Конфліктологія

1. Сутність конфликта.

Конфлікт — цю різку загострення протиріч та зіткнення двох чи більше учасників у процесі розв’язання проблеми, має ділову чи особисту значущість кожної зі сторін. У основі будь-якого конфлікту лежить конфліктна ситуація, куди входять або суперечливі позиції сторін із якомусь приводу, протилежні цілі й засоби її досягнення, або розбіжність интересов.

Динаміка конфлікту мінлива і може те посилюватися, то затухать.

1. Внутріособистісний конфликт.

Він може ухвалювати різні форми. Однією з поширених форм — рольової конфлікт, коли одного людині пред’являються суперечливі вимоги щодо того, яким повинен бути результат його работы.

Внутріособистісний конфлікт може також виникнути внаслідок те, що виробничі вимоги не узгоджуються з порожніми власними потребами чи ценностями.

2. Міжособистісний конфликт.

Найчастіше це конфлікт між керівниками сусідніх отделов.

Міжособистісний конфлікт може також виявлятися як і зіткнення личностей.

3. Конфлікт між особистістю і группой.

Між окремої особистістю і групою може виникнути конфлікт, Якщо ця особистість займе позицію, відрізнятиметься від позицій группы.

Конфлікт може виникнути грунті посадових обов’язків керівника: між необхідністю забезпечувати відповідну продуктивність й виконувати технологічну дисциплину.

4. Межгрупповой конфликт.

Організації складаються з багатьох груп, як формальних, і неформальних. Яскравим прикладом межгруппового конфлікту може бути безперервний конфлікт між профспілкою і администрацией.

5. Міждержавна конфликт.

Аналізуючи той чи інший конфлікт, ми доходимо висновку, що кожна, локальний конфлікт є частиною великого, котрий іноді глобального конфликта.

1. Особистісні джерела конфликтов.

Джерела конфліктів — це протиріччя, виникаючі для людей, групами, організаціями, государствами.

Джерелом виникнення будь-якого конфлікту є суперечності, а протиріччя виникають там, де є рассогласование:

— цілей, інтересів, позиций;

— думок, поглядів, убеждений;

— особистісних качеств;

— міжособистісних отношений;

— знань, умінь, способностей;

— функцій управления;

— коштів, методів деятельности;

— мотивів, потреб, ціннісних ориентаций;

— розуміння: інтерпретації информации;

— оцінок і самооценок.

1. Конфліктні ситуації у міжособистісних отношениях.

Міжособистісні стосунки в групах в міру їхнього перетворення на колективи закономірно змінюються. Спочатку бувають щодо байдужими, потім можуть за несприятливі погодні умови ставати конфліктними, а за сприятливих умов перетворюватися на коллективистские.

Найчастіше міжособистісні стосунки виявляється у микрогруппе-диаде, що включає лише дві особистості. Міжособистісні стосунки учасників микрогруппы-диады, може бути трьох типів: позитивні, негативні і неодинаковые.

Типи міжособистісних конфликтов:

1. конфлікт безысходности.

2. конфлікт несовместимости.

3. конфлікт неопределённости.

4. конфлікт влечения-боязни.

1. Помилки завищення оценок.

1. Помилка внаслідок приятельського расположения.

2. Помилка внаслідок добродушия.

3. Помилка внаслідок високої репутации.

4. Помилка внаслідок слова, а чи не дела.

5. Помилка внаслідок внутрішньої симпатии.

6. Помилка контраста.

2. Помилки заниження оценок.

1. Помилка внаслідок особистої антипатии.

2. Помилка внаслідок оцінної инерции.

3. Помилка заниженою значимости.

4. Помилка внаслідок прискіпливого отношения.

5. Помилка внаслідок завищених требований.

6. Помилка, провокуюча на конфлікт. 6.1 Конфліктні ситуації ділового общения.

У процесі ділового спілкування між керівником і підлеглими складаються різні, зокрема і конфліктні ситуації. Це пов’язано з тим, що не співробітники однаково ставляться до, вчасно і здатні якісно виконують доручення, відповідні завдання. Керівнику, особливо початкуючому, важливо розумітися на людях, знати методи, прийоми і знаходять способи впливу людей.

Понад те, керівник повинен бути готовий непросто протистояти нестаранною, недисциплінованим і дуже непорядним людям, якщо що є у колективі, а кожної конкретної конфліктної ситуації швидко знайти правильний спосіб її преодоления.

1. Стратегія поведінки у конфліктної ситуации.

Психологи виділяють наступні п’ять типів стратегій поведінки у конфліктних ситуациях:

1. приспособление.

2. компромисс.

3. сотрудничество.

4. игнорирование.

5. соперничество.

1. Прогнозування конфліктних ситуацій і конфликтов.

А, щоб прогнозувати конфліктну ситуацію і конфлікт, треба знати і вміти определять:

1. Хто потенційні учасники можливої конфліктної ситуації та чи здатні вони спровокувати инцидент?

2. Чи є проблема?

3. Назріває і у якому напрямку розвивається конфліктна ситуація в вирішенню проблемы?

4. Яка можливість виникнення инцидента?

1. Попередження конфліктних ситуацій і конфликтов.

Конфлікт, як і хвороба, легше попередити, чим лікувати. Коштів попередження конфліктних ситуацій і конфліктів досить много.

Розглянемо що з них:

1. попередження розвитку конфліктної ситуації на ранніх стадиях.

2. здоровий морально-психологічний климат.

3. особистий приклад керівника фирмы.

4. зберігати емоційну стабильность.

5. недопущення при діловому спілкуванні спора.

6. вміння слухати собеседника.

1. Дозвіл конфліктної ситуації з урахуванням її сущности.

Дозвіл конфлікту — це процес перебування взаємоприйнятного розв’язання проблеми, має особистісну значущість учасників конфлікту, й цій основі гармонізація їх взаимоотношений.

Аналіз сутності значної частини конфліктним ситуаціям дає змогу стверджувати, что:

1. тоді як основі конфліктної ситуації лежить ділова доцільність, то конфлікт, швидше за все, матиме конструктивний характер.

2. особиста і міжособистісна конфліктність, на відміну ділової, носить, зазвичай, стійкий і довгостроковий характер.

2. Дозвіл конфліктної ситуації з урахуванням її целей.

Каталізатор будь-який конфліктній ситуації - це протиборчих сторін до досягнення певних суспільно чи особисто значимих цілей. Цілі сторін — рушійна сила конфліктної ситуации.

Розчленування цілей конфліктної ситуації на ділові і міжособистісні сприяє об'єктивного оцінювання ситуації та вибору більш раціональних шляхи й кошти для коригування чи докорінної зміни цілей протиборчих чи взаємодіючих сторон.

3. Дозвіл конфліктної ситуації з урахуванням динаміки її развития.

У процесі розвитку конфліктної ситуації зазвичай виділяються чотири більш-менш виражених стадии:

1. характеризується появою проблеми, цікавій для двох або кілька людей, але отримує різну трактування із боку окремих сотрудников.

2. посилюється зустрічний критичний аналіз дій, висловлювань, вчинків, чорт характера.

3. різні сторони виробляють стратегію дій у кризовій ситуації, що оцінюється однієї, а частіше обидві сторони як «непримиримая».

4. боку здійснюють активний пошук фактів, доказів, «підтверджують» правильність і об'єктивність оцінки хибних позицій чи аморального поведінки інший стороны.

4. Етапи і знаходять способи дозволу конфліктних ситуаций.

1. встановити дійсних учасників конфліктної ситуации.

2. вивчити, наскільки може бути, мотиви, мети, здібності, особливості характера.

3. вивчити ті до конфліктної ситуації міжособистісні стосунки учасників конфликта.

4. визначити справжню причину виникнення конфликта.

5. вивчити наміри, уявлення конфліктуючих сторін про засоби дозволу конфликта.

6. виявити ставлення конфлікт осіб, які беруть участі в конфліктної ситуації, але що у його позитивному решении.

7. знайти й застосувати способи дозволу конфліктної ситуации.

Правила попередження й дозволу конфликта:

1. не зроби стосовно іншим оскільки не хотілося б, що вони надходили стосовно тебе.

2. дайте людям відчути свою значимость.

3. дозволяючи конфлікт, чітко визначте свої цели.

4. хто робить перший крок примирення, той і выигрывает.

1. Ситуації що призводять до стрессу.

Стрес — напруга, напруженість. Потрібно навчитися виходити зі стресової ситуації з меншими втратами, а ще краще знати і передбачити усе те, що зумовлює стресовій ситуації. Перерахуємо ситуації, що призводять до стрессу:

— всі види конфликтов.

— критика.

— різноманітних помилки, просчёты, нарушения.

— неопределимые бар'єри для професійного роста.

— наклеп, брехня, моральний дискомфорт, ссоры.

— нагромадження різноманітних справ України та дефіцит часу з їхньої выполнение.

— особисті непорядні поступки.

— розчарування, особливо у близьких людей і др.

2. Аутогенная тренировка.

Систематична аутогенная тренування дозволяє зняти емоційну напругу, страх, знервованість і тим самим відновити нормальне робочий стан. Аутогенную тренування варто використовувати як можливих конфліктним ситуаціям, дій, які можуть призвести до стресу, і відразу після них.

3. Прийоми та фізичні методи подолання стресових ситуаций:

1. необхідно переключитися на діаметрально протилежний вид діяльності з порівнянню про те, що викликало стресову ситуацию.

2. спробувати розслабитися, зняти емоційну напругу, використовуючи доступні вам прийоми аутогенним тренування, цілеспрямованого самовнушения.

3. зайнятися будь-яким виглядом спорта.

4. відволіктися (відвідання виставок, зустрічами з і т.д.).

5. зайнятися улюбленою справою, хобби.

6. зробити уявний аналіз політики та переоцінку ценностей.