С.П. Корольов — Головний конструктор перших ракетно-космічних систем

С.П. Корольов — Головний конструктор перших ракетно-космічних систем

Введение

Выбранная мною тема «С. П. Корольов — Головний конструктор перших ракетно-космічних систем» характеризує жодну з яскравих сторінок історії нашої держави — еру освоєння космічного простору. перший супутник землі, перший політ людини до космосу, перший вихід космонавта у відкритий космос, багаторічна робота орбітальної станції й багато іншого безпосередньо з ім'ям академіка Корольова Сергія Павловича, першого Головного конструктора ракетно-космічних систем.

Вот як говорять про нього відомі у світі вчені, авіаконструктори і космонавти. Авіаконструктор Антонов О. Г. пише: «…Ми безмірно раділи і пишалися, що початок космічної ері належить громадянином Країни Рад, Великим інженером, Конструктором, Ученим, Організатором, Людиною — Сергієм Павловичем Корольовим». Космонавт Феоктистов К. П., говорячи про ньому, подчеркивает:"Самая характерна риса Корольова — величезна енергія. Цією енергією він умів заражати оточуючих. Він був людиною дуже рішучим, часто досить суворим. Корольов — це сплав холодного раціоналізму і мрійливості". Лауреат Нобелівської премії фізик Ханнес Альфин считает:"Сергею Корольову більше, аніж будь-кому іншому, належить заслуга у цьому, що космічний століття стало реальностью".

Наряду з найбільшими досягненнями у науці й техніці, С. П. Корольов підготував цілу плеяду вчених і фахівців, які продовжили її - річ. Як писав академік Мішин В.П.:"…Создание радянської школи ракетобудування — тільки п’яту частину вкладу Корольова у дослідження й освоєння космічного простору. Усе життя — приклад наполегливого і терплячого добору, виховання і навчання колективів вищої кваліфікації, технічно сміливих й самовіддано віддані справі фахівців".

Умер С. П. Корольов 16 січня 1966 года.

Как знак визнання заслуг С. П. Королева стоять пам’ятники — Батьківщині в Житомирі, у Москві, в якому мешкав, до Підмосков'я, де будував ракети і кораблі, на космодромі, звідки прокладав дороги у Всесвіт. На ознаменування заслуг Корольова у дослідженні Місяця світова астрономічна громадськість привласнила його ім'я одного з великих кільцеподібних гірських утворень на Місяці - талассоиду.

Детство

Сережа Корольов народився 1906 року в Україні, м. Житомирі у ній викладача словесності. Батько Павло Якович Корольов — з відзнакою закінчив Ніжинський історико-філологічний інститут звертаються і одержав звання вчителя гімназії. Проте спільне життя матері Марією Миколаївною Москаленко не склалася від початку. Невдовзі, після тривалого переїзду у Києві, батьки розійшлися. Сергій виховувався у ній батьків матері м. Ніжині. Дідусь і кожна бабуся дуже любили онука, душі у ньому не сподівалися. Марія Миколаївна тим часом виконала давнє своє бажання — розпочала Вищі жіночі курсы.

В Ніжині в 1911 року Сергій вперше побачила політ на аероплані російського льотчика Уточкіна. Гуркітлива величезна птах вразила уяву ніжного хлопчика і подала у душі такі паростки, які десять років назавжди всім істотою заволоділи Сергія Корольова.

Отца Сергій не пам’ятав. Його виховували мати — вчителька і вітчим Григорію Михайловичу Баланин — інженер. У 1917 року Сергій разом з матір'ю переїхали до Одесу до вітчима, де той отримав роботу. 1921;го року у Одесі з’явився загін гідролітаків ГИДРО-3 головного управління Военно-Воздушного флоту. Сергій із завмиранням серця спостерігав право їх польотом над морем й, звісно, мріяв одного разу піднятися ними в небо. Випадок звів підлітка з механіком гидроотряда Василем Долгановим — старшою за нього року в чотири. Сергій із інтересом спостерігав, як спритно новий знайомий порпався у моторі, пояснюючи йому що до чого. Після першого «лекції» розпочалася, і «практика». Відтепер дедалі літній час провів у гидроотряде, допомагаючи готувати літаки до польотів. Вивчивши мотор, Корольов став незамінним, безвідмовним помічником. Натомість його полюбили все механіки і летчики.

Среднее загальне освіту йому отримати відразу зірвалася — був умов. Закінчив дворічну професійну будівельну школу. Навчався Сергій старанно, захоплено. Класний керівник говорив про нього матері Марії Миколаївні: «Хлопець з царем у голові».

Все цей час не переривав знайомства з механіком Долгановим і льотчиками з гидроавиационного загону. За протекцією Долганова, Сергій якось зріс у повітря, ще у гидросамолете, який вів сам командир. Юнак вирішив стати льотчиком. Відразу після Сергієм закріпилася слава справжнього механіка. Політ дотримувався за польотом. Сергій від польотів будь-коли отказывался.

Было у роки ще одне пристрасть в Сергія Корольова. Годинами працював у шкільному виробничої майстерні, де виготовлялися дерев’яні вироби. «Столярна школа» знадобилася Сергію, коли він почав будувати планеры.

В 1923 року уряд звернулося народу із закликом вимагати побудувати свій Повітряний флот. На Україні народилося Суспільство авіації і повітроплавання та Криму (ОАВУК).

Сережа відразу став членом цього товариства і почав працювати у одному з його планерных гуртків. Читав робочим лекцій з планеризму. Знання по планеризму, історії авіації юнак набував самостійно, читаючи всі українські книжки, зокрема і в німецькій мові, що тільки міг дістати. Німецьку Сергій Корольов, завдяки вітчиму і викладачеві стройпрофшколы Готлибу Карловичу Аве, котрий усе уроки вів на німецькою мовою, знав досить пристойно. Знання мови міцно закріпилося його протягом усього жизнь.

Когда в майстерень ОАВУК почалося будівництво планера конструкції знаменитого військового льотчика К. А. Арцеулова, у роботі ним взяв участь і письменник Сергій Корольов. У 1924 року брав участь у роботі першої конференції планеристів Одессы.

В цей час у травні Москві відбулася подія дуже важливе для історії космонавтики: грунтується перше Суспільство вивчення міжпланетних повідомлень (ОИМС). Почесними членами його було обрано Ф. Э. Дзержинский і К. Э. Циолковский. Основне завдання цього товариства було содействование роботі зі здійснення заатмосферных польотів з допомогою реактивних апаратів та інших науково обгрунтованих средств".

Надо відзначити, що наприкінці XIX і на початку ХХ століття у Росії спостерігався інтерес до оточення зоряному світу. Його підживлювали фантасти. Опановуючи умами, вони сприяли появі своїх наукових та технічних ідей. Мало відомий російський дослідник К. Э. Циолковский створив космічний працю «Дослідження світових просторів реактивними приладами», опублікувавши їх у 1903 року. У ньому учений вперше розробив теорію реактивного руху, і її основі довів, що ракета на рідкому паливі запропонованої ним схеми здатна досягти швидкості, яка потрібна на подолання земного тяготения.

В в ті далекі нам роки, люди зачитувалися фантастичною повістю «Поза Землі» К. Э. Циолковского і особливо романом О. Толстого «Аеліта». До кінотеатрах і клубам, де показували фільм у цій твору вишиковувалися довгі черги. Глядачі палко аплодували інженеру Мстиславу Лосю і недавньому червоноармійцю Олексію Гусєву, який відважився податися Марс. Це було фантастикою. Але жив реальний Лось, який розробив космічний корабль-аэроплан, — наш співвітчизник Фрідріх Артурович Цандер, послідовник ідей Ціолковського. Інший інженер, Юрій Васильович Кондратюк, теоретик космонавтики, обмірковував працю «Тим, хто читати, щоб будувати». Але й Сергій Корольов ще читав ні Ціолковського, ні Цандера, щось чула про Кондратюка. Усі вони увійдуть до його життя пізніше, здобувши його глибоке уважение.

Таким чином після закінчення школи, Сергій працював теслею, крив даху черепицею, пізніше перейшов до верстат, виробництва. Трудової стаж Головного конструктора почався з шістнадцяти років. «Я будівельником… але літаків», — говорив у ті роки Корольов. Марія Миколаївна у душі опиралася захопленню сина, висловлюючи побоювання з приводу небезпеки обраного їм життєвого шляху. Розважливий вітчим навпаки спокійно ставився щодо нього. У вітчимі Сергій знаходив підтримку своїм прагненням.

Устремленный до цели

Сережа мріяв отримати вищу освіту мріяв про навчанні в Військово-повітряної академії - у Москві. Але туди приймалися особи, відслужилі у Червоній Арміі і досягли 18 років. Сергію могла допомогти довідка з Одеського Губотдела ОАВУК про надання в авіаційно-технічний відділ проекту сконструйованого їм безмоторного літака К-5, яку разом із клопотанням за сина привезла керівництву академії Марія Миколаївна. Проте невизначеність з прийомом в московську академію залишалася. І Сергій вирішив зробити у Київський політехнічний інститут, де у цей час передбачалося розпочати підготовку авіаційних інженерів на механічному факультете.

Среди студентів механічного факультету Сергій вважалася однією із наймолодших і освічених. Одночасно працював. Ким тільки був Сергій у роки: і рознощиком газет, і вантажником, і столяром, і покрівельником. І все-таки ледве зводив кінці з кінцями. У листі до матері до Одеси Сергій писав: «Встану рано-вранці, годині о п’ятій. Біжу до редакції, забираю газети, і потім бігу на Соломенку, розношу. От і заробляю вісім карбованців. І гадаю навіть зняти угол».

В інституті існував планерний гурток. За його роботою стежили і багато визначні вчені, преподававшие до КПІ. Сергій Корольов почав її членом. Працював він, як і все багато й захопленіше. Часто ночами. Спав Корольов часом просто у майстерні на стружках. Він любив працюватимете, і вважався майстром попри всі руки. По ньому ніколи й щось переделывали.

Планеры, зведені у інститутських майстерень, брали участь у міжнародних змаганнях, одержуючи найвищі оцінки. У грунтянців у своїй існувало правило: хто будував планер, той і літав на нем.

Был побудований навчальний планер КПІР-3, до нього вклав частку своєї праці та Корольов. Сергій літав у ньому. Одне з польотів майже коштував йому життя. На кордоні майданчики — пустирі, де випробовувалися планери, з купи сміття стирчала трубопровід. Сергій не спостеріг і посадив планер на… неї. Удар виявилося досить сильним. Корольов певний час знепритомнів. Кілька днів відлежувався.

Строить ракети і літати в них

В 1926 року, отучившись двох років до КПІ, Сергій Корольов перевівся до Москви спеціальну вечірню групу з аэромеханике МВТУ. Днем працював то КБ, то, на авіаційному заводі, ввечері навчався. На той час переїхали до Москву мати з отчимом.

Всеми силами Корольов прагнув в авіацію. Щойно потрапивши до МВТУ, Сергій відразу ж потрапити включився у роботу студентського гуртка АКНЕЖ — Академічний гурток їм. Миколи Єгоровича Жуковського. З лекціями у ньому виступали інженери, ученые.

Авиация все ширше розправляла свої крила. Молодь пристрасно рвалася до неба. У 1927 року у районі Горок Ленінських відбулося урочисте відкриття Московського планерної школи. Її курсантом став Сергій Корольов. Він багато і з бажанням літав, освоюючи нові типи планерів. Від польоту до польоту зростало льотне майстерність курсантів, а водночас і мужніли та його характери. Без таких якостей, як цілеспрямованість, відповідальність, холоднокровність, витримка, льотчику не обійтися. Сергію не позаздриш, однак була хороша школа.

В березні 1927 року Сергій із відзнакою закінчив планерную школу. Одного вона вже домігся, він навчився літати в планері. Далі його завданням було набратися знань і …будувати самолеты.

С особливим нетерпінням Сергій Корольов чекав лекцій знаменитого вже у ті часи тридцатипятилетнего авіаційного конструктора Андрію Миколайовичу Туполєва. Він читав студентам курс по літакобудуванню. Для студентів Андрію Миколайовичу — слово-так. Бо літаки на той час вже борознили небо.

В травні 1927 року на тій-таки міжнародній виставці міжпланетних апаратів Сергій уперше познайомився з роботами Ф. А. Цандера і брошурою К. Э. Циолковского «Дослідження світових просторів реактивними приладами». Книги, креслення, схеми, кустарні моделі - усе, що демонструвалося на виставці, зачепило свідомість Корольова. З цієї часу він став пильніше ставитися до ракет і польотів в космос.

Однако усі його помисли досі поглинали літаки і планери. Виробничу практику студент випускного курсу МВТУ Корольов проходив Центральному аэрогидродинамическом інституті (ЦАГІ), в Конструкторському бюро А. Н. Туполева. Саме тоді вона вже працював на авіаційному заводі Філях. Одночасно готував дипломний проект, вирішивши сконструювати легкомоторний двомісний літак СК-4, вичавивши з нього всі можливе.

Проект літака СК-4, розрахованого на рекордну дальність польоту, виявився оригінальним, продуманим до дрібниць і проработанным лише на рівні зрілого фахівця. Керівником проекту стало А. Н. Туполев, підписавши його згодом з першого пред’явлення. Такого на практиці студентів не траплялося. Строгість і скрупульозність конструктора були відомі. Схвалений А. Н. Туполевым проект одномоторного двомісного літака СК-4 потім побудували і испытан.

В вересні 1929 року Сергій Корольов та її колега Сергій Люшин пред’явили на VI Всесоюзные планерные змагання на Коктебелі незвичний планер, приблизно 50−90 кг важче побратимів. Тоді вважалося, що менше планер, краще. Пробний політ на «Коктебелі» зробив К. К. Арцеулов, доповівши членам технічної комісії: «Планер вдало збалансований. Добре слухається рулів. Можна припустити до польотів». На планері «Коктебель» двадцятидворічний Корольов встановив рекорд парення. Більше чотирьох годин ширяв він у воздухе.

В жовтні 1930 року в Всесоюзному зльоті планеристів С. П. Корольов виступив із новим планером СК-3, названим їм «Червона зірка». Навантаження на вартість квадратного метра нього була більшої, ніж в «Коктебеля», — 22,5 кг. Дані планера були такі незвичними, що ставилася під можливість самого парення повітря. Але саме у ньому вперше у історії авіації льотчик-випробувач В. А. Степанченок — досвідчений летчик-планерист у вільному польоті зробив знамениту петлю Нестерова.

Королев на змаганнях був відсутній, його несподівано звалив важкий тиф. Через війну ускладнення з’явилися сильні головний біль, знадобилася операція з трепанації черепа. Вона впевнено пройшла успішно, але залишилася важким випробуванням як для Сергія, але й всіх, хто любив.

После хвороби організм Корольова був настільки ослабленим, що він довелося сталася на кілька місяців кинути роботу. Але навряд чи полегшало, Сергій із захопленням розпочав працю К. Э. Циолковского «Реактивний аэроплан».

С.Королева як і цікавила авіація, але прагнення знайти кошти літати вище, швидше, далі впритул підвели його до думки зайнятися дослідженням можливостей реактивного руху. Він була з К. Э. Циолковским: «За ерою аеропланів гвинтових повинна слідувати ера аеропланів реактивних, чи аеропланів стратосферы».

На користь человечеству

В березні 1931 року Сергію Павловичу Корольов повернувся працювати в ЦАГІ, поєднуючи роботу у Групі вивчення реактивного руху (ГІРД). Її було створено у серпні 1931 р. при Бюро повітряної техніки Центральної ради Осоавиахима (ДТСААФ) на рік 75-річчя від народження К. Э. Циолковского. ГІРД стала центром, куди стікалися зацікавлені ракетної технікою. Її керівником призначили Ф. А. Цандер, котрий зіграв значної ролі з розробки теоретичних і практичних питань космоплавання. Технічний рада очолив С. П. Корольов. Вік співробітників, за невеликим винятком, не перевищував двадцяти п’яти. Містилося ГІРД у занедбаному підвалі у домі 19 на Садово-Спасской улице.

Мысль про створенні реактивних двигунів хвилювала у роки багато розум і поза СРСР. Але коли перший, основний поштовх дав Костянтин Едуардович Ціолковський, саме йому належить ідея народження реактивного двигуна, працюючого на рідкому паливі. У 1920;х роках роботи у цьому напрямі вели німецький учений Оберт, американський професор Годдард та інші.

Работа гирдовцев увінчалася успіхом. 17 серпня 1933 року в Підмосковному полігоні Нахабино до неба швидко від'їхала перша радянська ракета ГИРД-09 конструкції М. К. Тихонравова на рідкому паливі. Ракета піднялася на висоту 400 метрів, тривалість польоту становила 18 секунд. Але це удача змусила гирдовцев остаточно повірити у свої сили. На жаль, Ф. А. Цандер, який був душею всього справи, старт ракети не побачив. Незадовго перед тим 28 березня їх стало, він помер від тифу, перебуваючи відпочинку в Кисловодську. Спеціальним постановою ЦС Осоавиахима присвоїв ГИРДу ім'я Ф. А. Цандера.

В 1933 року збулася нарешті мрія ентузіастів ракетного справи з приводу створення єдиного ракетного центру. Відсікаючи все бюрократичні перепони, наказом по Реввійськраду М. Н. Тухачевского, з глибоким розумінням ставився принципово новим роботам, ГІРД і ленінградська Газодинамическая лабораторія (ГДЛ) були об'єднують у Реактивний НДІ (РНИИ). Начальником інституту працював призначений И. Т. Клейменов (начальник ГДЛ), його заступник по наукової праці - С. П. Корольов. Йому присвоїли посадова звання дивізіонного інженера (по сучасним поняттям — звання генерал-лейтенанта технічних військ). Високе звання в 26 років!

В це водночас С. П. Корольов і М. К. Тихонравов удостоїлися вищою нагородою оборонного суспільства — знаком «За активну оборонну работу».

В 1934 року побачила світ перша друкована робота С. П. Королева «Ракетний політ у стратосфері». «Ракета є дуже серйозним зброєю», — попереджав авторка у свою роботу. Примірник книжки Сергію Павловичу послав К. Э. Циолковскому. Незабаром, у Тсоавіахім прийшов лист від Ціолковського з відкликанням на працю Корольова: «Книжка розумна, змістовна і легко корисна». Вчений лише ремствував, автора не повідомив свого адреси — й позбавив його можливості особисто подякувати за книгу.

Тяжелые испытания

В роки народному ентузіазму був краю. Поступово створювалася міцна науково-технічна база для ентузіастів ракетного справи. Однак цей водночас став складатися культу особи Сталіна. Відчувалося і наближення війни. Увага багатьох учених усе більш зосереджувалася на питання оборони. Доводилося відкладати убік багато суто наукові задуми. Корольов мріяв впритул зайнятися ракетопланом, та його задуманому тоді не судилося осуществиться.

Не воно йшло гладко в новоствореному інституті. Виявилися розбіжності щодо першочергових завдань Ракетного інституту між И. Т. Клейменовым і С. П. Королевым, у яких Корольова усунули на рядову посаду старшого инженера.

Осенью 1937 року, хвиля репресій та чиновницького свавілля, які захлеснули країну, докотилася і по РНИИ.

Среди інших «військових змовників» розстріляли М. Н. Тухачевский. Почалася чистка ближнього і далекого їх оточення. Заарештований і поміщений за тюремну грати начальник Центрального конструкторського бюро (ЦКБ-29), спеціально створеного народним комісаріатом, А. Н. Туполев. У цьому вся закритому ЦКБ опинився з власної волі не лише Туполєв, а й заарештовані по наклепу «ворогів народу» — знамениті в авіаційному світі конструктори В. М. Мясищев, В. М. Петляков, Р. Л. Бартини та інші. У самій Москві, надворі Радіо, їм переобладнали за грати семиэтажное будинок ЦАГІ, виділивши кімнати житла та конструкторської роботи. Фахівці тут працювали не було за страх, а й за совість, розуміючи — справа їх слід країні, і свято вірячи, невдовзі розберуться і переконаються у тому невинності.

В РНИИ першим відчутних ударів цієї невблаганною хвилі відчув С. П. Корольов. У 1938 року Корольов був заарештований і засуджений на десять років ув’язнення в виправно-трудових таборах на Колимі. У другій половині 1940 року після численних клопотань, зокрема знаменитих льотчиків В. С. Гризодубова, М. М. Громова і А. Н. Туполева, у групу Туполєва було переведено і С. П. Королев.

Работал Сергій Павлович, за спогадами «співкамерників» несамовито, швидко, органічно влившись у загальну справу. Вона брала участь у будівництві пікіруючого бомбардувальника під керівництвом самого Туполєва, якого вважав самим шановним авіаційним учителем. Тут у ЦКБ зустрів він початок війни, эвакуировавшись потім спільно з усіма до Омська. Корольов просився льотчиком на фронт, але Туполєв, на той час вже звільнений з висновку, ще краще котрий дізнався і оцінивши його, не відпустив, сказавши: «Хто це будуватиме літаки?».

Королев як губка всотував у собі все нове, що з’являлося в авіабудуванні, не втрачаючи надії, що набутий досвід йому знадобиться. Невдовзі Корольова призначили заступником начальника складального цехи з ТУ-2. Це була велика довіру. Але думка про створення реактивного літака не полишала його. Тоді вона знав, що попри всі труднощі, у лютому 1940 року в країні пройшли льотні випробування першого ракетного планера з рідинним ракетним двигуном. Щоправда він був відомий самолетом-буксировщиком. Але це було дуже важливий момент і перший крок у розвитку реактивної авіації. Доти польоту такого досвіду світова практика ще знала. Він надав позитивний вплив на польоти з реактивними двигунами. У 1942 року було порушено перший літак з реактивним двигуном. Пілотував його льотчик-випробувач Григорій Бахчиванджі. Зараз переважають у всіх напрямах земної кулі літають славнозвісні літаки конструкції Андрія Миколайовича Туполєва, Сергія Володимировича Іллюшина, Олега Костянтиновича Антонова. Многоместные пасажирські лайнери підкоряють повітряний простір зі швидкістю близько тисячі кілометри на годину. Ця швидкість досягнуто завдяки застосуванню теплових двигунів, працівників принципі використання реактивної тяги.

Возможность ж зробити значно більше у розвиток реактивної техніки була набагато раніше війни, але, на жаль, серед великих військових фахівців у той час в усіх розуміли великого майбутнього реактивного двигуна. Легко уявити, як змінився хід війни, якби реактивні літаки, артилерійські реактивні установки було б запущені у виробництві за дватри роки на початок фашистської навали на форумі нашу Батьківщину. Війну меншою кров’ю міг би выиграть.

Между тим С. П. Королева звільнили з висновку у серпні 1944 року. Саме тоді вона вже працював разом із В. П. Глушко в Казані на авіаційному моторобудівному заводі. Відпрацьовували рідинні реактивні двигуни як прискорювачів бойових літаків. Вже їх застосування давало збільшення швидкості на 180−200 кілометрів на час.

Шла війна, і поверненні додому у Москві думати було рано. Лише серпні 1945 року назавжди залишив Казань.

Главный конструктор

По поверненні у Москві Корольова включили у групу з вивчення німецьких трофейних ракет «фау». У вересні 1945 року у складі інших фахівців вилетів у Берлін. Сергій Павлович розумів, що нарешті реально вдається до здійсненню справи всієї свого життя. С. П. Корольов як, краще за інших знав всі проблеми ракетобудування невдовзі призначили науковим керівником всієї програми з вивченню трофейної техніки.

В жовтні він був извещен про нагородження орденом «Знак пошани». Недарма трудився війну, Батьківщина оцінила його заслуги.

В Москві тим часом йшла підготовка сесії Верховної ради СРСР, де мали розглянути, і питання Ізраїлю, серед яких певна увага приділялося ракетній техніці. У травні 1946 року було прийнято важливе постанову по створенні вітчизняної ракетостроительной промисловості. У підмосковних Подлипках став формуватися науково-виробничий центр для розробки ракет на рідкому паливі. У цього ж року що у Німеччини Корольову прийшло повідомлення про його призначення начальником відділу і Головний конструктор балістичних ракет дальньої дії цього новоствореного центру. Одночасно було призначено головні конструктори двигунів, системам управління, радіосистем, наземного устаткування й т.д., які вступили до Ради Головних конструкторів. Починався третій діяльність С. П. Королева.

Творческая робота цього дозволила створювати одну ракетну систему одною. Що З’явилися в 1946;1957 роках різні типи ракет дальньої дії для свого часу видатними зразками ракетної техніки. Торішнього серпня 1957 року тріумфально пройшли льотні випробування першою у світі міжконтинентальної балістичної ракети, що відкривала шлях у космос.

В 1947 року С. П. Королеву доручили доповісти про розробку ракети Сталіну. Перш ніж ввійти в кабінет його попередили, що він не ставив жодних запитань, був гранично стислий. Невеличку папку з листками конспекту взяти з собою відмовили. Сталін відповів на вітання, але руки мені не подав. Сталін був зовні стриманий, важко було зрозуміти, схвалює він те, що говорив Корольов, чи ні. Але це зустріч все-таки зіграла позитивну роль.

Начало космічної эры

Необходимые умови для справжньої роботи з освоєння космосу було створено лише після 1953 року. І вони дали певний ефект. У 1957 року на орбіту навколо Землі був виведений перший штучний супутник Землі. У цьому Сергію Павловичу віддавав належне ролі Микити Сергійовича Хрущова, Генеральному секретарю цк кпрс. Відзначав його справді державну турботу у справі створення космічної техніки. Хрущов знав навіть деталі справи, знав імена конструкторів, учених. Він особисто побував на всіх ракетних заводах.

Во час запусків кораблів з людиною на борту він іноді телефонував безпосередньо на космодром, запитував, як готуємося, про настрої і самопочутті космонавтів. Після старту поздоровляв весь колектив. Корольов зазначав батьківську любов Хрущова до космонавтам.

Период, коли створювалися космічні літальні апарати, належать до четвертому періоду діяльності С. П. Королева з 1957 до передчасної смерті початку 1966 року. І це періоді Корольова вирізняла широта поглядів і невичерпна творча енергія. Працювати з Корольовим важко було, цікаво. Робота йшла вдень і вночі. Прагнення Корольова використовувати щохвилини для справи зумовлювало з того що польоти на космодром робили тільки ночью.

Сергей Павлович не любив повторюватися. Розробляючи якусь принципово нову конструкцію, довівши його до досконалості, він втрачав до неї інтерес. Натомість, щоб потім у надувалася протягом багатьох років створювати варіанти вже освоєного, він дарував усе це колективу спорідненої організації. І, якщо це були необхідно перекладав нове підприємство й нам групу своїх сотрудников.

Начинали велику справу на порожньому місці. І, тим щонайменше, протягом десяти років були розроблено: системи орієнтації для фотографування зворотного боку Місяця, орієнтації й корекції траєкторій польоту «Марсів», «Венер» і «Зондів». Розроблено автоматичні і ручні системи самонаведення пілотованих кораблів «Схід», «Схід», «Союз» й т. е. Захопленість Сергія Павловича як би за ланцюжку передавалася всіх учасників, від учених до рядових робітників і, здавалося, неможливе ставало возможным.

С.П.Королев завжди бачив дуже далека, але тільки завтрашнє, вона бачила образ космічної техніки через багато років. Наради Сергію Павловичу провів у своєрідною манері, даючи висловитися всім бажаючим і ведучи найретельнішим чином протокол «собі». Після закінчення він дякував всіх присутніх, говорив, почув багато цікавого, але подумати. Рішення, яке приймалося іноді кілька днів, необов’язково збігалося з думкою більшості, що однак було вираженням неповаги до колег. Просто Сергій Павлович роздивлявся проблему ширше соратників, враховував таке, що виходило далеко далеко за межі очолюваної ним организации.

Наметив чергову мета, Корольов був схильний вселити переважають у всіх учасників роботи упевненість у швидкому успіху, надихнути їх у начебто немислимі справи. Він вмів створити атмосферу, у якій люди «викладалися» повністю, доклали зусиль, аби наблизити перемогу.

Организовав роботу, Корольов рухався до мети, змітаючи перешкоди, підтримуючи упевненість у кінцевому успіху, концентруючи сили головному напрямі. Тематику, пов’язану з пилотируемыми польотами, Корольов не передавав нікому. Це було, з одного боку, пов’язані з особливої відповідальністю пілотованих польотів, з іншого, — давніми і стійкими симпатіями Сергія Павловича — він чимало разів з жалем говорив, що вік і душевному здоров'ї неможливо він повинен злітати до космосу. Усі, що з роботою космонавтів, Корольов вів безпосередньо сама і контролював найретельнішим образом.

Как було зазначено, Корольов вмів дивитися далеко вперед. Ще старту першого штучного супутника Землі під керівництвом йшла розробка проектів міжпланетних станцій, супутників народногосподарського призначення, пілотованих кораблів. Вже січні 1959 року у бік Місяця стартувала перша ракета, у цьому року на поверхню Місяця доставили вимпел із зображенням герба Радянського Союзу, і отримані фотографії зворотному боку. У 1966 року, менш через місяць по смерті С. П. Королева, на поверхню Місяця зробив м’яку посадку космічний апарат — остання робота Корольова за програмою вивчення Місяця. Вищим досягненням Корольова у сфері вивчення далекого космосу були польоти кораблів до Марса і Венері, доставка на поверхню Марса вимпела з гербом Радянського Союза.

Спутник «Молния-1» став прикладом виконання складного, але занадто вже потрібної народногосподарської завдання — забезпечення радиотелеграфной, радіотелефонного і телевізійної зв’язку на великі відстані, зокрема Москви з Далеким Востоком.

Но вершиною творчості С. П. Королева слушно вважають пілотовані польоти до космосу. 12 квітня 1961 року стартом корабля «Схід» з Юрком Олексійовичем Гагаріним на борту людство зробило другий епохальний крок у освоєнні космосу — в космос проник человек!

Заключение

Оглядываясь на весь життєвий шлях С. П. Королева, починаючи з юнацького захоплення планеризмом і закінчуючи його останніми днями, можна підкреслити найголовнішу риску його характеру — прагнення робити незвичне. Створені з його кресленням планери були завжди оригінальними. І ракетна техніка, особливо у далекі передвоєнні роки, потягла його своєї незвичайністю, дерзко-романтическим майбутнім, «космічними перспективами». Сергію Павловичу передбачав як і деякі, глибоко розумів, яким вагомим внеском в науково-технічний прогрес може стати, як сприятиме зміцненню обороноздатності нашої країни у ті важкі роки. І його створенню, вдосконаленню вона віддала всі свої сили, знання, талант.

Если б Корольов жив кілька століть тому, він, можливо, поплив б відкривати нові землі. У століття він допоміг зробити людству серйозніше — перший крок невідомим світам Вселенной.

В 1933 року у нашій країні було запущено перша рідинна ракета. Приблизно через 65 років, в наші дні будується міжнародна космічна станція, розрахована працювати в космосі протягом останніх десятиріч, у ньому створюються умови для космонавтів, близькі до життя землян. Який Закінчується XX століття зробив сенсаційні відкриття про воді на Місяці і про ознаки життя на Марсі, а кордону дослідження Всесвіту радіотелескопами розсунули наші можливості до фантастичного предела.

В 1903 року вчитель з Калуги К. Э. Циолковский у своїх працях вперше обгрунтував можливість міжпланетних польотів з допомогою ракети. І це зухвала характером і смілива ідея стала тієї стартовою майданчиком, з якою піднялися космічні кораблі. Сучасний шлях космонавта стартового майданчика до борту космічної станції на орбіті займає трохи більше трьох годин, стільки ж, скільки сьогодні точиться електричка з Москви до батьківщини Ціолковського Калуги. Людство знадобилося років, щоб із народженням (1857 р.) К. Э. Циолковского запустити перший штучний супутник Землі (1957 р.). І ось лише 180 хвилин необхідно, щоб доставити особи на одне борт космічної станції. І в усіх цих практичних досягненнях — основи, закладені Головний конструктор академіком С. П. Королевым.

Еще зовсім недавно люди Землі із серця стежили кожним повідомленням про здобутки у області космічних польотів, а сьогодні у космосі йдуть звичайні трудові будні і тільки по знаменних дат згадують тих, із чиїм ім'ям пов’язані найперші і тому найважчі кроки до космосу. У тому числі - С. П. Корольов, Головний конструктор перших ракетно-космічних систем.

Список литературы

Академик С. П. Корольов. Вчений. Інженер. Людина: Творчий портрет за спогадами сучасників: Рб. статей / Під ред.А. Ю. Ишлинского. — М., 1986.

Апенченко Про. Сергій Корольов. — М., 1968.

Асташенков П. Т. Корольов. — М., 1969.

Космонавтика: Енциклопедія / Гол. ред. В. П. Глушко. — М., 1985.

Космонавтика СРСР: Рб. / Сост. Л. Н. Гильберг, А. А. Еременко; Гол. ред. Ю. А. Мозжорин. — М., 1986.

Пионеры ракетної техніки: Кибальчич, Ціолковський, Цандер, Кондратюк: Наукові праці. — М., 1959.

Раушенбах Б. Вчений, конструктор, організатор. До 75-річчя С. П. Королева. — Крила Батьківщини., 1982.

Романов А. Корольов. — М., «Молода гвардія», ЖЗЛ, 1996.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.