Лінгвогеографія. 
Історична довідка та загальні відомості про мову їдиш

Визначити сучасне число мовців на ідиш дуже непросто. Більшість ашкеназскіх євреїв протягом XX століття перейшло на мову тих країн, де вони проживають. Проте із переписів деяких країн можна отримати чисельність мовців на ідиш.

• · Ізраїль — 215 тис. чол. за оцінкою Ethnologue на 1986 рік (6% від чисельності євреїв в Ізраїлі).
• · США — 178 945 чол. говорять вдома на ідиш (приблизно 2,8% від усіх євреїв США, при 3,1% говорять на івриті).
• · Росія — 30 019 чол. говорять на ідиш по перепису 2002 року (13% від усіх євреїв у Росії).
• · Канада — 17 255 чол. назвали ідиш рідною мовою за переписом 2006 року (5% від осіб єврейського походження).
• · Молдавія — 17 тис. чол. назвали ідиш рідною мовою (1989), тобто 26% від загального числа євреїв.
• · Україна — 3213 чол. назвали ідиш рідною мовою за переписом 2001 року (3,1% від чисельності євреїв).
• · Білорусія — 1979 чол. говорять вдома на ідиш за переписом 1999 року (7,1% від чисельності євреїв).
• · Румунія — 951 чоловік назвали ідиш рідною мовою (16,4% від чисельності євреїв).
• · Латвія — 825 чоловік назвали ідиш рідною мовою (7,9% від чисельності євреїв).
• · Литва — 570 чоловік назвали ідиш рідною мовою (14,2% від чисельності євреїв).
• · Естонія — 124 особи назвали ідиш рідною мовою (5,8% від чисельності євреїв).
• · Згідно з результатами перепису Угорщини з 701 єврея 276 осіб (40%) вдома говорять на івриті. Можливо, що це помилка інтерпретації поняття «мову своєї національності» і або всі вони мали на увазі ідиш, або частина — ідиш, а частина — іврит (як і в перепису Росії).

Значна кількість носіїв ідиш проживають також в Великобританії, Бельгії, Франції, меншою мірою в Австралії, Аргентині і Уругваї.

На основі вищенаведених даних загальну чисельність мовців на ідиш в світі можна оцінити в 500 тисяч чоловік. Близькі дані наводяться в деяких інших джерелах: 550−600 тис. [8] У той же час існують набагато вищі оцінки: 1 762 320 (Ethnologue, 16-е видання [9]) і навіть 2 мільйони (КЕЕ), однак не пояснюється, на основі якої методології вони отримані.

Ідиш складається з великої кількості діалектів, що прийнято поділяти на західне і східне наріччя.

Західний ідиш, які деякі дослідники (напр. П. Векслер) розглядають як окрема мова, на якому євреї говорили в західних областях Німеччини, Швейцарії та Нідерландів, сьогодні практично мертвий.

Східне наріччя ділиться на три основних діалекти:

• · північний (т. зв. білорусько-литовський діалект: Прибалтика, Білорусь, північно-східні області Польщі, захід Смоленської області Росії та частина Чернігівської області Україна),
• · південно-східний (т. зв. український діалект: Україна, Молдова, східні області Румунії, передусім — Молдова і Буковина, південна частина Брестської області Білорусі та Люблінського воєводства Польщі)
• · центральний (або південно-західний, т. зв. польський діалект: центральна і західна Польща, Трансільванія, прикарпатські райони Україна).

Існують і перехідні діалекти.

На початку ХХ століття був створений єдиний клав Шпрах — спільну мову, що одержав поширення в основному в університетах.

У Північній Америці в середовищі хасидів викристалізувався загальний діалект на основі «угорського» ідишу, поширеного раніше в Трансільванії.

У СРСР граматичної основою літературного стандарту послужив український діалект, тоді як фонетика базувалася на північному діалекті.

Театральний ідиш, відповідно до традиції, яка веде свій початок від А. Гольдфадена, відповідає усередненимукраїнському діалекту (іноді в даному контексті іменованого волинським).

Обласні варіанти ідишу виявляють великі відмінності в системі голосних, починаючи від опозиції між коротким відкритим i і довгим закритим i і закінчуючи моделями з повними паралельними рядами коротких і довгих голосних. У діалектах зустрічаються також і дифтонги, що закінчуються на-w. Однак у системі приголосних найбільшу різноманітність виявляє літературний ідиш. У деяких діалектах відсутня фонема h, в деяких розрізняється меншу кількість палатальности, а в західному ідиш відсутня відмінність за дзвінкості. Артикуляція r варіює в різних районах від r апікального до (переважно) r увулярного.