Джон Кейнс

Коледж № 1 при ВГУ.

ДОКЛАД.

Джон Мейнард Кейнс роботу виконав: Андросов Дмитро рецензент: оцінка :

Воронеж.

Джон Мейнард Кейнс.

1883—1946.

У історії економічної науки ім'я Джона Мейнарда Кейнса стоїть у ряду учених, котрі справили найбільший вплив в розвитку сучасного їм суспільства. Кейнс став знаменитий і почитаємо ще за життя, а палкі суперечки по приводу його поглядів не вщухають і сьогодні .

Річ у тім, що економічне теорія Кейнса народилася як прямий відповідь найбільш болісні запитання ринкової економіки сучасності .

Наприкінці 20-х початку 1930;х економіку США вразив глибоку кризу. Цей криза охопив як американську економіку -європейські країни теж страждали кризи, причому у Європі цю кризу почався навіть раніше як у США .

Наприклад в Англії обсяг промислового виробництва за 1929;1933 рр. скоротився на чверть, виробництво чавуну впала вдвічі, а судів — традиційної англійської продукції - увосьмеро !

Керівники й економісти країнах світу гарячково шукали способи виходу з кризи. Такий вихід запропонував їм Кейнс, опублікувавши в 1936 року книжку «Загальна теорія зайнятості, відсотка голосів і грошей », що стала відразу знаменитої .

Шлях Кейнса до цій книжці був тривалою і наповненим найрізноманітнішими подіями .

«Потомствений» учений-економіст — його був професором економіки — він, тим щонайменше будь-коли обмежував власних інтересів «чистої» наукою. Його завжди тягнуло до практичної діяльності, якою він займався всю своє життя з чималим успіхом .

Управляючи фінансами Королівського коледжу в Кембриджі, він зумів так ними розпорядитися, що забезпечив коледжу дуже великий дохід .

Кейнс успішно вів і свої власні фінансові справи. Операції з іноземною валютою зробили його досить багатим людиною. Цей стан дозволило йому, зокрема, займатися підтримкою класичного балету. Чималу роль цьому зіграла родом його дружина — відома російська балерина Лопухова. Довелося Кейнсу очолювати й потужні приватні фірми: страхову, і потім і інвестиційну компанію .

Визнанням його бізнесової й наукової репутації стало призначення однією з директорів Англійського банку — Національного банку країни, та був присвоєння йому королевою титулу лорда — пера Англії. Ця нагорода був і визнанням його величезних заслуг перед Великобританією, якій він вірно служив аж до смерті, викликаної жахливої перевантаженням через численних урядових, міжнародних стандартів і наукових обов’язків, що він виконував напружені своїх сил .

І у історію Кейнс ввійшов не банкіром, валютний ділок, урядовий чиновник чи меценат балету. Його слава передусім пов’язані з новим поглядом в ролі держави у економіці .

Кейнс та її послідовники — наукова школа кейнсианцев — дійшли висновку, що у нинішньому етапі розвитку ринкової економіки держава має грати значно більше активну роль. Ця роль залежить від заохочення розвитку економіки та попиту, з допомогою грошових інструментів .

Кейнс стверджував, що може справитися з економічними кризами. Йому лише необхідна управляти тими економічними важелями, тими перемінними господарськими величинами, «які можуть перебувати під свідомим контролем чи управлінням центральної влади у тієї реальної системі, у якій живемо» .

Найважливішим таким важелем, такий «перемінної» Кейнс вважав гроші, так як вони, за його словами, «є ланцюгом між сьогоденням і майбутнім «. Схопившись при цьому ланка, держава має «притягти» до справжньому той варіант розвитку економіки, який бажаний для країни. І тут гроші не можуть стати «підбадьорливим напоєм, стимулюючим розвиток економічної системи». А рецепт цього «підбадьорливого кейнсианского напитка"—постоянно, але помірковано підвищення цін й доходи, що розширює рамки ринку виробництва і дозволяє нарощувати обсяги виробництва, і навіть скорочує безробіття .

Кейнс рекомендував активне вкладення державних засобів у економіку для стимулювання його розвитку через підвищення «ефективного попиту», причому без зростання державної власності .

Ідеї Кейнса отримали стала вельми поширеною і активна використовувалися на практиці (зокрема деякими президентами США).

Навіть в усьому подтвердившись, вони допомогли багатьом розвинених країн створити у другій половині сучасності нові механізми регулювання ринкової економіки, предотвращающие кризи, подібні депресії 1930;х .

ВСЁ.