Шпаргалки з психології

смотреть на реферати схожі на «Шпаргалки по психології «.

|1 |7 | |предмет і структура соціальної психології |Соціальна установка особистості: Томас і | |як науки: вивчає такі явища (5 т.|Знанецкий (1918;1920) дали перше | |зр. Саме це питання, що є |визначення: стан свідомості, | |єдність): 1. психологічні процеси, |що регулює ставлення, і поведінка | |гніву й властивості індивіда, які |людини в з певним об'єктом в| |виявляється у результаті його включення до |певних умовах, і психологічну | |відносини коїться з іншими людьми, у різні |переживання їм соціальної цінності, сенсу| |соціальні групи (сім'ю тощо.); |об'єкта. Ознаки соц. установки: 1. | |вивчаються, наприклад, товариськість тощо. |надають що регулює впливом геть наше | |2. феномен взаємодії для людей (в |поведінка (спортсмен на забігу в | |частковості феномен спілкування): взаимодействие|соревнованиях — його соц. установка | |може бути лише межличностным, а й |домогтися успіху); 2. готовність | |межгрупповым й між групами. 3. |реагувати на соц. об'єкт; 3. полягає в| |психічні процеси, гніву й свойства|прежнем досвіді. Соц. установка по Олпорту: | |різних соціальних груп як цілісних |цей стан людської свідомості, яке | |утворень, які різняться один від одного й |характеризується готовністю людини вести| |не приводяться якого би там не було |себе належним чином — домінуюче | |індивіду. 4. масові психічні явления,|понимание сьогодні. Структура соц. | |такі як: поведінка натовпу, паніка, слухи,|установки: у 50 роках Сміт виділяє 3 | |мода, масові ентузіазм, радість, |компонента у структурі соціальних | |апатія, страхи тощо. 5. принцип матрёшки |установок: когнітивний компонент (знання | |(з'єднує у собі попередніх точки |об'єкта); эмоциолнально-оценочный | |зору). |(афективний) — ставлення до своєрідного соціального | |Основні об'єкти: залежно від цього |об'єкту; поведінковий — готовність вести | |чи іншого розуміння предмета соц. ?-ії |себе певним чином, але не | |виділяються основні об'єкти її вивчення, |діяти. Диференціація соц. установки| |тобто. носії соціально-психологічних |та простий установки (По Узнадзе): соц. | |явищ: наприклад, особистість групи — |вуст. осознаваема, а проста — | |личность-личность (родитель-ребёнок), |неосознаваема і становить, колись | |мала група — шкільний клас" і т.д. |всього, психофізіологічну готовність до | |(розглядаються: особистість, мг, бсг, |певним діям; соц. вуст. — | |суспільству й так різні варіанти їх |регулятор у складній обстановці, а проста | |взаємодії). |- у дуже простій; соц. установки засновані на | |Будова соціальної ?-ії: структура соц. |соціальними потребами, а прості - на | |п. є результатом взаємодії 2-х |вітальних (базових) потребах; в | |протилежних, але тісно пов’язаних |простий установці мінімальна роль | |процесів: а) диференціації - поділу |когнітивного компонента; а соц. вуст. | |на складові, розділи і б) |максимально виражені все 3 компонента | |інтеграції її з іншими галузями науки. |(когнітивний, емоційний, | |Диференціація: 1. по основного об'єкта |поведінковий). Основні види соц. | |дослідження — соц. ?-іє особистості, СПМЛО, |установок: 1. соц. вуст. на | |СПМГ, СПМГО, СПБСГ. 2. по основному методу|объект-готовность поводитися певним | |аналізу: теоретична СП, |чином стосовно об'єкту; 2. | |експериментальна СП, практична СП. 3. |ситуативна установка — ставлення до | |по провідною діяльності: психологія труда,|условиях різних ситуацій до соц. | |спілкування, соціального пізнання і |об'єктах; 3. соц. установка, яка тісно| |творчості, ігри та зовсім т.д. 4. по основний |пов'язані з конкретними соціальними | |сфері життя: соц. п. рекламы,|группами, наприклад вікова установка; | |торгівлі, масових комунікацій тощо. |4. приватні й загальні соц. установки (по | |Інтеграція: 1. зовнішній критерій — |обобщённости); 5. перцептивные соціальні | |належить до її об'єднанню з |установки (як сприймати й оцінювати | |численними психологічними |той чи інший соц. об'єкт). Причини | |галузями, з кінця із якими виникли |розбіжності соціальних установок і | |щодо самостійні підгалузі - |поведінки: 1. людина неприємний нам, але | |соц. п. особистості сформувалася як |під час зустрічі ним ми ведемо себе по | |результат інтеграції соц. п. з психологией|дружески; 2. в екстремальних ситуаціях та в| |особи і т.д. 2. внутрішній критерій — |ситуаціях загрози життю іншим людям | |належить до розвитку самої соц. п. і |(чоловік, заступившийся за жінку); 3. | |проявляється у процесах об'єднання |традиційні звичаї відповідно до | |разделяющихся складових частин, |якими людина себе веде; 4. | |що з’явилися внаслідок диференціації |взаємодія домінантних і | |(наприклад, теоретико-экспериментальные |субдоминанатных установок особистості (по | |дослідження; особистість і маленькі трудові |ступеня інтенсивності). Приватні форми соц.| |групи у створенні; психологія |установок: 1. стереотип — надзвичайно | |керівництва науковим колективом тощо.). |стійке і обмежений уявлення про | | |соц. об'єкті. 2. забобон — сильно | | |певною мірою викривлене уявлення об'єкт. 3. | | |Я-концепция — сукупність соц. вуст. про | | |собі: яким себе бачимо, як себе | | |сприймаємо тощо. (виражені все 3 | | |компонента). | |8 |9 | |приватні форми соціальних установок |соціалізація особистості: існують | |(Я-концепция, стереотип, забобони): |різні інтерпретації цього поняття: 1. | |Соц. Вуст. — цей стан свідомості |соціалізація сприймається як включённость | |людини, що характеризується |індивіда у процес соц. відносин. 2. | |готовністю людини поводитися |соціалізація сприймається як засвоєння | |належним чином. Стереотип — це |чел-ком соціологічного досвіду, соц. Норм,| |соціальна установка з застиглим, |традицій тощо., тобто. социализирована та | |обеднённым змістом когнітивного |особистість, що може засвоїти соц. | |компо-нента. Стереотипне мислення — це |досвід минулого і зробити їх у діяльності. 3. | |вузькість, обмеженість чи застарілість |соціалізацією є становлення | |уявлень людини про те чи інших |особистості за моделлю чи контексті | |об'єктах дійсності або про засобах |певній культури. 4. соціалізація | |взаємодії із нею. Функції стереотипа:|рассматривается як нав’язування деякою | |1. ідентифікація — наприклад, позитивний |доктрини життя. соціалізація — є| |образ своєї групи; 2. идеологизация — |процес засвоєння індивідом цінностей і | |формування та захист ідеологій своєї |кол-ва соц. груп, і суспільства загалом і | |групи. Існують аутостереотипы — |формування в усвідомлену систему соц. | |уявлення про собі і вони про інші |установок, котор. визначають позиції і | |членах своєї групи і гетеростереотипы — |поведінка індивіда в соц. середовищі. Основні | |уявлення, що є по |св-ва соціалізації: 1. | |відношення до чле-нам інший соц. Групи. |активность-пассивность суб'єктивної | |Властивості стереотипів: нерозвинений |соціалізації; 2. усвідомленість — | |когнітивний компонент; поляризован-ность |неусвідомленість; 3. | |оцінки; жорстка стійкість стереотипу; |система-порциональность. Вікові | |інтенсивне емоційне прояв; |особливості социализа-ции: критерії, | |велика концентрованість. Забобон |що характеризують специфіку стадій — 1. | |- це соц. вуст. з искажённым когнітивним |взаємозв'язок биологич. і соц.; 2. провідна | |компонентом, унаслідок чого індивід |діяльність; 3. роль спілкування; 4. | |сприймає деякі соц. Об'єкти в |співвідношення інтенсивності когнітивних і | |неадекватному иска-жённом вигляді. Не-редко з |эмоц. компонентів; 5 Провідні інститути | |таким когнітивним комп. буває, пов’язаний |соціалізації; 6. ступінь захищеності | |сильний афективний компонент. Найбільш |особи соц. середовища. Наприклад, для | |распространённым виглядом таких викривлених |дошкільного віку: 1. біологічне | |соц. установок є расові і |визначає соціальне; 2. Гра — перейняття| |національні забобони. Основна |досвіду через неї; 3. спілкування обмежена | |причина формування забобону криється |-сім'я; 4. провідні эмоц. компоненти; 5. | |в нерозвиненості когнітивної сфери личности,|семья; 6. максимальна защищённость. | |завдяки чому індивід некритично |Існують такі вікові стадії: | |сприймає впливу соответ-ствующей |доподростковый вік, підлітковий, | |середовища. Найчастіше забобони виникають в|взрослость, і літній чоловік. Соціалізація | |дитинстві (коли в дитини бракує |триває протягом усієї життя | |знань). Я-концепция — сукупність соц. |людини. | |вуст. себе: яким себе бачимо, як себе | | |сприймаємо, як оцінюємо себе тощо. | | |(виражені все 3 компонента). Види | | |Я-концепции: 1. реальне Я (те, що чол. про| | |собі думає); 2. Я очах решти людей; | | |3. рефлексивне Я (вважаю, що при | | |мені думають інші); 4. «Дзеркальне» Я | | |(відбиток моїх уявлень мене в | | |інших людей); 5. ідеально Я (хоч би яким я | | |хотів бути); 6. Я-совесть (яким не | | |може бути). Механізми формування: 1. | | |ідентифікація (з тим чи іншого групою чи | | |людиною) — наслідування поведінці іншого | | |людини; 2. интериоризация; 3. | | |конформістський механізм: то, на що роблять | | |акцент батьки та т.д. Основні функції: | | |1.способствование досягненню внутрішньої | | |узгодженості; 2. визначає характер | | |індивідуальної інтерпретації досвіду; 3. | | |прогностична — джерело очікувань; | | |4.регуляция поведінки. | | |3 |5 | |основних напрямів у розвитку західної |соціально-психологічні теорії особистості | |соц. ?-ії: 1. необихивиористское |у закордонній психології: 1. Адлер: | |напрям — виникла 30 роки, |центральними поняттями є стиль | |існує 2 блоку теорій: 1 блок — теории|жизни і соціальний почуття. Стиль життя | |агресії. А) теорії агресії под-ражаний |визначається прагненням особистості | |(Міллер, Доллард): фрустрація завжди |подолати почуття власної неповноцінності, | |призводить до агресії. 40-г: виділено 2 типа|которое виникає внаслідок тих чи інших | |фру-страции: смещённая — перенесення образи на |органічних недоліків чи негативних | |іншу людину чи об'єкт і сдерживание.|психологических переживань, а соціальне | |Але тут слід зазначити, що агресія явл.|чувство відбиває ступінь | |природним наслідком фрустрації, але |зацікавленості людини у громадської| |необов'язковим. Б) теорія соціального |солідарності. Це почуття визначає стиль| |навчання (Бандура — що спостерігає научение).|жизни, який за гармонійне поєднання | |2 блок — теорії обміну. А) теорія |особистого й суспільного призводить до | |елементарних поведінкових актів (при |успішної компенсації комплексу | |зустрічі - Хоманс). Б) теорія |неповноцінності. 2. Фромм: особистість у | |взаємодії і подібностей (Тібо, Келлі) — |Фромма описується з допомогою поняття | |кожен із учасників може отримувати як |"характер". Основним критерієм для | |вклади, і втрати (обмін лекціями). У |диференціації характерів явл. ставлення до| |кожного індивіда істот. свій рівень |змісту життя. Якщо людина орієнтована на| |цінності, тобто. він усе зрівнює із ним. 2.|самореализацию, він має | |теорії когнітивного со-ответствия — А) |продуктивним характером, що означає | |теорія структурного балансу Гайдера: |успішне поєднання особистих і громадських організацій | |приписування причин поведінки й властивостей |інтересів. Домінуючий тип характеру у | |особистості (певні якості по |конкретному суспільстві становить «соціальний| |популярності класі). Б) теорія |тип» цього товариства, визначальний | |комунікативних актів (якщо 2 людини + |відносини між особистістю та громадськістю і | |ставляться друг до друга, вони будуть |між самими людьми. 3. Хорні: основне — | |прагнути мати схожі погляди). У) |стосунки між дитиною і | |теорія когни-тивного дисонансу: 2 |батьками — головний чинник розвитку. | |суперечливі інф. Про одного й тому самому |Базові потреби: безпечно й у | |явище наводять людини до диском-форту. |задоволенні. Якщо неудовоетворена | |Р) теорія конгруентності (схожість). Д) |потребн. безпечно, то розвивається | |Аш, Крэч, Крачфилд: нові знання про |Базальна тривога. Кожен людину, є| |індивіді узагальнюються і структурируются зі |10 невротичних потреб (одне з них| |старими. 3 психоаналітичне — Фрейд: |домінує). 4. Еріксон: вважає, що | |відносини у сім'ї та з дорослими |розвиток особистості проходить протягом | |переносяться на ставлення до інших людей. |усього життя. Соціалізація представлена на 8| |А) тривимірна теорія міжособистісного |стадіях: (розвиток соц. можливостей | |поведінки (основа 3 потреби: включения|человека заохочується суспільством; кожна | |у групу, у коханні, у контролі - влада); |стадія супроводжується кризою — з кожної| |Б) динамічна теорія групового |стадії має розвинутися вище базове | |функціонування: група розглядається |почуття). 1. грудної вік (надія — | |особистість. У) теорія групового |довіра-недовіра); 2. ползунковый вік| |розвитку: групи тренінгу людських |(воля — автономия-стыд); 3. дошкільний | |відносин. 4. интеракционистское |вік (целеустремлённость — | |напрям — основа: взаємодія между|инициатива-чувство провини); 4. | |людьми. А) символічний интеракционизм: |предпубертатный (компетентність — | |деякі символи, з допомогою яких люди |прилежание-чувство неповноцінності); 5. | |взаємодіють між собою (жести і |юність (відданість, вірність — | |т.д.). Б) теорія ролей: роль як |идентичность-диффузия); 6. рання зрілість| |існуюча система очікувань у суспільстві |(любов — интимность-изолированность); 7. | |щодо індивіда (стосовно |середня зрілість (творчість, турбота — | |собі, зовнішні прояви). Коли |продуктивность-застой); 8. пізня | |виконуєш кілька ролей одночасно, |зрілість (мудрість — внутрішня | |може настати межролевой конфлікт. У) |стойкость-безнадёжность). 5. Роджерс: все | |теорія референтній групи: це люди, |мотиви чол. включені у один — тенденція до | |думка яких для індивіда значимо. |самоактуалізації. Люди здатні будувати | |Феномен референтности то, можливо |долю, явл. целеустремлёнными, | |позитивним і негативним (думки людини, |самосовершенствующимися. Умови | |який любимо, думки противника). |міжособистісного спілкування: активн. Слухання, | | |конгруентне (справжнє); позитивне, | | |безумовне спілкування. | |12 |13 | |структура, функції і різноманітні види спілкування. |основні теоретичні підходи до | |Основні стратегії і психологічні типи |дослідженню спілкування. 1. інформаційний | |взаимодей-ствия: спілкування сприймається як: |підхід — сформи-рован в в 40-ві роки: | |1. взаємообмін — люди обмінюються опытом,|главный наголошується на термін | |інформацією, поведінковими актами, |"комунікація". Спілкування завжди взаємно, а | |емоціями й т.д. 2. як взаємодія — |комунікація може бути як односторонньої,| |всяке спілкування може бути |і двосторонньої. Зміст — | |взаємодією (субъект-субъектные |інформація. Основні становища: зміст| |відносини). є кілька стратегий|информации передається у різних символах| |поведінки у спілкуванні: А) стратегія |(слова, жести, знаки, рухи і | |сприяння — активне сприяння 1-го |т.д.). людину розглядають як | |партнера іншому, з досягнення |екран у якому проявляється отримана | |будь-якого результату. Б) стратегія |інформація. За теорією систем Шеннона: | |протидії - неузгодженість загальних |будь-яка інформація може вимірюватися. Одиниці| |результатів діяльності. У) відхилення від |виміру інформації: саме повідомлення; | |взаємодії. Вирізняють 7 типів |джерело інформації, передавач | |взаємодії: 1. співробітництво |інформації, одержувач інформації, | |(сприяння 2 партнерів); 2. |зворотний, шум під час передачі. 60-ті | |протиборство (протиборство партн-ов); |роки — теорія комунікативного обміну | |3. ухиляння (ухиляння 2 партн.); 4. |(Ирвин-Гоффман): елементи до. про.: | |одностороннє сприяння (1-содействует, |зміст, умови спілкування, форма | |2-уклоняется); 5. одностороннє |подання, стратегії | |протиборство (1-противоборство, |спілкування, комунікативні обмеження, | |2-уклонение);6. компроміс (обидва — |критерії з оцінкою. 2. интеракционистский | |протиборство, сприяння); 7. |підхід: починається з робіт Джона Міда — | |контрастне взаємодія (1-содействие, |спілкування як система взаимноориентированных| |2-противоборство). 3. як окреме питання |акцій і реакцій, развёрнутых у часі. | |діяльності. Структура спілкування: 1. |Бейлз розробив схему аналізу спілкування як| |інформаційний (пізнавальний, |взаємодії. Приклад: «рівноважна | |когнітивний) компонент; 2. афективний |модель» — зі спілкуванням люди прагнуть | |(емоційний) компонент; 3. |балансу: запитання-відповідь; «модель соціального| |поведінковий компонент. Функції спілкування: |досвіду» — взаємні акції та реакції - | |1. за змістом: комунікативна, |відповідні реакції; «лінгвістична модель"| |аффективно-коммуникативная (зміст + |- аналіз окремих звуків, як | |емоції, почуття), |інтегруються в слова т.д. 3. | |регуляционно-коммуникативная (зміст +|реляционный підхід: найбільш | |поведінка). 2. по мети спілкування: |розроблений. Почав формуватися в 50-ті | |організаційна (відбувається за совместной|годы. Суть спілкування це взаємні відносини,| |діяльності), пізнавальна (пізнання |оцінки. Соціальний контекст: дитина | |іншу людину), отношенческая |входить у міжособистісні стосунки з | |(встановити відносини з іншим человеком),|самого народження, у вигляді спілкування. | |регуляционная (вплив іншим). | | |Види спілкування: 1. ефективне, ділиться на: | | |могло второпати (безоціночне спілкування) і | | |рефлексивне (правильно я вас зрозумів?). | | |2. неефективне спілкування, ділитися на: | | |принижающее (обмеження прав іншого), | | |агресивне (нападки одного партнера на | | |іншого) і защитно-агрессивное. Головним | | |критерієм в2-х видах, (е. І неэф.) | | |є психологічний комфорт. | | |Проміжна форма між ефективним та | | |неефективним спілкуванням — директивне | | |спілкування: пряме (указывающее) вплив | | |іншим людини без обмеження його | | |прав. Найчастіше зустрічаються: | | |директивне і могло второпати спілкування. | |.

|15 |14 | |соціальна перцепція: розуміння, функції, |невербальне спілкування: розуміння, | |типові феномени: соц. перцепція — це |особливості, структура, функції: | |сприйняття соц. дійсності, |невербальне спілкування — це комунікація | |сприйняття життя жінок у цілому (оцінка человеком|между індивідами без використання слів, | |дійсності), найбільш елементарний |тобто. без мовних і мовних коштів, | |процес — сприйняття людини людиною. |які у прямій чи будь-якої | |(1. одна людина сприймає іншого; 2. |знаковою формі. Інструментом спілкування | |людина сприймає групу; 3. група |стає тіло людини, що має | |сприймає одну людину; 4. групи |широким діапазоном засобів і способів | |сприймають одне одного). Функції |передачі або обміну нею. | |соціальної перцепції: 1. ініціація общения|Основными засобами є: поза, | |- запускающая функція — сприйняття різних |руху (жести), міміка, погляд, | |хар-к людини. 2. пізнавальна — |"просторове поведінка", | |сприймаючи людини, ми познаём, вивчаємо |характеристики голоси. Особливості. Це | |його. Завдання соц. перцепції: Впізнання |спілкування то, можливо усвідомленим і | |іншого чол., адекватно оцінити іншого |неусвідомленим, і навіть навмисним і | |людини, встановити відносини між |ненавмисним. У багатьох зазвичай люди й не| |людьми, вплив іншим людини. |усвідомлюють чи мало усвідомлюють своє | |Основні феномени соц. перцепції: 1. |невербальне поведінка. З допомогою мови | |феномен рефлексії. А) саморефлексійність |тіла люди передають від 60 до70% всієї | |(напр., оцінка свого зовнішнього вигляду); Б) |інформацією процесі спілкування. У першому | |власне рефлексія (свідомість індивідом |разі інф. може передаватися одним | |того, як виглядає у власних очах того, хто |суб'єктом з усвідомлюваної метою довести цю| |його сприймає); У) взаємна рефлексія |інф. до іншого (вказівний жест). На | |(2 людини замислюються, як вони выглядят|другом відправник я не збирався | |у власних очах одне одного). Рефлексивні гри — |передавати якусь інф. і навіть намагався | |людина замислюється, як виглядає в |приховати її (поганий настрій), інші | |очах іншого і навіть він усвідомить, що |тим щонайменше цю інф. отримували | |той інший замислюється у тому, як і |(сприймали). Функції невербального | |в очах першого. 2. атракція |спілкування: неверб. Кошти спілкування допомагають| |(привабливість й інших людей). Ця |людям орієнтуватися у різних | |характеристика є динамічною — |ситуаціях та регулювати своє поведінка, | |наприклад, людина мовчав і він |глибше розуміти одне одного. Невербальне | |привабливим, а коли заговорив, |спілкування дозволяє передати інф. про: | |втратив своєї принадності. |ознаках расової, соціальної, | |Антиаттракция — непривабливість для |соціально-демографічної приналежності; | |інших, динамічна характеристика. 3. |фізичному і психологічний стан; про| |атрибутивные процеси (феномен |емоційному ставлення до чому — | |приписування): казуальная атрибуція — |комусь; можливі варіанти поведінки й| |розглядається деяка причинність |засобах дій людини у тих чи інших | |(поведінки, эмоц. гніву й т.д.). 4. |ситуаціях; ступеня на чол. тих| |феномен ідентифікації. Ототожнення |чи інших подій, обставин; | |суб'єкта сприйняття з іншим людиною или|психологическом кліматі групи й у | |з групою осіб. 5. порозуміння. |суспільстві; особистісних і індивідуальних | |Тотожність тих значень, смислів, |властивості між суб'єктами спілкування. | |поведінкових актів у 2-х осіб, |Структура. 1 система — оптична: 80−85% | |сприймають одне одного. 6. феномен |інф. виходить із допомогою зору: жести, | |социально-перцептивных здібностей. |міміка тощо. Окрема підструктура: | |Здатність до адекватності оцінки. Феномен|контакт очей (інтимна зона — 45 див, | |социально-перцептивной компетентності - |особиста — 45−120, соціальна — 120−320, | |система знань, умінь, навичок, які |публічна — від 7 м). 2 система — | |забезпечують успішне взаємодію Космосу з |тактильна: це інф., яку ми одержуємо | |на інших людей. |з допомогою тактильних відчуттів | | |(погладжувань, ляпанці тощо.). 3 система -| | |ольфакторная: система запахів | | |(природне та штучний). 4 система | | |- акустична система: темп, тембр | | |голоси, частота, экстралингвистика — | | |кашель, подих, пауза, сміх тощо. | |11 |6 | |розуміння спілкування у соціальній психологии.|отечественные соціально-психологічні | |Порівняння спілкування, і діяльності: спілкування |теорії особистості (Мясищев, Парыгин, Отрут): | |тлумачать як: 1. взаємообмін — люди |1. теорія М’ясищева «Психологічні | |обмінюються досвідом, інформацією, |відносини особистості»: ставлення — | |поведінковими актами, емоціями й т.д. 2. |цілісна, активна, виборча, | |як взаємодія — всяке спілкування можна |джерело якої в досвіді зв’язок індивіда з | |назвати взаємодією |різними сторонами соціальної | |(субъект-субъектные відносини). Существует|действительности. Зв’язок і - оцінка: | |кілька стратегій поведінки при общении:|Отношения особистості утворюють систему з 3 | |А) стратегія сприяння — активне |підсистемами: 1. ставлення до інших людей | |сприяння 1-го партнера іншому, з єдиною метою |(групам); 2. ставлення себе; 3. | |досягнення будь-якого результату. Б) |ставлення до світу (природа, | |стратегія протидії - |предмети тощо.). Особистість — це ансамбль | |неузгодженість загальних результатів |відносин, її головна роль ставлення до | |діяльності. У) відхилення від |іншій людині, що формується в | |взаємодії. Вирізняють 7 типів |діяльності, спілкуванні. Параметри | |взаємодії: 1. співробітництво |відносин: модальності (+, -, нейтрально),| |(сприяння 2 партнерів); 2. |дифференцированность, вибірковість, | |протиборство (протиборство партн-ов); |усвідомленість, стійкість, стереотипність| |3. ухиляння (ухиляння 2 партн.); 4. |(зміна однієї підсистеми призводить до | |одностороннє сприяння (1-содействует, |зміни всієї системи). 2. Отрут | |2-уклоняется); 5. одностороннє |"Диспозиционная концепція": диспозиція — | |протиборство (1-противоборство, |продукт зіткнення потреби і | |2-уклонение);6. компроміс (обидва — |ситуації, який фіксується в особистісної| |протиборство, сприяння); 7. |структурі. Диспозиционные освіти | |контрастне взаємодія (1-содействие, |формуються до структури: 1. нижчий рівень| |2-противоборство). 3. як окреме питання |- прості установки з урахуванням вітальних | |діяльності: існує 2 погляду на|потребностей і низької осознаваемостью. 2. | |це запитання: 1. спілкування розглядається |социально-фиксированные установки — | |як діяльність; 2. спілкування і |аттетюды. 3. вищий рівень диспозиционной| |діяльність, щодо самостоятельные|иерархии утворює систему ціннісних | |категорії. Критерії розгляду спілкування и|ориентаций для досягнення мети. | |діяльності: 1. типові відносини, |(Фанзетивность — перенесення знання чи | |які у: А) діяльності |заснованого на знанні відносини з однієї | |(S-O відносини), Б) а спілкуванні (S-S |об'єкта в інший). Емоційні аспекти | |відносини). 2. основний результат: А) в |диспозиционной організації характеризуються| |діяльності сукупно це дає продукт |властивостями напруженості чи | |(матеріальний чи нематеріальної); Б) в |центрированности щодо провідних | |спілкуванні, результат — це й зміна |потреб особистості. Найважливіше функція | |відносини. 3. «одиниця» аналізу |диспозицій — психічна регуляція | |діяльності: А) у діяльності - |поведінки суб'єкта у цій сфері. 3. | |дії, операції; Б) зі спілкуванням — |Парыгин «Уявлення про структуру | |взаємодії для людей. |особистості»: особистість — інтегральне | |Рівні аналізу спілкування: 1. макрорівень — |поняття, яке характеризує людини у | |спілкування як компонент життя |ролі об'єкта соціальних взаємин держави і | |людини у цілому. 2. мезоуровень — |об'єднує у ньому загальнолюдські, | |аналізуються різні ситуації спілкування. |социально-специфические, | |3. мікрорівень — одиницею аналізу общения|индивидуально-психические особливості. 1. | |виступає окремий акт спілкування (напр., |модель — статичної структури особистості: | |це запитання). |Особистість як набір утворень — | | |загальнолюдські якості, | | |соц.-специфические, | | |индивидуально-неповторимые. Це надзвичайно | | |отвлечённая від реально функціонуючої | | |особистості абстрактна модель, | | |характеризує основні аспекти, пласти | | |психіки індивіда. 2. модель — динамічної| | |структури особистості модель психічного | | |гніву й поведінки людини: внутрішній| | |і поведінковий аспекти. Особливу роль, | | |Парыгин відводить емоційного чиннику — | | |психічному настрою. | |10 |2 | |дослідження ранньої етнічної і |історія зарубіжної соціальної психології: | |політичної соціалізації: соціалізація — |ключові події: 1. исследования | |є процес засвоєння індивідом цінностей |починалися з однакового исслед. БСГ. Початок | |і кол-ва соц. груп, і суспільства загалом і |дослідженням було покладено У. Вундтом, | |формування в усвідомлену систему соц. |який працював над книгою «Психологія | |установок, котор. визначають позиції і |народів» 60 років — всі ці роботу і | |поведінка індивіда в соц. середовищі. |є соціальною психологією. Вищі | |Етнічна психологія займається |психічні функції, на його думку, повинні| |дослідженням психологічних особенностей|были вивчатися з позиції «психології | |народу, обумовлених єдністю його |народів». Наступний етап — роботи Лебона: | |походження. Існують етнічні |психіка народу інстинктивна; психіку | |стереотипи — широко распространённые |необхідно вивчати в неорганізованому | |традиційно існуючі судження і |поведінці (у натовпі); основний механізм, | |уявлення, котрі з рівні |котрий діє у натовпі - навіювання, воно | |буденної свідомості мають звичайні люди про |породжує соціальність. Тард — говорить про | |представників різних етнічних груп. |наслідування. Вводить поняття «груповий | |(гетеростереотип — уявлення про облике|разум» — те, що народжується завдяки | |іншого народу і фіксація ньому |наслідуванню. 2. дослідження МДО: 1906 р. -| |певного відносини; автостереотип — |Самнер: перша робота з МДО, у якій | |уявлення про своєму народі й фіксація, |рассматрив. міжетнічні відносини. Він | |зазвичай, позитивного відносини). У 3−4|выделил этноцентрический механізм | |року в дітей з’являється симпатії та перспективи |(міжнаціональне сприйняття і - оцінка). 3. | |антипатії. У 6−7 років кожен дитина або |Захід наголошує на експериментальних | |виявив агресію стосовно іншому |дослідженнях. 1908 р. — Макдаугал — | |дитині (ін. національність), або испытал|первый підручник по соц. ?. Його концепція | |її в собі, тобто. до 6−7 років, в |у тому, причиною соц. поведінки| |багатонаціональної країні, завершується |людей є врождённые інстинкти, через| |процес соціалізації. Основний механізм |які виражається прагнення людей до | |етнічної соціалізації - конформістський: |певним цілям (гол. інстинкт — | |прояв й дотримання традицій. |стадний). 4. особистість групи: 20−30 рр. | |Політична соціалізація: (проводилися |- Томас Знанецки — вивчення поведінки | |дослідження з дітьми і прапорами, гербами -|еміґрантів у новому природному середовищі, виділив феномен | |і в Америці). Політична психологія |"соціальної установки" - готовність | |вивчає психологічні компоненти |індивіда діяти певним чином,| |політичного життя суспільства, які |відповідно до попередньому досвіду. 5. | |формується й виявляється з політичної |міжособистісні стосунки: 20−30 рр. — | |свідомості націй, соціальних груп, і |Богардус — феномен соц. дистанції | |індивідів і як реалізуються в практичних |(симпатияантипатия). Джордж Мід — | |діях всіх |родоначальник теорії ролей: ми всі | |процесів. |є носіями різних ролей. 6. | | |характеристика малої групи: 1918 р. — | | |Мёде вивчав процеси, які у МР. | | |Вивчав, як спілкування групи віддзеркалюється в| | |мисленні, пам’яті та інших. процесах людини.| | |1924 р. Флойд Олпорт — групи хар-ки | | |деят-ти людини змінюються. Виділив | | |феномен фасилитации — присутність ін. | | |людей впливає на індивіда (може| | |швидше вирішити завдання), деят-ть | | |поліпшується. Ингибиция — то вона може | | |збільшити швидкість рішення, але зробити | | |у своїй більше помилок, ніж зазвичай. Курт | | |Левін — теорія груповий динаміки: 3 стилю| | |керівництва: авторитарний, | | |демократичний, попустительский. | |4 |4 питання (продовження): | |особливості зародження і періоди розвитку |є основним джерелом і сферою застосування СП| |вітчизняної соціальної психології: |у період були педагогічні | |особливості: 1 т. зр. — вітчизняна СП и|исследования і педагогічна практика. | |зарубіжна розвивалися паралельно (1879г.|Центральная тема — психологія колективу. | |- 1-ая експериментальна лабораторія Вундт|Взгляды Макаренка (основні) — | |Лейпциг, 1885 г. — Бехтерєв відкриття |дослідник колективу та виховання | |лабораторії в Казанському університеті), в |особистості колективі. 5. 50−80 рр.: | |20-ті р. за кордоном проводилися |період відродження СП. Основні критерії | |схожі дослідження. 2 т. зр. — історія |відродження: поновлення публікацій, | |вітчизняної СП самобутня. 3 т. зр. — |організація досліджень, проводяться | |зародження отеч. СП перегукується з західної |конференції і симпозіуми, відновлюється | |науці (переклади російською іноземної |підготовка фахівців у СП. 6. 1989;1994| |літератури, стажування отеч. Психологів за|гг.: період вимушеної стагнації СП при | |кордоном). Для зародження СП у Росії була |відсутності фінансування. 7. 1995 р. по | |сприятлива грунт — війни, радикальні |наст. Час — період відновлення. | |перетворення. Зацікавлення теорії за | | |кордоном (Росія — теорія, захід — | | |практика). Двоїстість походження СП| | |(із першого боку з представників громадських наук, з | | |інший — природні). У Росії її розвиток | | |науки залежить від можновладців — часи | | |застоїв. Періоди: 1. 60 р. 19 в. — початок | | |20: СП зароджувалася в суміжних науках — | | |етнографія, психіатрія, соціологія тощо. | | |Соц. — псих. проблеми визначалися | | |практичними завданнями яких. | | |Исследо-вания фахівців не психологів | | |були регулярними, в разі потреби | | |(Бессонов — масові злочини і | | |геройство). Петражицкий — мотиви вчинків| | |- це емоції. Михайлівський — масова | | |психологія: психологічними чинниками | | |розвитку суспільства є наслідування, | | |громадське настрій, соц. поведінка, а| | |також, ватажок, якого висуває натовп, | | |управляє нею. 2. початок 20 рр. 20 століття — | | |роботи Бехтерєва: предметом соц. | | |психології вивчення | | |психологічної діяльності зборів, | | |збіговиськ, який складають з безлічі осіб, | | |виявили свою нервно-психическую | | |діяльність як єдине ціле. Бехтерєв виділяє | | |системотворні ознаки колективу: | | |спільність інтересів і завдань, які спонукають | | |колектив єдності дій. Виділив | | |основні закони, яким підпорядковується | | |деят-ть колективу: з-он тяжіння, | | |відштовхування, інерції (громадське | | |рух, набравши силу, і потім, припинивши | | |існування, продовжує діяти), | | |збереження енергії. 3. 20 — 30 рр. 20 | | |століття: однією з напрямів в СП до цього | | |час був дослідження проблеми | | |колективів. 3 т. зр.: 1 — колектив | | |є механічним агрегатом, простий | | |сумою складових його індивідів; 2 — | | |поведінка індивіда визначено загальними | | |завданнями і структурою колективу; 3 — | | |поведінка індивіда у колективі | | |змінюється, а колективу як цілому притаманний| | |самостійний творчий характер | | |поведінки. 4. 30−50 рр. — ситуація | | |змінюється, починається ізоляція | | |вітчизняної науки до західного | | |психології. Перестають друкуватися переклади | | |праць західних психологів, ідеологічний| | |контроль. | |.