Співвідношення зрозуміти система права та правова система

БАКИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНИВЕРСИТЕТ.

Факультет: Міжнародне право та укладені міжнародні отношения.

До У Р З Про У, А Я Р, А Б Про Т А.

з теорії держави й права.

на тему:

Співвідношення понять «система права» і «правова система».

студента I-го курса.

Алієва Фарида.

Баку — 2001.

П л, а н:

|Введение. | |Термін «система права». | |Співвідношення понять «система правничий та правова система». | |Структурні елементи системи права. | |Підстави класифікації норм за галузями. | |Предмет і метод правовим регулюванням. | |Загальна характеристика галузей права Азербайджанської Республіки. | |Укладання. | |Список літератури. |.

У цьому курсової роботі розглядає питання системи права.

Це має велике значення для теорії держави й права. По з розвитком цивілізації людства почали з’являтися закони, перетворені зі звичаїв, для регулювання цих відносин. Надалі розвитку, розвиваються й стосунку, і це вимагатиме створення вже спеціального складного законодавства, яка б могла своїми правовими актами забезпечити законну систему громадських отношений.

Можна сміливо сказати, поняття «система права» з’явилося тоді коли суспільство дійшла висновку у тому, що з раціонального регулювання громадських відносин необхідно розбити право по специфіці сфері регулювання громадських отношений.

Отже з’являються галузі права, отже й кодекси як законодавство цієї отрасли.

«Система права — цю споруду права, що дозволяє орієнтуватися у законодавстві, кваліфікувати порушення і вчасно приймати відповідні заходи впливу оскільки головна особливість кожної галузі це наявність особливого юридичного режиму — методу регулирования». 1].

Перетворення права до системи шляхом розподілу його за галузі, інститути права дозволяє оперативно орієнтуватися у законодательстве.

Термін «система права».

Співвідношення понять «система правничий та правова система».

Відносини, у яких вступають люди, об'єднання громадян, держава й суспільство перебувають між собою у тісний взаємозв'язок, створюючи єдине ціле. Відповідно й право, відбиваючи суспільні відносини, їх стійкі ознаки, властивості, є цілісне освіту, систему.

«Правова система як філософське поняття — це якесь цілісне явище, що складається з частин (елементів), взаємозалежних і взаємодіючих між собою. Як ціле вимагає які його складають, і окремі складові що неспроможні виконувати самостійні функції поза системы». 2].

Відразу ж варто звернути увагу, що, попри схожість висловлювання, слід чітко розрізняти два поняття — «правова система» і «система права». Перше — це взяті у єдності основні правові явища цієї країни — та власне право, і правова ідеологія, і судова (юридична) практика. «Поняття „правова система“ має істотне значення для характеристики права тій чи іншій страны». 3] Зазвичай, у тому разі говориться про «національної правову систему», наприклад, Азербайджану, Великобританії, Китаю, Японии.

І ось відношенні тій чи іншій країни використання поняття «національна правова система» дуже важливо оскільки у ній поруч із власне правом можуть грати визначальну роль або судова (юридична) практика, або правова ідеологія, від чого своє чергу залежить весь лад, «увесь світ» правових явлений.

Саме тому ознакою виділяють сім'ї правових систем:

— сім'я розмноження нормативно-законодавчих систем континентальної Европы.

— романо-германське право (у тих системах першому місці стоїть закон);

— сім'я нормативно-судебных, англосаксонських правових систем — прецедентне право Великобританії, США (у тих системах домінуюче значення має тут судова, юридична практика, прецедент);

— сім'я релігійно — традиційних, заідеологізованих систем.

— мусульманське право, радянське право (тут головну роль грають релігія, партійна идеология).

Друге ж, система права, стосується лише права, його строения.

Право як система характеризується такими признаками:

По-перше, система права характеризується об'єктивністю. Вона неспроможна створюватися по суб'єктивного розсуду людей, оскільки обумовлена реальною системою громадських відносин. Право має відбивати потреби товариства. Якщо право у нормах неадекватно відбиває потреби життя, воно стає гальмом громадського прогресу. Так звані «мертві» закони чи норми результат довільного правотворчества, не враховує або познавшего об'єктивних потреб громадської жизни.

По-друге, системі права характерні єдність і взаємозв'язок норм, її складових. Вони можуть функціонувати ізольовано. Їх регулююча сила полягає у взаємоузгодження і загальної цілеспрямованості. Будь-який структурний елемент, вибравшись з системи права, позбавляється системних функцій, отже, та соціальній значимости.

По-третє, система права як цілісне освіту охоплює все норми, які у тій чи іншій країні, і становить складний багаторівневий комплекс, що з норм права, правових інститутів власності та галузей права.

«У системі права діють зв’язку чотирьох уровней:

— між елементами норми права;

— між нормами, об'єднаними в правові институты;

— між інститутами відповідної галузі права;

— між окремими галузями права". 4].

«Система права — це «внутрішня будова права, яке виявляється у єдності та узгодженості які у державі правових і разом із цим у поділі права на щодо самостійні части». 5].

Структурні елементи системи права.

Першим елементом системи права слід визначити норму права, яка регулює типове громадське ставлення, створюючи первинний елемент системи права.

«Норма права — це „цеглинка права“, вихідний елемент усього будинку права цієї країни. З положень цих „цеглинок“ складаються правові інститути тобто. різноманітні блоки, й у регулятивної, й у правоохоронної областях, та був з блоків утворюються галузі права тобто. найбільші підрозділи права, як кажуть, цілі поверхи, служби правового здания». 6].

«Правовий інститут — це система взаємозалежних норм, регулюючих щодо самостійну сукупність громадських взаємин чи якічи їх компоненти, свойства». 7] Наприклад, у сфері трудових відносин виділяються, зокрема, відносини, пов’язані з висновком трудового договору, встановленням і виплатою зарплати, залученням порушників трудовий та виробничої дисципліни до відповідальності. Відповідно, у трудовому праві утворюються інститути трудового договору, зарплати, трудовий дисциплины.

Подібною виділяються та інші правові інститути. Саме деяка специфічність однієї групи громадських відносин проти іншими є причиною виникнення відповідних нормативно-правових інститутів. Разом про те і такі інститути, які регулюють лише якесь одне специфічне громадське ставлення і навіть з його елементів. Так було в кримінально-процесуального права відомі інститути потерпілого, підозрюваного, обвинувачуваного, громадянського позивача, громадянського відповідача, що визначають правової статус жодного з суб'єктів кримінальнопроцесуальних відносин. У цивільному праві є низка інститутів, якими регламентується якась загальна всім цивільно-правових відносин окрема сторона. Це випадковість, інститути представництва, позовної давності, зашиті честі й гідності громадянина, які регламентують такі принципово важливих моментів всіх цивільно-правових відносин, як порядок призначення і право представників суб'єктів правовідносини, визначення термінів позовної давності, лад і засоби захисту честі і гідності громадянина від будь-яких ганебних його чуток та домыслов.

«Правовий інститут — це порівняно невеличка спільність норм, специфіка і автономність якої за рамки галузі права. У той час окремі звані змішані інститути можуть утримувати норми, характерні до різних галузей права». 8] Наприклад, інститут, який встановлює відповідальність скоєння дисциплінарних проступків, належить до сфери трудового права. У основі інституту лежать владні повноваження адміністрації підприємства, щодо її права накладати дисциплінарні стягнення з винних працівників. Проте трудові суперечки щодо накладення подібних стягнень можна розглядати у судовому органі за правилами Цивільно-процесуального законодавства, тобто іншій галузі права. Наявність змішаних інститутів пояснюється лише тим, що однорідність регульованих галуззю права відносин аж ніяк не стерильною. У ньому завжди (в одних випадках більше, за іншими — менше) присутній певна кількість інших відносин, відмінних формою, але тісно що з іншими по своєму призначенню. Так було в цивільному праві неминуче присутні норми конституційного, адміністративного, фінансового та інших галузей законодавства. У трудовому праві — норми конституційного, адміністративного, громадянської непокори і Цивільно-процесуального законодательства.

Отже інститути, перебувають у тісний взаємозв'язок утворюють нові компонент системи права — галузь права.

«Галузь права — це головне підрозділ системи права, відмінне специфічним режимом юридичного регулювання і що охоплює цілі ділянки, комплекси однорідних громадських відносин. Галузь права й не є механічне об'єднання норм з кількох институтов». 9] Це цілісне освіту, що характеризується поруч властивостей, ознак, не властивих правових інститутів. Зокрема, галузь права регулює суспільні відносини, пов’язані з здійсненням будь-якої широкої сфери предметної діяльності суспільства, держави, громадян, і інших суб'єктів права. Наприклад, громадянське право регулює все майнові і пов’язані із нею особисті немайнові відносини, сімейне право — відносини, пов’язані з шлюбом і належністю людини до своєї сім'ї. Трудове право регулює відносини, у яких вступають робітники і службовці в процесі здійснення праці у сфері виробництва. Здатність здійснювати правове регулювання великої сфери громадських відносин відрізняє галузь права від будь-якої правового інституту, регулятивні функції якого обмежуються будь-якої порівняно вузької сукупністю відносин. З іншого боку, на відміну інституту галузь права містить вичерпний набір юридичних коштів, методів правового впливу, встановлюваних державою процесі регулювання відносин відповідної сферы.

«Галузь права містить повний набір юридичних коштів, покликаних забезпечити ефективне дію як галузі загалом, і кожного її компонента лише на рівні правових інститутів власності та конкретних норм права». 10] При цьому кожної галузі характерний специфічний, лише йому властивий набір юридичних коштів правовим регулюванням, що дозволяє як об'єднувати норми права єдине ціле, надавати їм упорядкований, системний характерне й відрізняти одну галузь права одної. У великих і складних по складу галузях права є іще одна компонент — під галузь права — цілісне освіту, яким регламентується специфічний вид відносин не більше сфери правовим регулюванням відповідної галузі права. Так було в цивільному праві як підгалузей виділяють житлове, транспортне, авторське, спадкове право. Є підгалузі в трудовому, кримінальному та інших галузях права. На відміну від правового інституту під галузь перестав бути обов’язковим елементом кожної галузі права. У невеличких і тісно консолідованих галузях (наприклад, в кримінальнопроцесуальному, цивільно-процесуальному праві) підгалузей взагалі немає. Отже, система права є сукупність діючих норм права, об'єднаних щодо інститутів, підгалузей і галузям в відповідності до характеру і специфікою регульованих ними громадських отношений.

Система права сучасного суспільства об'єднує такі основні отрасли:

— Державне (конституційне) право — це галузь права, закріпляюча основи суспільного телебачення і державного будівництва країни, принципи правової становища громадян, систему органів держави й їх основні полномочия.

— Адміністративне право регулює суспільні відносини, що складаються у процесі здійснення исполнительнорозпорядницької діяльності органів государства.

— Фінансове право є сукупність норм, регулюючих суспільні відносини у сфері фінансової деятельности.

— Земельне право регулює суспільні відносини у сфері використання коштів і охорони землі, її надр. вод, лісів, що матеріальної основою життєзабезпечення людського общества.

— Громадянське право — найбільша за обсягом галузь системи права, що регулює різноманітні майнові й пов’язані Зніми особисті немайнові відносини. Норми громадянського права закріплюють і охороняють різноманітні форми власності, визначають правничий та обов’язки сторін у майнових відносинах, регламентують відносини, пов’язані зі створенням творів мистецтва, літератури та т. буд. Цивільним правом охороняються і ті особисті немайнові права, як честь гідність громадянина чи организаций.

— Трудове право — це галузь права, регулююча суспільні відносини у процесі праці людини. Норми трудового права визначають, наприклад, умови прийому працювати, встановлюють робочий час та палестинці час відпочинку, правила безпеки умов труда.

— Сімейне право — галузь права, що регулює брачноїхні стосунки. Її норми встановлюють умови і Порядок шлюбу, визначають правничий та обов’язки подружжя, батьків та дітей стосовно друг до другу.

— Цивільно-процесуальне право регулює відносини, що у процесі розгляду судами цивільних, трудових і родинних суперечок. Норми Цивільно-процесуального права визначають мети, завдання, правничий та обов’язки суду під час здійснення правосуддя; закріплюють правове становище учасників громадянського процесу; регламентують хід судового розгляду; порядок винесення і оскарження судового решения.

— Кримінальну право є комплексом норм, які, яке суспільно небезпечну поведінку є злочинним і який покарання його вчинення применяется.

Норми кримінального права визначають поняття злочину; встановлюють коло злочинів, види й розміри покарань злочинну поведінку і другое.

— Кримінально-процесуальне право об'єднує норми, що визначають порядок провадження у кримінальних справ. Норми цієї галузі регулюють діяльність органів дізнання попереднього слідства, прокуратури, суду й їхні стосунки з громадянами під час розслідування, під час судового розгляди та під час вирішення кримінальних дел.

— Исправительно-трудовое право регулює відносини, складаються у виконанні заходів кримінального покарання й пов’язані з виправно-трудовим впливом. Норми цій галузі встановлюють порядок відбуття засудженими призначеного їм заходи кримінального покарання, і навіть регламентують діяльність із виправленню засуджених при від'їзді наказания.

Підстави класифікації норм за галузями. Предмет і метод правового регулирования.

«Предмет і метод правовим регулюванням — це найважливіші підстави для розподілу системи права на галузі. Предмет правового регулювання— те, потім впливає право. А переважне право, як відомо, впливає на суспільні відносини. Громадські відносини є тим об'єктивної основою, що викликає до життя право і вносить до нього системотворні признаки». 11].

«Кожна галузь об'єднує такі правові норми, які регулюють особливий, якісно певний вид громадських відносин, об'єктивно вимагає специфічної правової регламентации». 12] Об'єднання правових норм у галузі права відбувається у силу об'єктивних причин, не залежать від розсуду правотворческих органів. Головним чинником, яке обумовлює відмінність однієї галузі права одної, є своєрідність громадських відносин, регульовані цими галузями права. «Відносини, регульовані нормами різних галузей права, відрізняються одна від друга своїм змістом, конкретною метою і завданнями. Так, норми адміністративного права регулюють відносини, пов’язані з виконавчими функціями структурі державної влади, а норми громадянського права визначають порядок майнових зв’язків в государстве». 13].

«Предмет правовим регулюванням — це якісно однорідний вид громадських відносин, який впливають норми галузі права. Предмет регулювання головне основою розподілу правових норм за галузями права. При вказуванні на галузь права можна відзначити низку її признаков». 14] Кожна із галузей є «свій предмет» тобто. особливий ділянку життя, ціле пасмо однорідних громадських відносин — конституційних, трудових, земельних, по соціальному забезпечення та інших. Кожна з галузей має «своє законодавство», зазвичай, самостійні кодекси, інші кодифіковані законодавчі акти. Так, карному праву відповідає кримінальна законодавство на чолі з новим Кримінальним кодексом (КК); цивільному праву — громадянське законодавство на чолі з Цивільним кодексом (ГК).

Виділення галузей права зумовлено об'єктивно існуючої специфікою, якісним своєрідністю регульованих ними громадських відносин, предметом правового регулирования.

Другим, допоміжним основою розподілу норм права по галузям служить метод правовим регулюванням. Під ним розуміються способи впливу норм цієї галузі права на поведінка людей, на регульовані цієї галуззю громадські отношения.

«Метод правовим регулюванням — це особливий юридичний режим, який багато в чому орієнтовано способи правовим регулюванням — дозволу, заборони, обязывания». 15] До дозволениям, скажімо, тяжіє громадянське право, трудове право; до заборонам кримінальна; до обязываниям — административное.

Метод правовим регулюванням складається з таких елементів: специфічний спосіб взаємозв'язку правий і обов’язків між учасниками врегульованих галуззю правовідносин. Так, головною рисою адміністративно-правового методу є «вертикальний «характер взаємного розташування суб'єктів відносин, що у стані влади й підпорядкування. У цивільному праві суб'єкти правовідносин мають рівні, позиції; тій чи іншій сукупності юридичних фактів, службовців підставою виникнення, зміни або припинення правовідносин. У адміністративному, фінансовому праві правовідносини виникають з урахуванням актів застосування норм права, прийнятих компетентні органи держави, в цивільному праві — з договору, в цивільно-процесуальному праві — по заяві (позову) особи, якому заподіяно моральний чи матеріальним збиткам неправомірними діями інших фізичних чи юридичних або державні органи, особливих способів формування змісту правий і обов’язків суб'єктів права. Такі права можуть бути, зокрема, з норм права, або з угод сторін, або з адміністративно-правових актів та іншими засобами; санкцій, засобів і процедур їх применения.

«Кожна галузь права має можливість досить широкий, спектр заходів державного примусу, які можна застосовані до порушників відповідних нормативно-правових установлений». 16] Особливо яскраво це проявляється з прикладу кримінального, адміністративного, цивільного населення та трудового права, санкції яких можна застосовувати в межах названих галузей права. Система заходів державного примусу в інших галузях права також носить специфічний характері і зводиться до тій чи іншій комбінації з адміністративно-правових і цивільно-правових санкцій. З названих компонентів формується метод правовим регулюванням конкретної галузі права. У цьому різне поєднання способів, прийомів правового на суспільні відносини утворює специфіку галузевого методу, визначає її особливий юридичний режим, який послідовно проводиться крізь ці інститути та норми галузі й з допомогою якого здійснюється регулювання відповідної сфери громадських отношений.

Загальна характеристика галузей права Азербайджанської Республики.

Галузі права Азербайджанської Республіки може бути підрозділені втричі части:

— Профільні, базові галузі, що охоплює головні правові режими; базова галузь всієї системи — конституційне право; матеріальні галузігромадянське, адміністративне; кримінальна право, відповідні їм три процесуальні галузі. Саме, у цій групі сконцентровані головні, первинні з боку юридичні кошти регулирования.

— Спеціальні галузі, де правові режими модифіковані, пристосовані до особливим сферам життя суспільства: трудове право, земельне право, фінансове право, право соціального забезпечення, сімейне право, право соціального забезпечення, сімейне право, исправительно-трудовое право.

— Комплексні галузі, котрим характерно з'єднання різнорідних інститутів профілюючих і спеціальних галузей: господарське право, сільськогосподарське право, природоохранительное право, торгове, право, прокурорського нагляду, морське право.

Заключение

.

З викладеного в курсової роботі можна зробити вывод:

Система права — це внутрішню структуру права, що складається з взаємозалежних норм, інститутів власності та галузей права.

Вона має своїми чертами:

— її первинним елементом виступають норми права;

— її елементи не суперечливі, внутрішньо узгоджені, взаємопов'язані, що дає їй цілісність і единство;

— вона обумовлена соціально-економічними, політичними, релігійними, культурними, історичними факторами;

— має об'єктивний характер.

Поняття «системи права» годі було ототожнювати з визначенням «правова система». Останнє ширше зі свого обсягу і включає у собі, крім системи права, юридичну практику і пануючу правову ідеологію. Таким чином правова система і системи права співвідносяться як єдине ціле і часть.

Для розподілу норм права на галузі використовують два критерия:

— предмет правового регулирования,.

— метод правового регулирования.

Простими словами кажучи, предмет відповідає питанням, що регулює право, а метод — як регулирует.

Галузь права — це сукупність юридичних норм, регулюючих певний рід (сферу) громадських відносин. Галузь найбільш велике підрозділ системи права.

Інститут права — це сукупність юридичних норм, регулюючих певний вид (групу) громадських відносин. Якщо галузь регулює рід громадських відносин, то інститут — їх вид.

Алексєєв З. З. «Держава право». Москва, «Юридична література», 1996 г.

Лазарєв У. У. «Теорія держави й права», М., 1992 г.

Марченко М. М. «Теорія держави й права», М., 1996 г.

Матузов М. І. і Малько А. В. «Теорія держави й права», М., 2000 г.

Пиголкин А. З. «Загальна Теорія Права», Москва, 1996 г.

Хропанюк М. У. «Теорія Держави і Права», Москва, 1994 г.

Великий Юридичний Словник, М., 1998 г.

———————————- [1] Алексєєв С.С. «Держава право». Москва, «Юридична література», 1996 р. [2] Великий Юридичний Словник, М., 1998 р. [3] Алексєєв С.С. «Держава право». Москва, «Юридична література», 1996 р. [4] Алексєєв С.С. «Держава право». Москва, «Юридична література», 1996 р. [5] Алексєєв С.С. «Держава право». Москва, «Юридична література», 1996 р. [6] Пиголкин О. С. «Загальна Теорія Права», Москва, 1996 р. [7] Великий Юридичний Словник, М., 1998 р. [8] Хропанюк Н. В. «Теорія Держави і Права», Москва, 1994 р. [9] Хропанюк Н. В. «Теорія Держави і Права», Москва, 1994 р. [10] Марченко М. Н. «Теорія держави й права», М., 1996 р. [11] Алексєєв С.С. «Держава право». Москва, «Юридична література», 1996 р. [12] Марченко М. Н. «Теорія держави й права», М., 1996 р. [13] Лазарєв В.В. «Теорія держави й права», М., 1992 р. [14] Матузов Н.І. і Малька А. В. «Теорія держави й права», М., 2000 р. [15] Марченко М. Н. «Теорія держави й права», М., 1996 р. [16] Алексєєв С.С. «Держава право». Москва, «Юридична література», 1996 г.