Система позакласної виховної роботи Гімназії ім. В. Т. Сенатора Смілянського району Черкаської області

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО Кафедра загальної педагогіки та психології

Система позакласної виховної роботи Гімназії ім. В. Т. Сенатора Смілянського району Черкаської області

Курсова робота Виконала Студентка 2-Г курсу ННІ іноземних мов Коваль Інна Науковий керівник:

ст. викладач Яворський А.А.

Черкаси-2011

ЗМІСТ ВСТУП Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОЗАКЛАСНОЇ ВИХОВНОЇ РОБОТИ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ В ФОРМУВАННІ ОСОБИСТОСТІ

1.1 Поняття «позакласна виховна робота» в педагогічній літературі

1.2 Основні завдання позакласної виховної роботи

1.3 Місце позакласної виховної роботи та її роль в формуванні особистості

школяра Висновки до розділу Розділ ІІ. ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ ПОЗАКЛАСНОЇ ВИХОВНОЇ РОБОТИ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ В ФОРМУВАННІ ОСОБИСТОСТІ В ГІМНАЗІЇ ІМ.В.Т.СЕНАТОРА СМІЛЯНСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Шляхи та форми організації позакласної виховної роботи

2.2 Позакласна виховна робота початкової школи

2.3 Всеукраїнський експеримент Висновки до розділу ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ

ВСТУП Цю курсову роботу присвячено аналізу системи позакласної виховної роботи Гімназії ім. В. Т. Сенатора Смілянського району Черкаської області.

Темі позакласної виховної роботи завжди приділялася значна увага з боку багатьох вчителів, методистів і вчених. У методичній літературі існує багато визначень позакласної роботи. Більшість авторів вважають, що позакласна виховна робота це — навчальний процес, що реалізовується в позаурочний час понад учбовий план і обов’язкову програму колективом вчителів і учнів або працівників і установ додаткової освіти, що вчаться, на добровільних засадах, обов’язково з урахування інтересів всіх її учасників, будучи невід'ємною складовою частиною виховного процесу. У Російській педагогічній енциклопедії «позакласна робота» визначається як «складова частина учбово-виховного процесу в школі, одна з форм організації вільного часу учнів». Л. М. Панчішникова вважає, що поза сумнівами той факт, що позакласна виховна робота грає величезну роль для сучасної школи. В умовах перебудови соціального і економічного життя суспільства сильно зростає роль позакласної роботи у вихованні нової зовнішності особи.

Актуальність дослідження. Величезні соціальні перетворення, що відбуваються в нашій країні, бурхливий науково-технічний прогрес пред’являють все більш високі вимоги до навчання і виховання кожної людини. У цих умовах стає особливо актуально формування у всіх людей творчого підходу, активної життєвої позиції в праці, в навчанні, в роботі. Виховне середовище частина соціального середовища, яке спеціально створюється для формування суб'єктів суспільної діяльності на всіх рівнях суспільного життя. Сьогодні слід враховувати зміну масштабів цілісності виховного процесу, оскільки сфери духовної культури, освіти і виховання все більш органічно сполучаються з соціальним простором і його тимчасовими характеристиками. Це конструктивно впливає на стратегію і технологію освітньої виховного процесу, додає всім суб'єктам діяльності більш спрямовану особистісно-гуманістичну орієнтацію в сферах педагогічної діяльності. Але, не дивлячись на всі ці зміни, в будь-якому випадку, індивід, що народився, повинен встигнути за дуже короткий час розвинутися в гармонійну особистість — носія соціальних відносин, члена суспільства, здатного взаємодіяти з людьми.

Метою є оцінка ефективності позакласної виховної роботи на прикладі Гімназії ім. В. Т. Сенатора Смілянського району Черкаської області.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати певні завдання:

1.Проаналізувати загальні засади позакласної виховної роботи та її значення в формуванні особистості школяра.

2. Проаналізувати позакласну виховну роботу початкової школи Гімназії ім. В. Т. Сенатора.

3.Визначити місце позакласної виховної роботи в шкільному житті школи.

Об'єктом дослідження є позакласна виховна робота у Гімназії ім. В. Т. Сенатора Смілянського району Черкаської області.

Предметом дослідження є механізми дії позакласної виховної роботи на особистість школяра, формування особистості, вплив зацікавленості учнів і вчителів на ефективність позакласної виховної роботи.

Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОЗАКЛАСНОЇ ВИХОВНОЇ РОБОТИ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ В ФОРМУВАННІ ОСОБИСТОСТІ

Майбутнє України — за поколінням, що сьогодні в шкільних класах опановує життя, якість якого залежить від рівня розвитку життєвої компетентності. Школа — це життєвий простір дитини; тут вона не просто готується до життя, а живе. Тому виховна робота планується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника життя, гармонізації та гуманізації стосунків між учнями і педагогами, школою і родиною, керуючись ідеями самоцінності дитинства, демократичного діалогу між поколіннями. Важливу роль у цьому відіграє позакласна робота.

1.1 Поняття «позакласна виховна робота» в педагогічній літературі

Позакласна виховна робота — різноманітна діяльність учителів, вихователів, спрямована на виховання учнів і здійснювана в позаурочний час. Суть позакласної виховної роботи визначається виховною діяльністю школярів в позаурочний час при організуючій і напрямній ролі вчителя. Але ця організація проводиться таким чином, що творчість і ініціатива учнів повинні завжди виходити на перший план[2,223].

В сучасних умовах розвитку освітньої системи зростає роль позакласної роботи у вихованні нової зовнішності особи. Ця робота вносить в такі якості особистості, як ініціативність, активність, творчість, здібність до саморозвитку, самовиховання, самоосвіти. Позакласна виховна робота — це, з одного боку, педагогічна система, що володіє цілісними властивостями і закономірностями функціонування, а з іншого — невід'ємна частина вітчизняної системи освіти. З цієї причини однією з центральних проблем методики позакласної виховної роботи завжди була проблема взаємозв'язку урочних і позаурочних занять як окремий випадок фундаментальної педагогічної проблеми цілісності учбово-виховного процесу.

У літературі зустрічається безліч формулювань цілей і завдань позакласної виховної роботи, які давали наступні автори: А. І. Никішов, І. Я. Ланіна, А. В. Усова, С. Н. Савіна.

Можна відзначити, що позакласна виховна робота ставить перед собою дуже важлив мету — це формування і розвиток творчої особистості учня. Цілі позакласної виховної роботи вимагають рішення завдань, до яких автори відносять наступні: формування пізнавального інтересу до предмету; скріплення шкільного предмету з життям; поглиблення і розширення змісту предмету, що вивчається; розвиток здібностей учнів; здійснення індивідуального підходу; професійна організація позакласної виховної роботи; вдосконалення умінь і навичок використання джерел інформації. Проте Н. М. Верзілін відзначає, що кінцева мета і завдання позакласної виховної роботи можуть бути конкретизовані і змінені вчителем відповідно до специфіки і можливостей[4,302]. При аналізі літературних джерел були виділені загальні принципи позакласної виховної роботи, які характерні для всіх видів позакласної діяльності - добровільності (принцип, що враховує бажання школярів взяти участь в позакласній виховній роботі), обліку індивідуальних особливостей учнів (принцип, обліку відмінності спрямованості інтересів і рис вдачі учнів). Існують принципи позакласної виховної роботи, характерні тільки для певної сфери діяльності - комунікативної активності (принцип, стимулювання і залучення нових, невідомих їм матеріалів, що вчаться у використанні, пізнавальна цінність і цікавість яких викликають потребу в спілкуванні, підвищують його якісний рівень, що сприяє розвитку комунікативної компетентності школяра).

Розглянемо важливі принципи позакласної виховної роботи. Одним з найголовніших завдань позакласної виховної роботи є формування в учнів пізнавального інтересу до предмету. Такий інтерес не може виникнути, якщо робота виконана без бажання, з примусу. Тому А. В. Усова вважає, що принцип добровільності є одним з найважливіших принципів позакласної виховної роботи. Учень повинен висловлювати щире бажання взяти участь в цій роботі, без якого-небудь на те примусу. Відомо, що по рівнях загального розвитку, спрямованості інтересів і рисах вдачі учні відрізняються один від одного. Ігноруючи ці відмінності, неможливо досягти успіхів в позаурочній роботі. І. Я. Ланіна стверджує, що принцип обліку індивідуальних особливостей учнів є важливим при організації позакласної виховної роботи. Він дозволяє враховувати рівні розвитку кожного учня і виходячи з цього, коректувати виховну роботу, що проводяться з кожним учнем[4,317].

Як і в навчанні будь-якому шкільному предмету, в позакласній виховній роботі визначним є її зміст, який відбирається довільно. Тематика позакласної виховної роботи дуже різноманітна. У позакласній виховній роботі більше, ніж в будь-якій іншій, виявляється вплив особистості вчителя, його кругозору, інтересів, теоретичного і етичного багажу.

Позакласна виховна робота виконує безліч завдань, про що йтиметься в наступному розділі.

1.2 Основні завдання позакласної виховної роботи Можна виділити такі основні завдання позакласної виховної роботи:

формування в учнів певних особистісних якостей;

розвиток і удосконалення знань, вмінь та навичок;

розвиток творчої активності, ініціативи і самодіяльності учнів;підготовка учнів до практичної діяльності;

організація відпочинку учнів в поєднанні з їх естетичним і етичним вихованням.

Навчання і виховання складає єдиний педагогічний процес, що забезпечує формування і різносторонній розвиток особистості учня. Досвід показує, що педагогічні завдання успішно розв’язуються лише при органічному поєднанні учбової та виховної роботи в ході уроку з цілеспрямованою дією на учня в позаурочний час, тому позаурочна робота справедливо розглядається як важлива складова частина роботи школи.

Як відомо, позакласною виховною роботою називають таку діяльність вчителя, яка спрямована на виховання особистості дитини. Керівництво з боку вчителя може бути як безпосереднім, так і за допомогою запрошених для цієї мети фахівців з інших установ, студентів, учнів старших класів.

Новими учбовими планами загальноосвітньої школи передбачені факультативні заняття з різних предметів. Так само як і позаурочні заняття, вони не обов’язкові для всіх учнів. Від позаурочних факультативні заняття відрізняються тим, що вони проводяться за визначеними і стабільними програмами. Формою вони близькі до звичайного уроку. Зміст цих занять не може повністю відповідати різним запитам окремих учнів [3,103].

Істотний виховний елемент позаурочних занять — виконання суспільно корисних завдань, в ході якого у учнів виробляється відчуття відповідальності, дбайливе відношення до матеріальних цінностей, пошана до праці.

Слід підкреслити ще одну дуже важливу сторону позаурочної роботи. В. А. Сухомлинський писав: «Логіка учбового процесу таїть в собі небезпеку замкнутості і відособленості, тому що в школі на кожному кроці підкреслюється: досягай успіху власними зусиллями, не сподівайся на інших, бо результати розумової праці оцінюються індивідуально[19,63]. Щоб шкільне життя було пройняте духом колективізму, воно не повинне вичерпуватися уроками. Позаурочна робота об'єднує учнів в дружні колективи, зв’язані загальними інтересами і захопленнями. Вона допомагає долати такі негативні риси особистості, як замкнутість, егоїзм, недисциплінованість. Робота в колективах, секціях — виховує учнів у дусі товариськості, цілеспрямованості, глибокого і активного інтересу до науки.

Позакласні заняття більшою мірою, ніж урок і факультатив, пристосовані для виховання в учнів молодших класів певних якостей особистості. Позаурочні заняття мають відмінні від уроку форми організації, методи і зміст. Для такої роботи вчитель повинен бути озброєний відповідними знаннями. Слід зазначити, що питанням організації, методики і змісту окремих форм позаурочної роботи останніми роками приділялася значна увага. Були проведені конференції і наради, видані посібники з позакласної виховної роботи[1,148].

На сьогодні вже не можна задовольнитися проведенням епізодичних позаурочних заходів. Необхідно прагнути до організації добре продуманої, пов’язаної з програмою і календарним планом, школи, що враховує можливості, схильність учнів молодших класів до певного предмету. Позаурочна виховна робота повинна бути частиною загальношкільної системи позаурочних заходів, гармонійно поєднуватись з аналогічною навчальною роботою. Позаурочна виховна робота спирається на допомогу з боку керівництва і громадських організацій школи. Слід враховувати і великі можливості в організації позаурочної роботи в школі, що виникають у зв’язку з різними заходами, що виходять за рамки шкільної роботи, як такої: участь у виховних заходах, конкурсах, виставках творчості.

Позакласну виховну роботу необхідно планувати: перспективно на навчальний рік і детальніше на півріччя і четверть. Необхідність ця визначається не тільки тим, щоб пов’язати позаурочні заняття з учбовими планами, але і тим, щоб уникнути перевантаження учнів позаурочними заходами.

Плани позаурочної роботи, як по окремих предметах, так і школи в цілому, обговорюються з учнівським активом, затверджуються директором школи і доводиться потім до зведення всієї школи в спеціальних графіках, афішах, оголошеннях. Причому інформувати учнів про окремі заходи масового характер необхідно завчасно.

Слід підкреслити, що не може бути успішної позакласної виховної роботи без її початку на уроках. Принцип єдності урочної і позаурочної роботи — найважливіший принцип організації навчально-виховного процесу.

Саме на уроках вчитель ставить перед учнями питання, які повинні стимулювати їх допитливість, дати перші імпульси читанню додаткової літератури по предмету, викликати прагнення власними руками здійснити те, про що мовиться в підручнику і в прочитаних книгах. Шлях до організації масової і групової позакласної роботи лежить через складання і читання невеликих додаткових повідомлень учнів на уроках, проведення спочатку епізодичних, а потім все більш систематичних масових заходів. Залучення в інтенсивну позакласну роботу йде, таким чином, від уроку до масової роботи. Потім із загального числа учнів, охоплених масовою роботою, формується актив — учасники роботи кружків та окремі учні, особливо допомагають вчителю в організації масової виховної роботи. Так поступово створюється в школі атмосфера захопленості предметом, причетності кожного до справ всього колективу і виникає струнка система позаурочної роботи, в якій кожен елемент існує не окремо, не паралельно іншим, а в тісному взаємозв'язку з ними і з урочною роботою.

Вся позакласна робота в школі будується на основі принципу добровільності. Тому, особливо на перших порах, важливо знайти стимули, які могли б зацікавити учнів ще до того, як вони глибше познайомитися з предметом у порядку проходження шкільної програми. Таким стимулом можуть бути елементи цікавості, зовнішньої ефективності різних демонстрацій, елементи гри і театралізації. Зрозуміло, нудьзі не місце і на уроці, але позаурочна робота надає виключно великі можливості для збудження інтересу учнів, вводити елементи цікавості в позаурочних заняттях. Вони, проте, не повинні бути самоціллю, а повинні підкорятися загальним завданням навчання[7,301].

Для учнів, інтерес яких до навчання вже виразно визначився, цікавість, як така, поступово поступається місцем глибше зацікавленості в істоті виконуваної роботи. Тут доречна постановка таких експериментів, які дають чіткий конкретний результат, можуть наштовхнути учнів молодших класів на роздуми і узагальнення, виробляти здатність уловлювати за розрізненими зовнішніми явищами відомі їм з навчального плану, а у ряді випадків знаходити закономірності, що виходять за межі шкільної програми, але доступні для розуміння учнів молодших класів. У масовій позаурочній роботі, тобто роботі, в яку залучені не тільки учасники, але і решта учнів молодших класів, цікавість — найважливіша і необхідніша межа, що зберігає своє значення і в старших класах загальноосвітньої школи[7,26].

Позакласна виховна робота переслідує не тільки цілі виховання, а також оволодіння предметом, і вирішує задачі навчального плану. У вихованні вольових якостей, дисципліни, здорової обстановки в колективі важливе значення має правильне розуміння принципу добровільності участі школярів в позакласній роботі, самоціллю якої є виховання. Це питання в ході занять звичайного типу не постає, проте для позаурочної роботи воно представляється дуже істотним, що було відмічено багатьма організаторами позакласної виховної роботи. Цей принцип означає, що учні по своєму вибору і бажанню беруться до тієї або іншої роботи, але виконують її обов’язково і в строк [14,96]. Саме таке розуміння добровільності допомагає виховати відчуття відповідальності, свідомого відношення до своїх, добровільно прийнятих на себе обов’язків. Допомагає в здійсненні цього принципу залучення колективу учнів молодших класів до організаційної самостійності і самодіяльності. Корисно привертати самих учнів до оцінки своєї роботи. Трапляється, що оцінка, яку дають роботі своїх товаришів рецензенти — що вчаться, і навіть самооцінка авторів у багатьох випадках виявляється набагато строгіша, ніж вчителів.

Найважливіше місце в системі позакласної виховної роботи займає виконання завдань, що мають суспільно корисну спрямованість[12,63].

Слід прагнути до того, щоб всі види діяльності робіт індивідуального характеру учнів молодших класів при виконанні, так або інакше могли бути використані в роботі колективу в цілі: не просто прочитати популярну книгу з питання, що цікавить, але і розповісти про прочитане товаришам на уроці, зацікавити їх тими або іншими питаннями. Не просто виконувати експеримент, але і показати його на уроці, пояснити суть спостережуваних явищ, добитися, щоб експеримент був зручний для демонстрації в аудиторії. Можливості учнівського колективу, як показує практика багатьох вчителів, надзвичайно велика, і робота учнів може серйозно допомогти в розширенні теоретичної бази[15,232]. Не випускаючи з уваги цей аспект роботи учнів, слід враховувати і величезний виховний ефект роботи, бо ніщо так не сприяє вихованню самоповаги, розвитку трудових навиків, дбайливого відношення до матеріальних цінностей, як активна, творча робота, що має конкретну суспільно корисну мету.

1.3 Місце позакласної виховної роботи та її роль в формуванні особистості школяра Оскільки проблема збереження і розвитку творчої активності дитини не стала в шкільних програмах основною метою виховання, ми маємо підставу говорити про недосконалість сучасної системи виховання, про малу ефективність виховної дії сім'ї і школи. Істотною стороною діяльності педагогічного колективу школи є організація і керівництво позакласною виховною роботою[16,18]. Значну частину цієї роботи планують і здійснюють класні керівники (етичне виховання, стимулювання учбової діяльності, організація суспільно-корисної праці). Велике місце в організації позакласної роботи займають загальношкільні заходи, які проводяться керівництвом школи[8,206]. При організації позакласної виховної роботи необхідно направити зусилля педагогічного колективу і керівництва на різносторонність її змісту, і суспільну спрямованість, необхідно, щоб вона охоплювала етичне, естетичне, фізичне та трудове виховання.

Важливою стороною цієї роботи є використання її масових форм, як для виховання учнів, так і для розумної організації їх вільного часу.

Педагогічному колективу слід піклуватися, щоб позакласна виховна робота охоплювала всіх учнів класу.

Позакласна виховна робота повинна сприяти розвитку суспільних інтересів, активності і самостійності учнів.

З урахуванням цих положень педагогічний колектив розробляє систему позакласної і позашкільної виховної роботи, а керівництво школи надає методичну допомогу і здійснює контроль за проведенням і якістю цієї роботи.

Успіху позаурочної виховної роботи сприяє чітка організація. Здійснення комплексного підходу до виховання вимагає, щоб при організації всіх заходів розв’язувалося б не тільки одне профільне завдання, важливо, щоб кожен захід вирішував максимум виховних задач. При виборі змісту, організацій форм завжди необхідно дотримувати принцип обліку вікових та індивідуальних особливостей учнів. Важливою умовою дієвості всіх видів виховної роботи є забезпечення їх єдності, спадкоємності і взаємодії[9,207].

Найбільш поширені наступні ділення форм позакласної виховної роботи: індивідуальні, гурткові, об'єднуючі і масові.

Індивідуальна робота — це самостійна діяльність окремих учнів, направлена на самовиховання. Наприклад: підготовка доповідей, номерів художньої самодіяльності, підготовка ілюстрованих альбомів і т.д. Це дозволяє кожному знайти своє місце в загальній справі. Ця діяльність вимагає від вихователів знання індивідуальних особливостей учнів молодших класів шляхом бесід, анкетування, вивчення їх інтересів.

Гурткова позакласна виховна робота сприяє виявленню і розвитку інтересів і творчих здібностей в певній області науки, мистецтва, спорті[11,69]. Найбільш поширені такі її форми, як секції (наочні, технічні, спортивні, художні). Також проводяться заняття різного типа: доповіді, обговорення творів літератури, екскурсії, виготовлення наочної допомоги, лабораторні заняття, зустрічі з цікавими людьми та ін. Звіт роботи за рік проводиться у вигляді вечора, конференції, виставки, огляду.

До об'єднуючих форм роботи відносяться дитячі клуби, шкільні музеї, суспільства. Широкого поширення набувають клуби вихідного дня, цікавих зустрічей. Діють вони на основах самоврядування, мають свої назви, статути. Робота клубів будується по секціях. Так інтернаціональні клуби можуть мати секції: кореспондентську, вивчення історії, географії, економіки, культури країни, з якою дружать діти. Профільні клуби (літературні, юного фізика, хіміка, математика). Поширеною формою є шкільні музеї. За профілем вони можуть бути краєзнавчі, історичні, історико-літературні, природознавчі, художні. Основна робота в шкільних музеях пов’язана із збором матеріалів. Для цього проводяться походи, експедиції, зустрічі з цікавими людьми, ведеться широке листування, робота в архіві. Матеріали музею повинні використовуватися на уроках. Необхідно, щоб робота шкільного музею проходила у контакті з державою, яка повинна надавати їм наукову і методичну допомогу[6,83].

Форми масової роботи належать до найбільш поширених в школі. Вони розраховані на одночасний обхват багатьох учнів різних вікових категорій, їм властива барвистість, урочистість, яскравість, велика емоційна дія на дітей. Масова робота містить в собі великі можливості активізації учнів молодших класів[10,163]. Так конкурс, олімпіада, змагання, гра вимагають безпосередньої активності кожного. При проведенні ж бесід, вечорів, ранків лише частина школярів виступають як організатори і виконавці. У таких заходах, як відвідини спектаклів, зустріч з цікавими людьми, всі учасники стають глядачами. Співпереживання, що виникло від участі в загальній справі служить важливим засоби об'єднання колективу. Традиційною формою масової роботи є шкільні свята. Вони присвячуються датам календаря, ювілеям письменників, діячів культури. Протягом навчального року можливо проведення 4−5 свят. Вони розширюють кругозір, викликають відчуття залучення до життя країни. Широко використовуються конкурси, олімпіади, огляди. Вони стимулюють дитячу активність, розвивають ініціативу. У зв’язку з конкурсами звичайно влаштовуються виставки, які відображають творчість школярів: малюнки, вироби. Шкільні олімпіади організовуються по учбових предметах. Участь в них беруть учні, що вчаться з початкових класів. Їх мета — залучити всіх дітей з відбором найбільш талановитих. Огляди — найбільш загальна форма змагання масової роботи. Їх завдання — підбиття підсумків і розповсюдження кращого досвіду, організація кружків, клубів, виховання, прагнення до загального пошуку[13,89]. Формою масової роботи з дітьми є класний час. Він проводиться в рамках відведеного часу і є складовою частиною виховної діяльності. Будь яка форма позакласної виховної роботи повинна бути наповнена корисним змістом. Характерною особливістю позакласної виховної роботи є те, що в ній якнайповніше реалізується принцип взаємного виховання, коли старші учні передають свій досвід молодшим[5,143]. У цьому полягає один з ефективних способів реалізації виховних функцій колективу.

Висновки до розділу Позакласна виховна робота має декілька вимірів педагогічних цінностей. Про шкільний урок говорять: «провести урок». Це природно і логічно. Так сказати про позаурочне заняття не можна. Його разом з дітьми треба прожити, чітко виявляючи свою людську позицію, свою гідність і честь, глибокий інтерес до особистості дитини, зосередженість на її духовному світі. Головна особливість позаурочного виховного процесу полягає в тому, що він будується на взаємній співтворчості педагогів і дітей, на їхній дружбі і духовній спільності, на визнанні самоцінності особистості дитини, на взаємодопомозі і взаємній зацікавленості у спільному успіхові і результаті діяльності.

Отже, позакласний виховний педагогічний процес не можна ототожнювати з навчальним. Перед ним не ставиться завдання опрацювати державний стандарт загальної освіти. Його логічно розглядати в руслі соціальної комунікації, як процес соціально-педагогічної взаємодії, в якій найважливішу роль відіграють феномени емпатії, атракції, рефлексивної саморегуляції тощо.

Розділ ІІ. ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ ПОЗАКЛАСНОЇ ВИХОВНОЇ РОБОТИ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ В ФОРМУВАННІ ОСОБИСТОСТІ В ГІМНАЗІЇ ІМ.В.Т.СЕНАТОРА СМІЛЯНСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Шляхи та форми організації позакласної виховної роботи Зміст, організація, форми і методи позакласної виховної роботи в Гімназії ім. В. Т. Сенатора підпорядковуються реальному визнанню особистості учня як головної мети та формують у школярів громадянську зрілість — систему дійового ставлення особистості до Батьківщини, суспільства, держави, природи, колективу, до праці, до самого себе.

Ідеалом виховання є гармонійно розвинена свідома людина, що наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатна до саморозвитку і самовдосконалення .

Позакласна виховна робота в Гімназії ім. В. Т. Сенатора проводиться у певних організаційних формах: масових, групових та індивідуальних.

Масові форми це свята, ранки, збори, лінійки, фестивалі, огляди, виставки, екскурсії, зустрічі, суботники, ігри-подорожі, конкурси, вікторини.

Групові форми це об'єднання дітей по інтересах: гуртки, клуби, театри, а також загони та ін.

Різноманітні індивідуальні форми занять: конструювання, моделювання, колекціонування, вирощування рослин, догляд за тваринами, малювання, ліплення, аплікація, вишивання, випалювання, випилювання.

При виборі форм позакласної виховної роботи необхідно їхнє розумне сполучення. Наприклад, якщо в класі працює клуб з освітнім ухилом, то на ранках і зборах, у конкурсах і бесідах повинна бути широко представлена тематика естетичного напрямку літературно-музичні композиції, конкурси на краще виконання пісень, бесіди по картинах художників, виставки малюнків і виробів.

Великий виховний вплив на дітей молодшого шкільного віку роблять масові заходи. Масовий характер діяльності включає дітей у систему різноманітних відносин, діти зближаються, краще відносяться один до одного, збагачується їхній досвід взаємин, пробуджується почуття відповідальності за колектив. Інтерес дітей до позаурочних справ зростає, якщо весь шкільний колектив зайнятий захоплюючою суспільно корисною роботою. У такій загальній колективній діяльності є на кого рівнятися, є з чим порівнювати результати своїх зусиль і досягнень. Молодші школярі особливо охоче прилучаються до масових загальношкільних заходів. Варто прагнути до того, щоб учні 1−3 класів брали активну участь у загальношкільних святах, фестивалях, виставках, рейдах, оглядах, конкурсах і спортивних змаганнях .

Але правильний вибір організаційних форм ще не визначає їхньої виховної ефективності. Необхідна відповідна організація позакласної роботи. Це значить, що в ході проведення позакласного заходу між дітьми повинні скластися відносини, що виховують у них культуру поводження, дисциплінованість і взаємну вимогливість. Тому вчитель повинен детально продумати, як буде проходити позакласний захід, якими будуть відносини дітей у спільній діяльності. Значне місце в позаурочній роботі займає гра. Дитина 6−10 років має потребу в активній, бадьорій і радісній діяльності, у гострих переживаннях. Цінність гри як виду і форми організації діяльності полягає в тому, що дитина сам вибирає способи вирішення виникаючих практичних задач і завдяки цьому активно діє, учиться керувати собою в залежності від обставин, що складаються. Практично кожне позакласне виховне заняття може включати елементи гри чи бути організоване у формі ігрової діяльності. Діти грають на ранках, на заняттях кружків і клубів по інтересах, у походах і на екскурсіях. В ігровій формі проходять конкурси, вікторини, спортивні змагання.

В позакласній виховній роботі використовуються загальні методи виховання і навчання школярів:

1. Методи формування свідомості особистості. Це навчальні, етичні та естетичні бесіди, спостереження, розповіді, читання й обговорення книг, статей з журналів, демонстрація кінофільмів, відеофільмів. За допомогою цих методів озброюють учнів знаннями, роз’ясняють їм норми і правила поведінки, формують поняття, розвивають почуття, учать оцінювати вчинки і застосовувати знання на практиці.

2.Методи організації практичної діяльності, формування трудових умінь і звичок. Це вправа, доручення і змагання. За допомогою цих методів організують діяльність, вчинки і поведінку дітей.

Всі методи виховання і навчання в практиці виховної роботи використовуються в єдності. Роз’яснення і приучення, переконання і вправа, оцінка і вчинок, слово і справа — єдині і неподільні в процесі формування свідомості і поведінки дітей.

Навчальні бесіди. У навчальній бесіді повідомляються нові знання, роз’ясняються цікавлячі дітей наукові факти, дається інструктаж з виконання завдання. По дидактичних задачах розрізняють наступні бесіди: вступна (на заняттях гуртків, клубів, на екскурсії, при виконанні практичних завдань); бесіда-повідомлення нових знань; бесіда-інструктаж. Вимоги до навчальних бесід на позакласних заняттях такі ж, як і до бесід на уроках: зміст бесід повинен відповідати підготовленості і запитам учнів; питання повинні бути чітко сформульовані, щоб спонукувати учнів до розумової активності, самостійності в доказах і висновках.

До бесід готуються не тільки вчитель, але й учні. Вони заздалегідь знають тему бесіди, підбирають матеріал, продумують свої відповіді, використовуючи для цього рекомендовану літературу, беруть активну участь у бесіді. Часто в назві теми включаються питання, що викликають у дітей інтерес, допитливість, прагнення знайти рішення, дати відповідь. Нерідко темами бесід стають питання дітей. Треба йти назустріч дитячої допитливості, давати докладні відповіді на їхні питання.

Етичні бесіди. Призначення етичної бесіди полягає в тому, щоб дати учнем знання про норми і правила поведінки, сформувати моральні поняття.

Бесіда словесний спосіб виховного впливу, а переконання словом ефективно тоді, коли вони викликають переживання. Все, що дитині необхідно зрозуміти і засвоїти, повинне хвилювати його, викликати емоційний відгук, бажання робити вчинки, що заслуговують схвалення. У ході бесіди діти висловлюють свої судження і самі приходять до висновків про те, як не треба поводитися в суспільстві.

Учитель складає план бесіди. У ньому вказуються тема, мета, матеріал, питання і завдання, визначаються поняття, що повинні бути засвоєні, і вимоги, що мають бути виконані школярами. Для засвоєння правил поведінки дітям пропонуються задачі морального змісту. Жвавий інтерес викликають бесіди по казці чи розповіді, що треба продовжити, по листу, на який треба дати відповідь, висловити свої побажання. Дуже переконливі для дітей бесіди з ігровими кінцівками й інсценаціями.

Етичні бесіди повинні бути діючими. Кожна бесіда завершується точно сформульованим правилом чи вимогою, яку треба виконувати в повсякденних справах і вчинках.

Спостереження. Спостереження цілеспрямоване сприйняття учнями явищ навколишньої дійсності з метою їхнього пізнання. В. А Сухомлинський надавав спостереженням дітей особливе значення, називав їх «подорожами до джерел думки і рідного слова». Спостереження будять активні сили дитини, розвивають у неї уяву, мислення і творчі здібності. Можливості для спостережень у позакласний час безмежні: діти ведуть тривалі спостереження за явищами в природі, за подіями, що відбуваються, за роботою дорослих.

У процесі позакласної та позашкільної роботи вчитель продовжує навчати дітей умінню спостерігати, ставить мету зосереджено вдивлятися, виділяти головне, вести записи, робити замальовки, використовувати дані спостережень у подальшій роботі (розповідях, малюнках, творах). Педагог прагне розбудити інтерес до спостережень у всіх дітей. Якщо дитина байдужа до явища, що спостерігається, учитель не повинний заспокоюватися доти, поки не зацікавить його.

Добре організоване спостереження дає дитині багато яскравих і незабутніх вражень. На них спирається вчитель у своїй роботі, проводячи з дітьми конкурси виробів, малюнків, творів.

В позакласній виховній роботі використовуються різноманітні вправи: усні, письмові. Діти вирішують задачі, пишуть твори, малюють, конструюють, готують художні виступи, розучують вірші, грають, виконують трудові та фізичні завдання.

Навчальні (пізнавальні) вправи повинні бути різноманітними, систематичними, змістовними, досить важкими. Учитель повинен накопичувати вправи творчого характеру, створювати систему творчих, цікавих завдань по математиці, мові, праці, технічному моделюванню, малюванню і фізичній культурі. Вправи в моральному вихованні закріплюють стійкі форми поведінки. Вчинки, які викликають почуття радості, успіху, самоствердження, при багаторазовому їхньому повторенні переходять у потребу, моральну звичку. Вправи в моральному вихованні використовуються в єдності з приученням і вимогою. Дітей привчають до товариської взаємодопомоги, організованості, чесності, ввічливості, акуратності, до самоконтролю за своїми діями і вчинками. Існують такі прийоми приучення до визначених учинків: показ зразка дії чи вчинку (дії вихователя чи зразковий вчинок товариша); повторні дії по даному зразку і правилу (на прохання, нагадуванню, вимозі); створення ситуацій, що спонукують до визначених учинків.

Доручення. У процесі виконання доручень у дітей розвиваються суспільна активність, почуття довгу, колективізму, здобуваються організаторські навички. Успішне використання доручень можливе при обліку рівня розвитку колективу й індивідуальних особливостей учнів. Наприклад, якщо в школяра не розвите почуття колективізму, то йому дають доручення, що жадає від нього прояву товариської взаємодопомоги і турботи про колектив. позакласна виховна навчання школяр

Доручення, які виконують діти в позакласний час, бувають постійними, тимчасовими, колективними, груповими, індивідуальними. Постійні доручення дітей: староста класу, санітар, бібліотекар, квіткар, відповідальний за ведення календаря погоди, помічник учителя при підготовці до уроку та ін. Постійні доручення варто давати всім чи майже всім учням по черзі, така змінюваність допомагає залучити кожну дитину до виконання суспільних обов’язків.

Виконання постійних доручень повинне знаходитися під неослабним контролем вчителя.

При організації виконання колективних і групових доручень учитель повинний дотримувати наступні правила:

1. Роз’яснення мети (призначення) доручення. Вступна бесіда, інструктаж. Розподіл обов’язків, установлення терміну виконання завдання.

2. Навчання умінню виконувати обов’язок. Поточне інструктування, показ прийомів виконання завдань, контроль за ходом виконання, використання методів стимулювання.

3. Підведення підсумків. Оформлення результатів виконаного завдання.

Змагання — метод стимулювання суспільної активності, ініціативи і творчості учнів[18,36]. Уміле використання цього методу викликає в дітей бажання помірятися силами, виявити волю, наполегливість і кмітливість. Змагання породжує ентузіазм, емоційну піднесеність, готовність дружно братися за діло і доводити його до кінця.

Виховну ефективність змагання визначають наступні умови: чіткість і конкретність зобов’язань (що, скільки, кому і коли зробити); гласність і наочність, оперативність і об'єктивність в обліку і підведенні підсумків змагання; залучення учнів до організації змагання; заохочення за успіхи, ініціативу і вмілі дії.

Зі змаганням зв’язаний метод заохочення учнів за досягнуті успіхи. У педагогічній практиці накопичено багато способів використання заохочення з метою стимулювання суспільної активності дітей. Це винесення подяки, вручення грамот, преміювання походом у кіно, повідомлення по шкільному радіо, надання почесних обов’язків і відповідальних доручень та ін. Частіше варто використовувати нагородження жетонами (їх неважко виготовити з картону чи кольорового папера). Жетонами, наприклад, можна нагороджувати переможців конкурсів, активних учасників самодіяльності, клубних занять, кращих умільців, колекціонерів і т.д. У самих назвах жетонів повинна бути приваблива сторона. Особливої уваги вимагають діти невпевнені у своїх силах, недотепні і сором’язливі. Їх треба заохочувати частіше, створювати для них ситуації, у яких вони переборювали б свою нерішучість, досягали успіхів і заслуговували схвалення і похвалу.

Реалізація основних завдань і принципів виховання в Гімназії ім. В. Т. Сенатора здійснюється, як і у всій національній системі освіти, у таких пріоритетних напрямках:

патріотичне виховання;

ідеал служіння Україні;

правове виховання;

моральне виховання (цей напрямок охоплює художньо-естетичну освіченість і вихованість особистості);

трудове виховання;

фізичне виховання;

екологічне виховання.

Для реалізації цих завдань у школі розроблений план виховної роботи навчального закладу та окремі плани, які були затверджені на засіданнях методичних об'єднань класних керівників та учнівської ради.

2.2 Позакласна виховна робота початкової школи У початковій школі, яка входить до навчальновиховного комплексу, працюють 9 учителів та 2 вихователі групи продовженого дня. Педагогічні звання «Старший учитель» мають п’ятеро, вищу кваліфікаційну категорію — шестеро.

Педагогічним кредо вчителів початкової ланки є слова Л. С. Виготського: «Педагогіка повинна орієнтуватися не на вчорашній, а на завтрашній день дитячого розвитку». Тож головним завданням педагоги ставлять розвиток та виховання особистості через формування в учнів повноцінних мовленнєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок, бажання й уміння вчитися. Це досягається через такі напрямки діяльності:

розвивальне навчання;

викладання інтегрованого курсу «Довкілля»;

проведення інтегрованих, білінгвальних уроків, з вкрапленням іноземної мови, з використанням елементів медіаосвіти, уроки на базі інформаційнометодичного центру «Бібліотекамедіатека»;

курси за вибором: логіка, сходинки до інформатики, основи красномовства;

економічне, екологічне виховання;

інтелектуальні ігри.

У навчальновиховному процесі враховуються особливості дитини, реалізовується принцип природовідповідності, забезпечується супровід розвитку особистості дитини практичними психологами.

Педагоги знаходяться в постійному творчому пошуку. Під час уроків використовують групову та парну роботу, метод «Прес», «Кубування», прийоми інтерактивного навчання («Акваріум», «Мозковий штурм», «Мікрофон», дискусію, «Математичний слалом», «Пінгпонг»), креативні методи (часових обмежень, вигадок, образної картинки).

Результатом такої роботи є перемоги в міських олімпіадах, всеукраїнському конкурсі знавців рідної мови імені Петра Яцика, всеукраїнському інтерактивному природничому конкурсі «Колосок» та інших.

Актуальними є батьківські уроки, де відбувається педагогізація батьків, узгодження між шкільним і домашнім вихованням дитини.

Вчителі приділяють особливу увагу вивченню історії рідної гімназії, міста, області, України. Велике значення в цьому процесі мають екскурсії, під час яких вихованці знайомляться з матеріальною і духовною спадщиною українського народу. Класні колективи із задоволенням відвідують Черкаський обласний краєзнавчий музей, Шевченківський національний заповідник, Кам’янський державний історикокультурний заповідник, Чигиринщину — Богданів край, Корсунь-Шевченківський історикокультурний заповідник, Шевченківські місця та інші осередки історії та культури.

Для розвитку творчих здібностей дітей на базі початкової школи працюють гуртки: театральний, «Природа і фантазія», хореографічний, шаховий і шашковий та інші. Учні 1 — 4 класів є активними учасниками молодшої групи народного аматорського колективу вокального ансамблю «Зернятко» та козацького ансамблю «Джура». Обладнано комп’ютерний клас.

Творча група вчителів розробляє наочні посібники, методичні матеріали, цикли уроків та публікує їх у фаховій пресі. Всі розробки користуються особливим інтересом на традиційній педагогічній виставці «Освіта Черкащини». Авторський колектив посібника «Уроки з красномовства для 3 класу» нагороджено дипломом Головного управління освіти і науки Черкаської області. Хрестоматію з читання для 4 класу «Срібний дзвіночок» визнано лауреатом виставки «Освіта Черкащини — 2008» і занесено до каталогу передового педагогічного досвіду.

2.3 Всеукраїнський експеримент Гімназія імені В. Т. Сенатора з 2003 р. є експериментальним навчальним закладом всеукраїнського рівня за напрямом «Особистісно зорієнтоване навчання і виховання в умовах інноваційного навчального закладу» (науковий керівник — доктор психологічних наук, дійсний член АПН України, директор Інституту проблем виховання АПН України Бех І.Д.). Науковометодичне керівництво здійснює Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України (в.о.директора Завалевський Ю.І.). Наукові консультанти Кириленко С. В., Косарєва Н. І., Горлач Т. А. надають висококваліфіковану методичну допомогу щодо здійснення експериментальної роботи.(Додаток А) У ході експерименту в гімназії було створено оптимальні умови для творчого розвитку особистості. Враховуючи індивідуальні особливості дитини, забезпечується повне розкриття її творчого потенціалу.

Умовою успішного навчання є внутрішня мотивація учня до навчальної діяльності. За результатами дослідження зріс рівень мотивації та пізнавальної активності дітей. Триває діагностична робота, розвивається інтелектуальна та емоційна сфери, задовольняються інтереси й запити учнів і батьків, вивчаються родинні установки, рівень спілкування.

Системою є робота з ведення психологопедагогічного портрета кожного учня, класу за розділами: досягнення в академічній і особистісній сферах; творчі здібності; моніторинг стану здоров’я; рівень вихованості; психологічні особливості учня; особиста освітня траєкторія; картка учнівського рейтингу; проективні методики «Моя сім'я», «Я — особистість». У практику роботи увійшли різноманітні форми особистісно зорієнтованого навчальновиховного процесу: «Інститут учнівського консультування», індивідуальні навчальні програми для обдарованих учнів, «круглі столи», ділові ігри, тренінги, тощо), участь дітей у різноманітних інтелектуальних конкурсах, які активізують творчий потенціал учня.

За роки експерименту збільшилася кількість переможців та призерів міських та обласних олімпіад, 85% учасників є переможцями і призерами.

Всі вихованці беруть участь у різноманітних інтелектуальних змаганнях, іграх, шоу, вікторинах; 30% з них є учасниками всеукраїнських і міжнародних конкурсів. Кілька років поспіль гімназисти активні учасники всеукраїнського інтерактивного природничого конкурсу «Колосок», що приносить навчальному закладу щороку до п’ятдесяти дипломів переможців і лауреатів («золотих» і «срібних» колосків). Три різновікові команди визнано найкращими командами України.

35 учасників міжнародного математичного конкурсу «Кенгуру» стали його переможцями і призерами в 2007 — 2008 н.р.; 20 гімназистів отримали найкращі результати у міжнародному фізичному конкурсі «Левеня». Учасник всеукраїнського конкурсу з математики «Золотий ключик» (Донецьк) Олег Соколов (6 кл.) отримав сертифікат про відмінний результат. За останній навчальний рік гімназисти вибороли 14 призових місць у різноманітних гуманітарних конкурсах. Учні - активні учасники всеукраїнського дитячого творчого об'єднання «КРОКС».(Додаток А) У гімназії діє учнівське наукове товариство Малої академії наук. 2007 — 2008 н.р. члени МАН вибороли 5 призових місць в обласному конкурсізахисті учнівських науководослідницьких робіт, двоє перемогли на всеукраїнському етапі.

Спортивна збірна гімназії щороку є призером спартакіади школярів міста.

Всі учні навчального закладу відвідують шкільні гуртки за інтересами: «Основи комп’ютерної грамотності», «Господарочка», «Духовий оркестр», «Юний еколог», «Зернятко», міські спортивні секції та клуби, є вихованцями хореографічних колективів.(Додаток Б) У гімназії відсутні правопорушення, щороку зростає кількість дітей з високим рівнем вихованості.

У позакласній роботі традиційно проводяться Посвята в гімназисти, класні свята «Я — особистість», «Світ моїх захоплень», «Моя родина — моя гордість», «Шлях до успіху», «Тепло єдиної родини». Діти і батьки демонструють свої захоплення, що супроводжуються персональними мистецькими виставками, електронними презентаціями, відеофільмами тощо.

Запроваджено унікальну традицію завершувати навчальний рік Парадом гімназійних зірок. Розроблено критерії визначення номінацій, якими заохочуються досягнення учнів у різних сферах: «Діамантова зірка», «Золота», «Срібна», «Перлина гімназії», «Спортивний олімп». Щороку такі сертифікати визнання отримують більше 30% гімназистів.(Додаток Б) Крім індивідуальних, є колективні нагороди; відзначено театральну студію, спортивну команду та народний дитячий колектив «Зернятко».

Як система в роботі гімназії на святі Останнього дзвоника оголошуються «Учні року» і «Клас року». Критерієм для номінантів є загальний рейтинг.

На кінець експерименту підвищили свій рейтинг: академічний — 56% вихованців, загальний — 80%.

Батьки та гімназисти задоволені комфортними умовами щодо розвитку особистості та її життєвих компетенцій, партнерськими стосунками «вчитель — учень».

Гімназія в постійному розвитку як інноваційний навчальний заклад.

Висновки до розділу Отже, позакласна виховна діяльність Гімназії ім. В. Т. Сенатора спрямована на виховання гармонійної особистості. Ця діяльність заснована на законах творчості, які передбачають залучення дітей до реальної співтворчості, інтелектуального діалогу, гармонізацію спілкування, успіх, можливість почуватися вільно. Позакласна діяльність сприяє розвитку незалежного мислення, розробці прийомів співтворчості й інтелектуальної напруги, передбачає експерементування дітей, ігри, гнучке й гармонійне поєднання індивідуальної, групової та колективної діяльності, самостійної та педагогічно скерованої.

Одна з особливостей позакласної діяльності як педагогічного процесу полягає в тому, що дитина не боїться отримати незадовільну оцінку. Спираючись на унікальність і неповторність кожної дитини, кожний вчитель школи має розвинути отримані знання, перетворити їх у соціальний досвід. Завдяки цьому запобігаються функціональний підхід до дитини, фрагментарність у вихованні, інтелектуальні перевантаження.

Позакласна виховна робота має величезні можливості для прилучення дітей до формування особистості, ніж звичайні шкільні заняття. Величезна розмаїтість позаурочних виховних методик і прийомів дозволяє робити це найбільше всебічно. Саме тому, більша частина учнів буруть участь в конкурсах, змаганнях, гуртках і т.д. З урахуванням цих положень педагогічний колектив має розробити систему позакласної виховної роботи, а керівництво школи повинно надати методичну допомогу і здійснювати контроль за проведенням і якістю цієї роботи. Різносторонність її змісту, і суспільну спрямованість. Необхідно, щоб вона охоплювала етичне, естетичне, фізичне, трудове виховання.

Кожен вчитель, працюючи в даній області, намагається рухатися в тому напрямі, де мистецтво виховання базується на науково-теоретичному фундаменті, а нові методики і технології виховного процесу виростають із зерен соціально-педагогічної теоретичної думки.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ Основною проблемою ефективності позакласної роботи є класне керівництво, адже, саме від класного керівника залежить наскільки дітям буде цікава позакласна робота. Деякі діти навіть не змогли порозумітися з своїм класним керівником. І саме в класах, де у учнів немає контакту з куратором, вони вважають за непотрібне позакласну роботу і обтяжливою. Майже всі вчителі вважають, що інтереси учнів і вчителів повинні співпадати, але як видно з досліджень такого в школі немає. Інтереси не тільки не співпадають, а як вважають учні про ці самі інтереси вчителі не знають і природно не прагнуть їх задовольняти. Необхідно, щоб вчителі проводили анкетування з метою з’ясування їх інтересів. При обговоренні проблеми ефективності позакласної виховної роботи я визначила, що в більшості випадків вчителі не справляються з обов’язками вихователя-куратора. З цією метою необхідно для ефективнішої позакласної роботи, щоб питаннями виховної роботи займалася окрема людина — соціальний педагог. У цьому я бачу рішення проблеми недостатньої ефективності позакласної виховної роботи.

Проаналізувавши своє дослідження по основних критеріях ефективності позакласної роботи в Гімназії ім. В. Т. Сенатора, я можу дати загальну характеристику ситуації, що склалася в школі:

забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, інтересів;

формування національної свідомості і людської гідності, любові до рідної землі, родини, народу;

виховання правової культури: поваги до Конституції, державної символіки, знання та дотримання законів;

забезпечення духовної єдності поколінь, виховння поваги до батьків, старших, історії рідного народу;

виховання духовної культури;

утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, милосердя, патріотизму, доброти та інших;

забезпечення повноцінного розвитку дітей і молоді, охорона і зміцнення їх фізичного, психічного та духовного розвитку.