Методи навчання дітей з ТПМ

До методів організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності дітей з ТПМ належать словесні, наочні й практичні методи навчання. Практичні методи навчання, які застосовуються у навчанні дітей з ТПМ охоплюють вправи. Наочні методи навчання, до яких належать ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження. Словесні методи навчання об'єднують пояснення, розповідь, бесіду тощо. Таким чином, методи навчання дітей із ТПМ побудовані на словесному матеріалі Найголовнішими є методи репродуктивної та творчої бесіди, пояснення, ілюстрації, демонстрації тощо. [10].

Поняття «метод навчання» досить складне, що зумовлюється надзвичайною багатогранністю процесу, який має відображати ця категорія. Г. Ващенко подав зміст загальних методів Поняття «метод навчання» досить складне, що зумовлюється надзвичайною багатогранністю процесу, який має відображати ця категорія. Г. Ващенко подав зміст загальних методів навчання і їх класифікацію. На його думку, метод навчання — це засіб або система засобів, свідомо вживаних для досягнення тих спеціальних завдань, що містить у собі навчальний процес. навчання і їх класифікацію. На його думку, метод навчання — це засіб або система засобів, свідомо вживаних для досягнення тих спеціальних завдань, що містить у собі навчальний процес.

B.О. Онищук для дефініції методу навчання використовує видове поняття «прийом»: «Методи навчання — це впорядковані системи взаємопов'язаних прийомів педагогічної діяльності учнів, які спрямовані на досягнення дидактичних, виховних і розвиткових цілей». У педагогіці до цього часу не припиняються дискусії щодо розкриття сутності методів навчання та їх класифікації. Поняття «метод навчання» органічно включає в себе:

• 1. навчальну роботу педагога (викладання);
• 2. навчально-пізнавальну діяльність учнів (учіння);
• 3. специфіку їхньої діяльності щодо досягнення цілей навчання.

Таким чином, метод навчання — це способи та прийоми спільної впорядкованої, взаємозв'язаної діяльності вчителів і учнів, спрямовані на оволодіння знаннями, навичками та вміннями, різнобічний розвиток розумових і фізичних здібностей, формування рис, необхідних для повноцінного життя та майбутньої професійної діяльності.

В дидактиці поширене також поняття «прийом навчання» — окремий крок для реалізації навчальної мети, складова частина чи деталь методу, тобто часткове поняття відносно поняття «метод».

Кожен метод навчання складається з множини дидактичних прийомів, органічно поєднаних між собою в певну систему. В окремих методичних ситуаціях прийом може виступати як метод навчання, і, навпаки, метод може бути прийомом, тому що вони діалектично взаємозв'язані. Наприклад, бесіда — самостійний метод навчання, але коли вона епізодично використовується педагогом під час практичних занять, то виступає як прийом навчання, що входить до методу практичних дій. Метод і прийом можуть мінятися місцями. Свою назву той чи інший метод навчання отримує за провідним дидактичним прийомом, який вид користовується на даному занятті. [16].

Для спеціальної педагогіки особливе значення має класифікація методів з врахуванням цілісного підходу до процесу вчення, розроблена Ю. К. Бабанським. Він виділяє три групи методів.

I група — методи організації і здійснення учбово-пізнавальної діяльності. Дана група методів включає:

• · словесні, наочні і практичні (передача і сприйняття учбової інформації - джерело знань);
• · індуктивні і дедуктивні (інтелектуальна діяльність);
• · репродуктивні і проблемно-пошукові (розвиток мислення);
• · самостійна робота учнів під керівництвом вчителя.

II група — методи стимулювання і контролю.

III група — методи контролю і самоконтролю.

Інтерес представляє класифікація методів навчання, запропонована В.А.Оніщук. За основу класифікації автор узяв види діяльності вчителя і що вчаться. Їм виділені наступні методи вчення:

• * комунікативний;
• * пізнавальний;
• * переднавчальний;
• * систематизуючий;
• * контрольний.

Недоліки розвитку пізнавальної діяльності спеціальних освітніх установ (особливо мислення і мови, сенсорно-перцептивної діяльності, уваги), що вчаться, не дозволяють використовувати якусь класифікацію або підходи повністю.

У системі колекційного навчання широко використовуються словесні, наочні, практичні методи навчання. Можливості їх використання досить детально з позицій корекційної дидактики розкрили А. Н. Граборов, Г. М. Дульнев, І.Г. Еременко і інші.

Особливості використання наочних, словесних, практичних методів в роботі з проблемними дітьми.

За способом передачі інформації виділяють три групи методів.

1. Наочні методи, до яких відносяться спостереження і демонстрація Спостереження — це цілеспрямоване сприйняття об'єкту або явища, воно спеціально планується педагогом. Може бути короткочасне або тривале, постійне або епізодичне.

Демонстрація — це пред’явлення, показ предмету, явища або дії.

Існують наочні засоби для демонстрації:

• — засоби наочної наочності (реальні предмети або їх копії);
• — засоби образної наочності (ілюстрації, слайди, фільми);
• — умовно-символічні засоби (формули, символи, схеми).

У роботі з проблемними дітьми наочні методи найбільш доступні і важливі, особливо на початкових етапах роботи. При їх вживанні слід пам’ятати такі особливості дітей, як сповільнений темп сприйняття, звуження об'єму сприйняття, порушення точності сприйняття. Ілюстрації мають бути великими, доступними, в реалістичному стилі.

• 2. Словесні методи
• — розповідь — це монолог педагога, що містить учбову інформацію;
• — бесіда — це діалог вчителя і учня;
• — пояснення — це коментар, в якому розкриваються приховані від безпосереднього сприйняття істотні ознаки, зв’язки, стосунки.

Розповідь має бути лаконічною, чіткою, виклад матеріалу вимагає емоційності і виразності. У бесіді поважно чітко формулювати питання, вони мають бути зрозумілі дитяті.

Діти з відхиленнями в розвитку зазнають труднощі в сприйнятті і переробці вербальної інформації, у більшості з них страждає мовний розвиток, тому словесні методи слід поєднувати із застосуванням наочних і практичних.

• 3. Практичні методи.
• — вправи (усні і письмові);
• — продуктивна діяльність;
• — дослідно-експериментальна діяльність;
• — елементи програмованого навчання.

Наочні і практичні методи широко використовуються в практиці спеціальної освіти. Особливе значення вони мають для дітей з сенсорними порушеннями. Так, в школах для дітей з порушеннями слуху спеціально передбачається наочно практичне вчення. Загально-педагогічні методи і прийоми вчення використовуються спеціальною педагогікою особливим чином, що передбачає спеціальний відбір і поєднання методів і прийомів, що більш інших відповідають особливим освітнім потребам учня і специфіці корекційно-педагогічної роботи з ними.

Характерними для всіх категорій проблемних дітей є сповільненість сприйняття, істотна залежність від минулого досвіду, менша точність і розчленоване сприйняття деталей об'єкту, неповнота аналізу і синтезу частин, труднощі в знаходженні загальних деталей, що відрізняються, недостатньо точне розрізнення об'єктів за формою і контуром. Тому при реалізації наочних методів навчання, педагог не лише демонструє об'єкт, про який йде мова, але повинен організувати спостереження, вивчення, навчити дітей способам і прийомам обстеження, спонукати дітей узагальнювати і закріплювати свій практичний досвід в слові.

Різновидом практичного методу навчання є використання дидактичних ігор і цікавих вправ. Вони ж виступають як метод стимуляції і активізації пізнавальної діяльності дітей. Використання гри як спосіб вчення дітей з обмеженими можливостями має велику своєрідність. Недолік життєвого і практичного досвіду, недостатність психічних функцій, значимих для розвитку уяви, фантазії, мовного оформлення гри, інтелектуальні порушення викликають необхідність навчання таких дітей грі, а потім поступового включення гри як методу навчання в корекційний освітній процес.

Таким чином, в спеціальній освіті практично завжди використовується складне поєднання декількох методів і прийомів роботи в цілях досягнення максимального корекційного педагогічного ефекту. Комбінації таких поєднань і їх адекватність тієї або іншої педагогічної ситуації і визначають специфіку процесу спеціальної освіти. [8].