Договору оренди

ЗМІСТ РАБОТЫ.

1. СПІЛЬНІ СТАНОВИЩА ДОГОВОРА АРЕНДЫ.

2. ДОГОВІР ПРОКАТА.

3. ДОГОВІР ОРЕНДИ ТРАНСПОРТНИХ СРЕДСТВ.

4. ДОГОВОРА ОРЕНДИ БУДИНКІВ І СООРУЖЕНИЙ.

5. ДОГОВІР ОРЕНДИ ПРЕДПРИЯТИЯ.

6. ДОГОВІР ФІНАНСОВОЇ АРЕНДЫ.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Поруч із зобов’язаннями про передачу майна у власність або в інше речове право, Цивільний кодекс передбачає зобов’язання в передачі майна у користування. Ці зобов’язання становлять самостійну групу правовідносин, особливістю якого є їх терміновий характері і збереження за початковою власником права власності, чи іншого речового права щодо зобов’язання. Саме цьому полягає їхня суттєва відмінність від зобов’язань, що виникають у зв’язку із ув’язненням договору продажу-купівлі та інших договорів із відчуженню имущества.

Специфічний і саме предмет даних зобов’язань. Предметом їх може бути индивидуально-определенные і непотребляемые речі, підлягають поверненню початкового власнику після закінчення терміну договору. Такі зобов’язання народжуються договорами оренди: прокат, оренда транспортних коштів, оренда будинків та споруд, оренда підприємства, фінансова оренда (лизинг).

1. СПІЛЬНІ СТАНОВИЩА ДОГОВОРА АРЕНДЫ.

Це договір переслідує відносини з переходу майна у тимчасове користування на возмездной основі, і є найпоширенішим договором. За договором оренди один бік (орендодавець) зобов’язується надати боці (орендарю) майно у тимчасове володіння і користування чи у тимчасове користування, а орендар зобов’язаний сплачувати за це орендодавцю орендної плати. Плоди, продукція й доходи, отримані орендарем у результаті застосування орендованого майна, є його власністю. Дане положення полягає в загальному принципі, закріпленій статтею 136 Цивільного кодексу, відповідно до яким надходження, отримані у результаті застосування майна, належать особі, котрі використовують це на законних підставах, якщо інше не в законі передбачено, іншими правовими актами чи договором про використанні майна. Орендодавцем то, можливо власник переданого в оренду майна або управомоченное законом чи власником обличчя, а орендарем — юридичні особи та граждане.

Об'єктом оренди є майно, що у процесі використання не втрачає своїх натуральних властивостей, зокрема, у найм може бути передані земельні ділянки та інші відособлені природні об'єкти, підприємства й інші майнові комплекси, будинку, споруди, устаткування, транспортні засоби та інші непотребляемые речі. У договорі оренди мають бути зазначені дані, дозволяють точно встановити майно, підлягає передачі орендарю як об'єкт оренди. За відсутності цих даних умова об'єкт, підметі передачі у найм, вважається неузгодженим сторонами, а відповідний договір — неукладеною Законом можуть бути види майна, здавання якого у найм заборонена чи обмежується. Вимоги до форми договору оренди є такими. Договір оренди терміном понад рік, і якщо хоча б однієї зі сторін договору є юридична особа — незалежно від терміну, має бути укладений в письмовій формах. При оренді майна, яка передбачає перехід у наступному права власності цього майно до орендарю, договір залежить від формі, передбаченої договору продажу-купівлі такого майна. Договір оренди нерухомого майна, як і кожна угоду з нерухомістю, підлягає державної реєстрації, якщо інше встановлено законом.

Новим Цивільним кодексом внесено принципові зміни у регулювання терміну оренди. Раніше термін договору оренди розглядався як істотне умова договору, за відсутності вказівки про терміні договір вважався неукладеною (ст. 12 Основ законодавства про оренду) Зараз діють інші правила. Відповідно до статтею 610 ДК РФ договір оренди укладається термін, певний договором. Якщо термін оренди у договорі не визначено, договір оренди вважається ув’язненим на невизначений термін. У цьому випадку кожна зі сторін вправі у час відмовитися від договору, попередивши про це іншу бік за місяць, а при оренді нерухомого майна — три місяці. Законом чи договором може бути встановлений інший термін попередження про яке припинення договору оренди, укладеного на невизначений термін. Законом можуть встановлюватися максимальні (граничні) терміни договору окремих видів оренди, і навіть для оренди окремих видів майна. У таких випадках, якщо відлік терміну оренди у договорі не визначено і зі сторін не відмовилася від договору до закінчення граничного терміну, встановленого законом, договір з закінченні граничного терміну припиняється. Договір оренди, укладений терміном, перевищує встановлений законом граничний термін, вважається ув’язненим терміном, рівний граничного сроку.

2. ДОГОВІР ПРОКАТА.

Прокат є окремим виглядом оренди. За договором прокату орендодавець, здійснює здачу майна у найм як постійної підприємницької діяльності, зобов’язується надати орендарю рухоме майно за плату у тимчасове володіння і пользование.

Договору прокату притаманні деякі характерні ознаки, дозволяють виділити їх у до окремого виду договору аренды.

Як орендодавців за договором прокату можуть виступати не будь-які комерційні організації, лише такі, які проводять здачу майна у найм як постійної підприємницької діяльності, тобто йдеться про комерційних організаціях, які займаються прокатом имущества.

Майно, надане за договором прокату, має використовуватися для споживчих цілей, якщо інше не передбачено договором або випливає з істоти зобов’язання. Тому орендарями за договором прокату на основному є громадяни, яким відповідне майно знадобилося для особистого, сімейного, домашнього й іншого подібного використання. Орендарями можуть бути і юридичні особи та індивідуальні підприємці, але їм виключається можливість використання отриманого до широкого прокату майна для вилучення прибыли.

Договір прокату належить до категорії публічних договорів (п. 3 ст. 626). Це означає, що комерційна організація, виступає у ролі орендодавця, за наявності надати до широкого прокату необхідну майно немає права відмовити яка звернулася до неї особі у висновку договору прокату чи надати перевагу комусь відношенні підписання договору. Умови договору прокату, зокрема про орендну плату, повинні встановлюватися однаковими всім орендарів, крім випадків, коли законів і іншими правовими актами допускається надання пільг для окремих категорій споживачів. Потенційні орендарі вправі передати в руки суду суперечки як «про спонуці орендодавця до висновку договору прокату, і про розбіжності щодо окремих умовам договора.

Договір прокату виділяє окремо від загальних положень про договорі оренди майна (ст. 606) та риса, що він і за яких умов неспроможна носити характер безстрокового зобов’язання. Понад те, в імперативному порядку визначено максимальний дії такого договору — рік (п. 1 ст. 627).

До зобов’язанням, що виникли з договору прокату, не підлягають застосуванню передбачені загальними положеннями про оренду (ст. 621) правила про поновлення договору оренди на невизначений термін і переважному праві орендаря поновлення договору аренды.

Договір прокату може бути розірваний з ініціативи орендаря у будь-яку довільну час за умови письмового попередження орендодавця про намір відмовитися від договору щонайменше як десять днів. З огляду на публічний характер договору прокату, Кодекс покладає на орендодавця ряд додаткових обов’язків. Зокрема, орендодавець, заключивший договір прокату, повинен перетворитися на присутності орендаря перевірити справність переданого в оренду майна, ознайомити орендаря правила його експлуатації або передати разом із майном інструкцію щодо правил його использования.

Орендодавець зобов’язаний усунути виявлені орендарем вади на зданому у найм майні не пізніше ніж у 10-денний термін від дня отримання заяви орендаря або замінити його аналогічним майном в справному стані. Щоправда, якщо орендодавцю вдасться довести, що вади на орендованому майні виникли внаслідок порушення орендарем правил експлуатації та змісту майна, орендодавець має право вимагати відшкодування орендарем вартості ремонту й транспортування майна. На орендодавця також покладено обов’язок здійснювати ремонт майна (п. 1 ст. 631). Що ж до обов’язків орендаря за договором прокату, то вони зводяться до своєчасному переліченню орендодавцю орендної плати й на дотриманню правил користування орендованим майном. Орендні платежі визначаються договорі прокату на твердої сумі і вносяться орендарем періодично чи единовременно.

Як зазначалося, орендар вправі відмовитися від договору прокату і достроково повернути орендоване майно. І тут орендодавець повинен повернути йому частина орендної плати, що обчислюється від часу, наступного у день повернення майна арендатором.

У зв’язку з тим, що отримане за договором прокату майно може використовуватися орендарем тільки до споживчих цілей, Кодекс забороняє орендарю здавати це в суборенду, передавати своїх прав і обов’язки за договором прокату іншим особам, надавати орендоване майно в безоплатне користування, вносити орендні права як застави чи внеску до статутний (складочный) капітал господарського суспільства (товариства) або пайового внесок у виробничі кооперативи (п. 2 ст. 631).

3. ДОГОВІР ОРЕНДИ ТРАНСПОРТНИХ СРЕДСТВ.

Договір оренди (фрахтування тимчасово) транспортний засіб цивільно-правової договір, яким орендарю за плату надається транспортний засіб у тимчасове володіння і пользование.

У кодексі містяться норми, регулюючі чи два різновиди договору оренди транспортний засіб: договір оренди транспортний засіб з екіпажем та установчий договір оренди транспортний засіб без надаваних послуг з керування й технічної експлуатації (без екіпажу). Спочатку відзначимо особливості правовим регулюванням оренди транспортних засобів, є загальними для обох різновидів договору оренди транспортний засіб, що дозволяють виділити даний договір в самостійний вид договору аренды.

З огляду на специфіку предмета договору, саме: надання оренду транспортний засіб, законодавець виключив можливості застосування до даних правовідносин загальних положень про оренду, наделяющих орендаря, міг би належно виконував свої обов’язки, після закінчення терміну договору оренди за інших рівних умов переважним над іншими особами правом на підписання договору оренди нового термін (див. ст. 621). Як наслідок, орендар транспортний засіб, на відміну орендаря звичайним договору оренди, ані за яких умовах немає права вимагати перекладу він правий і обов’язків орендаря за договором оренди транспортний засіб, укладеним орендодавцем після закінчення термін дії колишнього договору з іншим арендатором.

Договір оренди транспортний засіб заборонена державної реєстрації, його укладають у дуже простій письмовій формах. Це дуже принциповий момент, оскільки, як відомо, певні транспортні засоби — повітряні і морські суду, суду внутрішнього плавання, космічні об'єкти — віднесено Кодексом до нерухомим речам (ст. 130). За загальним правилом операції з нерухомим майном, і зокрема договір оренди нерухомості, укладений терміном понад рік, вимагають державної реєстрації речових (див. ст. 164, 609 ГК).

Обов’язком орендаря протягом усього термін дії договору оренди транспортний засіб є підтримання зданої у найм транспортного кошти на стані, включаючи здійснення як поточного, і капітального ремонту. На загальну ж правилу обов’язок здійснення капітального ремонту зданої у найм майна доручається орендодавця (п. 1 ст. 616).

Орендарю транспортний засіб дозволили без згоди орендодавця здавати орендоване транспортний засіб в суборенду, якщо інше не передбачено договором. Стосовно до договорами оренди іншого майна діє протилежне правило, за яким орендар може передати орендоване майно в суборенду тільки за згодою орендодавця (п. 2 ст. 615).

З іншого боку, орендар у межах здійснення комерційної експлуатації орендованого транспортний засіб вправі без згоди орендодавця від своє ім'я укладати на третіх особами договори перевезення й інші договори, якщо де вони суперечать зазначених у договорі цілям використання транспортний засіб або призначенню цього транспортного средства.

Що ж до наявних відмінностей у правовому регулюванні двох різновидів договору оренди транспортний засіб (оренда транспортного кошти зрушать з екіпажем і екіпажу), усі вони предопределены тим, що у тому випадку обов’язки з управління та технічної експлуатації транспортний засіб лежать на арендодателе, а другому випадках — їх несе орендар транспортного средства.

За договором оренди транспортний засіб з екіпажем орендодавець крім основних обов’язків, властивих кожному договору оренди транспортний засіб, надає орендарю послуги з управлінню і технічної експлуатації транспортний засіб, які мають забезпечувати його нормальну і безпечне експлуатацію (ст. 635). Члени екіпажу працівники орендодавця і підлягають його розпорядженням, які належать до управлінню та програмах технічної експлуатації транспортний засіб. Завдання орендодавця — забезпечити такий склад екіпажу транспортного кошти й рівень її кваліфікації, які відповідали б умовам договору, обов’язковим для сторін правилам, і навіть вимогам звичайній практики експлуатації транспортний засіб цього виду. На арендодателе залишаються Витрати зміст членів екіпажу й плату їх услуг.

Природно, при оренді транспортний засіб без екіпажу орендодавець вільний від виконання названих обов’язків, оскільки управління орендованим транспортним засобом та її технічну експлуатацію здійснює самотужки орендар (ст. 645).

По-різному стосовно двом різновидам договору оренди транспортний засіб вирішуються питання, що стосуються оплати витрат, що з експлуатацією транспортний засіб. Обличчя, арендующее транспортний засіб без екіпажу, несе всі витрати з змісту орендованого транспортний засіб, включаючи його страхування, і навіть витрати, що виникають у з його експлуатацією (ст. 646).

Що стосується, коли транспортний засіб передається з екіпажем, частку витрат з його експлуатацію лежить на жіночих арендодателе, зокрема Витрати страхування транспортний засіб і відповідальності гілок за збитки, що може бути заподіяно їм, чи у з його експлуатацією, коли таке страхування силу закону чи договору обов’язковий (ст. 637). Що стосується орендаря, він несе ті витрати, які творяться у зв’язки й з комерційної експлуатацією транспортний засіб, включаючи оплату зборів, і навіть палива й інших витрачених у процесі такий експлуатації материалов.

Принципові розбіжності у правовому регулюванні договорів оренди транспортний засіб за екіпажем і екіпажу перебувають у сфері правовідносин, що з відповідальністю за шкода, заподіяний орендованим транспортним засобом, його механізмами, пристроями і устаткуванням третіх осіб. При оренді транспортний засіб з екіпажем така відповідальність доручається орендодавця. Орендодавець може пред’явити орендарю вимога про відшкодування сум, виплачених їм третім особам, але у регресному порядку й за умови уявлення доказів, підтверджують, що «збитки заподіяно третіх осіб з вини орендаря (ст. 640).

Якщо з договору оренди орендарю передається транспортний засіб без екіпажу, відповідальність за шкода, заподіяний третіх осіб цим транспортним засобом, його механізмами, пристроями чи устаткуванням, несе орендар (ст. 648).

У кодексі не ставилася мета вичерпного регулювання зобов’язань, що виникають з договору оренди транспортний засіб. Навпаки, транспортним статутам і кодексам надана визначати особливості оренди окремих видів транспортних засобів і з наданням орендодавцем послуг з управління, технічної експлуатації, і без таковых.

4. ДОГОВОРА ОРЕНДИ БУДИНКІВ І СООРУЖЕНИЙ.

Якщо предметом договору оренди є будинок чи споруду, ряд загальних положень про оренду не застосовується, оскільки вони заміщуються спеціальними правилами. Слід відразу відзначити, що стосовно оренди нежилих приміщень будь-які спеціальні правила в Кодексі відсутні, тож зазначеним правовідносин загальні правила про договорі оренди застосовують у обсязі. Треба сказати деякого подібності положень про оренду будинків та споруд й які у ДК норм про купівліпродажу нерухомості (ст. 549−558), але це бачиться цілком виправданим. Тим самим було забезпечується однаковий правової режим об'єктів нерухомості в майновому обороте.

Спеціальні правила, регулюючі договір оренди будівлі споруди, викликані до життя специфічними властивостями будинків та споруд як об'єктів нерухомості: особливої цінністю цих об'єктів, їх непотребляемостью у процесі використання, нерозривному зв’язком із землею і т. п.

Вимоги до форми договору оренди будинку (споруди) у тому, що така договір має бути укладений у вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Недотримання цих вимог тягне недійсність договору. Кодекс не вимагає нотаріального посвідчення договору оренди будівлі споруди. Державної реєстрації підлягають ті договори, термін дії яких перевищує один год.

Як зазначалося, будівлі і споруди ставляться до об'єктів нерухомості, нерозривно що з землею. Володіння і користування такими об'єктами зі боку орендаря припускає наявність в нього певних правий і в відношенні земельних ділянок, де міститься будинок (спорудження). Визначенню цих прав допоможуть деякі правила, які у Кодексі (ст. 652−653). Зазначені правила сформульовані стосовно двом ситуацій, коли орендодавець будівлі споруди є власником земельної ділянки й коли земельну ділянку, де міститься будинок (спорудження), не належить орендодавцю на праві власності. У першому разі договорі оренди будинку (споруди) одночасно вирішується питання передачі орендарю у найм і одержувачів відповідного земельних ділянок, на яку повергнута цей будинок (спорудження). Орендарю відповідно до договором земельну ділянку може бути наданий і іншому праві. Якщо ж договір оренди будинку (споруди) зовсім позбавлений якихось указівок про праві орендаря на земельну ділянку, вважається, що орендарю переходить терміном оренди будинку (споруди) право користування частиною земельних ділянок, зайнятою будинком (спорудою) та забезпечити необхідною для використання за призначенням (п. 2 ст. 652).

Якщо земельну ділянку не належить на праві власності орендодавцю будинку (споруди), такий будинок (спорудження) то, можливо передана у оренду без згоди власника землі за умови, що такі дії власника будинку (споруди) ні суперечити закону чи договору з власником земельних ділянок (п. 3 ст. 652). Вочевидь, що при такі обставини до орендарю будинку (споруди) від орендодавця переходить право користування відповідної частиною земельного участка.

Стабільності орендних взаємин держави і захисту і законних інтересів орендаря сприятиме становище, за яким орендар будинку (споруди) зберігає у себе право користування частиною земельного ділянки, де міститься будинок (спорудження) і який необхідна для її використання за призначенням, у разі зміни власника земельних ділянок, зокрема у його продажу іншій юридичній особі (ст. 653). У договорі оренди будинку (споруди) значно зростає по порівнянню з орендою іншого майна роль умови договору про орендну плату (ст. 654). Варто сказати, що зобов’язанням, які виникають з договору оренди будинку (споруди), неможливо знайти застосовані загальні правила про оренду, які у випадках, коли договором не визначено розмір, порядок, умови і продовжити терміни внесення орендної плати. Як відомо, у таких ситуаціях сторони мали б керуватися умовами про орендну плату, зазвичай застосовуваними при оренді аналогічного майна при порівнянних обставин (див. ст. 614). За відсутності узгодженого сторонами в письмовій формах умови розмір орендної плати договір оренди будинку (споруди) вважається неукладеною. Орендну плату, обумовлена договором оренди будинку (споруди), повинна мати у собі також плату за користування земельною ділянкою, якою воно расположено.

Виконання орендодавцем зобов’язань, що випливають із договору оренди, виробляється через передачу відповідного будинку (споруди) й терміни прийняття його орендарем. Ця операція мусить бути оформлена передаточным актом або іншим суб'єктам документом, підписаним обидві сторони. У такій порядку орендоване будинок (спорудження) повертається орендарем орендодавцю при припинення договору аренды.

5. ДОГОВІР ОРЕНДИ ПРЕДПРИЯТИЯ.

Дуже специфічними особливостями проти загальними положеннями про оренду майна має правове регулювання договору оренди підприємств. Як відомо, в Кодексі під підприємством як об'єктом цивільних прав розуміється майновий комплекс, використовуваний для підприємницької діяльності. До складу підприємства входять всі види майна, призначені щодо його діяльності, включаючи земельні ділянки, будинку, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, і навіть права на позначення, індивідуалізують підприємство, продукцію, роботи й послуги, та інші виняткові права (див. ст. 132).

У цілому нині як майновий комплекс підприємство визнається нерухомістю. Ця обставина є відправною точкою для цілого низки спеціальних правил, присвячених оренді підприємств. Інші особливості правовим регулюванням відносин, що з орендою підприємств, викликані тим, що здавання у найм чинного підприємства «в процесі лікування «передбачає передачу орендарю як будинків, устаткування й іншого майна в упредметненої формі, а й перехід до орендарю правий і обов’язків орендодавця щодо третіх лиц.

Нагадаємо, що законодавство про орендних відносин, діюче до прийняття нового Цивільного кодексу Російської Федерації, допускало здачу у найм підприємств (загалом) лише до організацій орендарів, освічених трудовими колективами державних підприємств чи його структурних підрозділів. Після підписання договору оренди організація орендарів приймала у порядку від орендодавця (міністерства, відомства, об'єднання) майно державного підприємства міста і набувала статус орендного підприємства (див. ст. 16 Основ законодавства про аренде).

Нині перелік організаційно-правових форм комерційних організацій не включає у собі орендні підприємства, серед суб'єктів цивільних прав не значаться трудові колективи державних предприятий.

За договором оренди підприємства у цілому як майнового комплексу, використовуваного реалізації підприємницької діяльності, орендодавець зобов’язується надати орендарю підприємство за плату у тимчасове володіння і пользование.

У складі підприємства з договору оренди орендарю передаються земельні ділянки, будинку, споруди, обладнання й інші що входять до склад підприємства кошти. З іншого боку, гаразд, передбаченому договором, підлягають передачі також запаси сировини, палива, матеріалів й інші його оборотні кошти, права користування землею, водою і іншими на природні ресурси, будинками, спорудами і професійним обладнанням, інші майнових прав орендодавця, пов’язані з підприємством, права на позначення, індивідуалізують діяльність підприємства, та інші виняткові права. Крім викладеного орендодавець повинен поступитися орендарю права вимоги, і перекласти нього борги, які стосуються предприятию.

Виняток становлять права орендодавця, хоч і які стосуються підприємству, проте завдані виходячи з дозволу (ліцензії) на заняття відповідної діяльністю. За загальним правилом такі права й не можуть бути орендарю без спеціального те що вказівки закону чи іншого правового акта. Разом про те тоді як складі переданого у найм підприємства орендарю все-таки передадуть й інвестиційні зобов’язання, які може бути їм виконані через брак в нього дозволу (ліцензії), орендодавець не звільняється з відповідних зобов’язань перед кредиторами, отже, й право їх неисполнение.

За формою договір оренди підприємства мусив являти собою єдиний документ, підписаний сторонами. Кожен договір оренди підприємства підлягає державної реєстрації речових. Порушення цих вимог тягне недійсність договору оренди підприємства. У зв’язку з тим, що здавання підприємства у оренду супроводжується переведенням орендаря боргів орендодавця за зобов’язаннями, які належать до цього підприємства, Кодекс піклується про додатковий захист прав кредиторів із таких зобов’язанням (ст. 657).

Обов’язком орендодавця за договором оренди підприємства є письмове повідомлення кредиторів за зобов’язаннями, включеною у склад підприємства, досі передачі підприємства орендарю. Від виконання цієї обов’язки орендодавцем залежить обсяг прав вимог кредиторів. Кредитори, як отримали повідомлення про передачу підприємства у оренду, але які дають свою згоду перевести боргу на орендаря, не отримали такого повідомлення, вправі вимагати від орендодавця припинення чи дострокового виконання зобов’язання і відшкодування завданих збитків. Але кредитор, який одержав повідомлення орендодавця, може скористатися своїм правом не більше трьох місяців і із отримання такого повідомлення, в нас саме кредитор, який був сповіщений орендодавцем, вправі пред’явити йому свої основні вимоги протягом року із дня, коли дізнався чи мав дізнатися про передачу підприємства у оренду. Виконання договору оренди підприємства жадає від орендодавця скоєння низки підготовчих дій, зокрема зі складання і уявленню на підписання орендарю передатного акта, яким здійснюється прийом підприємства арендатором.

Обов’язком орендаря у процесі виконання договору оренди підприємства не лише вчасна й повне внесення орендних платежів, а й підтримку протягом усього термін дії договору цього підприємства у технічному стані, здійснення як поточного, і капітального ремонту. Саме орендар несе всі витрати, пов’язані з експлуатацією орендованого підприємства з сплатою платежів з страхуванню орендованого майна (ст. 661).

При аналізі які у ДК положень, регулюючих порядок користування орендарем майном зданої то оренду підприємства, привертає увагу диспозитивная норма, наделяющая орендаря чималими правами щодо цього майна. Орендар, зокрема, вправі без згоди орендодавця продавати, обмінювати, надавати у тимчасове користування чи в борг матеріальних цінностей, що входять до склад майна орендованого підприємства. Не вимагає згоди орендодавця також здавання зазначених тих матеріальних цінностей в суборенду або передачі орендарем його правий і обов’язків щодо таких тих матеріальних цінностей іншому особі. У певному сенсі рамками названих правомочий орендаря є заборона до дій, манливі зниження вартості орендованого підприємства у цілому або порушують умови договору оренди. З іншого боку, відзначені правомочності орендаря не поширюються на грішну землю і інші природні ресурси. Що ж до дій, вкладених у збільшення вартості майна орендованого підприємства шляхом зміни складу майнового комплексу, його реконструкції, технічного озброєння тощо. п., то орендар вільний до подвигів без згоди орендодавця, якщо інше не передбачено договором (ст. 660).

У процесі експлуатації майна орендованого підприємства орендарем може бути зроблено невіддільні поліпшення цього майна (дозволу орендодавця цього непотрібен). Вартість таких поліпшень мусить бути відшкодовано орендарю з допомогою орендодавця. Лише тому випадку орендодавець то, можливо звільнений судом від відшкодування вартості поліпшень майна орендованого підприємства, вироблених орендарем. І тому він має довести, що це «поліпшення «зі своєї вартості неспіврозмірні реального поліпшення якості і експлуатаційних властивостей майна або зроблено орендарем не враховуючи принципів сумлінності і розумності (ст. 662).

Повернення орендованого підприємства у зв’язки України із припиненням договору оренди може бути зроблено орендарем з повним дотриманням правил, встановлених передачі підприємства у оренду, з тією різницею, що обов’язки з підготовки майна, складання передатного акту й уявленню його за підпис орендодавцю цього разу покладено на арендатора.

6. ДОГОВІР ФІНАНСОВОЇ АРЕНДЫ.

Важливим етапом у законодавчому забезпеченні лізингової діяльністю можна вважати набрання чинності із 1996 р. Цивільного кодексу Російської Федерації (частина друга), у якому однією з видів договору оренди є договір фінансової оренди (лизинга).

Та який ж договір у російському цивільному праві визнається договором фінансової оренди (лизинга)?

По-перше, орендодавець спеціально зобов’язується придбати майно в власність для наступної здачі у користування орендарю, тобто. об'єктом фінансової оренди служить нове майно. Тому якщо орендодавець здає в оренду колишнє у вживанні майно, воно може бути предметом договору фінансового лизинга.

По-друге, орендодавець стоїть у власність майно, вказане орендарем і в певного їм продавця. І тут орендодавець несе відповідальності за вибір предмета оренди — і продавця. Якщо вибір продавця та купованого майна здійснюється орендодавцем, ця становище має бути передбачено у договорі фінансової аренды.

По-третє, орендар отримує майно у тимчасове володіння і користування за плату.

По-четверте, лізингове майно можна використовувати орендарем лише у підприємницьких цілях. Тим самим було лизингополучателями що неспроможні бути організації, основний діяльністю яких відповідно до Цивільного кодексу перестав бути одержання прибутку (установи, громадські організації та т.п.).

По-п'яте, орендодавець мушу звідомити продавця, що майно купується для здачі їх у оренду певному лицу.

Предметом договору фінансової оренди (об'єкт лізингу) можуть бути будь-які непотребляемые речі, використовувані для підприємницької діяльності. Виняток становлять земельні ділянки та інші природні объекты.

З іншого боку, договір фінансової оренди (лізингу) має такими особливостями, пов’язані з порядком передачі майна орендарю, початку нього ризику випадкової загибель чи випадкової псування майна, відповідальністю продавця з якості і комплектність поставленого имущества.

Майно, що є предметом договору фінансової оренди (лізингу), передається продавцем безпосередньо орендарю на місці його перебування, минаючи орендодавця. У цьому функція орендодавця полягає у фінансуванні сделки.

Орендодавець і не відповідає перед орендарем у виконанні продавцем вимог, що випливають із договору продажу-купівлі, крім випадків, коли відповідальність за вибір продавця лежала на арендодателе. У цьому разі орендар може висунути вимоги, які з договору купівліпродажу, як орендодавцю, і продавцю — у разі вони несуть солідарну перед арендатором.

У решті випадків претензії з якості та комплектності майна, термінів його орендодавець спрямовує безпосередньо продавцю имущества.

Ризик випадково загибель чи випадкової псування орендованого майна переходить до орендарю в останній момент передачі орендованого майна, якщо інше не передбачено договором.

У процесі виконання договору лізингу орендар повинен й має обов’язки, властиві покупцю, крім обов’язки оплатити майно, тобто. орендар наділяється правами, властивими власнику майна (ризик випадкової загибелі, технічне обслуговування), яка є його фактичним собственником.

Отже, своєрідність договору лізингу у тому, що породжувані їм зобов’язання є поєднання правий і обов’язків, типових для орендних відносин, та деякі правий і обов’язків, властивих суб'єктам договору купли-продажи.

1998#G0 рік став роком із офіційним визнанням лізингу у Росії як виду підприємницької діяльності, спрямованої зміцнення ринкових відносин. 17 вересня 1994 року прийнято #M12291 9 008 825Указ Президента Російської Федерації «Про розвиток фінансового лізингу в інвестиційної деятельности#S », безумовно, цементуючий, хоч і слабкий, правової фундамент лізингу. Сьогодні необхідний другий крок законодавчо закріпити податкові і митні пільги і вжити заходів реальної державної підтримки лізингових операций.

Було б ефективно закріпити окремими положеннями пільги лізинговим компаніям та його позикодавцям, бере участі у лізингу устаткування конверсійних програм, тож вироблених у цьому устаткуванні товарів, і навіть в лізингу сучасних технологій і устаткування глибокої переробки сільськогосподарського і харчового сировини. У цьому бажаний довгостроковий характер дії цих пільг, приміром — щонайменше 5 лет.

Важливим для успіху лізингового бізнесу є вибір раціональної організаційної структури лізингової компанії та висока професійна підготовка її персоналу. Лізинговий бізнес — одне з найскладніших видів підприємницької діяльності, у якому задіяно орендні відносини, елементи кредитного фінансування під заставу, розрахунки з борговим зобов’язанням та інші фінансові механізми. Лізингову компанію відрізняє дуже багато аналітичних служб, сильне маркетингове і юридичне забезпечення. Істотно на постійній взаємодії з банківськими установами, страхові компанії і регіональними владними структурами. Безумовно, позитивним стане участь у заснуванні лізингової компанії великого промислового комплекса.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Через війну зробленого автор спробував розкрити питання договорах у тому числі випливають зобов’язання в передачі майна в користування — договору оренди, і навіть охарактеризував ознаки властиві цим договорами, дозволяють виділити в до окремого виду договоров.

І на укладанні хочеться сказати, що у зв’язки Польщі з радикальними реформами в нашій країні і переходом до ринкової економіки, у Росії відбувається розвиток громадянського обороту майнових і пов’язаних із нею немайнових відносин, куди входить та установчий договір оренди, котрий зайняв своє достойне місце договірному праве.

Гражданское право: Підручник/ Под.ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого, ч.2, М., 1997 г.

Гражданское право: Практикум/Под.ред. Н. Д. Егорова, А. П. Сергеева, ч.2, М., 1997 р. Громадянське право: Підручник/ Під. Ред. Е. А. Суханова, т.2, М., 1993 г.

Советское громадянське право, ч.2/ Відп. Ред. В. А. Рясенцев, М., 1987 г.

Ансон У., Договірне право, М., 1984 г.

Аренда підприємств/ Під. Ред. В. Ф. Новикова, М., 1990 г.

Сафулин Д., Загальні засади про оренду, М., 1990 г.

Комментарий частині другій Цивільного Кодексу РФ, 1996 г.

Конституция РФ, М., 1993 г.