Судове рішення в господарському суді першої інстанції (реферат)

Реферат на тему

Судове рішення в господарському суді першої інстанції.

Підсумком судового вирішення будь-якого господарського спору є судове рішення — владний акт, що пов’язує правову норму з конкретним юридичним фактом і поширює дію норми на даний факт, установлює права й обов’язки конкретних суб'єктів права. Як акт застосування норм права, судове рішення ухвалюється ім'ям України і являє собою категоричне й обов’язкове до виконання веління, у якому реалізуються авторитет і сила судової влади [].

У залежності від підстав суд виносить рішення, ухвали і постанови.

Рішення приймається господарським судом при вирішенні спору по суті, тобто при повному чи частковому задоволенні позову або при відмові в позові. В інших випадках господарський суд виносить ухвали, а по справах про банкрутство — постанови про визнання боржника банкрутом. Постанови також виносяться апеляційною і касаційною інстанціями за підсумками перегляду винесених судом попередніх інстанцій рішень, ухвал і постанов [].

Судове рішення в господарському суді першої інстанції приймається в засіданні за результатами вивчення всіх обставин справи і відповідно до норм матеріального і процесуального права.

Прийняте рішення викладається в письмовій формі, підписується всіма суддями, що брали участь у засіданні, і оголошується суддею (головуючим) у судовому засіданні по закінченні розгляду справи. При колегіальному розгляді суддя, не згодний з рішенням, також його підписує, однак має право викласти в письмовій формі свою особливу думку, що приєднується до справи, але не оголошується (статті 4 і 82 ГПК).

При згоді сторін суддя може оголосити тільки вступну і резолютивну частини рішення, про що робиться відмітка в протоколі судового засідання (ч. 2 ст. 85 ГПК).

Рішення господарського суду набуває законної сили по закінченні 10-денного терміну з дня його прийняття, а у випадку, якщо в судовому засіданні були оголошені тільки вступна і резолютивна частини рішення, воно набирає сили по закінченні 10-денного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 4 ГПК України.

У випадку подачі апеляційної скарги чи внесення прокурором апеляційного протесту рішення, якщо воно не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією [].

Зміст і структура судового рішення повинні відповідати вимогам ст. 84 ГПК України. Судове рішення складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині вказуються найменування господарського суду, номер справи, дата ухвалення рішення, найменування сторін, ціна позову, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора й інших осіб, що приймали участь у засіданні, посади цих осіб. Якщо справа розглядається у виїзному засіданні на підприємстві, в установі, організації, це також зазначається у вступній частині рішення [].

Описова частина повинна містити короткий виклад вимог позивача, короткий виклад відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін і їхніх представників, інших учасників господарського процесу, опис дій виконаних арбітражним судом (огляд і дослідження доказів, ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їхнього перебування).

При наявності в справі третіх осіб у вступній і описовій частинах рішення у відповідності зі статтями 26 і 27 ГПК України точно визначається їхній правовий статус: із самостійними вимогами щодо предмета спору чи без таких. У залежності від цього формулюються мотивувальна і резолютивна частини.

У мотивувальній частині вказуються: обставини справи, установлені господарським судомпричини виникнення спорудокази, на підставі яких прийняте рішеннязміст письмової згоди сторін, якщо вона досягнутадоводи, на підставі яких господарський суд відхилив клопотання, докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору чи угоди сторінзаконодавство, яким господарський суд керувався приймаючи рішення, а також обґрунтування надання чи відмови в наданні чи відстрочки розстрочки виконання рішення [].

Резолютивна частина повинна містити висновок про задоволення чи про відмову в позові цілком чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок суду не може залежати від настання чи ненастання яких-небудь обставин (умовне рішення).

Резолютивна частина рішення не повинна викладатися альтернативно (наприклад стягнути з відповідача визначену суму чи, у випадку відсутності коштів на його рахунку, звернути стягнення на належне йому майно). Коли такі альтернативні вимоги містяться в позовній заяві, господарський суд визначає предмет позову і вирішує спір в залежності від характеру зобов’язань відповідача [].

При задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються:

— найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум чи яка зобов’язана виконати відповідні дії;

— термін виконання цих дій, а також термін сплати грошових сум при відстрочці чи розстрочці виконання рішення;

— розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості за матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги, неустойки (штрафу, пені) і збитків, а також штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 ч. 2 ст. 83 ГПК);

— найменування і номер рахунка, з якого підлягають стягненню грошові суми;

— найменування майна, що підлягає передачі, вартість цього майна, місце його перебування;

— найменування, номер і дата виконавчого чи іншого документа про стягнення коштів у беззаперечному порядку (у спорі про визнання цього документа, не підлягаючим виконанню), а також сума, що не підлягає списанню.

По спорах, що виникли при укладенні чи зміні договору, у резолютивній частині вказується рішення по кожній спірній умові договору, а за позовами про примушення укласти договір — умови, на яких сторони зобов’язані укласти договір, з посиланням на представлений позивачем проект договору [].

У резолютивній частині рішення вказується про визнання договору недійсним у випадках, передбачених п. 1 ст. 83 ГПК.

При задоволенні позовної заяви про визнання акта недійсним у резолютивній частині вказуються найменування акта й органу, що його видав, номер акта, дата його видання, чи визнається акт недійсним, цілком чи частково (і в якій саме частині).

У резолютивній частині рішення вказується також про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення державного збору з бюджету. Якщо в справі беруть участь кілька позивачів і відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них. При розгляді первісного і зустрічного позовів у рішенні вказуються результати розгляду кожного з позовів [].

Рішення, ухвала, постанова арбітражного суду аналізується відповідним структурним підрозділом та юридичною службою. По результатам цього аналізу керівнику підприємства або його заступнику вносяться пропозиції:

— подання до арбітражного суду заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду;

— про відшкодування збитків за рахунок винних осіб.

Література.

1. Конституція України. Прийнята на п червня 1996 р. — К.: Право, 1996. — 128 с.

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р.// Голос України. — 14 березня 2003 р.

3. Господарський процесуальний кодекс України. — К., 2002.

4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Голос України. — 12, 13 березня 2003 р.

5. Закон України Про авторські права і суміжні права від 23.12.1993 р. № 3792 — XII // «ЛІГА — ЗАКОН» .

6. Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 р. № 606 — ІV // «ЛІГА — ЗАКОН» .

7. Закон України Про господарський суд від 04.06.1991 р. № 1142 — XII // «ЛІГА — ЗАКОН» .

8. Закон України Про державну виконавчу службу від 24.03.1998 р. № 202/98 — ВР // «ЛІГА — ЗАКОН» .

9. Закон України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні від 16.11.1992 р. № 2782 — XII // «ЛІГА — ЗАКОН» .

10. Закон України Про ліцензування певних видів господарської діяльності від 13.09.2000 р. № 01 — 8/493 // «ЛІГА — ЗАКОН» .

11. Закон України Про обєднання громадян від 16.06.1992 р. № 2460 — XII // «ЛІГА — ЗАКОН» .

12. Закон України Про охорону навколишнього середовища від 25.06.1991 р. № 1264 — XII // «ЛІГА — ЗАКОН» .

13. Закон України Про підприємства в Україні від 27.03.1991 р. зі змінами і доповн. // «ЛІГА — ЗАКОН» .

14. Закон України Про режим іноземного інвестування від 19.03.1996 р. № 93/96 — ВР // «ЛІГА — ЗАКОН» .

15.Закон України Про свободу совісті та релігійні організації від 23.04.1991 р. № 987 — XII // «ЛІГА — ЗАКОН» .

16. Закон України Про селянське (фермерське) господарство від 20.12.1991 р. № 2009 — XII // «ЛІГА — ЗАКОН» .Закон України Про судоустрій від 07.02.2002 р. № 3018 — ІІІ // www.rada.kiev.ua.

17. Декрет Кабінету Міністрів України Про державне мито від 12 січня 1993 р. зі змінами та доповненнями // «ЛІГА — ЗАКОН» .

18. Рекомендації про порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, організації, Затверджені наказом Міністерства юстиції України N 2 від 15.01.96 р. // «ЛІГА — ЗАКОН» .

19. Роз’яснення Президії вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди» // Збірник роз’яснень Вищого арбітражного суду України. — К., 1998.

20. Роз’яснення Верховного Суду України № 02 -5 /611 від 23.08.94 р. «Про застосування заходів запобіжного позову» // «ЛІГА — ЗАКОН» .Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02−5/422 від 10.12.96 р. «Про судове рішення зі змінами і доповненнями» // www.rada.kiev.ua.

22. Роз’яснення Вищого господарського суду України № 02 — 5/62 від 08.02.1996 р. «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ арбітражним судам» // «ЛІГА — ЗАКОН» .

23. Роз’яснення Вищого господарського суду України № 02 — 5/109 від 29.02.1996 р. «Про деякі питання, що виконуються при застосуванні запобіжних заходів» // «ЛІГА — ЗАКОН».

24. Роз’яснення Вищого апеляційного суду України № 02 — 5/612 від 23.08.1994 р. «Про деякі питання практики застосування ст. 80 та 81 АПК України» // «ЛІГА — ЗАКОН» .

25. Постанова Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.76 р. «Про судове рішення «зі змінами і доп. // www.rada.kiev.ua.

26. Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України і Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражно-процесуального кодексу України від 08.04.1999 // ОВУ. — 1999. — № 15. — С. 614.

27. Витяг з Постанови Верховного суду України 24.12.2002 «Перегляд рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим судом першої інстанції, який прийняв це судове рішення, незалежно від того, що воно було предметом перегляду в апеляційному та касаційному порядку // «Бухгалтерія». — 2003. — № 26 (545). — С. 28.

28. Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 10.05.2000 р. Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства // www.rada.kiev.ua.

29. Абрамов Н. А. Хозяйственно-процессуальное право Украины: Учебное пособие. — Х., 2002. — 255 с.

30. Васильев С. А. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учебное пособие. — Х., 2002. — 367 с.

31. Вирішення господарських спорів. Застосування норм матеріального права в роз’ясненнях і листах Вищого господарського суду України. Укл. В. Е. Беляневич. / За заг. Ред. Д. М. Притики — К.: Юстініан, 2002. — 640 с.

32. Гражданское право. Учебник. Часть I. Издание третье, переработанное и дополненное. / Под ред. А П. Сергеева, Ю. К. Толстого.-М.: ПРОСПЕКТ, 1998. — 632 с.

33. Добровольский А. А. Исковая форма защиты права / Изд-во ЛГУ, 1965, — С. 10.

34. Кораблева М. С. Защита гражданских прав: новые аспекты // Актуальные вопросы гражданского права / Под ред. М.И. БрагинскогоИсследовательский центр частного права. Российская школа частного права. — М.: Издательство «Статут», 1998. — 464 с.

35. Кройтор В. А. Защита прав и интересов в суде. — Х.: «Еспада», 2000. — 526 с.

36. Кузнецова Н. В. Гражданское право (Общая часть): Учебное пособие в схемах. 76 с.: ИМПЭ им. А. С. Грибоедова, 2001. >

37. Предпринимательское право Украины. Учебник / Под ред. к.ю.н. Р. Б. Шышки — Харьков, 2001. — 759 с.

38. Притика Д. М., Титов М.І., Щербина В. С. та ін. Арбітражний процес: Навч. посібник. — ч.1 і 2. Харків, 1999. — 395 с.

39. Притика Д. Арбітражний процес: Навч. посібник. — Х., 2001. — 426 с.

40. Притика Д. М. Арбітражний процес: Законодавство та практика застосування. — Х., 1999. — 541 с.

41. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: Навч. Посібник. — К.: АСК., 2001. — 838 с.

42. Хозяйственное право. Учебник / Под ред. д-ра юрид. наук В. К. Мамутова — Донецк, 2003. — С. -217 -244.

43. Бринцев О. Господарська сутність правового спору. Кваліфікуюча ознака чи данина минулому? // Господарське право. — 2001. — 3. — С. 16−18.

44. Бояринцева М. А. Проблеми теорії та практики вжиття запобіжних заходів //Вісник господарського судочинства. — 2003. — 4. — С. 209−213.

45. Грек Б. Застосування у господарському процесі запобіжних заходів // Юридичний журнал. — 2003. — 9. — С. 122−125.

46. Новицкий В. Проблемы применения встречного иска в хозяйственном процессе // Господарський процес. — 2003. — 10. — С. 44−47.

47. Осадчій І. Забезпечення позову в господарському процесі: потреба вдосконалення // Юридичний журнал. — 2003. — 12. — С. 120−123.

48. Степанова Т. Проблеми подання позовних заяв та участі прокурорів у господарському судочинстві // Господарський процес. — 2003. — 12. — С. 12−15.

49. Шеремет О. Господарське законодавство: формування та зарубіжний досвід // Господарське право. — 2003. — № 4. — С. 41−46.