Общие соціально-економічні особливості професійного спілкування юриста

МИНИСТЕРСТВО ОСВІТИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦИИ.

ЧУВАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНИВЕРСИТЕТ.

ЇМ. И.Н.УЛЬЯНОВА.

РЕФЕРАТ по юридичної психологии.

на тему:

«Загальні соціально-психологічні особливості професійного спілкування юриста».

ВЫПОЛНИЛА:

СТУДЕНТКА I КУРСА.

ГРУПИ ЗЮФ;

13−03.

ПЕТРУШОВА.

А.Г.

ПРОВЕРИЛА:

.

р. Чебоксар 2004.

ПЛАН:

1.

Введение

…3.

2. Соціально-психологічна характеристика. професійної діяльності юриста…4.

3. Правова регламентація професійної діяльності юриста…5.

4. Нестандартний, творчий характер професійного праці юриста…8.

5. Процесуальна самостійність, персональна відповідальність юристів, що працюють у органах прокуратури, суду, милиции…9.

6. Список використаної литературы…10.

Взаємини людей процесі спільної прикладної діяльності, якої кожна людина присвячує значну частину свого життя, завжди викликали особливий інтерес і увага з боку філософів, психологів, соціологів, а також фахівців-практиків, прагнули узагальнити свій досвід ділового спілкування у тому чи іншого сфері, співвіднести його з виробленими людством нормами моральності й сформулювати основні засади і правил поведінки людини у ділової (службової) обстановці. До останнього час для характеристики відновлення всього комплексу питань, що з поведінкою людей ділової обстановці, соціальній та ролі назви теоретичного курсу, присвяченого їх вивченню, використовується складовою термін «етика ділового спілкування ». Вибір цю назву випадковий. Воно досить повно відбиває стан і конкретизує предметну специфіку курсу. Зупинимося з його першої складової - етики. Етика — філософська наука, об'єктом вивчення якої є мораль. У етики можна назвати два роду проблем: запитання, як повинна чинити людина, та власне теоретичні питання походження та сутність моралі. З першого роду проблем, стає очевидною практична спрямованість етики, її проникаемость у всі сфери буття, що вона й одержала назву «практичної філософії «. Практичне значення етики проявляється у першу черга у сфері людського спілкування, важливою складовою якого є спілкування людей у процесі спільної прикладної діяльності. Звідси випливає подальше уточнення предмета курсу, саме його співвіднесеність тільки з такий формою людського взаємодії, як ділове спілкування. Спільна діяльність людей може бути нейтральній стосовно моральності. Історично мораль, а чи не право, була найпершою формою регуляції відносин для людей. Особливого значення цій формі регуляції ділових відносин стоїть у суспільстві, де відсутня жорсткий держави над господарської та інший діяльністю людей.

Соціально-психологічна характеристика професійної діяльності юриста.

Корінні зміни суспільно-економічних відносин про країну, формування правової держави, потреба суспільства на істотному поліпшенні діяльності державно-правових структур, правоохоронних органів, щодо підвищення якості прокурорського нагляду, судового розгляду справ висунули одна з пріоритетних місць завдання наукової розробки та практичної реалізації кадрової політики у системі правоохоронних органів, юридичних служб, зокрема їх кадрового обеспечения.

Для успішного вирішення цього завдання, передусім, необхідно всебічно досліджувати специфіку професійної діяльності юриста, дати її точне, науково обгрунтоване опис, тобто., сутнісно, створити її професіограму. Необхідно визначити вимоги, які ця діяльність до психіці, особистості юриста, для її психофізіологічним якостям, які мають скласти зміст психограммы особистості юриста з визначенням чітких критеріїв його професійній придатності або непридатності до роботи у правоохоронні органи, у різних державно-правових та інших структурах.

Професійна діяльність юристів, особливо ж тих, хто працює у органах прокуратури, суду й т.д., є різновид державної служби з властивою цієї бурхливої діяльності специфічними особливостями. Знання цих особливостей необхідно як і розробити професіограми праці юриста, але, можливо корисним й тих, хто прагнуть отримати юридичну освіту, опанувати цікаву професію юриста, докласти здібності у ролі правоохоронної діяльності, хто може бути готовий до подоланню тих труднощів, що він неминуче зустріне у своїй работе.

Отже, всебічне розгляд юридичної діяльності, психологічних особливостей праці юриста дає можливість прозирнути у цій галузі найважливіші напрями, намітити шляху підвищення ефективності трудових витрат працівників правоохоронних органів, якісніше проводити оцінку і відбір осіб, бажаючих одержати юридичну освіту й у наступному стати юристом.

Під цим кутом зору час торкнутися докладнішої розгляду даної проблеми. Отже, основними особливостями професійної діяльності юриста являются:

— правову регламентацію (нормативність) професійного поведінки, прийнятих рішень працівників правоохоронних органів, юридичних служб та інших юристів, професійно що у правозастосовчої деятельности;

— владний, обов’язкового характеру професійних повноважень посадових осіб правоохоронних органов;

— екстремальний характер правоохоронної діяльності багатьох юристів, особливо ж тих, хто працює у органах суду, прокуратури, податкової служби й податкової поліції та т.п.;

— нестандартний, творчий характер праці юриста;

— процесуальна самостійність, персональна (багатьом — підвищена) відповідальність юристів, що працюють у правоохоронних органах, державно-правових структурах.

Правова регламентація професійної діяльності юриста.

Правозастосовча діяльність працівників державно-правових структур різного посадового становища, доволі реально регламентована. Відступ від своїх службовими обов’язками, порушення юристом посадових повноважень сприймається як порушення закону, свідчить, колись всього, про низький рівень його професійній компетентности.

Ця обставина формує прагнення суворо дотримуватися правових норм, що впливає на поведінка, спрямованість особистості. Потреба дотримуватися моральні, правові норми є одним із провідних, домінуючих серед інших соціально значущих потреб, які впливають правосвідомість. Усе це визначає високий рівень соціалізації особистості, особливо працівників правоохоронних органів, їх відповідальності перед суспільством, нормативності (конвенциальности) поведінки. Дане интегративное властивість розглядається як одного з головних чинників фахову придатність юриста.

Особливо велика роль правосвідомості, установочного відносини юриста до дотриманню моральних, правових норм поведінки у несподівано створених ситуаціях, які може бути ситуаціями чи чинниками професійного ризику. Зупинимося коротко що на деяких таких ситуаціях (чинниках) риска.

Ситуація отримання (придбання) юристом будь-яких благ (предметів) з відступом від встановленого порядку, коли ці блага надаються нібито «так просто», «з поваги», а справі з метою налагодження неформальних відносин із юристом, котрий обіймав якесь відповідальне посадове становище. Вимушеною розплатою, необхідної з юриста за надані послуги, можуть бути поради, містять професійну таємницю, відмови від об'єктивного, неупередженого підходу до вирішення одного чи питання (дела).

Ситуація, провокуюча хабар. Є різноманітні способи передачі хабарі, але у будь-якому разі суб'єкт, прагне за хабар домогтися вигідного результату, спочатку оцінює ситуацію, виникає прийомі у юриста, працював у тому чи іншому правоохоронному органі, її поведінка, особливості його личности.

Передача хабарі може передувати своєрідна «словесна розвідка» хабародавця як висловлювання не відповідної діям юриста подяки, багатозначних обіцянок віддячити тощо. Якщо такі дії геть немає кладеться край посадовою особою правоохоронного органу, її поведінка може бути витлумачене свого роду підтвердження те, що воно оцінює свої службові дії як справді що заслуговували «благодарности».

Іноді хабародавець може повестися ще більше рішуче й нахабно, відразу ж потрапляє поклавши до столу предмети хабарі, посилаючись на можливість нібито існуючі звичаї, запевняючи, що він замість не просить, лише чи діє у відповідність до прийнятими місцевими традиціями і обычаями.

Єдиний вихід подібні ситуації — рішуче поведінка, пресекающее у самому зародку думку про можливість пропозиції хабарі, негайний виклик свідків, доповідь керівнику правоохоронного органу про провокації або про сам факт замаху передати хабарі. Надійним бар'єром може бути прийом такого роду відвідувачів на присутності інших працівників та його колег по работе.

Ситуація відвідин, особливо під час відряджень, у вечірній час місць комунального харчування ресторанного типу, у яких вільно продаються спиртні напої, влаштовуються усілякого роду розваги, зокрема та сумнівної характеру. Організувати свій робочого дня і харчування необхідно в такий спосіб, щоб за несприятливі погодні умови роботи виключити перебування на такого роду закладах, де можна легко виявитися втягнутим у будь-якої конфлікт, організований з метою дискредитації юриста, що посідає відповідальне службове положение.

Ситуація допиту свідка (потерпілого) у квартирі, у номері готелю, крім випадків, коли, наприклад, людина серйозно хвора. Необхідно пам’ятати, що у цьому випадку можливі провокацію з боку допитуваного особи, створені задля дискредитацію слідчого, спроби побудувати відносини із ним особистої основі, і у такий спосіб у майбутньому надати нею тиск і навіть опорочити его.

Ситуації «випадкового» знайомства у готелі, в різноманітних розважальних закладах тощо., коли «випадковість» заздалегідь організується особами, зацікавленими встановити неформальні відносини з юристом чи просто дискредитувати его.

Факт ризику, обумовлений обіцянками, зробленими юристом, котрий обіймав посадове становище, адвокатом, навіть найбільш добрими намірами, якщо ні повної гарантії у цьому, що вони виконані. Нерідко подібним обіцянкам зацікавленими особами надається вигідна собі інтерпретація. Такі випадки використовуються ними під час упорядкування різноманітних скарг наклепницького характеру у ролі підтвердження «зловживань» службовими щаблями представника правоохоронного органу, поширення різноманітних инсинуаций.

Нестандартний, творчий характер професійного праці юристов.

Один із особливостей праці юриста у тому, що він доводиться поводитися з різноманітними життєвими ситуаціями, долями різних людей, які вимагають індивідуального, творчого підходу, уважного вивчення що виникли правовідносин. Тому юристу необхідні як суто професійні правові, суспільно-політичні, а й спеціальні знання з різних галузей науку й техніки, освіти і культури, розвинений інтелект. А як безмежні в пізнавальному відношенні сфера міжособистісного спілкування з різними учасниками кримінального, громадянського процесу, процес пізнання людей, яке нескінченне поєднання різноманітних характерів, поглядів, поступков!..

Процесуальна самостійність, персональна відповідальність юристів, що працюють у органах прокуратури, суду, міліції та т.п.

Незалежність діяльності посадових осіб правоохоронних органів одна із основних принципів правосуддя, за яким кожен слідчий, прокурор, суддя у виконанні покладених ними обов’язків підкоряються лише закону і повинні залежати від яких би то не було місцевих впливів. Виховання юристів на кшталт підпорядкування Закону формує їх правосвідомість, здатність самостійно приймати рішення, почуття персональну відповідальність за рішення і поступки.

Наприклад, в ст. 127 КПК РРФСР зазначено, що «під час виробництва попереднього слідства всі про повернення слідства й виробництві слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено отримання санкції від прокурора, й має повну відповідальність право їх законне і своєчасне проведення». У статті спеціально обумовлено випадки, коли слідчий може можна з думкою прокурора, зберігаючи у себе право прийняття самостійного рішення щодо, що з залученням обличчя на якості звинуваченого, кваліфікацією злочину, обсягом обвинувачення, з напрямом справи для перекази обвинувачуваному суду чи із припиненням справи. У цьому разі цілком слушно відзначається, що «індивідуальність слідчої роботи підкріплюється процесуальної самостійністю следователя"1, яка, безумовно, накладає особливий відбиток все склад його психічної деятельности.

Список використаної литературы:

1. Андрєєва Г. М.

Соціальна психологія. — М., Аспект Пресс, 1996.

2. Ломів Б.Ф.

Спілкування і соціальний регуляція поведінки индивида,//Психологические проблеми соціальної регуляції поведінки, — М., 1976.

3. .Нємов Р.С.

Психологія. Книжка 1: Основи загальної психології. — М., Просвітництво, 1994.

4. Спілкування і оптимізація спільної прикладної діяльності. Під ред. Андрєєвої Г. М. і Яноушека Я. М., МДУ, 1987.

5. Дебольский М.

Психологія ділового спілкування. — М., 1991.

6. А. Э. Жалинский,.

«Професійна діяльність юриста».

Видавництво БЕК, 1997.