Сутність принципу науковості

Принцип науковості полягає у тому, що навчальний матеріал, який складає зміст навчання, повинен (до певної міри) відповідати рівню сучасної науки, подаватись школярам в певній (дидактичній) системі, що відображає наукову систему, в певній послідовності, що зберігає зв’язки понять, тем, розділів всередині кожного предмету, а також міжпредметні зв’язки.

Його сутність — всі факти, знання, положення і закони, що вивчаються, повинні бути науково правильні, так само як і спосіб обґрунтування положень і законів та формування понять у процесі навчання. Реалізація цього принципу передбачає вивчення системи важливих наукових положень і використання у навчанні методів, близьких до тих, якими послуговується певна наука. Він вимагає розкриття причинно-наслідкових зв’язків явищ і подій; демонстрації могутності досягнень людських знань і науки та ознайомлення з методами науки, пізнання; розкриття історії розвитку науки, боротьби тенденцій; орієнтації на міждисциплінарні наукові зв’язки.

Наукові знання — це правильне віддзеркалення дійсності, проте не всяке правильне віддзеркалення дійсності наукове знання. Науковими знання стають тоді, коли в них відображаються закономірності навколишнього світу, внутрішні сутнісні властивості і взаємозв'язки предметів, явищ. Ці знання роблять вирішальний вплив на розумовий розвиток, оскільки дозволяють оволодіти сучасною наукою, технікою, виробництвом, культурою, мистецтвом.

Необхідність принципу науковості навчання полягає в тому, щоб створити правильні умови для віддзеркалення, розуміння і засвоєння учнем закономірностей в навчальному матеріалі.

Навчальний предмет завжди включає наукові знання, але між навчальними предметами і відповідними науками немає однозначного зв’язку. Логіка науки впливає на науковість навчального матеріалу, проте зміст навчального предмету формується під дією і інших чинників: віку учня, психолого-педагогічного і методичного обґрунтування, традицій тощо. Логіка наукової думки і логіка вивчення учнем навчального матеріалу не співпадають. Учень наближається до певного рівня наукового розуміння, який спеціально планується виходячи з психолого-педагогічних підстав.

Безумовно, механічне перенесення системи науки у навчання взагалі неможливе. Наукова система піддається спеціальній дидактичній обробці, в результаті якої утворюється певна дидактична система — навчальний предмет.

На перший погляд принцип науковості суперечить вимогам доступності, але якщо розібратися докладніше, то виявляється, що доступність виступає свого роду «мірою науковості» в тих методичних системах, що розробляються для навчання школярів.

Визначення і наукові положення в початкових класах повинні менш глибоко характеризувати поняття, але не спотворювати їх. Перш ніж вчити, потрібно представити логічну характеристику навчального матеріалу з погляду можливості більш менш глибокого розуміння теоретичних положень.

У педагогіці початкового навчання виникає складна проблема переходу від конкретно-образного мислення до понятійних форм пізнання. Формування понять в свідомості учня є основою вивчення теоретичного матеріалу. Всяке поняття характеризує певну сукупність предметів, явищ або їх властивостей. Для повного і глибокого засвоєння теоретичних знань важливо, щоб учень в узагальненому вигляді представляв ті сторони навколишнього світу, те різноманіття предметів, явищ, які відображені в понятті. Тенденції до такого роду уявлень підвищують науковість засвоєння навчального матеріалу, попереджають можливість механічного запам’ятовування.

Отже, школярі мають засвоювати достовірні, науково обґрунтовані факти, явища, процеси, особливості розвитку і становлення наукових відкриттів, знайомитися з різними напрямами наукових пошуків у тій чи тій галузі знань, знайомитися з перспективами розвитку науки.