Вступ. 
Формування здорового способу життя підлітків

Проблема формування здорового способу життя підростаючого покоління України належить до найактуальніших проблем, вирішення якої обумовлює майбутнє держави та подальше існування здорової нації. Однією зі сфер формування здорового способу життя дітей та підлітків є система освіти. Згідно державної програми «Освіта» (Україна ХХІ століття) та «Національної доктрини освіти України у ХХІ столітті» стратегічним завданням освіти є виховання освіченої, творчої особистості, всебічний розвиток людини, становлення її духовного, психічного та фізичного здоров’я. Тому обов’язковим компонентом національної системи освіти мають бути знання про формування, збереження та зміцнення здоров’я.

Всі ми хочемо бачити людину майбутнього розумною, сильною, доброю, просто здоровою, однак за останні десятиріччя світова наука зарахувала проблему здоров’я до кола глобальних проблем, вирішення яких обумовлює не лише кількісні та якісні характеристики майбутнього розвитку людства, а й сам факт його подальшого існування як біологічного виду. Після Чорнобильської трагедії загальний стан здоров’я дорослого населення і дітей України погіршився, під загрозою знаходиться майбутнє генофонду нації.

Глибокі соціальні зміни, які відбуваються в нашій державі, вимагають від навчально-виховних закладів значного підвищення якості навчально-виховного процесу в усіх його напрямках. Одним із пріоритетних завдань сучасної школи є охорона і зміцнення здоров’я учнів. Саме у нашій країні дуже гостра питання про необхідність розробки і прийняття державної програми з формування ранніх установок на здоровий спосіб життя серед дітей і підлітків. Країна потребує здорового покоління, а досягти цього можна лише за допомогою широкого й освіченого поширення принципів здорового життя.

Дану проблему розкривали у своїх працях сучасні вчені Г. Апанасенко, Т. Бойченко, Б. Бутенко, Д. Ізуткін, П. Лисицин, В. Петленко, Я. Сущенко та ін. Залучення дітей до здорового способу життя відбувалося в контексті фізичного (Л. П. Гуреєв, В. М. Качашкін, А. П. Матвєєв, С. Б. Мельников та ін.), гігієнічного (В. В. Стан, Г. Н. Сердюковська, І. І. Шоптенко-Семенова та ін.), морального виховання (О. С. Богданова, І. А. Каїров, О. Д Калініна, І. С. Мар'єнко, І. Ф. Харламов та ін.).

В останні роки питання охорони здоров’я людини розглядаються в концепції виховання екологічної культури особистості, розробленої в лабораторії екологічної культури інституту родини і виховання (Н. С. Дежникова, І. В. Цвєткова та ін.), а також в контексті педагогічної валеології (Г. А. Апанасенко, Г. К. Зайцев, М. Л. Лазарєв, Л. Г. Татарникова, Б. Н. Чумаков та ін.).

Аналіз структури захворюваності українських школярів переконливо свідчить про те, що в процесі шкільного навчання зростає кількість учнів із захворюваннями дихальної, серцево-судинної систем, системи травлення, більш частими є порушення постави, все більше дітей оправдають захворюваннями здорового аналізатора, розладами нервової системи (нервово-психічні розлади). В останні роки почастішали випадки смертей на уроках фізичної культури, що зумовлено погіршенням стану здоров’я дітей.

Причиною цього є передусім елементарна валеологічна безграмотність педагогів і батьків, байдужість та формальне ставлення до своїх обов’язків. Особливе занепокоєння викликає погіршення стану здоров’я та формування мотивації до здорового способу життя серед такої категорії дітей як підлітки.

Роботу по формуванню здорового способу життя слід розвивати і вдосконалювати відповідно до вимог, що ставить перед нами сьогодення. А для цього доцільно вивчати, переосмислювати і перебудовувати різні ділянки культурно-освітньої роботи, впроваджувати вітчизняні новаторські ідеї, світовий досвід.

Проблема збереження здоров’я та формування здорового способу життя у підлітків становить особливий інтерес для педагогічної науки і шкільної практики.

Не дивлячись на активну увагу з боку держави та педагогічної громадськості на проблему формування здорового способу життя школярів спостерігається негативна тенденція щодо погіршення стану здоров’я учнівської молоді. Однією з головних причин цьому є відсутність співпраці педагогічного колективу та батьків, необізнаність батьків з даної проблеми, відсутність свідомого ставлення до свого здоров’я як школярів, так і їх батьків, неосвіченість вчителів щодо правильних форм та методів формування, зміцнення та укріплення здоров’я учнів. Тому проблема формування здорового способу життя дітей шкільного віку залишається актуальною та своєчасною.

У педагогічній літературі проблема організації навчально — виховної роботи в сільській загальноосвітній школі знайшла своє відображення в працях В. О. Сухомлинського, П. О. Жильцова, О. Ф. Колесникова, О. Е. Кондратенкова, В. Г. Кузя, Г. Ф.Суворової, О. Я. Савченко та інших, у яких розкрита соціально-педагогічна характеристика сільського школяра, показана специфіка організації навчально-виховної роботи сільського вчителя та шляхи її вдосконалення. На конкретному прикладі діяльності сільської школи В. О. Сухомлинський показав як така школа може стати центром психічного і духовного розвитку школяра.

Питання врахування специфіки організації навчально-виховного процесу в сільській школі не нове в педагогічній теорії і практиці. Значної уваги цій проблемі надавали К. Д. Ушинський, П. Ф. Каптеров, М. А. Корф, М. В. Буланов, В. В. Вахтеров, С. О. Рачинський та інші прогресивні педагоги і діячі народної освіти. Усі вони відзначали, що рівень розвитку дітей селян багато в чому визначається економічними умовами життя і діяльності сільського населення. Прогресивні педагоги і народні вчителі підкреслювали, що сільські діти значно відрізняються від своїх міських ровесників працелюбністю, організованістю, більш серйозним ставленням до навчальної діяльності. Безпосередня участь дітей з ранніх років у всіх справах батьків, пізнання складностей селянського життя озброювало сільських школярів життєвим досвідом, виховувало діловитість і самостійність, почуття відповідальності за свої вчинки, усвідомлення необхідності у своїй праці. Ці корисні якості сільські діти приносять і в школу.

Сільська школа є важливою ланкою в системі життєзабезпечення села, формує інтелектуальний і трудовий потенціал сільського соціуму. Вона покликана так вчити і виховувати дітей, щоб багато хто з них міг успішно жити і працювати в селі. А для цього потрібно піклуватися про здоров’я підростаючого покоління, адже життя в селі потребує більшого фізичного навантаження, ніж у місті.

Характерною рисою сільського способу життя є виховання дітей усім оточенням, тобто турбота про розвиток дитини лежить у полі зору не тільки батьків, а близьких і педагогів. Саме тому ми вважаємо важливою умовою формування здорового способу життя залучення до спільної діяльності і підлітків, і їхніх батьків, і вчителів.

Не дивлячись на активну увагу з боку держави та педагогічної громадськості на проблему формування здорового способу життя школярів спостерігається негативна тенденція щодо погіршення стану здоров’я учнівської молоді, особливо в сільській місцевості. Однією з головних причин цьому є відсутність співпраці педагогічного колективу та батьків, необізнаність батьків з даної проблеми, відсутність свідомого ставлення до свого здоров’я як школярів, так і їх батьків, неосвіченість вчителів щодо правильних форм та методів формування, зміцнення та укріплення здоров’я учнів. Тому проблема формування здорового способу життя підлітків залишається актуальною та своєчасною.

Метою магістерської роботи є теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити зміст, форми та методи формування здорового способу життя підлітків в умовах сільської школи.

Об'єкт роботи: процес формування здорового способу життя підлітків.

Предмет роботи: технології формування здорового способу життя підлітків в умовах сільської школи.

Завдання:

• 1. Охарактеризувати зміст поняття «здоров'я» та «здоровий спосіб життя».
• 2. Визначити особливості формування здорового способу життя підлітків сільської місцевості.
• 3. Перевірити експериментально програму підвищення мотивації підлітків до здорового способу життя.

Методи дослідження:

• 1. Теоретичні - аналіз наукової літератури для з’ясування змісту базових понять дослідження;
• 2. Емпіричні - анкетування, тестування, спостереження для вивчення стану досліджуваної проблеми;
• 3. Статистичні - методи математичної статистики для одержання кількісно-якісної характеристики результатів дослідження.

Практична значимість дослідження полягає у розробці й обґрунтуванні доцільності програми роботи соціального педагога з формування мотивації до здорового способу життя у підлітків.

Гіпотеза дослідження: діяльність соціального педагога сільської школи з формування здорового способу життя підлітків буде ефективною за умов:

• 1. Розробки та впровадження програми діяльності соціального педагога з формування здорового способу життя підлітків;
• 2. Урахування в навчально-виховному процесі соціально-педагогічних, психолого-педагогічних, організаційно-педагогічних умов формування здорового способу життя підлітків;
• 3. Усвідомлення підлітками, батьками, педагогами цінності здорового способу життя.

Ключові поняття роботи: «здоров'я», «здоровий спосіб життя», «підлітки», «метод „рівний — рівному“».