Реклама в період формування розвитку капіталістичних відносин в Україні (XIX — початок XX ст.)

XIX ст. (особливо його друга половина) і початок XX ст. були одним з найважливіших періодів в історії України. Значний вплив на формування тогочасних суспільно-політичних відносин справляв активний розвиток промисловості і сільськогосподарського виробництва. Так, у 1860 р. в Україні вже було 2147 промислових підприємств. Для удосконалення внутрішніх і експортних перевезень 1820 р. створюється «Російська південно-західна компанія», 1852 р. засновано «Товариство Південної залізниці». Україна стає одним із найрозвиненіших промислових районів Російської імперії.

Становлення економіки стимулювало розвиток реклами і засобів масової інформації - газет і часописів. Реклама стає класичним засобом просування товарів на ринок. У XIX ст. на вулицях міст України з’явилися перші рекламні тумби. Історичні джерела містять відомості про появу реклами на вагонах міського кінного, а згодом — з 1892 р. — й електричного трамвая у Києві. Газети і реклама в газетах у ті часи друкуються тільки російською мовою.

У 1812 р. в Харкові вийшов перший український часопис «Харьковский еженедельник», а в 1816 р. — часопис «Украинский вестник». У 1824 р. при Харківському університеті починає видаватися перший часопис «Український журнал», редактором якого був П. Гулак-Артемовський. Перша в Україні торгова газета вийшла французькою мовою у 1820 р. в Одесі - «Мессажер де ла Русі» («Торгівля Південної Русі»). В Одесі 1827 року вийшла перша газета російською мовою «Одесский вестник» (виходила до 1837 р.).

У Києві, у 1835−1838 pp., а також у 1850−1875 p.p. під час проведення Київських контрактових ярмарків починає видаватися газета «Киевские объявления» (15−20 номерів щороку), яку можна вважати першим друкованим рекламно-інформаційним виданням в Україні. Газета друкувала інформацію про роботу ярмарку, про ціни на товари і валюту. У 1838 р. з наказу російського уряду в усіх губернських містах починають виходити газети «Губернские ведомости» (у Києві - «Киевские губернские ведомости»). У цей період остаточно формується й українська літературна мова, яка стала єдиною мовою для всіх українських земель, її визнали своєю і наддніпрянці, і волиняни, і слобожанці, і подоляни, і закарпатці. Українською мовою починають друкуватися перші українські часописи. Єдиним виданням, якому з кінця 90-х років XIX ст. дозволяли друкувати українською мовою повісті й драми, був російськомовний журнал «Киевская старина». Попри сильні утиски цензури цей науковий щомісячник, особливо під редакцією В. Науменка, став помітним явищем у розвитку національної культури.

Тільки у 1905 р. під тиском громадськості царський уряд змушений був певною мірою послабити цензурний тиск і дозволити видання окремих українських книг і газет. Так, 12 листопада 1905 р. у м. Лубни, що на Полтавщині, з’явилася перша в Російській імперії україномовна газета «Хлібороб». Невеличке двошпальтове друковане видання відкрило нову еру в історії української преси. «Хліборобом» відразу зацікавилась публіка, він швидко розходився п’ятитисячним накладом. Поряд із матеріалами політичного та соціального характеру в газеті друкувалися і рекламні оголошення. Зухвалий лубенський первісток викликав переполох у влади, вірнопідданих царя-батюшки. Навіть журнал «Вільна Україна», що нібито репрезентував українську соціал-демократію в Петербурзі, виступив проти газети. Почалася масована обструкція цього невеличкого видання. Після кількох конфіскацій, на п’ятому номері, що вийшов у січні 1905 p., «Хлібороб» закрили.

Однак прогресивна українська інтелігенція не опускала рук. Наприкінці 1905 р. В. Леонтович (В. Левенько) отримав ліцензію на видання щоденної політичної, економічної та літературної газети «Громадська думка». Публікуючи оперативні матеріали про життя народів всієї України і твори українських письменників І. Франка, О. Маковея та ін., «Громадська думка» по праву претендувала на роль загальноукраїнського видання, друкуючи, між іншим, і рекламні оголошення.

З другої половини XIX ст. в Україні починають виходити спеціалізовані рекламні видання — газети і журнали:

1857 р. виходить «Газета киевских достопримечательных видов древностей» — перше рекламне туристичне та краєзнавче видання в Україні;

у 1872−1881 pp. виходила рекламна газета «Киевский листок об’явлений». Відомі й 10 номерів цього видання за 1906 p.;

1897 p. починається видання торгового бюлетеня «Киевская биржа», який виходив щонеділі до 1916 p.;

у 1897 р. під час проведення промислової та сільськогосподарської виставки в Києві виходить рекламно-інформаційна газета «Выставочный листок». Відомі 68 номерів цього видання. До речі, перша Всеросійська промислова виставка відбулася також у Києві - у 1913 p.;

• 1899 р. побачило світ перше щорічне інформаційне видання довідника «Весь Київ». У 1904;1916 pp. він виходив під назвою «Календарь, адресная и справочная книга города Києва». У книзі друкувалися адреси установ, магазинів, торговельних і промислових підприємств міста;
• 1909 р. починає виходити «Киевский вестник объявлений и справок»;

у 1912р. вийшло 13 номерів щоденної торгово-промислової газети «Коммерческая газета»;

20−30 серпня 1913 р. у Києві проходила перша російська спортивна олімпіада. Офіційним органом олімпіади був часопис «Красота и сила».

Проте, зі 172 газет, що видавалися в Україні в 1913 р. (напередодні Першої світової війни), українською мовою виходило лише кілька. Зокрема, «Рада» (Київ), «Діло» (Львів), «Буковина» (Чернівці), «Наука» (Ужгород) [Історія української преси 1999].

Наступні періоди в історії України — часи Центральної Ради, гетьманська доба і доба Директорії - збігаються з роками революції, громадянської війни і воєнної інтервенції. Яке місце в суспільному житті України в 1917;1919 pp. займала рекламна справа — предмет історичного дослідження. Вочевидь, вона була насамперед політична, адже бурхливі революційні події і політична боротьба неможливі без застосування засобів політичного маркетингу, але основні акценти в цьому питанні можуть розставити тільки історики-маркетологи.

Загалом, наведені дані - лише невелика частина наших знань та уявлень про те, як формувалася українська реклама та рекламні комунікації протягом XIX — початку XX ст.