Понятие адвокатської деятельности

Московский Інститут Економіки, Менеджменту і Права.

РЕФЕРАТ.

по адвокатуре.

на тему «Поняття адвокатську діяльність «.

.

Студентки 4 курсу юридичного факультета Пахоменковой Ю.В.

Москва 1999 г.

Вступление:.

определение і важливе місце адвокатури у системі правоохоронних органов, основные завдання адвокатуры.

Основная часть:.

история освіти та розвитку адвокатуры, коллегии адвокатов, общее збори, президія, ревізійна комиссия, юридические консультації та питання збереження у яких особистих таємниць граждан, проблемы оплати праці адвокатов, статус адвоката, непроцессуальная діяльність защитника,.

Заключение

:.

взаимоотношения адвокатури з колишніми державними органами, о проекті нового «закону про адвокатурі «.

Вступление.

Адвокатура — це добровільну професійне об'єднання громадян, яке здійснює у встановленому законом порядку захист попередньому слідстві, дізнанні, у суді з кримінальних справ, ще, яке здійснює представництво інтересів позивачів і відповідачів у справах. Адвокатура є громадської самоврядною організацією, покликаної з урахуванням закону надавати для населення й організаціям юридичну допомогу шляхом консультування із питань, складання різноманітних документів і майже ділових бумаг.

Адвокатура має важливе місце у системі правоохоронних органів прокуратури та організацій. Але вона перестав бути правоохоронним органом, т.к. у адвоката немає повноважень із примусу над виконанням чиїхось прав, він діє принципово іншій основі: він — захисник, тобто. захищає. Захист потрібна у тому, аби запобігти слідчих і судових помилок особливий: притягнення до кримінальної відповідальності, засудження і засудження безневинної або осуду винного згідно із законом, який передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, ніж насправді їм досконале чи призначення надмірно суворого покарання, соціальній та інших случаях.

Усунення таких помилок прерогатива посадових осіб органів, відповідальних за виробництво за кримінальної справи або здійснюють наглядові повноваження. А завдання захисника у тому, щоб своїми клопотаннями, скаргами, запереченнями, поясненнями зважати компетентних посадових осіб допущені слідчі в судові помилки і вимагати їхнього устранения.

Звертаючи увагу своїх клопотаннях на грубих порушень законності, допущені міліцією чи слідчими, адвокати сприяють як усунення помилок з конкретної справи, а й поліпшенню стилю роботи правоохоронних органов.

Успішний вибір, і реалізація захисту обвинувачуваного великою мірою залежить від професійного майстерності адвоката, з його вміння аналізувати матеріали справи, вести допит, формулювати запитання експертам. У її розпорядженні захисника перебувають різні способи, з допомогою що їх сперечається із судовим звинуваченням. Він може, в частности:

— зважати суду на недостатність доказів, належних у основу обвинения;

— вказувати на недослідженість версії, опровергающей чи ставить під версію обвинения;

— спростовувати обвинувачення шляхом критики що у його основі доказательств;

— доводити факти, несумісні з тими, якими обгрунтоване обвинение.

Вибір способу дій залежить від захисника, який має враховувати доказову ситуацію по делу.

Проте слід підкреслити, що захист обвинувачуваного ані за яких обставин неспроможна перетворюватися на захист злочину. Адвокат неспроможна на прохання обвинувачуваного вдаватися до незаконним методам захисту, невідповідним правилам процесу. З діяльності адвоката цілком виключені підтасування фактів, їхнього спотворення, подговор свідків, чи постановка їм навідних вопросов.

Відповідно до статтею 23 Основ кримінального судочинства (ст. 51 КПК РРФСР) адвокат неспроможна відмовитися захисту. Він тільки вправі використовувати свою інформацію на шкоду підзахисному, а й просто зобов’язаний силу однобічності тією функції максимально використовувати передбачені Законом кошти й способи для з’ясування всього, що виправдовує звинувачуваного чи пом’якшує його ответственность.

Через специфіку функцій, покладених на адвокатуру, її альтернативності органам структурі державної влади, ставлення до неї змінювалося у різні періоди Росії. Тому, як можливість перейти до розгляду питань, цікаво буде звернути увагу до історію зародження та розвитку цієї фінансової інституції нашій країні. Шлях становлення російської адвокатури був складним, робилися різні пошуки кращих форм та способів організації адвокатуры.

История освіти та розвитку адвокатуры..

При самодержавстві розвиток адвокатську діяльність гальмувалося небажанням держави дозволити створення професійних адвокатських об'єднань. Усі царі, від Петра I до Миколи I, були налаштовані рішуче виступають проти створення Росії адвокатської корпорації західного зразка. Протягом всього дореформеного періоду правові представники були аморфною групою без відповідного професійного навчання, організації та назви. Адвокатської практикою займалися переважно державні службовці невисокого рангу на свій вільний час чи перебувають у отставке.

Судову реформу 1864 року заклала основи компетентної і самокерованої організації адвокатів. Сформувалася адвокатська професія, обладавшая як західними, і традиційно російськими чертами.

Адвокати підрозділялися на дві групи: присяжних повірених — корпорацію, давали професійну присягу адвокатів — і доходи приватних повірених, займалися адвокатської практикою індивідуально. Присяжні повірені грали серед адвокатів провідної ролі і складалися з найосвіченішої частини російської еліти. Обов’язковою за умову вступу був кінцевий університетський курс юридичних наук і проінвестували щонайменше 5 років у судовому відомстві. Професійні об'єднання присяжних повірених організовувалися за ознакою. Раду і загальні збори були органами самоуправления.

На відміну від присяжних повірених, мали право виступати у будь-якому суді Російської імперії, приватні повірені могли виступати лише у судах, выдавших їм такий дозвіл. Законодавство, що регулює діяльність приватних повірених, зберігало їх дореформений статус. Всі питання, що стосувалися діяльності приватних адвокатів, включаючи членство і дисциплінарні питання, вирішувалися насамперед судами. Більше загальний контроль здійснювався Міністерством Юстиції. Робота адвоката полягала у віданні позовів і у виступах перед і підготовці документів у кримінальних і громадянським справам. З 1890 року почала розвиватися колективна форма роботи у вигляді юридичних консультаций.

Крім випадків ведення справ за призначенню суду, винагороду які виплачувалося загального фонду, оплата праці адвоката здійснювалася за домовленістю з клієнтом. Хоча Міністерство Юстиції і встановило розміри оплати послуг, вони були необов’язкові вживалися лише у випадках розбіжностей між адвокатом і клиентом.

3 березня 1890 року було ухвалено Закон, обмежує допуск в адвокатуру євреїв. Прийняття дискриминирующего євреїв закону було підкріплено тим рідкісним випадком, коли присяжні повірені не виступили з колективним протестом проти введеного згори обмеження їх полномочий.

Відразу після падіння старого режими були скасовано всі обмеження приймання євреїв, а 1 червня 1917 року Тимчасовий уряд ухвалив закон, дозволяє займатися адвокатської практикою женщинам.

Зміна політичної влади у Росії призвела до зміни напрями розвитку адвокатури. Марксистська теорія порвала з вікової традицією, відповідно до чим правову систему накладалися етичні обмеження. Право стало витлумачуватися як продовження політичної влади, а правові інститути ставали інструментами, які пролетаріат використовував оскільки він вважав нужным.

Яке було ставлення більшовиків до адвокатурі? Багато видатні революціонери досконально знали тонкощі адвокатської професії, т.к. практикувала як адвокатів при старого режиму. П. Красиков, М. Крестинский, П. Стучка, Д. Курський та й сам Ленін були перед революцією членами адвокатури. Після набуття диплома юриста у Санкт-Петербурзі в 1891 року, двадцятидворічним 21 року без особливого ентузіазму працював у протягом півтора року помічником адвоката в провінційному місті Самарі. Перебуваючи під початком присяжного повіреного Хардина, він провів всього 10 справ про незначних злочинах, і всіх випадках його клієнти були осуждены.

Прийшовши корумпованої влади, більшовики зрозуміли, що тактика роботи у залі суду, оказавшая велику допомогу у викритті і ослабленні системи царату, може бути використана і боротьбу проти нового режима.

24 листопада 1917 року було прийнято Декрет суд, який скасовував адвокатуру, прокуратуру, відділи кримінальних розслідувань та практично всю судовою системою. Навіть якщо більшість юридичних установ мало швидко реорганізуватися на революційних засадах, то адвокатської корпорації законодавство заміни не передбачало. Інтереси особистості суді була дозволено представляти кожному, котрий володіє цивільними правами, не опороченному гражданину.

Видання нового Декрету N 2 суд не призвело до негайної заміні старої адвокатури колегіями правозахисників. Декрет N 2 наказував створення при місцеві ради колегій правозахисників, але застерігав того, якими вони мають бути і не зобов’язував місцевих рад виконувати його положения.

У першому Всеросійському з'їзді комісарів юстиції, у Москві квітні 1917 року було прийнято рішення встановити для правозахисників державних окладів, разорвавшая в такий спосіб зв’язок матеріального властивості між адвокатом та її клієнтом. Однак міськздоров'я залишилося невирішеним питання, як повністю що міститься на окладах адвокатський корпус фінансуватиметься зі США й так мізерної державної казны.

Розпад старої правової системи призвів до масовому відходу з адвокатської корпорации.

30 листопада 1918 року ВЦВК прийняв Становище «Про народному суді «, яке замінило які були закони про судах і адвокатурі. Колегії правозахисників замінялися колегіями з театром ще більш громіздкою назвою — колегія обвинувачів, захисників і окремих представників сторін у цивільному процесі. Члени нових колегій ставали державними службовцями на окладі, котрі призначаються місцевими порадами, причому розмір окладів прирівнювалося до розмірам суддів народних судів. Клієнти мали платити послуг на рахунок Комісаріату юстиції, з бюджету якого передбачалося виплачувати зарплату.

Закон забороняв громадянам звертатися за юридичної допомогою до адвоката особисто. Необхідні прохання і з кримінальним і з цивільних справах були посилати керівництву колегії чи суд, і тоді ці інстанції призначали адвокатів. Отже, держава набувало можливість проводити справу, ще до розгляду їх у суді. Про саморегулировании колегій у законі не упоминалось.

З кінця 1918 року захисника, за рідкісними винятками, перестали допускати до участі в попередньому слідстві. Якщо з Декрету N 2 суд присутність адвоката дозволялося на слуханнях всіх справ у народних судах, то Положення «Про народному суді «1918 року судді мали права недопущення захисника до суду із метою представництва інтересів держави клієнта, крім небагатьох випадків, коли був присутній державний обвинувач чи коли розглядалося судом у складі 6 заседателей.

29 червня 1920 року Третій всеросійський з'їзд працівників юстиції затвердив план залучення адвокатів до трудовий повинності. Замість колегії обвинувачів і захисників запроваджено систему, відповідно до якої юристи, що працювали приватних чи державних установах, періодично залучалися до ведення справ з урахуванням обов’язкової трудовий повинності. Це означало ліквідацію адвокатської корпорации.

Незначна число консультантів, які у місцевих відділах юстиції, не могло задовольнити потреби, що призвело до распостранению підпільної адвокатської практики.

Новий Закон адвокатуру, що вийшла до середини літа 1922 року, передбачав відродження інституту захисника у кожному губернії. Але про організації загальноросійської колегії адвокатів у законі що говорили. Обов’язок нагляду покладалася на суди й прокуратуру, куди одразу ж мали высылаться стенограми всіх засідань колегій. Як можна і перед революцією, справами губернських колегій мав керувати президія, який обирається на певного періоду загальними зборами. Приватна адвокатська практика законом загалом не регулювалася. За державними органами закріплювалося право виключати адвокатів з корпорации.

Значне більшість членів нових колегій були такі званими буржуазними фахівцями — членами професійної корпорації, які отримали освіту при царському режимі. Цифри за 1923 рік свідчать, що з 75% всіх які почали колегії мають вищу юридичне освіту у царських навчальних заведениях.

Партія початку вводити у складі колегій комуністів, намагаючись встановити в такий спосіб контролю над діяльністю корпорації зсередини. Але хто прийняті адвокатуру комуністів адвокатами лише з папері та брали колегію лише тим, щоб зайняти керівні посты.

Юридичні факультети відразу після революції ліквідовано. Юридична освіта, зайшле в занепад під час революції, було відновлено навесні 1935 року зі створенням Всесоюзній правової академії. Але адвокатурі відвели периферійне місце у схемою відновлення правового освіти. Провідні юридичні факультети готували студентів до роботи на прокуратурі, судах та інших державних установах. І виділені на роботи у державний сектор студентів не навчали питанням правового захисту. Ті ж, які хотіли діяти за адвокатуру, проходили підготовку за іншими, менш престижних институтах.

Юридична преса стала як менш докладною у висвітленні даної правових питань, починаючи з 1930 року, а й багато журналів, публікували таку інформацію, зникли. Після 1927 року перестали публікуватися щорічні звіти колегії защитников.

22 грудня 1938 року, через 9 місяців по тому, як у результаті розпочатої чистки було зроблено заміни у керівництві, Наркомюст СРСР випустив директиву «Про роботу колегій захисників », ознаменовавшую початок кампанії по остаточної трансформації адвокатури в вірнопід-данське радянське учреждение.

Нове Положення про адвокатурі 1939 року було моделлю всіх прийдешніх законів про корпорації. Самостійність адвокатських колективів тепер вважалася «шкідливою «суспільства і їх передбачалося розпустити. Адвокатські послуги відтепер мали опинятися через місцеві юридичні консультації, адміністративно підлеглі президії колегії адвокатів. Президія наділявся правом визначати місцезнаходження і склад консультацій, а також призначати завідуючих. Завідуючі, звітують безпосередньо перед президією, а чи не на розгляд членів консультації, контролювали професійну діяльність адвокатів. Вони також розподіляли навантаження серед адвокатів і встановлювали розмір оплати, поки їх визначено тверді тарифы.

Становище 1939 року підвело підсумок тривалим суперечкам про взаємини між адвокатурою і юрисконсультурой. Було заборонено поєднувати працю в держустановах на повну з роботою у адвокатурі, що змусило адвокатів вибирати між роботою у держсекторі і клубною роботою в адвокатуре.

Нагляд над діяльністю адвокатуру державних органів було передано Наркомату юстиції СРСР, республіканським Наркоматоам юстиції і регіональним управлінням Наркомюста. Крім здійснення наглядових функцій і ролі останньої інстанції під час вирішення питань складу та фахової дисципліни ці органи періодично видавали обов’язкові до виконання колегіями адвокатів директивы.

У десятиліття було прийнято нових законів адвокатуру. На початку 60-х років загальносоюзне Положення про адвокатурі СРСР 1939 року був замінено республіканськими законами. Адвокатам все-таки вдавалося зберегти певну відомчу автономію. Не стали придатком бюрократичної ієрархії радянської держави, надаючи наскільки можна засиллю партії, у корпорації, вони залишилися, по крайнього заходу, формально, самокерованої корпорацією. Та сучасна корпорація адвокатів продовжує функціонувати на засадах, закладених перші десятиліття радянської влади. Обмеження організаційної незалежності корпорацій право адвоката представляти інтереси про свого клієнта у системі безроздільно пануючій структурі державної влади залишилися на місці. У сучасному адвокатурі залишається багато невирішених питань. Далі ми розглянемо що з них.

Після прийняття брежнєвської Конституції 1977 року в сесії ВР СРСР 30 листопада 1979 року було прийнято загальносоюзний Закон адвокатуру. Відповідно ввели на дію докладніші закони адвокатуру лише на рівні союзних республік. У Російській Федерації Положення про адвокатурі РРФСР було затверджено сесія ЗС РРФСР Законом від 20 листопада 1980 года.

Коллегии адвокатов..

Організаційно адвокатура побудована по колегіям. Відповідно до ст. 3 глави 2 Положення адвокатуру РРФСР «колегії адвокатів є добровільними об'єднаннями осіб, котрі займаються адвокатської діяльністю ». Це означає, що адвокатура сьогодні є децентралізовану систему самоврядних громадських організацій — колегій адвокатов.

Важливо зазначити, що колегія адвокатів є правоохоронної громадська організація, а чи не різновидом організацій сфери обслуговування. Основне завдання адвокатури відповідно до ст. 1 глави 1 Положення адвокатуру є надання юридичну допомогу громадянам і організаціям. Є різноманітні види такої допомоги. Однак у яких випадках дача правових рад, складання різноманітних юридичних документів і майже решта видів юридичну допомогу не можна ототожнювати з обслуговуванням, з послугами, т.к. під наданням послуг мається на увазі відповідна виробничо-господарська діяльність із задоволенню матеріальних й інших потреб суспільства населення. Що стосується адвокатурі ні про яку виробничої діяльності промови не йде, а названі дії адвокатів спрямовані на сприяння громадянам і організаціям у виконанні ними своїх правий і у позиційному захисті ними своїх інтересів у відповідних державних та громадських органах.

Спочатку колегія адвокатів утворюється за заявою групи засновників, що з осіб, мають вищу юридичну освіту. Пропозиції щодо освіті колегії адвокатів направляють у Мін'юст РФ, яке за узгодженні з нею спрямовує їх у Рада Міністрів автономної республіки, на місцеві крайові, обласні, міські органи виконавчої влади утвердження і регистрации.

У РФ діють республіканські (в автономних республіках), крайові, обласні та міські (у Москві Санкт-Петербурзі) колегії адвокатов.

З люб’язної згоди Мін'юсту, коли це необхідно надання юридичної допомоги громадянам і організаціям, можуть утворюватися міжтериторіальні колегії адвокатов.

Колегії адвокатів є юридичних осіб, мають печатку та штамп з позначенням свого наименования.

Вищим органом колегії адвокатів є загальні збори — конференція — членів колегії, її виконавчим органом — президія, контрольно-ревізійним органом — ревізійна комиссия.

Общее збори, президія, ревізійна комиссия..

загальні збори колегії скликаються не рідше 1 рази на рік і має більш 300 адвокатів. загальні збори вважаються правомочними з участю у ньому щонайменше 2/3 складу членів колегії. Усі внутрішні питання у ньому вирішуються більшістю голосів адвокатів, що у голосуванні. загальні збори скликаються з ініціативи колегії адвокатів, на пропозицію Мін'юсту РФ, Мін'юсту автономної республіки, крайового чи обласного відділу юстиції, і навіть на вимогу щонайменше 1/3 складу коллегии.

загальні збори полномочно:

— обирати президія колегії і ревізійну комиссию,.

— встановлювати чисельність, штати, кошторис прибутків і витрат колегії з наступним твердженням Радою Міністрів автономної республіки, місцевими крайовими, обласними, міськими властями,.

— заслуховувати і можу твердити звіти про діяльність коллеггии і ревізійної комиссии,.

— стверджувати за узгодженням із профспілковими органами правила внутрішнього трудового розпорядку коллегии,.

— визначати порядок оплати праці адвокатів відповідно до правилами, встановленими Міністерством юстиції РФ,.

— розглядати скарги на постанови президії коллегии.

Загальному зборам належить також право дострокового відкликання членів президії і ревізійної комиссии.

Президія колегії адвокатів обирається загальними зборами членів колегії таємним голосуванням терміном на 3 року у кількості, певному загальними зборами колегії. Президія відкритим голосуванням обирає зі складу голови президії та її однієї чи кількох заступників. Члени президії, що перебувають у штатних посадах в колегії, одержують заробітну плату від колегії і заслуговують, ще, займатися адвокатської практикой.

Президія колегії адвокатов:

— скликає Загальні зборів коллегии,.

— організує юридичні консультації та керує їх деятельностью,.

— здійснює перевірки роботи юридичних консультацій і окремих адвокатов,.

— призначає і від роботи завідуючих юридичними консультаціями по узгодження з Міністерством юстиції автономної республіки, відділом юстиції місцевого крайового, обласного, міського органу власти,.

— приймає і відраховує з п’яти членів колегії і зі складу стажеров,.

— організує проходження стажировки,.

— розподіляє адвокатів юридичних консультациям,.

— стверджує штати і кошторису юридичних консультаций,.

— застосовує заходи поощрения,.

— розглядає справи про дисциплінарних проступки членів коллегии,.

— здійснює над виконанням порядку оплати юридичної помощи,.

— розпоряджається засобами колегії відповідно до сметой,.

— представляє колегію у державних і громадських организациях,.

— веде статистичну роботи й фінансову звітність і становить її з повідомленнями про діяльність колегії Міністерству юстиції РФ, автономної республіки, місцевим крайовим, обласним, міським органам власти.

Діяльність президії будується з урахуванням колективності керівництва, регулярної звітності на розгляд членів колегії адвокатів. Президія його знайти у засідання за наявності щонайменше ½ членів президії, але питання приєднання до колегію, відрахування з її президія вправі розглядати лише за на засіданні щонайменше 2/3 складу членів президії. Рішення ухвалюються більшістю голосов.

ревізійна комісія обирається загальними зборами членів колегії таємним голосуванням терміном на 3 року. ревізійна комісія відкритим голосуванням обирає зі складу голови і свого заступника. До її функцій входять проведення ревізії фінансово-господарську діяльність президії колегії адвокатів і юридичиних консультаций.

Юридическая консультация..

Для роботи адвокатів з надання юридичну допомогу президіями колегії адвокатів у містах та інших пунктах створюються юридичні консультації, які мають рахунок в Держбанку чи ощадкасі, печатку та штамп із визначенням свого найменування з туалетним приладдям до відповідної колегії адвокатів. Юридична консультація є основне робоче ланка адвокатури, де ведеться прийом громадян, видаються довідки і даються роз’яснення з різним питанням права, складаються заяви, скарги інші документи правового характеру. Як офіційний орган колегії адвокатів вона не має право запиту різних довідок, характеристик, паперів у справі, які ведуть адвокати консультацій. Різні посадові обличчя і організації з вимозі консультації зобов’язані надати різні материалы.

Кожен громадянин, яка звертається адвокату, має право конфіденційну консультацію. Але у дачі рад і роз’яснень щодо окремих правовим питанням від адвоката вимагають складання реєстраційних карток. Ці картки є документами статистичного, фінансового й правничого характеру, служать засобом забезпечення ефективності роботи адвоката, т.к. підвищують почуття його відповідальності за дачі юридичних рад. У той самий час викликають деякі пункти реєстраційної картки: зміст питання, вивчені документи, відповідь (із посиланням закон) і характеру складеного документа. Заповнення картки за цими пунктах створює небезпека розголошення таємниці, довіреною адвокату. Доступ до заповненою реєстраційної картці на консультації мають бухгалтер і касир, будь-які ревизующие органи. На них покладено відповідальність збереження адвокатської таємниці. Отже суто технічна оформлення роботи адвоката входить у в протиріччя з правилами дотримання професійної тайны.

На чолі юридичної консультації перебуває призначуваний президією завідуючий, который:

— організує роботу юридичної консультации,.

— укладає угоди з громадянами про надання юридичної помощи,.

— розподіляє роботу між адвокатами з урахуванням їхньої кваліфікації, і персональних їх обращений,.

— встановлює відповідно до інструкцією розмір сплати виконувану адвокатами роботу, і навіть від сплати юридичну помощь,.

— збуджує перед президією питання заохочення адвокатов,.

— розглядає скарги на дію адвокатов,.

— розпоряджається засобами юридичної консультації відповідно до сметой.

Завідуючий юридичної консультацією рухається за доручення президії колегії адвокатов.

Колегія адвокатів забезпечується власними засобами. Ці цифри утворюються з сум, отчисляемых юридичними консультаціями від сплати надання юридичну допомогу. Розмір відрахувань до Фонду колегії встановлюється загальними зборами, однак може перевищувати 30% сум, що у юридичні консультації. Витрати коштів колегії виробляється президією в відповідність до затвердженої кошторисом. Внески на державне та соціальне страхування сплачуються колегіями відповідно до чинним законодательством.

Штати, посадові оклади, фонд зарплати і кошторис витрат адвокатів не підлягають реєстрації у органах. Колегії адвокатів, а також державними та місцевими податками, і сборами.

Кошти, що надійшли в юридичні консультації від громадян і організації над наданням їм юридичну допомогу не утворюють прибутку, і тому податком з прибутку не облагаются.

Разом про те, сума перевищення доходів витратами під час здійснення колегіями діяльності, не віднесеної Положенням адвокатуру РРФСР (ст. 19) до видів юридичну допомогу, наданої адвокатами громадянам і організаціям (видання і продаж брошур, організація платних семінарів і лекторіїв, прибутки від позареалізаційних операцій та інші доходоы, отримані колегіями і юридичними консультаціями за договорами, не що з наданням юридичну допомогу) підлягає оподаткуванню гаразд, встановленому Законом РФ «Про податок прибуток підприємств і закупівельних організацій » .

Проблемы оплати праці адвокатов..

Не можна залишити без уваги питання оплати праці адвокатів. Правильне їх рішення забезпечить підвищення якості його роботи. Адвокат має право на відпустку, допомогу з державного соціального страхування і пенсійне забезпечення. Як зазначалося раніше, працю адвокатів оплачується із засобів, що надійшли до юридичну консультацію від громадян і організації за надану їм юридичну допомогу. Гонорари, отримані адвокатами надання юридичну допомогу громадянам і організаціям, підлягають оподаткуванню гаразд, встановленому Законом РРФСР від 07.12.91 N 1998;1 «Про прибутковий податок з фізичних осіб » .

Іншими нормативними джерелами регулювання служать Положення про оплаті адвокатів від 25.04.75 і Інструкції оплату юридичну допомогу, наданої адвокатами громадянам, підприємствам, установам та організаціям від 04.08.77.

Заробіток адвоката він був відрядним, що найповніше відповідає принципу оплати праці за його кількості і якістю. При відрядній зарплаті у промисловості, сільському господарстві іншій системі докладання фізичного і розумової праці розмір заробітку залежить виключно кількості і характері доручень і обмежується ніякими межами. Так, на протязі понад 50, оплачувався і праця адвокатів. Однак у 1975 року було запроваджено згадане Становище, яким встановлено максимум заробітку. Це нововведення виявилося бар'єром до прагненню найбільш діяльних і кваліфікованих адвокатів трудитися за здібностями. Тепер в 2−3 місяці до кінця року вони фактично припиняють працювати, т.к. вже вичерпали грошовий ліміт. Проте за нинішнє складне становище заробіток адвоката залежить від конкретного результату його праці. І адвокат, самовідданими зусиллями що домоглася сприятливого дозволу справи, і ледар, який нічим не допоміг свого клієнта, беручи участь у тому процесі, отримують однакову плату. Прийняття адвокатом додаткового винагороди від громадян розцінюють як грубий провина, тягне виключення з адвокатуры.

Тим більше що, практика колегії адвокатів свідчить, що дисциплінарними заходами впливу цієї проблеми не вирішити. Бажання клієнта матеріально стимулювати роботу адвоката необхідно провести в законні рамки. Зокрема, такі дії треба поставити під контроль коллегии.

Держава у випадках й у певних осіб встановлює можливість отримання безплатної юридичної допомоги, але ці означає, що він до її надання ні отримувати оплату. Уряд РФ ухвалило Міністерству фінансів передбачати проектах республіканського бюджету РФ виділення Міністерству юстиції коштів у оплату праці адвокатів захисту осіб, звільнених в цілому або частково органом дізнання, попереднього слідства, прокурором чи судом, у виробництві яких міститься справа, від несення витрат на оплату юридичної помощи.

Статус адвоката..

Тепер на безпосередньо склад колегії адвокатів. Адвокатської діяльністю можуть займатися тільки той, котрі перебувають членами колегії адвокатів. У члени колегії приймаються громадяни РФ, вищу юридичне освіту й стаж роботи за фахом юриста щонайменше 2 років. Випускники юридичних вузів приймаються членами до колегії після проходження ними стажування в колегії терміном від 6 місяців до 1 року. Члени колегії що неспроможні перебувати на служби у державних та громадських організаціях. Виняток може бути допущене президією колегії для адвокатів, котрі займаються наукової чи педагогічної діяльністю, і навіть для що працюють у районах, у яких обсяг адвокатської роботи є підставою недостаточным.

Члени колегії адвокатів мають якісь правничий та несуть відповідні обов’язки. Адвокат проти неї обирати й бути обраним в органи колегії адвокатів, ставити перед органами колегії питання, що стосуються діяльності колегії, брати особисту участь завжди обговорення органами колегії своєї діяльності чи поведінки, вийти зі складу коллегии.

Адвокат, виступаючи у ролі представника чи захисника, правомочний захищати правничий та представляти законні інтереси осіб, які звернулися за юридичної допомогою, вимагати через юридичну консультацію довідки, характеристики і інші документи, замість необхідних у в зв’язку зі наданням юридичну допомогу, з державних та громадських організацій, зобов’язаних видавати ці документи чи його копии.

Адвокат може бути допитаний як свідка про обставини, котрі почали йому відомі у зв’язки й з виконанням їм обов’язків захисника чи представителя.

Адвокат зобов’язаний використовувати усі передбачені Законом кошти й засоби захисту правий і законних інтересів громадян і організації, які звернулися до нього по медичну допомогу. Але не має права прийняти доручення про надання юридичну допомогу у разі, тоді як розслідуванні чи вирішенні справи бере участь посадова особа, що є родичем адвоката або якщо адвокат раніше брав участь у цій справі суддею, слідчого, особи, производившего дізнання, прокурора, свідка, експерта, фахівця, перекладача, понятого. Адвокат немає права розголошувати дані, повідомлені йому довірителем у зв’язку з наданням юридичної помощи.

Непроцессуальная діяльність защитника..

Передбачає і непроцессуальную діяльність захисника. Так, ст. 23 Основ кримінального судочинства Союзу і союзних республік фіксують право захисника мати побачення з обвинувачуваним. Вочевидь, що побачення треба їм обом обмінюватись інформацією й універсального визначення лінії захисту. Але хід побачення, процедура обміну інформацією між кримінально-процесуальне законодавство не регламентує. Зрозуміло, що з встановлення виправдувальних чи пом’якшувальних відповідальність обставин захисник потрібно розказати від обвинувачуваного про можливі свідках, документах, речовинних доказах. Проте негайне заяву клопотання про допиті названих обвинувачуваних осіб може бути по меншою мірою передчасним: цілком можливо, що вони збираються у разі виклику на допит приховати свою поінформованість і навіть повідомити що ганьблять обвинувачуваного відомості, спростування яких ускладнить захист. Тому перш ніж клопотатися про допиті цих осіб, захисник, природно, наскільки можна з’ясовує, які показання слід від нього ожидать.

Як свідкові, і суду важливо знати, що й ким було вилучено речовинне доказ зі свого «природною середовища », де вона перебувало, хто, і коли знайдено й передано захиснику. Допит захисника принципово неприпустимий (ст. 72 КПК РРФСР). Тому захисник завжди повинен перетворитися на своєму клопотанні повідомити, від когось отримано представлений предмет. Інакше цей предмет може бути прийнятий у ролі речового доказу ні слідчим, ні суд. Важливо, що захисник ні представляти слідчому та до суду предмети, знайдені їм особисто (наприклад, під час відвідання місця події), і навіть одержані від невідомих осіб. Заслуговує на увагу питання юридичній природі виготовлених захисником фотознімків, планів, схем, які відбивають обстановку місця події та інші обставини, мають значення у справі. Зовні такі фотознімки, плани тощо. немає від документів. Але документ як доказ передбачає існування відповідального над його складання обличчя, що може бути допитано. Проте захисник може бути піддається допиту про обставини справи, що йому відомо у зв’язку з виконанням своїх професійні обов’язки. Виготовлені їм особисто схеми, фотографії, плани можуть бути наочними аргументами у його клопотаннях про виконання додаткових слідчих дій, але з доказами. Інша річ, коли виготовлення фотознімка, плану тощо. захисник запрошує фотографа, техніка та інших. Посвідчений таким обличчям фотознімок, план чи схема мають необхідними ознаками документа.

Заключение

..

Адвокатура служить важливим інструментом зміцнення зворотний зв’язок від суспільства до держави. У зв’язку з цим необхідно розширювати самостійність, правничий та відповідальність адвокатури. Зараз компетенція органів управління у керівництві адвокатурою суттєво обмежені. Виключені повноваження відраховувати і виключати адвокатів з колегії, скасовувати постанови президії про відмову у прийом до колегію, і навіть про виключення з колегії, скасовувати рішення загальних зборів колегії і постанови президії, стверджувати новообраних голови і заступників голови президії колегії та інших. Проте із цим все центральні і місцевих органів управління юстицією вправі видавати інструкції з питань діяльності адвокатури, встановлювати порядок надання адвокатами юридичну допомогу, порядок оплати праці адвокатів і Порядок організації та проходження стажування особами, бажаючими бути прийнятих у коллегию.

Назріла необхідність передати колегіям адвокатів право самим визначати свою чисельність з права самоврядування. Регулювання згори чисельності адвокатів, часто не враховуючи дійсного стану справ на місцях, призводить до того, що президії колегій що неспроможні приймати нових членів, тобто. поповнювати колегію, отже, забезпечити все юридичні консультації адвокатами. У самій Москві 1950;го по 1986 минулий рік кількість адвокатів залишається такою І що цікаво відзначити, залишається в 2,5 рази менше, ніж у 1913 року. Нині у Росії трохи більше 17 000 адвокатів посідає 160 мільйонів населення. Для порівняння: у Німеччині 60 000 адвокатів — на 90 мільйонів жителів, в Англії - 67 500 адвокатів і 60 мільйонів населення, США — 400 тисяч адвокатів на 252 мільйона американців. Інтерес до юридичні послуги різко зріс, передусім підприємців, але специалистов-адвокатов у сфері ринкової економіки вочевидь не досить. Вільні місця переключилися на різноманітних юридичні фірми, компетентність яких немає завжди відповідає сучасних требованиям.

Слід також, щоб питання про притягнення адвокатів до відповідальності був із компетенції тих конкретних працівників правоохоронних органів, із якими даний адвокат зіштовхується з конкретної справи. Доцільно вводити на законодавство як гарантію професійної незалежності адвоката норму, яка забороняє органу, у найближчому віданні якого перебуває справа, яким адвокат здійснює захист, здійснювати відношенні цього адвоката перевірку і порушувати проти адміністративне чи кримінальна переслідування. Якщо ж у діях адвоката міститься адміністративне чи кримінальний правопорушення, то питання про притягнення його до відповідальності потрібно узгоджувати з президією колегії адвокатів, без згоди якої притягнення до відповідальності на повинен мати место.

Відсутність гарантій професійної недоторканності адвоката, котре побоюється «помсти «із боку свого процесуального противника, одна із чинників неефективною защиты.

Отже, багато положень чинного закону неможливо адвокатам повною мірою стати вільними і незалежними, організувати своєї фірми, бюро. Кожен крок колегій зарегламентирован, їхня діяльність абсолютно і не відповідає навіть мінімальним міжнародним стандартам.

Зараз розробляється проект закону адвокатуру. Відповідно до основним його положенням юридичну допомогу громадянам, захист їхніх прав у суді мають здійснювати лише адвокати, об'єднані у свою колегію чи асоціацію, союз. У межах суб'єкта федерації, зазвичай, діятиме одна колегія. У межах колегії допускається створення адвокатських фірм, бюро, контор. Можна працюватиме і індивідуальних засадах. Передбачається запровадження ліцензування адвокатську діяльність. Будь-який юрист, має дворічний стаж роботи з свою професію, склав кваліфікаційний іспит, має права одержати ліцензію. Якщо з якоїсь причини у ній відмовлять, він має право звернутися до суду. Значно розширюються процесуальні права адвокатів: можливість збирати докази, зажадати необхідні документи тощо. Будуть розширено гарантії їх адвокатську діяльність (наприклад, кримінальну справу щодо адвоката можна порушувати лише прокуратурою суб'єкта федерації або генеральної прокуратурой).

Проектом передбачено, що він, який одержав ліцензію, зобов’язаний неодмінно належати до членах адвокатської колегії і підпорядковуватися спільним правилам. У його межах він може створити своє бюро, до складу фірми, юридичної консультації, або займатися адвокатської практикою індивідуально, бути юридичною особою. Тобто проекті, нічого ані слова про приватно практикующем адвоката. Частнопрактикующий адвокат працює самостійно й більше не підпорядковується ніяким правилам, крім, звісно, закона.

Нині адвокатура немає своїх центральних координуючих органів в області наукового забезпечення, професійної діяльності, власного органу (газети, журналу, бюлетені, й т.д.), системи підготовки кадрів до вузів. Немає єдиного підходи до здійсненню контролю якості професійної діяльності адвокатів. Важливий напрямок вдосконалення адвокатури є виховання молодих фахівців. На жаль, переважно юридичних вузів і факультетів немає спецкурсу з проблем діяльності адвокатури, немає підручника «Адвокатура до », створення якої, як відомо, поки навіть не планується. Через війну студенти і люди випускники вузів мають приблизний уявлення про адвокатської деятельности.

Проте є серйозні підстави вважати, місце адвоката у спільній ієрархії громадських професій і рівень виконуваних ним функцій у власних очах суспільної думки залишаються досить високими. Безумовно, престиж адвокатську діяльність зростає. За даними соціологічних досліджень близько половини опитаних громадян (від 40 до 50% у регіонах країни) з повагою ставляться до професії юриста, зокрема., зрозуміло, і адвоката.

1. У. М. Семенов. Правоохоронні органи у СРСР. М, ЮЛ, 1990.

2. Ю. Хаски. Російська адвоктура і радянську державу. М, 1993.

3. Закон адвокатуру СРСР від 30.11.79.

4. Положення про адвокатурі РРФСР від 20.11.80.

5. Лист Державної податкової адміністрації Міністерству фінансів РФ «Про налогообложениии колегії алвокатов «від 16.03.93.

6. Постанова Уряди РФ «Про оплату праці адвокатів з допомогою держави «від 07.10.93.

7. Адвокатура у СРСР. М, ЮЛ, 1971.