залежить від специфіки факторинговых компаній та їхнього клиентов.

У Росії той-таки нині факторинг не досяг від того рівня, що є у низці країн із розвиненою ринковою економікою. Розвиток факторингу нашій країні зіштовхнулося з безліччю проблем, наприклад, неплатежі підприємств, викликані триваючим економічним кризисом.

Успіх поширення цієї форми торгово-финансовой діяльності залежатиме тільки від загальної економічної ситуації країні, а й від інтенсивності дослідницького пошуку області методології банківської справи, від цього, наскільки активно відбуватимуться популяризація і засвоєння необхідних знаний.

ВИКОРИСТОВУВАНА ЛИТЕРАТУРА:

1. А. Г. Ивасенко «Факторинг».

Новосибірськ НГАЭиУ, Москва Вузівська книга, 1997.