Соціальний захист людей літнього і старого віку

Реферат на тему:

Соціальний захист людей літнього і старого віку.

План

1. 1.Принципи і механізми соціального захисту населення літнього і старого віку.

2. 2.Соціальне обслуговування літніх і старих людей.

3. 3.Пенсійне забезпечення у старості.

Аналіз стану літніх і старих людей свідчить про те, що вони є найбільш соціально незахищеними категоріями населення, що потребує особливої уваги зі сторони держави.

Соціальний захист — це комплекс економічних, соціальних і правових гарантій для громадян літнього і старого віку, що ґрунтується на принципах поваги і милосердя зі сторони держави.

Соціальний захист населення літнього і старого віку складається із:

— профілактики;

— підтримки;

— представництва.

Основними принципами соціальної допомоги є:

— принцип адресності, надання соціальної допомоги конкретно потребуючим особам із врахуванням їх індивідуальних здібностей;

— принцип гарантованості, обов’язкове надання допомоги старим людям, що звернулись у відповідні органи;

— принцип диференційованого підходу при визначенні розмірів і видів допомоги в залежності від місця проживання і специфіки умов;

— принцип комплексності, надання одночасно деяких видів допомоги, (грошова, послуги, пільги);

— принцип самостійності місцевих органів влади і соціального захисту з питань організації і проведення міроприємств, щодо надання старим людям допомоги;

— принцип соціального регулювання, перегляд соціальних нормативів у зв’язку із вимогами життя.

Існують різні форми соціальної допомоги, серед яких слід виділити такі:

— термінова соціальна допомога — надання допомоги одноразового характеру;

— адресна соціальна допомога — здійснюється в кризовій ситуації одиноким старим людям;

— бригадна форма допомоги важкохворим — це комплексне обслуговування з наданням соціальних і медичних послуг.

Соціальне обслуговування — це сукупність спеціальних послуг, які надаються людям літнього і старого віку в домашніх умовах чи спеціалізованих державних закладах, що включають соціально-побутову допомогу і морально-психологічну підтримку Основні принципи діяльності в сфері соціального обслуговування старих людей такі:

— врахування прав людини і громадянина;

— надання державних гарантій;

— забезпечення рівних можливостей в одержанні соціальних послуг, і їх доступності для старих людей;

— наступність, поступовість, доступність всіх видів соціального обслуговування;

— орієнтація соціального обслуговування на індивідуальні потреби.

Держава гарантує літнім і старим людям можливість одержання соціальних послуг на основі принципу соціальної справедливості незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, місця проживання.

Соціальне обслуговування включає в себе стаціонарні, напівстціонарні та нестаціонарні форми.

Право на соціальне обслуговування мають жінки старші 55 років та чоловіки старші 60 років, що потребують постійної чи часткової допомоги у зв’язку з неможливістю самостійно задовольнити свої життєві потреби.

Вперше пенсійне забезпечення робітників було введено в Німеччині у 1889 році. Ініціатором цього гуманного акту нашої цивілізації став Бісмарк.

Перший державний закон, що гарантував пенсійне забезпечення в старості, при втраті працездатності і у випадку хвороби у колишньому Радянському Союзі був прийнятий у 1956 році. Встановлено єдиний пенсійний вік і стаж роботи для нарахування пенсій у старості: чоловіки — 60 років з 25 — річним стажем роботижінки — 55 років з 20-річним стажем роботи. Було враховано також зниження віку виходу на пенсію. Основою для пенсійного забезпечення є:

— досягнення пенсійного віку;

— втрата годувальника — працездатних членів сім'ї;

— довготривала професійна діяльність — для окремих категорій працюючих.

Розмір пенсії у старості залежить від 2-ох факторів:

1. • -.загальної тривалості стажу роботи;

   • -.середньомісячної зарплати, від якої відраховується пенсія.

Література:

1. 1.Яцемирская Р. С., Беленькая И. Я. Социальная геронтология. — М., 1999.

2. 2.Гордин В. Чем старость обеспечена. — М., 1988.

3. 3.Дементьєва Н. Ф. Роль и место социальных работников в обслуживании инвалидов и пожилых. — М., 1995.

4. 4.Организация социального обеспечения. Пенсионное обеспечение. — М., 1993.