Сталінградська битва

Сталинградская битва.

Накануне контрнаступления.

Ще під час оборонного бою, розгорнутої до межиріччя Волги і Дону, радянське командування розпочало розробку плану розгрому ворога.

Досягнення цього внаслідок героїчних зусиль радянський народ були всі передумови. На той час загальне соотношениесил на радянсько-німецькому фронті змінилося користь Червоною Армією. У листопаді 1942 г. боротьбу з ворогом вели 390 стрілецьких і кавалерійських дивізій, 17 танкових і механізованих корпусів, 254 стрілецькі, окремі танкових і механизированые бригади. Чинна армія налічувала 6591 тис. человек,.

77 850 знарядь злочину і минометов (без зенітних знарядь), 7 350 танків і самохідно-артилерійських установок, 4544 бойові літаки. Німецько-фашистське командування тримала на радянсько-німецькому фронті 258 дивізій та 16 бригад, зокрема 66 дивізій та 13 бригад сателітів. Усього в противника тут було шість 200 тис. солдатів і офмцеров, 51 680 знарядь злочину і мінометів, 5080 танків і штурмових знарядь, 3 500 бойових літаків. Отже, ворог не мав колишнього перевазі живої силі, бойової техніки і вооружении.

Зимова кампанія мала розпочатися контрнаступом Червоної Армії районі Сталінграда в цілях знищення находившехся тут добірних німецько-фашистських сил. Від його успіху залежала можливість всіх наступних операцій взимку 1942 / 43 р. Німецько-фашистське командування в моїх планах взимку 1943 / 43 р. не ставило рішучих цілей. Воно сподівалося за будь-яку ціну протриматися до весни 1943 р. своїх рубежах, і потім, нагромадивши сили, знову перейти у настання і знищити Радянський Союз.

Умови для успішного контрнаступу Червоною Армією створювалися як на фронті, а й у тилу — самовідданою працею совєтського люду. Військова промисловість, досягла до осені 1943 р. значного розвитку. Тил посилав фронту все необходимое.

Ставка Верховного Головнокомандування накопичувала сили й засоби для майбутнього контранаступления. У вересня вона відправила району Сталінграда своїх представників — генералів Г. К. Жукова і А. М. Василевского. Їм доручили старанно вивчити обстановку на фронті, опредилить готовність військ переходити в контрнаступ, і навіть необхідних цього додаткові сили і засоби. План передбачав нанесення головного удару військами Південно-Західного і Сталінградського фронтів. Південно-Західний фронт мав прорвати вражесткую оборону з плацдармів у районі Серафимович, Клетская і продовжує стрімко наступати у бік Калач, Радянський. Військам Сталінградського фронту потрібно було ударити з району Сарпинских ставків і теж наступати у бік Радянський, Калач. Сходящимися сильними ударами предпологалось оточити гітлерівські армії, що перебували на межиріччі Волги і Дону. Війська Донського фронту завдавали два удару: один-из району Клетской на південний схід, а інший — з району Качалинской вздовж лівого берега Дону на південь. Координацію дій трьох фронтів Ставка поклала на представника генерала А. М. Василевского. Підготовка військ до операції розгорнулася початку жовтня. Сили і кошти Радянські Війська Співвідношення Війська противника сил Особистий состав (тыс.чел.) 1 103 1 011,5 1,1:1 Танки, штурмові і самохідні Знаряддя 1 463 675 2,2:1 Знаряддя і міномети 15 501 10 290 1,5:1 Бойові літаки 1 350 1 216 1,1:1

Як очевидно з таблиці, чисельність радянських фашистких військ становила майже рівна. На напрямах ж головних ударів радянське командування змогло створити подвійне і навіть потрійне перевага над противником. Начальник штабу оперативного керівництва гітлерівської ставки генерал Йодоль, говорячи про випадках провалу німецькій військовій розвідки, визнав: «Найбільш великим з’явився її неуспіх в ноябре1942 року, ми повністю переглянули зосередження великих сил російських на фланзі 6-ї армии (на Дону) ». У цей час Ставка планувала також наступальні операції у західному стратегічному напрямку і на Кавказі із єдиною метою скувати там сили супротивника і недопущення перекидання в район Сталінграда. Накнуне контрнаступу активізували дйствия партизани. Оточення ворога О 7-й годин 30 хвилин 19 листопада потужні залпи радянської артилерії розірвали тишу донський степу. Вони сповістили початок другого періоду великої Сталінградської битви. Південно-Західний та Донською фронти одночасно перейшли у контрнаступ. Могутнім тиском вони зламали передові рубежі оборони супротивника й кинулися вперед. Південно-Західний фронт (Н.Ф.Ватутин, А. С. Желтков, Г. Д.Стельмах) головний «упор завдавали силами 5-ї танкової і 21-й армій. Вони перейшли у наступ з допомогою 17-ї воздужной армії (С.А.Красовского) і 2-ї повітряної армії (К.Н.Смирнова). Противник неодноразово кидався в контратаки. Радянські війська, уникаючи лобових атак, вмілим маневруванням змушували противника залишати укріплені позиції і вестиме бій у відкритому полі. 1-ї та 26-ї танкові корпусу відразу ж атакували супротивника й на 14-ту годину завершили прорив. На ранок 20 листопада 26-ї танковий корпус (А.Г.Родина) розгромив частини 1-ї румунської танкової дивізії і вирушив у район селища Перелазовского. Тут танкісти знищили штаб 5-го румунського армійського корпуси та захопили багато полонених, потім вони повернули на південний схід загалом напрямку Калач, Радянський. На наступного дня корпус наблизилася Дону у районі Калач. Генерал Родін наказав захопити під покровом ночі міст через річку. Сполуки 26-го танкового корпусу, переправившись через Дон, зав’язали бої за Калач. Днем 23 листопада місто було звільнено. На той час на лівий берег Дону переправилася частина сил 4-го танкового корпусу (А.Г.Кравченко). Танкісти ввели в прорив у смузі наступу 21-й армії (И.М.Чистяков). Розвиваючи її успіх, вони вирвалися вперед. Танки з боями пробивалися району Радянського, де слід було зустрітися ще з механізованими частинами Сталінградського фронту. Успіх накреслився в смузі наступу Донського фронту. Його правофлангова 65-у армія (П.И.Батова), тісно взаємодіючи з 21-й армією Південно-Західним фронтом, зламала опір супротивника і рухалася на південний схід. 24-та армія (И.В.Галанина) початку наступ 22 листопада. Вона була ударити із півночі на південь, вздовж лівого берега Дону. Проте прорвати вражесткую оборону не смогла.65-я армія і 3-й гвардійський кавкорпус Південно-західного фронту до 23 листопада вийшли в Близька Перекопка, Большенабатовский. Сполуки фронту підтримувала 16-а повітряна армія (С.И.Руденко). Війська Сталінградського фронту (А.И.Еременко, Н. С. Хрущев, И.С.Варенников) почали активних дій 20 ноября. Утром над землею стелився густий туман. Тому армії фронту розгортали наступ не одночасно, а, по мері розсіювання туману. У 8 годин 30 хвилин після артилерійської підготовки перейшов у наступ 51-шу армія (Н.И.Труфанова). Через два години на атаку пішли сполуки 57-ї армії (Ф.И.Толбухина). За дві години після неї кинулися вперед 64-та армия (М.С.Шумилова). Ці три армії Сталінградського фронту завдавали тут головний «упор. 62-а армія (В.И.Чуйкова) сковувало сили ворога у районі міста Київ і готувалася іти. Дії наземних військ забезпечувала 8-ма повітряна армія (Т.Т.Хрюкина). Противник, намагаючись стримати радянські війська, обрушили ними шквал вогню й безупинно кидався в контратаки. Однак ніщо були зупинити стрімкий тиск радянських військ. Після механізованими сполуками наставали, розширюючи прорив, стрілецькі дивізії. Поруч із внутрішнім створювався і зовнішній фронт оточення. Наприкінці 23 листопада стрілецькі сполуки 1-ї гвардійської і 5-ї танкової армії Південно-Західним фронтом вийшли в річок Криуша і Чир і Тель-Авів зайняли там міцну оборону. Частини 51-ї армії й 4-го кавкорпуса Сталінградського фронту висунулися в Громославка, Аксай, Уманцево, на схід Садове. У цих дій оточення ворога було надійно забезпечене як заходу, і з півдня. Отже, Війська трьох фронтів, тісно взаємодіючи між собою, блискуче виконали поставлене ними завдання. У перебігу чотирьох із половиною діб вони завдали важкий шкоди, оточили до межиріччя Дону і Волги його основних сил — 6-ту і 4-у танкову німецькі армії у складі 22 дивізій та 160 окремих частин. 330-тысячная угруповання ворога опинилася у казані. Радянське командування, враховуючи, що супротивник спробує вирватися з казана, наказало Донському і Сталинградскому фронтах із завершенням операції у оточення розпочати ліквідацію блокованих військ. Водночас Ставка вирішила відсунути зовнішній фронт оточення на Захід на 150−200 км., аби внеможливити можливість деблокування угруповання. Війська Південно-Західного і лівого крила Воронезького фронтів отримали наказ підготуватися до нової наступальної операції. Спроби Донського і Сталінградського фронтів відразу ж розсікти оточену угруповання на частини й знищити їх увінчалися. Німецько-фашистське командування, готуючись до деблокаде своїх оточених дивізій, створило нову групу армій — «Дон» на чолі з фельдмаршалом Манштейном. 12 грудня противник, зосередивши значні сили (зокрема три танкові, одну моторизиванную дивізії, батальйон танків «тигр»), перейшов у наступ з району Котельниковского на Сталінград. Розгорілися спекотні бої. Радянські війська стояли до смерті. «Ні кроку тому!» — таким був їхній девіз. Не рахуючись із величезними втратами, гітлерівські сполуки стоїмо навіть поблизу оточеною військам на відстань 35−40 км. Радянські війська, зламавши опір противника на річках Чир і Дон, розгромили 8-му італійську армію і оперативну групу «Холлидт», що діяла лівому крилі групи армії «Дон». На дев’ятий день операції вони, досягнувши району Тацинская, Морзовск, стали загрожувати лівим флангом і тилу котельниковской угруповання ворога, вийшла на той час на річку Мишкова. До 24 грудня противнику вдалося затримати наступ військ Південно-Західним фронтом. Але саме на цей час нею обрушився новий несподіваний удар. У зв’язку з настанням котельниковской угруповання Ставка відклала операцію з ліквідації оточених фашистських військ. Спроба фашистського командування визволити оточені у районі Сталінграда війська зазнала повний крах. Тепер лінія зовнішнього фронту відбувалася 200−250 кілометрів від них. Блискуче проведеної операцією на оточення Червона Армія показала всьому світу перевага радянської військової мистецтва над хваленным військовим мистецтвом гітлерівської армії. Червона Армія здійснила майстерно розроблений план протягом 6 тижнів. Упродовж цього терміну вона знищила 11 і розгромила 16 ворожих дивізій, визволила близько 1600 населених пунктів. З іншого боку, до межиріччя Волги і Дону щільним кільцем оточили 22 дивізії. Радянські війська захопили великі трофеї. Розгром ворожих угруповань у районі Котельниковского і середньому Дону створив сприятливі умови розгортання загального наступу Червоною Армією по всьому південному фланзі радянсько-німецького фронту. Стратегічна ініціатива повністю перейшла до рук радянського командування. Ліквідація оточеній угруповання Не рахуючись із невдачами спроб врятувати оточену угруповання, гітлерівське командування вирішило утримати район Сталінграда у що там що. Німецько-фашистські військ у Сталінграді опинилися у виключно скрутному становищі. Їх систематично бомбардувала радянська авіація, обстрілювала артилерия. Опір оточених військ ставало дедалі більше бесмысленным. Щоб уникнути марного кровопролиття радянське командування 8 січня 1943 р. запропонувало їм здатися, гарантуючи полоненим безпеку, негайне забезпечення нормальним харчуванням, а пораненим і хворим — медичної допомоги. Проте Гітлер всупереч здоровому глузду заборонив капітуляцію. Ліквідувати війська 6-ї німецької армії Ставка доручила Донському фронту. Радянські війська або не мали великих переваг. Вони навіть поступалися противнику в людей, і танках, але перевершували їх у артилерії і мінометах в 1,7 рази, й в літаках — в 3 разу. План ліквідації оточеній угруповання, який одержав умовне найменування «Кільце», розробили ще до кінця грудня. Його задум у тому, щоб спочатку завдати удари із західного, найбільш уразливого, напрями, потім — з південного, а наступному розсікти решта війська надвоє і знищити їх фрагментами. Вранці 10 січня війська розпочали здійсненню операції «Кільце». Після потужного артилерійського і авіаційного удару вони атакували оборонні позиції противника. Ворог не зміг стримати потужного тиску радянських військ та став поспішно відходити. Цілі частини й навіть сполуки здавалися в полон. 25 січня сполуки 21-й армії ввірвалися до Сталінград із Заходу. Поруч із сходу посилила удари 62-а армія. Ламаючи завзяте опір противника, ці армії ввечері 26 січня з'єдналися у районі Мамаєва кургану. Через війну оточена угруповання була розчленована на частини — південну і північну. Бої у місті тривали за кілька днів. 31 січня південна угруповання фашистських військ на чолі з командуючим 6-ї армії Паулюсом, хіба що виробленим Гітлером в генерал-фельдмаршали, здалася в полон. 2 лютого капітулювала і північна угруповання. Тоді ж, представник Ставки Верховного Головнокомандування маршал артилерії Н. Н. Воронов і командувач Донським фронтом генерал К. К. Рокоссовский донесли в Ставку, що ліквідація оточеній угруповання ворога завершено. Радянські війська розгромили чи взяли його в полон все дивізії, частини посилення і спеціальні війська противника, вони виявилися в кільці. Він втратив близько 140 тис. солдатів вбитими. У полон було взято 91 тис. людина, зокрема понад 2500 офіцерів і 24 генерала на чолі з фельдмаршалом Паулюсом. Значення перемоги під Сталінградом Ліквідацією стратегічної угруповання до межиріччя Волги і Дону завершилася найбільша битва Другої світової війни. У результаті контрнаступу крім знищених двох німецьких армій було розгромлено дві румунські і жодна італійська армії. Супротивник втратив повністю 32 дивізії і трьох бригади; ще, 16 дивізій були знекровлені і втратили боєздатність. Загальні втрати від німецько-фашистських військ з 19 листопада 1942 р. по 2 лютого 1943 р. становили понад 800 тис. людина, близько двох тис. танків і штурмових знарядь, понад 10 тис. знарядь злочину і мінометів, до 3 тис. бойових і транспортних літаків і більше 70 тис. автомашин. Червона Армія завдала ворогу такого удару, що приголомшив всю військову машину фашистської Німеччини. Перемога радянських військ стала надихаючим прикладом войнов всіх фронтів — від Заполяр’я до у Чорному морі. Історична перемога під Сталінградом зміцнила у совєтського люду, що були на тимчасово окупованій території, віру в швидке звільнення. Перемога в в битві під Сталінградом — тріумф радянської військової мистецтва. Через війну перемоги під Сталінградом Червона Армія міцно оволоділа стратегічної ініціативою, і тепер диктувала ворогу своєї волі. Катастрофа ворога на Волзі викликала розгубленість і замішання у його країні. Перемога під Сталінградом викликала глибоке шанування радянському народові у мільйонів трудящих в усьому світі. Історична перемога під Сталінградом, що повернула хід Другої світової війни у користь народів та держав антифашистській коаліції, навічно збережеться у пам’яті людства.