Преступления у системі охорони здоровья

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАИНЫ.

СЕВАСТОПОЛЬСЬКЕ МЕДИЧНЕ УЧИЛИЩЕ ЇМ. Ж. ДЕРЮГИНОЙ.

РЕФЕРАТ.

НА ТЕМУ:

Злочини у системі охорони здоровья.

Виконала: студентка грн. 9Ф.

Філіппова Ю.И.

СЕВАСТОПОЛЬ 2003.

ПЛАН:

1. Злочини у системі охорони здоров’я, передбачені адміністративним кодексом… ст. 3.

2. Злочини у системі охорони здоров’я, передбачені кримінальним кодексом… ст. 5.

3. Библиография… ст. 9.

1. Злочини у системі охорони здоров’я, передбачені адміністративним кодексом.

Стаття 451. Порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації застосування донорської крові й (чи) її компонентів і препаратов.

Порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації застосування донорської крові й (чи) її компонентів і препаратів, порядку контролю над безпекою і якістю донорської крові, її компонентів, препаратів і лобіювання відповідних консервирующих розчинів, порядку обміну донорської кров’ю, її компонентами і препаратами і організація вивезення їх межі України, порядку медичного обстеження донора перед здаванням крові й її компонентів — спричиняє накладання штрафу від трьох сьомої неоподатковуваних мінімумів доходів граждан.

Об'єктом правопорушень, вказаних у цій статті, є здоров’я населения.

Об'єктивний бік виявляється у порушенні встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації застосування донорської крові й (чи) її компонентів і препаратів, порядку контролю над безпекою і якістю донорської крові, її компонентів, препаратів і лобіювання відповідних консервирующих розчинів, порядку обміну донорської кров’ю, її компонентами і препаратами і ринок вивезення їх межі України, порядку обстеження донора перед здаванням крові й її компонентів. Дані діяння можуть мати як активний характері і виражатися у конкретних дій, і пассивный.

Предметом даного правопорушення є донорська кров, її компоненти (плазма, окремі клітини, наприклад, тромбоцити) і препарати (лікарські й інші кошти, изготавливаемые з крові чи його компонентів), і навіть відповідні консервирующие растворы.

Порядок взяття, переробки, зберігання, реалізації застосування донорської крові й (чи) її компонентів і препаратів, порядок контролю над безпекою і якістю донорської крові, її компонентів, препаратів і відповідних консервирующих розчинів, порядок обміну донорської кров’ю, її компонентами і препаратами і організація вивезення їх межі України, порядок обстеження Донора перед здаванням крові й її компонентів визначається Закон України № 239/95-ВР від 23.06.95 «Про донорстві крові й її компонентів», і навіть Постановою Кабінету міністрів України від 14.04.1997 № 340 «Про затвердження Порядку заготівлі та зберігання власної крові й (чи) її компонентів, узятих від інших донорів, власним коштом». Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.97 № 1466 «Про затвердження Порядку оплати донорам здачі крові й (чи) її компонентів», Постановою Кабінету міністрів України від 16.06.98 № 920 «Про затвердження порядку переробки та зберігання донорської крові й її компонентів, реалізації її і виготовлених із них препаратів», Постановою Кабінету міністрів України від 14.09.1998 № 1427 «Про затвердження Порядку реалізації межі України компонентів донорської крові й препаратів, виготовлених із донорської крові, і навіть вивезення з «України донорської крові й її компонентів», і навіть внутрішніми актами МОЗ України та других відомств, що мають у підпорядкуванні заклади охорони здоров’я. Проте законодавець це не дає роз’яснень з цього приводу те, що таке взяття крові, переробка, збереження і т.д.

Взяття крові у донора дозволяється лише за умов, що здоров’ю донора нічого очікувати буде завдано шкоди. За власним бажанням донора може здавати кров за певну платню чи безкоштовно. Донором може бути будь-якою дієздатний громадянин у дітей віком із 18 років, який пройшов відповідне медичного обстеження і в якої немає протипоказань, певних МОЗ України. Наприклад, донором неможливо знайти особи, що перенесли гепатит А, У, З, хворі СНІДом, сифілісом чи іншими хворобами, що передаються ге-матолитическим шляхом. Тому донора зобов’язані обстежити щодо протипоказань капітулювати крові. Медичне обстеження донора перед здаванням крові й її компонентів і видача довідок про стан його здоров’я здійснюються безоплатно. Величина разової максимально припустимою дози крові й її компонентів, які можна взято у донора, визначається Міністерством охорони здоров’я України. Що стосується зараження донора інфекційні хвороби чи виникнення в нього інших хвороб чи розладу здоров’я у зв’язку з виконанням донорської функції донор підлягає загальнообов’язковому державному страхуванню. Держава гарантує захист прав донора та охороні здоров’я, і навіть надає йому пільги. Службові особи закладів охорони здоров’я зобов’язані проінформувати донора про його права й обов’язки і порядок здійснення донорської функции.

З суб'єктивної боку дане правопорушення може відбуватися і з наміром, і по неосторожности.

Суб'єктом може бути як юридичних осіб — спеціалізовані заклади і закладу переливання крові, суб'єкти підприємницької діяльності, мають ліцензію, і фізичні особи, наприклад, медичні працівники зазначених учреждений.

Стаття 441. Ухиляння від медичного огляду чи медичного обследования.

Ухиляння особи, хворого наркоманією, від медичного огляду на наявність наркотичного сп’яніння — спричиняє накладання штрафу від п’яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів граждан.

Ухиляння особи, злоупотребляющего наркотичними засобами чи психотропними речовинами, від медичного обстеження — спричиняє накладання штрафу від вісімнадцяти до сорока трьох неоподатковуваних податком мінімумів доходів граждан.

Стаття 45 Ухиляння від обстеження профілактичного лікування осіб, хворих венеричної болезнью.

Ухиляння від обстеження осіб, проти яких є достатні дані про те, що хворі венеричної хворобою, чи то з лікування осіб, які перебували у контакту з хворими венеричної хворобою і що потребують профілактичному лікуванні, тривале після попередження, зробленого їм органами охорони здоров’я, — спричиняє накладання штрафу у вигляді від трьох до п’яти неоподатковуваних податком мінімумів доходів граждан.

Стаття 46. Умисне приховування джерела зараження венеричної болезнью.

Умисне приховування хворими венеричної хворобою джерела зараження й з, які перебували у контакту з цими хворими, — спричиняє накладання штрафу у вигляді від трьох сьомої неоподатковуваних податком мінімумів доходів граждан.

2. Злочини у системі охорони здоров’я передбачені, кримінальним кодексом.

Стаття 130. Зараження вірусом імунодефіциту людини або інший невиліковної інфекційної болезни.

1. Відоме поставляння іншої особи в небезпека зараження вірусом імунодефіциту людини або інший невиліковної інфекційної хвороби, небезпечної життю людини, — карається арештом терміном близько трьох місяців, або обмеженням свободи терміном до п’яти, чи позбавленням волі терміном близько трьох лет.

2. Зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи інший невиліковної інфекційної хвороби обличчям, хто знав у тому, що є носієм цього, — карається позбавленням волі терміном від двох до п’яти лет.

Стаття 131. Неналежне виконання професійні обов’язки, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини або інший невиліковної інфекційної болезни.

1. Неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншими працівником своїх професійні обов’язки внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до них, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини або інший невиліковної інфекційної хвороби, небезпечну життя, — карається обмеженням свободи терміном у три роки чи позбавленням свободи той самий термін із позбавленням право обіймати певне місце праці чи займатися певної діяльністю терміном близько трьох лет.

2. І це діяння, коли вона призвело до зараження двох чи більше осіб, — карається позбавленням волі терміном від трьох до максимально восьми років із позбавленням право обіймати певне місце праці чи займатися певною діяльністю терміном близько трьох лет.

Стаття 132. Розголошення даних про проведенні медичного обстеження на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини або інший невиліковної інфекційної болезни.

Розголошення посадовою особою лікувального закладу, допоміжним працівником, самовільно які мають інформацію, чи медичним працівником даних про проведенні медичного обстеження особи на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини або інший невиліковної інфекційної хвороби, небезпечну життя, чи інфекційні захворювання синдромом набутого імунодефіциту (СНІД) та її результатів, стали їм відомих у в зв’язку зі виконанням службових чи професійні обов’язки, — карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або суспільно-корисними роботами терміном приблизно двісті сорока годин, або виправними роботами терміном до два роки, чи обмеженням свободи терміном у три роки, з позбавленням право обіймати певне місце праці чи займатися певною діяльністю терміном до трьох років або без такового.

Стаття 133. Зараження венеричної болезнью.

1. Зараження іншої особи венеричної хворобою обличчям, хто знав про у нього цієї хвороби, — карається виправними роботами терміном до два роки, або терміном до шість місяців, або обмеженням свободи терміном до два роки, чи позбавленням волі той самий срок.

2. Дії, передбачені частиною першої цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за зараження іншої особи венеричної хворобою, і навіть зараження двох чи більше осіб або неповнолітнього, — караються обмеженням свободи терміном до п’яти років або позбавленням свободи терміном близько трьох лет.

3. Дії, передбачені частинами першої або ж другий справжньої статті, якщо спричинили тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі терміном від двох до п’яти лет.

Стаття 134. Незаконне виробництво аборта.

1. Виробництво аборту обличчям, які мають спеціального медичного освіти, — карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або суспільно-корисними роботами терміном від ста до двохсот сорока годин, чи виправними роботами терміном до два роки, або обмеженням свободи терміном до двох лет.

2. Незаконне виробництво аборту, коли вона призвело до тривале розлад здоров’я, безплідність чи смерть потерпілої, — карається обмеженням свободи терміном до п’яти років або позбавленням свободи той самий термін, з позбавленням право обіймати певне місце праці чи займатися певною діяльністю терміном у три роки чи ні такового.

Стаття 138. Незаконна лікувальна деятельность.

Заняття лікувальної діяльністю без спеціального дозволу, здійснюване обличчям, які мають належного медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, — карається виправними роботами терміном до два роки чи обмеженням свободи терміном у три роки, або позбавленням волі терміном до трьох лет.

Стаття 139, Ненадання допомоги хворому медичним работником.

1. Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, зобов’язаним, відповідно до правил, надати таку допомогу, коли йому наперед відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, — карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням право обіймати певне місце праці або займатися певної діяльністю терміном у три роки, або виправними роботами терміном до двох лет.

2. І це діяння, коли вона призвело до смерть хворого чи інші тяжкі наслідки, — карається обмеженням свободи терміном чотирьох років, або позбавленням свободи терміном у три роки, з позбавленням право обіймати певні посади або займатися певної діяльністю терміном у три роки або без такового.

Стаття 140. Неналежне виконання професійні обов’язки медичним чи фармацевтичним работником.

1. Невиконання чи неналежне виконання медичним чи фармацевтичним працівником своїх професійні обов’язки внаслідок недбалого чи несумлінного до них відносини, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, — карається позбавленням право обіймати певне місце праці чи займатися певної діяльністю терміном до п’яти років або виправними роботами терміном до два роки, або обмеженням свободи на термін до два роки, чи позбавленням волі той самий срок.

2. І це діяння, коли вона викликало тяжкі наслідки для неповнолітнього, — карається обмеженням свободи терміном до п’яти років або позбавленням свободи терміном у три роки, з позбавленням право обіймати певні посади або займатися певної діяльністю терміном близько трьох лет.

Стаття 141. Порушення прав пациента.

Проведення клінічних випробувань лікарських засобів без письмового згоди пацієнта або його законного представника, чи малоактивні стосовно неповнолітнього чи недієздатного, якщо ці дії призвели до смерть чи інші тяжкі наслідки, — караються обмеженням свободи терміном від трьох до п’яти років або позбавленням волі той самий срок.

Стаття 142. Незаконне проведення дослідів над человеком.

1. Незаконне проведення медико-біологічних, психологічних чи інших дослідів з людини, якщо це складало небезпеку обману його життю або здоров’я, — карається штрафом приблизно двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами терміном до два роки, чи обмеженням свободи терміном чотирьох років, з позбавленням право обіймати певне місце праці чи займатися певною діяльністю терміном до трьох лет.

2. Дії, передбачені частиною першої цієї статті, допущені ним у відношенні неповнолітнього, двох чи більше осіб, шляхом примусу чи обману, так само як якщо спричинили тривале розлад здоров’я потерпілого, — караються обмеженням свободи терміном до п’яти років або позбавленням свободи той самий термін, з позбавленням право обіймати певне місце праці чи займатися певною діяльністю терміном у три роки або без такового.

Стаття 143. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів чи тканин человека.

1. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів чи тканин людини — карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами терміном до два роки, чи обмеженням свободи терміном у три роки, з позбавленням право обіймати певне місце праці чи займатися певною діяльністю терміном до трьох років або без такового.

2. Вилучення в людини шляхом примусу або обману його органів чи тканин з метою їхнього трансплантації — карається обмеженням свободи терміном у три роки або позбавленням свободи той самий термін із позбавленням право обіймати певне місце праці чи займатися певної діяльністю терміном близько трьох лет.

3. Дії, передбачені частиною другий цієї статті, допущені ним у відношенні особи, що у беспомощном змозі або в матеріальної або інший залежність від винного, — караються обмеженням свободи терміном до п’яти років або позбавленням свободи той самий термін, з позбавленням право обіймати певне місце праці чи займатися певною діяльністю терміном у три роки або без такового.

4. Незаконна торгівля органами чи тканинами людини — карається обмеженням свободи терміном до п’яти років або позбавленням волі той самий срок.

5. Дії, передбачені частинами другий, третьої чи четвертої цієї статті, скоєні за попередньою змовою групою осіб, чи що у транснаціональних організаціях, котрі займаються такий діяльністю, — караються позбавленням волі терміном від п’яти сьомої років із позбавленням право обіймати певне місце праці й займатися певною діяльністю терміном близько трьох лет.

Стаття 144. Насильницьке донорство.

1. Насильницьке чи через обман вилучення крові в людини з єдиною метою використання як донора — карається позбавленням право обіймати певне місце праці чи займатися певної діяльністю терміном у три роки або виправними роботами терміном до два роки, чи обмеженням свободи на термін до два роки, зі штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такового.

2. Дії, передбачені частиною першої цієї статті, зроблених у відношенні неповнолітнього або особи, що у беспомощном змозі або в матеріальної залежність від винного, — караються обмеженням свободи терміном до п’яти років або позбавленням свободи терміном у три роки, з позбавленням право обіймати певні посади або займатися певної діяльністю терміном у три роки або без такового.

3. Дії, передбачені частинами першої та другої справжньої статті, скоєні за попередньою змовою групою осіб, або з єдиною метою продажу, — караються позбавленням волі терміном до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певної діяльністю терміном близько трьох лет.

Стаття 145. Незаконне розголошення лікарської тайны.

Умисне розголошення лікарської таємниці обличчям, якому вона почала відома в з виконанням професіональних або службовими обов’язками, коли таке діяння викликало тяжкі наслідки, — карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або суспільно-корисними роботами терміном приблизно двісті сорока годин, чи позбавленням право обіймати певне місце праці або відвідувати заняття певної діяльністю терміном у три роки, або виправними роботами терміном до двох лет.

Библиография:

1. Кримінальним кодексом України: від 5 квітня 2001 р. Законодательство.

України електронна інформаційно-довідкова система січень 2003.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення: від 7 грудня.

1984 року, ВВР, 2003, N 37.

3. Кримінальну це право України. Спільна й Особлива частини: Підручник / Під редакцією заслуженого діяча науку й техніки України, доктора юридичних наук, професора О. Л. Стрельцова.— X.: 000 «Одиссей»,.

2002. — 672 с.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення (науковопрактичний коментар).— X.: 000 «Одіссей», 2000. 1008 с.