Труд та розвитку особистості школьника

План.

1. Психологія й трудове виховання.

2. Праця й всебічний розвиток особистості.

3. Психологічні особливості трудової діяльності школярів.

4. Утягнення школярів в трудове самовиховання.

5. Роль й місце педагога в трудовому вихованні школярів.

6. Список літератури.

Психологія й трудове виховання.

як й в будь-якій іншій справі, в процесі виховання є ще невикористані резерви. Над їхнього розтинанням працюють педагогічні колективи, социологi. Особлива роль цьому відношенні належить психологічній науці. У психологічних знаннях в узагальненому виді відбиті вже пізнання психологичні закономірності навчання й виховання, формування особистості дитини на різноманітних вікових етапах в умовах різноманітних видів діяльності (гра, навчання, праця), істотні зв «язки в сфері педагогічних й психологічних явищ. Психологічна наука накопичила чимало цінних фактів, використання які спромагається збагатити зміст й організацію трудової й виробничої роботи школяра, понад повно використати резерв його особистості, забезпечити в трудовому вихованні систему й тім самим підвищити його виховну цінність. Про можливості психології в трудової навчання й виховання багато каже самий перелік проблем, що вивчаються нею. Назвемо деякі з них. Передусім тут треба виділити проблему головного психологічного «ядра «в трудовій підготовці школярів. Таке «ядро », як показали дослідження Т. В. Кудрявцева, Є. А. Ферапоновой й інших психологів, складають формування загальнотрудових вмінь інтелектуального характеру, уміння виконати заподіяння не лише індивідуально, але й й в умовах сумісної роботи, розвиток позитивної мотивациi роботи школярів, їхні творчого хисту й інших якостей особистості, важливих для фахового самовизначенні школярів. Ос-кільки творчість є найбільш чималим проявом людини, психологи шукають оптимальні шляхи й засоби заохочення школярів до творчої роботи. Особливо важливим в трудовому навчанні школярів є мотиви, вимагаючі дітей трудіться. Саме із мотивами заговорили українською у «язане формування ставлення до роботи, як головної ціності. Багато уваги психологи приділяють вивченню психологічного змісту трудової діяльності профессiоналів й складанню на цій основі профессiограмм. У багатьох випадках психологічні знання використаються із еврiстичними цілями для пояснення механізмів ефективності отих чи інших засобів навчання й виховання для предбачання результатів їхнього застосування. У вигляді такого механізму спромагаються виступати мотив, потреба, інтерес, самооцінка. Різні психологічні знання використаються в цілях про «єднання психологічно східних трудових цілей й засобів дії, а також засобів навчання й виховання. Педагогові необхідно засвоїти загальні закономірності розвитку особистості. особистість формує под впливом виховання, социалiзациiї й самовиховання. особистість — результат взаємодії зовнішніх впливов із внутрішніми умовами індивідуума, до яким відносяться його направленість, спроможності, характер й інші особисті властивості. Познайомимся з отим, як психологи досліджують психологічний зміст трудового виховання, зокрема, формування всебічно розвиненої особистості засобами роботи. По яким показникам судити психолог про зміни, що відбуваються в вигляді особистості под впливом роботи? Передусім по діям й вчинкам людини, по зміні результативності його роботи, по відношенню до роботи, до свого колективу, по змінам в його потребах, інтересах, самооцінки й вимогах Психіка працюючої людини, особливо його ставлення до роботи, дуже помітно проявляються продукти його діяльності. як школяр реагує на невдачі й успіхи в роботи, на оцінку якості його роботи, коли його особові інтереси зіткаються з суспільними. Найбільш поширеними засобами дослідження психологічних проблем трудового виховання є спостереження, експеримент, опитування, тесті. За допомогою досліджень вивчаються важливі в будь-якому виді роботи риси характеру: уважність, самостійність, охайність й ряд інших. Використає воно та також для дослідження взаємовідносин в дитячому колективі. Багатим джерелом психологічних знань є експеримент. Проте його використання заговорили українською у «язане великими труднощами, по-перше, зміни в особистості діються поступово, а дослідник не завжди располагає годиною. По-друге, зміни в особистості є функцією одного, а багатьох чинників, діючих в умовах трудового виховання. Внаслідок проведеного експерименту було б встановлене, що суспільна мотивація трудової діяльності підсилює інтерес дітей до роботи. Іншим різновидом експерименту є розроблена методика самооцінки через рівняння собі з іншими. Результати цого рівняння людині не байдужі: він ними задоволений чи не задоволений, заспокоєний чи починає турбуватися. Цю методику застосовували для вивчення ставлення досліджуємого до своїх досягнень в трудовій діяльності, а вияву змін в цьому відношенні при переході до інших видів діяльності, наприклад, від навчальної до трудової. Для цого iспитуемим пропонує порівнювати свої успіхи із успіхами інших учнів. Таким чином, кожний оцінював не лише інших, але й й самий собі, бо одних учнів він располагав поперед собі. Алі ця самооцінка проводитися не прямо, а непрямо. На основі відповідей iспитуемих после цого визначаються рангові місця iспитуемого по самооцінкі. Для вияву основних тенденцій в поводженні, що дослідиться (наприклад, типичних мотивів трудової діяльності чи вибору фаха, престижності різноманітних фахів серед дітей одного й отого ж віку та ін.) широко використає анкетування, успіх якого залежить від компетентності укладача анкети в проблематиці, що вивчає. Наприклад, при вивченні основних мотивів трудової діяльності старшеклассників за допомогою закритої анкети складають перелік найбільш поширених мотивів до роботи. Для цого вивчається література по психології дитячої роботи. У анкеті передбачається можливість самостійної відповіді по заданому питанню. У ряді випадків в анкету включає шкала полярних балів, що вимагає оцінки привабливості для умови, що опитує отієї чи іншої роботи чи фаха, що пропонує шкала: «дуже подобається «- «6 », «подобається «- «5 », «понад подобається, що не подобається «- «4 »; «понад не подобається, що подобається «- «3 »; «не подобається «- «2 »; «дуже подобається «» 1 ». При анкетуванні дуже важливо забезпечити відвертість відповідей що опитуються. Це досягає продуманим інструктажем, в якому називає ціль дослідження й його наукова важливість, а також гарантується конфіденційність. Алі хибою анкет є ті, що одержані з їхнього допомогою наданіі допускають дiфференциiрованного аналізу, що не дозволяє віднести відповіді із реальним поводженням iспитуемих, перевірити вірогідність їхнього відповідей. Для психологічного вивчення особистості школяра широко застосовує засіб узагальнення незалежних характеристик, запропонований психологом К. К. Платоновим. Він передбачає збирання й узагальнення відомостей про особистості, що одержують різноманітними особами при спостереженні за неї в різноманітних видах діяльності. У різноманітних умовах загальні властивості й якості особистості (моральні якості, риси характеру, темперамент) проявляються по-різному, тому відомості збираються від різноманітних осіб. Оцінки цих людей будуть різні. Це є достоїнством наданого засобу, що дозволяти понад повно охарактеризувати особистість, визначити їй зону ближчого розвитку, визначити їй подальші шляхи розвитку. Для вивчення направленості особистості, її мотивів, інтересів, здібностей інколи застосовують проективний засіб (тест на завершення незавершених пропозицій, зображень та ін.). У основі цих методик лежить несвідома схильність людини до проекциї, тобто до присвоюванню людям рис, прагнень, інтересів хвилюючих його самого. Так iспитуемому пропонується малюнок з зображеними на ній предметами, діючими особами. Ситуація не визначена. Iспитуемому пропонує розказати, що по його погляду, було б до цого, діється тепер, що якщо надалі. По його висловам можна судити про мотиви. Привілей цих методик укладає в отому, що под годину їхні застосування знижується смущенiє, настороженість iспитуемого завдячувавши що він максимально утягує в експеримент. Хиба — трудність в тлумаченні результатів.

Праця й всебічний розвиток особистості.

Значення роботи в розвитку особистості загальновизнано. У що конкретно складається роль, що розвиває роботи, що її особливості виступають як головні умови розвитку психіки людини? Можливості для цого розвитку міститися вже у самих знаряддях, предметах й результатах роботи. У знаряддях роботи, крім призначення, втілено пізнання людиною явищ, закони, властивості й умови існування предметів. Умови роботи теж повинні бути пізнані людиною. Предмет, знаряддя й умови роботи є найбагатішим джерелом знань про істотну частину навколишньої дійсності. ці знання є основною ланкою в світогляді людини. Для успішного здійснення трудової діяльності вимагає доля всієї особистості індивідуума: його психічних процесів, станів й властивостей. За допомогою психічних процесів, наприклад, людина орієнтується в умовах роботи, формує ціль, контролює хід діяльності. Високі вимоги до людини перед «являють соціальні умови роботи. У різноманітних дитячих трудових про «єднаннях праця носити колективний характер й його здійснення заговорили українською у «язане із включенням школяра в широку й складну систему виробничих, нравственних й інших відносин. Включення учня в колективна праця сприяє засвоюванню їм названих відносин, перетворенню їхнього з зовнішніх в внутрішні. це діється под впливом панівних норм поводження, суспільного погляду, організації взаємодопомоги й взаємної вимогливості й дії таких соціально-психологічних феноменів, як внутрігрупова внушаємость, змаганність. Важливої проiзводной цих соціальнопсiхологичних чинників є формування відповідальності за результати роботи колективу, Дослідження показали, що більшість старшекласників — членів бригад готові відповідати за результати роботи своєї ланки. Великі вимоги до людини перед «являють результати роботи. Таким чином, вимоги предмета, знарядь, умів й результатів роботи є найважливішою умовою розвитку психіки людини в процесі трудової діяльності. Другою умовою розвитку психіки людини стати впливом роботи є доцільна діяльність самого суб «єкту. Перетворюючи предмет роботи, створюючи суспільно цінні продукти, він преобразує собі. Для понад повного використання можливостей, що розвиває праця, смердоті повинні бути доповнені діяльністю старших — навчанням й вихованням. Діяльність вихователя є третьою умовою розвитку психіки в процесі роботи. У всіх видах роботи формує важливу якість особистості, як практичність. Людина із цією якістю вільно орієнтується на виробництві й в побуті. беручи доля в колективній роботи індивід пізнає не лише інших, але й й собі: хто він є, якої цінність представляє для інших, що він спромагається. Діти, як показали психологічні дослідження, зле знають собі, свої можливості, своє положення в колективі. У наслідок трудової діяльності діються істотні зміни. Передусім змінює його ставлення до собі, а после цого й ставлення колективу й педагогів. У психології зібрано багато фактів, що показують, що трудова діяльність побуджається тім, на стільки високі її результати. З цим заговорили українською у «язане формування таких мотивів як особіста значимість роботи, свідомість його суспільної значимості, притязання на понад високий рівень досягнень в роботи. Праця грає велике значення в розвитку хисту учня. Хист розвиває, головним чином, в умовах провідної діяльності: в дошкільному віку в гру, в молодшому й середньому шкільних віку — в ученні, в юнацькому — в професійно-трудовій підготовці. Формування хисту здійснюється в тій чи іншій діяльності. У процесі роботи, наприклад, розподіл уваги стає понад широким, а його переключення понад швидким. Велика роль розвитку мислення. По мірі оволодіння трудовими навиками розвиваються його нові форми: технічне, практичне, логічне. У процесі роботи й спілкування із іншими членами трудового колективу діється розвиток почуттів. Вмикаючись у трудовий процес дитина докорінно змінює своє подання про собі й про навколишній світло. Радикальним чином змінюється й самооцінка. У процесі спілкування й оволодінням новими знаннями формується світогляд школяра. Робота в колективі розвиває социолiзацию особистості дитини Розвиток хисту, почуттів й мислення робить особистість дитини понад гармонійної. Отже, праця є найважливішим чинником, що впливають на розвиток особистості дитини.

Психологічні особливості трудової діяльності старших школярів.

Рішення багатьох питань трудового виховання підростаючого покоління істотно залежить від правильного розуміння функцій, цілей й психологічного змісту дитячої роботи. Праця школяра має свою специфіку. Передусім праця учнів відрізняє від роботи дорослих отим зазаради чого вон організована. Дитяча праця організовується передусім із виховними цілями. Праця в суспільстві, як правило, носити колективний характер, тому від шкірного учасника вимагає уміння взаємодіяти. Отже, школярі повинні включатися в суспільне виробництво. Підготувати дитину до роботи це означати сформувати у неї готовність працювати. Психологічна готовність до роботи означає рівень розвитку особистості, що є достатнім для успішного освоєння будь-яким виглядом виробничої роботи. Формування у школяра психологічної готовності до роботи діється в видах діяльності як: гра, навчання, побутова та виробнича праця, технічна творчість. як показують спостереження, випускники навчальних закладів практично й психологічно не готові до участі в виробничій роботи. З метою найкращої адаптації школярів на виробництві необхідно відбудовувати й розвивати систему У. П. До., причому, безпосередньо на виробництві. Головне, щоб праця учнів був безпосередньо заговорили українською у «язаний із виробництвом. Школярі повинні виконувати посильні замови виробництва. Завдяки такому підходу у учнів праця набуде более високе значення, створюються умови для формування суспільно цінних мотивів діяльності. Бо цей вид діяльності не тотожний ані навчальної діяльності, ані трудової діяльності дорослих, яку ми умовно виділяємо її як учбово-трудову. У старших класах цей вид діяльності винен статі провідним. З цією метою в старших класах програмою передбачене фахове трудове навчання. Дитина, после закінчення школи, вже спромагається матір спеціальність, що дає йому передумови для швидкої адаптації на виробництві.

Утягнення школярів в трудове самовиховання.

Активна доля самого школяра в навчанні, роботи, а перетворенні своєї особистості є найважливіша ціль навчання й виховання. У з статтею «Психологічна наука й праця виховання «С.Л.Рубiнштейн писавши: «Педагогічний процес, як діяльність вчителя формує особистість, що розвиває дитини в міру того, як педагог керує діяльністю дитини, а чи не заміняє її «. Формування особистості діється, головним чином, в процесі власної діяльності, його власних вчинків. Облік ролі самої дитини в формуванні його особистості необхідно ще тому, що у нього є свої потреби, прагнення, інтереси. Несхожість планів дорослих й дітей пояснює труднощі в вихованні. Тому основне заподіяння педагога складається у тому, щоб роль самовиховання в формуванні був якомога більша. Оптимальним періодом для самовиховання є старший шкільний вік, коли у дітей свого роду «расположенність до самовиховання ». У цьому віці перед дитиною стає ряд життєво важливих питань: «Кім бути? », «Куди піти? «й інші, діється переоцінка цінностей. Дитина готова змінювати собі, готова до самовиховання. Одним з видів самовиховання є фахове самовиховання, це прагнення юнаків й дівчат до удосконалення своєї придатності доти чи іншого фаха. як показали дослідження психологів, уявлення школярів про прийдешній фах дуже нечітке: слабі уявлення про труднощі, соціальної значимості. Важливою передумовою самовиховання є адекватна оцінка своєї відповідності вимогам фаха. У цьому учні випробовують труднощі бо у деякого не сформована самооцінка хисту й своєї фахової придатності. Щоб учні правильно оцінювали свій хист необхідно проводити психологічні факультативи, на які розповідати учням як вибирається фах, якої роль цьому грають інтереси, схильності й спроможності людини, про критерії оцінок своїх можливостей, про роль й засоби самовиховання.

Роль й місце педагога в трудовому вихованні школярів.

Формування особистості в процесі роботи діється не саме собою, а лише при певній організації роботи школярів. Під організацією роботи розуміємо його впорядкування, надання йому планомірності. Організація дитячої роботи винна враховувати вікові й індивідуальні особливості дітей й закономірності їхнього розвитку. У процесі роботи здійснюється, естетичне й фізичне виховання. Таку організацію роботи покликань забезпечити педагог. Від нього вимагається бути прикладом, вивчати сильні й слабкі сторони своїх учнів, організовувати діяльність та багато іншого. Псiхологичний аспект діяльності педагога при вихованні засобами роботи складається у впливі особовим прикладом, в управлінні впливу середовища на особистість, а також управління його трудовою діяльністю. Педагог погоджує зміст й форми роботи із педагогічними цілями, направляє трудову діяльність таким чином, щоб вон вимагала від учнів прояв тихий чи інших якостей, оцінює ефективність виховних впливів. Роль педагога складається також в допомозі учню підвищити свій авторитет у перевесників. У трудовому навчанні багато учнів домагаються чималих результатів в загальноосвітніх предметах. У зв «язку із цим у дитини виникає потребу в освідченні. Якщо він домагається підвищення свого авторитету, отже його активність підвищується й в інших видах діяльності. І одна із головних завдань педагога — сформувати й скерувати цю активність.

Укладення.

Таким чином, трудова діяльність є однім з важливих чинників виховання особистості. Залучаясь у трудовий процес дитина докорінно змінює своє подання про собі й про навколишній світло. Радикальним чином змінюється її самооцінка. Вона змінюється под впливом успіхів в трудовій діяльності, що на свій чергу змінює авторитет школяра в класі. Питання авторитету, самозатвердження особливо велику роль відіграє в старшім шкільному віці. Учитель винен підтримати й скерувати інтерес не так на свій предмет, але й й на інші області пізнання. Під впливом цого інтересу якщо розвиватися самопізнання. Головна функція, що розвиває праця — це перехід від самооцінкi до самопізнання. Крім цого в процесі роботи розвиваються хист, уміння й навики. У трудовій діяльності формуються нові види мислення. Внаслідок коллективної роботи школяр одержує навики роботи, спілкування, співробітництва, що покращує адаптацію дитини в суспільстві. Праця є рівноправним предметом програми навчання. Щоправда за годину в більшості шкіл праця знаходиться в занепаді. це заговорили українською у «язане як із загальною соціально-економічною ситуацією, то й із загальним розвитком соціума. У зв «язку із цим трудове навчання вимагає докорінної перебудови. Праця винна взяти у собі более широку функцію, як підготовка дітей до роботи на виробництві, але й не виключаючи її. У цьому я бачу прийдешнє трудового навчання.

Список літератури.

1. Платонов До. До. «Узагальнення характеристик як засіб соціальнопсихологічного вивчення особистості. «2. Iващенко Ф.І. «Праця й розвиток особистості школяра. «3. Фрiдман Л., Кулагiна І.Ю. «Псiхологичний довідник вчителя. «.