Біологічні фактори гомінізації

До біологічних факторів гомінізації належать: мутаційний процес, ізоляція, гетерозис, зміна харчової поведінки та стратегії розмноження, неотенія, прогресивні зміни поведінки тощо.

Мутаційний процес. Причинами мутацій могли бути:

• — інверсії геомагнітного поля Землі. За останні 76 млн. років маг-нітні полюси Землі мінялися місцями близько 170 разів, кожного разу спричинюючи відповідні перебудови органічного світу за рахунок того, що ослаблення «магнітного щита» супроводжувалося зростанням рівня космічного випромінювання;
• — короткочасне зростання фону іонізуючої радіації;
• — стрес: у дослідах на мишах було доведено, що серед нащадків тварин, які перебували в умовах стресу, значно зростає кількість мутан-тів і рекомбінантів. Емоційний стрес може викликати нейрохімічні змі-ни у синапсах, спричинюючи порушення метаболізму в різних структу-рах головного мозку, що є однією з реальних причин порушень адаптивної поведінки після стресів. Це створює додаткові передумови для вироблення нових стратегій поведінки в екстремальних умовах і закріплення їх у нервовій пам’яті.

Ізоляція, котра веде до інбридингу та гомозиготизації популяцій, внаслідок чого змінюються частоти й співвідношення різних генів у по-пуляціях, можуть виникати інноваційні комплекси регуляторних генів.

Гетерозис (гібридна міць особин першого покоління) внаслідок процесів змішання. Це забезпечувало суттєві переваги потомства від осіб, які належали до різних ізольованих популяцій.

Зміна харчової поведінки: розширення діапазону продуктів, котрими вид може харчуватися, значно збільшує його шанси на виживання. Серед приматів лише деякі види шукають м’ясну їжу і тільки шимпанзе та павіани можуть полювати на інших ссавців. Крім того, шимпанзе інколи не гребують канібалізмом, до чого інші особини в популяції ставляться цілком нормально. Вони споживають близько 15 кг м’яса на рік, пережо-вуючи навіть кістки.

На території Східної Африки склалися досить різноманітні еколо-гічні умови для реалізації альтернативних стратегій живлення. Зокрема, там, де в посуху великі травоїдні та хижі ссавці скупчувалися біля води, створювалися передумови для переходу на м’ясну дієту. В тих регіонах, де ссавці мігрували і щільність їх популяцій періодично зменшувалась або залишалась на приблизно постійному рівні, зміна характеру жив-лення не давала адаптивних переваг і гоміноїди продовжували вживати низькоякісні рослинні продукти.

Включення м’яса до раціону мінімізувало сезонні коливання до-ступності їжі, що, у свою чергу, зменшувало конкуренцію з травоїдни-ми видами. Одночасно послаблювалась і конкуренція з хижаками, для яких посушливі сезони — час повного забезпечення їжею, що сама скуп-чувалася біля водойм.

Крім того, перехід на м’ясну дієту сприяв суттєвому прискоренню розвитку головного мозку та виробленню все гнучкіших програм пове-дінки.

Зміна стратегії розмноження, а саме, перехід від сезонного роз-множення до поліциклічності. В головному мозку існує особлива сітка нейронів, яка активує статеву поведінку. Для успішного виживання виду необхідно, щоб вона функціонувала не завжди, а тільки певний час. Це забезпечують особливі речовини, з яких одні посилюють, а інші послаблюють чутливість певних синапсів. Зокрема, норадреналін стимулює сексуальну поведінку, його активність гальмується серотоніном, який, у свою чергу, перестає синтезуватися під впливом парахлорфеніла-ланіну (ПХФА). Паргілін блокує епіфіз і разом із ПХФА викликає спалах шаленої статевої активності, що може тривати годинами.

Неотенія — затримка онтогенезу, котра сприяє збереженню у дорослих особин ознак, властивих раннім стадіям онтогенезу предкових форм. Неотенія характерна для виживання в екстремальних умовах се-редовища. Протягом антропогенезу вона проявилася в тому, що у дорослих людей зберігаються деякі риси, властиві дитинчатам понгідів і відсутні у дорослих мавп. А саме, у малят шимпанзе тіло вкрите рідким волоссям, порівняно великий головний мозок, захищений опуклим черепом із тонкими кістками, немає яскраво вираженого надочного валика і потиличного гребеня, обличчя недорозвинене і не виступає вперед, зуби та щелепи невеликі, спинний мозок з'єднується з головним через отвір, розташований під середньою частиною черепа, завдяки чому при ході на двох ногах рівновага стає більш досконалою, тощо.