Управління інноваційним розвитком підприємства в умовах економічної нестабільності

Сучасні тенденції розвитку економіки та нестабільні ринкові умови створюють актуальність необхідності вибору напрямків управління та формування підприємством економічно обґрунтованої інноваційної політики. Великий інтерес до цієї проблематики в умовах вітчизняної економіки обумовлено в значній мірі позитивними результатами та яскравими прикладами впровадження інноваційних процесів в діяльність західних підприємств. інноваційний ринковий менеджмент Динамічність та невизначеність ринкової економіки потребує від підприємства постійної адаптації до мінливих умов свого функціонування. У таких умовах орієнтація на інноваційний розвиток може стати єдиним прийнятним виходом для вітчизняних підприємств, який дозволить забезпечити значне підвищення конкурентоздатності та сформує нову парадигму управління на довгострокову перспективу.

Менеджмент інноваційного розвитку розглядається з точки зору систем функціонального управління, процесів прийняття управлінських рішень та організаційних систем. З позиції функціонального підходу до управління інноваційним розвитком його розглядають як комплекс певних функцій, які забезпечують використання і зміцнення потенціалу підприємства. За процесним підходом управління інноваційною діяльністю націлено на забезпечення відповідної послідовності виконання взаємопов'язаних етапів. З точки зору організаційної структури, управління інноваційною діяльністю виступає як сукупність взаємопов'язаних елементів системи управління.

Використання системного підходу до управління інноваційною діяльністю надає можливість формувати основні елементи функціонального менеджменту, які полягають у:

• 1. Аналізі середовища функціонування підприємства (як внутрішнього так і зовнішнього), що передбачає оцінку поточної кон’юнктури ринків та основних факторів впливу на неї.
• 2. Визначення шляхів та можливостей інноваційного розвитку через виконання системного співставлення отриманих результатів аналізу факторів внутрішнього та зовнішнього середовища.
• 3. Аналізі і кількісній оцінці ризиків на різних етапах інноваційного розвитку й інноваційної діяльності в цілому.
• 4. Виділенні найголовніших напрямків діяльності шляхом визначення поточних та довгострокових, формування пріоритетних завдань, які повинні сприяти реалізації поставлених цілей.
• 5. Побудові організаційної структури управління інноваційною діяльністю.
• 6. Контролі за виконанням заходів, які спрямовано на ефективне використання інноваційного потенціалу та підготовці рішень щодо своєчасної зміни пріоритетів і пошуку нових напрямів інноваційної діяльності.

Особливості інноваційного розвитку у мінливих ринкових умовах обумовлюють необхідність побудови різноманітних моделей управління, вибір конкретної залежить від специфіки діяльності підприємства, економічного розвитку, сформованості інноваційного потенціалу.

Побудова ефективної системи управління інноваційним розвитком підприємства повинно ґрунтуватися на наступних основних принципах:

• — системності, як постійної взаємодії численних елементів структури управління;
• — комплексності, як взаємно обумовленого та пропорційно взаємно узгодженого розвитку системи, як єдиного цілого;
• — гнучкості, як здатності швидкого реагування на зміну ринкових можливостей та загроз;
• — альтернативності, як створення комплексу варіантів здійснення інноваційного розвитку в залежності від конкретної ринкової ситуації.

Урахування зазначених принципів робить управління інноваційним розвитком системою адаптивної реакції на зміну умов функціонування, засобом підвищення ефективності використання внутрішніх резервів.

Можна зробити висновок, що властивості адаптивності та інноваційності визначають необхідні та достатні умови формування конкурентоздатності як властивості підприємства, що лежить в основі його ефективності.

Стратегічна діяльність підприємства повинна орієнтуватись на розвиток його потенціалу та на поглиблення і розширення методів управління інноваційною діяльністю в конкурентному середовищі.

Поглиблення глобалізації та інформатизації бізнесу, загострення конкурентної боротьби на ринку потребує формування ефективної інноваційної політики, що ґрунтується на інтеграції підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності, концентрації капіталів. Згідно світовому досвіду, інноваційний розвиток є безальтернативним, тому що традиційна конкуренція на зовнішньому ринку мало перспективна. Отже, лише якісно нові технології, які підтримують управлінські інновації, дозволяють створювати конкурентне середовище, у якому забезпечуються передумови отримання лідерських позицій, що сприятиме підвищенню ділової активності, економічному зростанню та збільшенню капіталізації підприємств.

Список використаних джерел

• 1. Гринько Т. В. Подходы к потребности предприятия во внедрении инноваций / Т. В. Гринько, А. П. Крупский// Economics, management, law: innovation strategy: Collection ofscientific articles (2016, Zhengzhou, China) — Zhengzhou: Henan Science and Technology Press. — P. 109−115.
• 2. Ілляшенко С. М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи: навч. посіб. / С. М. Ілляшенко. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. — 276 с.
• 3. Ілляшенко С. М. Менеджмент та маркетинг інновацій: моногр. / С. М. Ілляшенко. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. — 616 с.