Вступ. 
Форми і методи взаємозв’язку школи та сім’ї у системі виховання учнів

Сім'я є моделлю суспільства на конкретному історичному етапі розвитку, відображає його моральні та духовні особливості.

Сім'я — невелика соціальна група, до якої входять поєднані шлюбом чоловік і жінка, їх діти (власні або усиновлені), кровні родичі, інші особи, пов’язані родинними зв’язками з подружжям.

Сім'я відновлює духовні й фізичні сили людини, заряджає її енергією для активної участі в суспільному житті. У ній відбувається не тільки фізичне народження людини, але й первинна соціалізація й виховання, духовне дозрівання особистості [1; 394 — 399].

Особливо актуальним це є для школярів, адже саме в молодшому шкільному віці, батьківське відношення здобуває вирішального значення для становлення й закріплення образу свого «Я». Цей образ і відношення до себе формується під впливом того образа, що склався в батьків.

Спілкування батьків з дитиною визначається установками щодо неї, що відображають особливості їхнього сприйняття й розуміння дитини.

Сім'я функціонує на основі спільного побуту, економічного, морально-психологічного укладу, виховання дітей, взаємної відповідальності. Вона забезпечує соціалізацію людини, самореалізацію особистості, захист від проблем, сприяє формуванню особистості з усталеною поведінкою.

Сім'я є також персональним середовищем життя і розвитку дитини, яке зумовлює спосіб життя та її соціальне існування.

Сім'я є різновіковим колективом. Структура її багато в чому залежить від звичаїв, культурних і національних традицій, моральних та правових норм. У межах її формується система стосунків між старшими та молодшими, батьками і дітьми, що визначає психологічний клімат в сім'ї. Тут формується світогляд дитини, ставлення до навколишнього світу. Спільне ведення домашнього господарства впливає на рівень матеріальної забезпеченості, можливості самореалізації особистості, її смаки, уподобання, ціннісні орієнтації, культуру. У сім'ї дитина набуває вмінь і навичок в різних сферах суспільного життя, насамперед, навичок людського спілкування. Поступово в неї формується досвід сімейного життя, ставлення до родини [ 2; 56 — 64].

Коли дитина вступає до школи, їй важко зорієнтуватися, хто ж тепер важливіший — вчитель чи мати. Нерідко перших вчителів називають другою мамою. Звісно, так воно і є, адже в молодших класах вчитель є і ще і вихователем та вирішує не лише проблеми навчання учнів, ще водить їх у їдальню, де стежить щоб діти залишали пусті тарілки, вирішує проблеми серед однолітків — однокласників, ходить з ними на екскурсії, допомагає готувати домашні завдання, інколи відвідує учнів на дому. На цьому етапі вчитель користується більшим авторитетом, ніж батьки. Це трапляється через те, що дитина, переступивши поріг школи, потрапляє у незнайоме їй середовище, де немає батьків, нема до кого звернутися за допомогою, окрім вчительки, яка виконує функцію «рятувального круга», яка не тільки добре орієнтується в середовищі під назвою «школа», але ще як «виявляється» розуміється на математиці, письмі та читанні, навіть вміє малювати та ліпити різні фігурки з пластиліну, отже «вона вміє все і одразу». І в маленьких, але добре митикуючих голівках першокласників їхня вчителька перетворюється не просто на другу маму, вона є найбільшим авторитетом на даному періоді життя. Саме в цей час дуже важливо виховувати дитину разом, щоб у неї не було роздвоєння між школою та сім"єю — якщо вчитель щось вимагає, то ні в якому разі не можна при дитині критикувати дії вчителя, бо ще невідомо на чиєму «боці» опиниться ваша дитина. І, навпаки, вимоги батьків не повинні оскаржуватися вчителем, тут важлива співпраця та взаєморозуміння. Вчителям потрібно особливу увагу звертати на неповні сім'ї або ж напроти, на забезпечені сім'ї, де царить атмосфера вседозволеності та немає відмов дитині ні в чому [ 3; 136−140].

Мета курсової роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні співпраці школи та сім'ї у системі виховання учнів.

Об'єкт дослідження — процес спільної роботи сім'ї і школи у вихованні школярів.

Предмет дослідження — форми і методи взаємозв'язку школи та сім'ї у системі виховання учнів.

Завдання:

Зробити теоретичне вивчення і аналіз літератури щодо особливостей та перспектив розвитку сучасної сім'ї .

З’ясувати характерні особливості різноманітних форм та методів роботи вчителя з батьками учнів.

Визначити вплив родини та класного керівника на виховання учнів.

Розробити методичні рекомендації педагогічним працівникам щодо практичного використання різних форм та методів роботи вчителя з батьками учнів.

Практично довести необхідність взаємодії школи та сім'ї у формуванні особистості дитини.