Сорбонська декларація. 
Нормативно-правова документація у сфері освіти

У подальшому принципи Лісабонської конвенції та Сорбонської декларації стали основою «Всесвітньої декларації з вищої освіти для XX століття: підходи та практичні заходи», яку було вироблено Всесвітньою конференцією з вищої освіти 1998 року, а також — механізму гармонізації архітектури системи європейської вищої освіти, запровадженому документами Болонського процесу.

• 25 травня 1998 року міністри освіти Франції, Великої Британії, Німеччини та Італії підписали в Парижі (Сорбонна) спільну декларацію, направлену на гармонізацію національних систем вищої освіти. Її головними тезисами стали:
  • · формування відкритого європейського простору у сфері вищої школи;
  • · міжнародне визнання і міжнародний потенціал систем вищої освіти безпосередньо пов’язані з прозорістю та зручністю дипломів, ступенів, кваліфікацій;
  • · орієнтація переважно на двоступеневу структуру вищої освіти (бакалавр, магістр) як умова підвищення конкурентоспроможності європейської освіти та визнання;
  • · використання системи кредитів (ECTS);
  • · міжнародне визнання першої ступені вищої освіти (бакалавр);
  • · надання випускникам першого ступеня права вибору продовження навчання з метою отримання диплому магістра або доктора;
  • · підготовленість магістрів та докторів до навчально-пізнавальної діяльності;
  • · підтвердження Лісабонської декларації;
  • · формування європейського простору вищої освіти;
  • · консолідація позиції, яку займає Європа у світі, шляхом постійного удосконалення та оновлення освіти, доступної всім громадянам Європейського союзу.

Сорбонська декларація не порушує питань гармонізації змісту освітніх програм, учбових планів та засобів навчання, а напроти, підкреслює різноманітність національних розбіжностей та необхідність поважного відношення до них. Вона орієнтована на інтеграцію Європи, кладе в основу три ключові вирази: мобільність, визнання, доступ до ринків праці. Це також заклик до підвищення конкурентоспроможності європейської вищої освіти. Сорбонська декларація не була спробою обмежити культурне або освітнє різноманіття і не має в собі ідей, які припускають подібне її тлумачення, а цей документ треба розглядати як такий, що надав первинного поштовху процесу консолідації європейського простору вищої освіти у контексті загальноєвропейського процесу і який пізніше отримав назву Болонського.