Педагогическая діяльність й погляди Адольфа Дістервега

Педагогическая діяльність й погляди Адольфа Дистервега

Н.А.Константинов, Е. Н. Медынский, М. Ф. Шабаева.

Общественно-педагогическая діяльність Адольфа Дістервега.

Выдающийся німецький педагог Фрідріх Вільгельм Адольф Дистервег (1790—1866) є прогресивним представником німецької буржуазно-демократичної педагогіки середини XIX века.

Он народився невеличкому промисловому місті Зиген в Вестфалії у ній чиновника-юриста. У 1808 року надійшов Герборнский університет, де він вивчав математику, філософію і історію, та був перевівся в Тюбингенский університет, де закінчив курс в 1811 року і пізніше отримав ступінь доктора философии.

В студентські роки Дистервег познайомився з педагогічними ідеями Руссо і Песталоцці. Вирішальне впливом геть формування його прогресивних педагогічних переконань надали роки діяльності (1813—1818) в зразковою школі міста Франкфурта-на-Майні, у якій працювали учні і послідовники Песталоцці. У на відміну від Гербарта, що залишився, як зазначалось, байдужим до демократичним поглядам Песталоцці, Дистервег став палким прихильником передових соціально-педагогічних переконань швейцарського педагога. Він вирішив присвятити себе справі освіти народу тривалий час очолював вчительські семінарії: спочатку у Мерсі на Рейні, потім у Берліні, які зуміло зробити зразковими. Він викладав у семінаріях педагогіку, математику і німецька мова та одночасно був учителем досвідчених початкових навчальних закладів цих семінаріях. Плідну педагогічну діяльність Дистервег успішно поєднував з великою літературною та методичної роботою. Він видав «Керівництво до освіті німецьких вчителів» (1835), у якому виклав свої прогресивні погляди на спільні завдання та організаційні принципи навчання, і навіть понад двадцять підручників і посібників з математики, німецької мови, географії, астрономії, котрі користувалися не дуже популярна у Німеччині й інших странах.

В Росії твори Дістервега були добре відомі ще за життя автора. Так, в 1862 року було побачила світ російській мові його «Елементарна геометрія», знайшла визнання серед передових педагогов.

С 1827 року до смерті Дистервег видавав «Рейнські аркуші для виховання і навчання». У цьому вся журналі він помістив який понад чотириста статей по найрізноманітнішим педагогічним питанням. Дистервег був поборником корінного поліпшення справи підготовки вчителів початкових шкіл. Він дуже багато зробив професійного об'єднання німецьких народних учителей.

Дистервег палко протестував проти господствовавшего у Німеччині ще з XVI століття конфесійного (вероисповедного) навчання, у якому діти католиків і лютеран навчалися у окремих школах. Він наполягав на припинення опіки церкви над школою і здійснення контролю за ній священиком, а специалистом-педагогом. Своїми сміливими виступами Дистервег накликав він сильне невдоволення уряду та реакційних кіл суспільства, обурення духовенства.

В 1847 року, коли реакційний уряд Пруссії посилено прагнуло запобігти назревавшую буржуазну революцію, Дистервег був із посади Директора Берлінської семінарії, а 1850 року, після розгрому революції 1848 року, він був піти у відставку. Але відповіді навряд чи вдалося розправитись із прогресивним педагогом. Дистервег продовжував залишатися керівником німецьких народних вчителів, які обрали його спочатку головою Всенімецького вчительського союзу, та був своїм представником в пруську палату депутатів. Ще за житті заслужив почесне звання «вчитель німецьких учителей».

С 1851 року Дистервег поруч із «Рейнскими листками» випускав ще «Педагогічні щорічники», сміливо викриваючи у тих виданнях сили реакції. Особливо енергійно діяв він після виходу в 1854 року горезвісних прусських регулятивов. Це були реакційні шкільні закони, з яких уряд прагнуло припинити прояв вільнодумства і повністю підпорядкувати її впливу церкви. Регулятиви сильно скорочували обсяг знань учнів початкової зі школи і висували перше місце закон божий з велику кількість матеріалу для заучування напам’ять. Вони скоротили і обсяг знань, які дають вчительськими семинариями, знизили рівень наукової підготовки вчителів народної школы.

Выступления Дістервега й побажання громадськості змусили уряд видати в 1859 року циркуляр, значно ослаблявший силу регулятивов. Прогресивну общественно-педагогическую діяльність Дистервег вів до останніх днів життя. Він помер 1866 року, захворівши холерой.

Сущность виховання, його й основні засади.

Дистервег виступив із захистом ідеї загальнолюдського виховання, з якій він боровся проти станового і шовіністичного підходу до розв’язання педагогічних проблем. Завдання школи полягає, на його думку, у цьому, щоб виховувати гуманних покупців, безліч свідомих громадян, а чи не «істинних пруссаків». Любов до людству і своєму народу повинна розвиватися люди в найтіснішому єдності. «Людина — моє ім'я, німець — моє прізвисько», — говорив Дистервег.

Важнейшим принципом виховання Дистервег вважав за Песталоцці природосообразность. Природосообразность виховання у його трактуванні — це проходження за процесом природного розвитку людини, це облік вікових і індивідуальних особливостей школяра. Він закликав вчителів старанно вивчати своєрідність дитячого уваги, пам’яті, мислення; вона бачила в психології «основу науки про вихованні». Великий заслугою Дістервега є його ставлення до педагогічному досвіду як джерела розвитку педагогіки. Він символізував необхідність вивчення масової практики виховання і роботи майстрів педагогічного труда.

В доповнення до принципу природосообразности Дистервег висунув вимога у тому, щоб виховання мало культуросообразный характер. Він, що «при вихованні необхідно ухвалити до уваги умови місця й часу, у яких народився чоловік і доведеться йому жити, одне слово, всю сучасну культуру у широкому і всеосяжному буквальному розумінні…». Але ідеалістична трактування природи людини і самої ходу історичного поступу завадила Дистервегу дійти повного розумінню соціальної сутності виховання. Але ще важливіше, що відійшов від індивідуалістичної трактування принципу природосообразности, властивої Руссо, і підкреслив необхідність встановлення тісний зв’язок вихованням і духовної життям общества.

Одним з основних вимог, які сучасна дійсність висуває перед вихованням, має бути, на думку Дістервега, розвиток у дітей самодіяльності. Але в підростаючу людину воно набуває позитивне значення лише тому випадку, якщо піде для досягнення певної мети, що становить об'єктивну бік воспитания.

Высшую мета виховання Дистервег визначав як «самодіяльність на служінні істині, до краси і добру». За всієї невизначеності цього формулювання у ній містяться прогресивні ідеї. Дистервег збуджував в вчителювання прагнення вести вихованців до прогресивним ідеалам. На відміну від Гербарта він вважав, що істина, добро і краса є історично змінюваними поняттями. «Істина, по словами Дістервега, перебуває у вічному русі разом із людським родом. Ніщо не постійно, крім перемены».

Умственное освіту.

Как і Песталоцці, Дистервег думав, що завдання навчання розвиток розумових зусиль і здібностей дітей. Але він зробив значний крок уперед по порівнянню з Песталоцці, вказавши, що формальне освіту нерозривно пов’язане з матеріальним. Дистервег підкреслював, що суто формальної освіти взагалі немає, цінність мають ті знання і набутий навички, які придбано учнем самостійним шляхом. Навчання сприяти всебічному розвитку людини її моральному вихованню. Кожен навчальний предмет поряд з його освітньої цінністю має ще моральне значение.

Большое місце відводив Дистервег освіти дітей вітчизняної історії держави та географії, рідної мови й літератури. Особливо високо цінував він природні і математичні науки, у яких бачив важливе засіб інтелектуального розвитку дітей, і вважав, що це науки повинні викладатись переважають у всіх типах загальноосвітньої школи. Заодно він наполягав, щоб природознавство і математика в належним чином озброювали учнів необхідними знаннями, готували їх до практичної деятельности.

В початковій школі, на думку Дістервега, необхідно приділяти основну увагу прищеплювання навичок, розвитку розумових зусиль і здібностей й уміння самостійно працювати над засвоєнням навчального матеріалу. Вчитель має особливо звернути увагу в розвитку всіх органів почуттів дітей шляхом наочного навчання. У середній школі «поступово висувається уперед і матеріальна мета» — озброєння учнів різнобічними і глибокими науковими знаниями.

Дистервег вимагав розширити навчального плану початковій школи, включивши до нього природознавство, простий фізики, практичної геометрії, географії. Він був гарячим захисником реального освіти у середньої школи і засуджував сучасні йому класичні гімназії.

Дистервег створив дидактику навчання, її основні вимоги він викладав у вигляді 33 законів і керував навчання. Він передусім наполягав у тому, щоб навчати природосообразно, відповідно до особливостями дитячого сприйняття. Від прикладів треба йти до правил, від предметів і конкретні поглядів на них — до що позначає їх словами. Надаючи така велика значення ознайомленню дітей з предметами, безпосередньо доступними їх органам почуттів, Дистервег до того ж час підкреслює необхідність продумування усвідомлення дитиною всього почуттєво сприйманого ним матеріалу. Наочне навчання в нього пов’язані з правилами «від близького до далекому», «від простого до складного», «з більш легкого до більш важкого», «від відомого до невідомому». Ці правила, які у своє ще було сформульовано Коменським, Дистервег піддає подальшої розробці, справедливо застерігаючи педагога від своїх формального применения.

Большое значення Дистервег надає свідомому засвоєнню досліджуваного матеріалу. Одним з показників такого засвоєння є здатність учнів зрозуміло і чітко викласти сутність дела.

Много уваги Дистервег приділяє закріплення матеріалу. Він висуває правило: «Піклуйся у тому, щоб учні не забували те, що вивчили» — радить повертатися до пройденого нерідко, щоб він були изгладиться у пам’яті. «Не квапся щодо основ» — говорить одна з його правил.

Успешное навчання, по справедливому утвердженню Дістервега, завжди носить який виховує характер. Воно як розвиває розумові сили дитини, але й формуює всю її особистість: його волю, почуття, поведение.

Эффективность тієї чи іншої методу навчання визначається, по Дистервегу, тим, наскільки вона сприяє порушення розумових сил учнів. «Кожен метод поганий, — заявляє він, — якщо привчає учня до простий сприйнятливості чи пасивності, і хороший, якщо збуджує у ньому самодіяльність». Для початкового навчання він рекомендує «елементарний», чи розвиваючий, метод, який збуджує розумові сили учнів, дає можливість «шукати, зважувати, розмірковувати і, нарешті, знаходити». На думку Дістервега, «поганий вчитель повідомляє істину, хороший вчить її находить».

Требования до молодого вчителя.

Развитие дитячої самодіяльності у процесі навчання, озброєння учнів знаннями Дистервег мислить лише за керівної ролі вчителя. Як багато і Коменський, він надає велике значення щодо навчання чітко розробленого навчальному плану і хорошому підручника, та на відміну від чеського педагога він підкреслює, що в рахунку успіх навчання визначається учителем, а чи не підручником чи методом.

Хороший вчитель має досконало володіти своїм предметом і любити свою професію, і дітей. Треба, щоб у уроці панувала атмосфера бадьорості, щоб енергійний викладання будило розумові сили учнів, зміцнювало їх волю, формувало їх характер. Учні постійно повинні відчувати, що вони рухаються вперед. Хороший вчитель, вказує Дистервег, твердо і неухильно його знайти у виховні принципи, будь-коли полишає них. Учитель постійно працює з себе. Тільки за умовах він виробить у дітей завзятість в оволодінні знаннями й розвине у яких вміння долати які з їхньої шляху труднощі. Він розповідає про виховному значенні сильної волі вчителя, що мати твердий характер. Суворий і вимогливий вчитель має бути той водночас і справедливим, тільки тоді ми може завоювати авторитет зі боку своїх учнів. Вона має бути громадянином, мати прогресивні переконання та цивільне мужество.

Огромное значення Дистервег надавав систематичної роботі вчителя з себе. Звертаючись до молодого вчителя, він пише: «Ти лише до того часу здатний сприяти освіті інших, поки продовжуєш працювати над власним освітою…» Воно давало вчителям ряд цінних рад у відношенні їх самоосвіти, рекомендував їм у першу чергу прийматися за праці, пов’язані зі своїми навчальним предметом, й те водночас вказував, вчителю треба знати історію, літературу, і навіть все час ознайомитися з знову що виходять роботами з педагогіці, з психології та методиці. Він надавав велике значення озброєння вчителів практичними педагогічними вміннями і навыками.

Дидактика навчання Дістервега та її підручники надали великий вплив на розвиток початковій школи. Його прогресивні ідеї отримали широке поширення, зокрема у Росії у середині ХІХ століття. Однак у самої Німеччини педагог-демократ Дистервег ні визнаний в офіційних кругах.

Дистервег користується заслуженим визнанням в Німецької Демократичної Республіці. Урядом заснована медаль його від імені, якої нагороджуються найкращі вчителі і діячі народної освіти; в НДР вперше видано повне зібрання його сочинений.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.