Метод символічної синектики

Майже в усіх видах ігрової діяльності я використовую метод казкотерапії, який позитивно впливає на розвиток дружній стосунків. Під час гри, перевтілюючись у казкового героя, малюк може спокійно розповісти про свої почуття, думки. Саме під час сеансів казкотерапії діти засво-юють необхідні моделі поведінки, учаться реагувати на життєві ситуації, підвищують рівень знань про себе й оточуючих, тому що казки зрозуміліші їм порівняно з поясненнями педагогів та батьків.

Кожна дитина саме з казок дізнається, що добро майже завжди перемагає зло, а негативні герої будуть покарані за свої вчинки.

Організовуючи гру-драматизацію у формі настільного театру: показую можливі для конкретної ролі ігрові дії (тремтить полохливий зайчик тощо), ознайомлюю з особливостями мови персонажів і можливими виражальними засобами, що розкривають їхні характери. Після цього діти виконують ролі персонажів твору. Все це сприяє розвитку у дошкільнят дружніх взаємин, вихованню дисциплінованості.

У молодшому дошкільному віці основним змістом гри є відтворення предметних дій людей, які не спрямовані на партнера або на розвиток сюжету. Головним змістом гри є стосунки між людьми. Молодший дошкільний вік — це вік максимального розквіту рольової гри. Тут дії виконуються вже не заради власне дії, а як спосіб регулювання соціально-рольовнх стосунків з однолітками.

Я вчу дітей використовувати ігрові діалоги спочатку в парній грі з вихователем, а потім з однолітками, заохочувати доброзичливе ставлення до партнера по грі. Якщо дитина відчуває ускладнення в спілкуванні з іншими дітьми по ходу гри, я залучаю її до гри поступово: спочатку граю з дитиною сама, використовуючи технологію лялькотерапії, а потім уже пропоную гратися з іншими дітьми, враховуючи при цьому симпатії дитини, її індивідуальні особливості та ігрові інтереси.

Організація сюжетно-рольової гри у садку сприяє створенню в дитячому колективі щирої, доброзичливої атмосфери співпраці та взаєморозуміння. Діти граються разом — а отже, й розподіляють обов’язки, приймають спільні рішення, обстоюють свою думку, здобувають свій перший досвід співіснування у суспільстві.

По можливості я залучаю дітей до спільних ігор на теми навколишнього життя (життя сім'ї, дитячого садка, поїздка на транспорті), а також за сюжетами літературних творів (казки «Теремок», «Ріпка», «Марійка обідає» С. Капутікян, «Мій Ведмедик» 3. Александрової, «Айболить» К. Чуковського), створюю перші дружні угрупування у грі.

Виховуючи у дітей бажання допомогти друзям, я заохочую дітей на прояву таких почуттів під час різних конфліктних ситуацій. Часто можна побачити під час ігор, що діти не вміють злагоджено користуватися іграшками, бережно відноситись до них, вони намагаються вихопити то одну, то іншу іграшку, виривають їх у інших дітей з рук, а потім кидають, або ламають її. Із-за іграшок виникають суперечки, образи, сльози. Поступово намагаюсь виховувати у дітей потребу у спілкуванні з іншими дітьми. Своєю поведінкою показую приклад для бережного відношення до гри, друзів, допомагати дітям ділитися іграшками наприклад: дівчинка кидає ляльку на підлогу; піднімаю її, бережно поправляю їй плаття. Дівчинка, яка це зробила вже уважніше спостерігає за дією вихователя. Говорю: «Ляльці боляче, вона вдарилася, то підійди до ляльки та заспокой її, пожалій її» -потім передаю іграшку до дівчинки.

Також намагаюся виховувати повагу хлопчиків до дівчат, не ображати їх, поступатися їм, наголошую їм, що дівчата бувають слабші за хлопчиків адже хлопчики — майбутні чоловіки, воїни, які повинні захищати дівчаток та жінок.

Є діти, які хочуть виконувати головну роль в іграх, часто сперечаються між собою. В таких випадках створюю так ситуації, при яких діти повинні виконувати загальну роботу: побудувати міст через річку, бути матросами на кораблі. Відношення між ними поступово налагоджуються, вони перестануть сперечатися, допомагають один одному. В конструктивно — будівельних іграх я використовую метод символічної синектики, коли діти за схемами порівнюють предмети і будують. Конструктивно — будівельна гра може бути ефективним засобом для формування дружніх відносин. Гра молодших дошкільнят виступає у вигляді нескладних сюжетних дій, що об'єднується в спільне завдання. Під час конструювання я навчаю дітей звертатися дітей один до одного ввічливо, спокійно вислуховувати думку товариша. Вихованню дружніх відносин сприяє і чітка організація використання будівельного матеріалу, який використають в достатній кількості. Ігри з будівельним матеріалом потребують узгодженості дій, спільного обговорення, вміння рахуватися з думкою товариша. Я вчу дітей оцінювати свої вчинки та вчинки інших дітей, домовлятися, узгоджувати дії, стійко долати труднощі, контролювати свою поведінку.

В іграх з правилами широко використовую інноваційний метод ігротерапії. В основі рухливих ігор лежать різноманітні рухи Активність дитини, радісні переживання — все це позитивно впливає на самопочуття, настрій, створюючи позитивний фон для загального фізичного розвитку. Ігри формують здатність діяти спільно, виховують чесність і дисциплінованість. Протягом гри привчаю дітей домовлятися, об'єднуватися для проведення улюблених ігор, рахуватися з думкою своїх партнерів, справедливо вирішувати конфлікти, що виникають.

Дидактичні ігри — це різновид ігор з правилами, спеціально створюваних з метою навчання і виховання дітей. Дидактичні ігри спрямовані на вирішення конкретних завдань у навчанні дітей, але в той же час у них з’являється виховний та розвивальний вплив ігрової діяльності. Під час дидактичних ігор намагаюсь давати дітям пізнавальний матеріал про дружні відносини та товаришування («Допоможи»).

При вихованні у дітей дружніх почуттів потрібно розвивати співчуття до інших, а також переживання за інших. Наприклад: коли у дитини перев’язана рука чи пальчик, я говорю: «Діти, Дімі незручно будувати, тому, що болить пальчик. Йому потрібна допомога. Давай я тобі допоможу, адже Дімі дуже боляче». Таким чином привчаю дітей співчувати іншому болю. Весь час схвалюю дітей, коли вони виконують позитивні вчинки по відношенню до інших дітей. Позитивна оцінка вчинків дітей сприяє вихованню в них позитивних відношень один до одного. Поступово діти привчаються в важких ситуаціях звертатися один до одного, до дорослих. Пропонують свою допомогу: підняти кинуту річ, пошукати загублене. Ці почуття приходять до дітей разом з дружбою між дітьми.

Вже три-, чотирирічні діти починають розуміти і засвоювати такі правила: не кидати іграшки, класти їх на місце, не вихоплювати іграшку у товариша, а попросити.

Великі можливості щодо цього дає художня література. Інколи розкриття задуму гри гальмується через те, що малятам бракує ігрових умінь. Ось тоді стає у пригоді порада, заохочення, а інколи і мій власний приклад.

На основі постійного спостереження та аналізу своєї роботи можна зробити висновки, що головним у вихованні в дітей дружніх стосунків в ігровій діяльності являється:

зміст всієї виховної роботи ігрової діяльності;

виховання дружніх почуттів на основі спільних переживать в іграх та повсякденному житті;

особистість вихователя, його моральне обличчя, його відношення до оточуючих дітей.

«…гра — це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається живлющий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра — це іскра, яка запалює вогник допитливості, цікавості» — говорив В. О. Сухомлинський. А виховувати дітей — праця нелегка, але почесна. Плодами його визначається і майбутнє людини і майбутнє всього людства.