Шляхи здійснення реформ в освіті України

Основні шляхи здійснення реформ в освіті України та удосконалення системи управління освітою є такі:

• — здійснення єдиної освітньої політики, забезпечення наступності між рівнями освіти;
• — підвищення самостійності навчальних закладів у розпорядженні фінансовими ресурсами;
• — оптимізація мережі навчальних закладів з урахуванням демографічних і економічних реалій та необхідності підвищення якості освіти (створення освітніх округів, оптимізація мережі шкіл; реформування системи інтернатних закладів; передання функцій управління ПТУ на місцевий рівень; створення укрупнених регіональних ВНЗ);
• — перегляд застарілих типових штатних нормативів.

Підвищення якості й конкурентоспроможності освіти [6]:

• — створення нових державних стандартів початкової, базової й повної середньої освіти; запровадження стандартів, що ґрунтуються на компетенціях у професійно-технічній освіті;
• — розроблення національної системи оцінювання якості освіти;
• — створення незалежних кваліфікаційних центрів, у т.ч. для підтвердження кваліфікації в європейській системі стандартів;
• — стимулювання створення незалежних національних рейтингів шкіл, ПТУ, ВНЗ;
• — запровадження обов’язкової дошкільної освіти дітей передшкільного віку;
• — створення умов для раннього виявлення творчих нахилів дитини;
• — забезпечення у навчальних закладах середовища, що сприяє збереженню здоров’я;
• — проведення диспансеризації учнів загальноосвітніх закладів;
• — широке запровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчальних закладах;
• — узгодження кваліфікаційних характеристик, стандартів і навчальних програм з освітньо-кваліфікаційними вимогами робочих місць;
• — мотивація роботодавців до участі в підготовці навчальних програм, узгодження з ними освітніх і професійних стандартів; переорієнтація навчальних планів на збільшення частини практичного компонента; масштабне запровадження програм стажування на виробництві;
• — розподіл у ВНЗ навчальних програм академічного й практичного профілю, розвиток професійно-орієнтованої вищої освіти.

Забезпечення доступності освіти:

• — посилення державної підтримки розвитку мережі дошкільних і позашкільних закладів;
• — розробка й запровадження нових підходів до вирішення завдань інтеграції в суспільство дітей з особливостями психофізичного розвитку;
• — запровадження профільного навчання у загальних середньоосвітніх школах;
• — запровадження Національної рамки кваліфікацій;
• — стимулювання розвитку системи освіти протягом життя.

Підвищення ефективності фінансування освіти:

• — розробка й перехід до єдиного стандарту вартості навчання одного учня/студента;
• — перехід у фінансуванні навчальних закладів від принципу утримання закладів до принципу формування їх бюджетів, виходячи з кількості учнів та стандарту вартості навчання одного учня/студента;
• — розширення можливостей навчальних закладів залучати додаткові кошти за рахунок легалізації інституту «ендаументу» — благодійних цільових некомерційних фондів; використання грантової підтримки дослідних проектів та освітніх інновацій; розширення списку платних послуг, що надаються навчальними закладами;
• — розширення прав шкіл, ПТУ самостійно розпоряджатися матеріальними, фінансовими й кадровими ресурсами;
• — зміна підходів до формування державного замовлення на підготовку фахівців на основі впровадження прогнозу потреб економіки (регіону).

Етапи реформи.

I етап (до кінця 2010 р.):

• — внесення змін до Бюджетного кодексу з метою підвищення фінансової автономності навчальних закладів;
• — оптимізація кількості бюджетних програм у сфері освіти;
• — затвердження положення про освітній округ;
• — вироблення рекомендацій для місцевих рад щодо оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів.

II етап (до кінця 2012 р.):

• — удосконалення законодавчої бази щодо диверсифікованості джерел фінансування освіти, розширення автономії ВНЗ у навчальній, науковій, фінансово-господарській діяльності, запровадження механізму національного «ендаументу» ;
• — участь України в міжнародних оцінках (TIMSS 2011 та ін.);
• — удосконалення нормативного забезпечення освіти (Програма розвитку дошкільної освіти на 2011;2017 роки, Програма поліпшення якості природно-математичної освіти, Програма «Сто відсотків» — масштабне запровадження інформаційно-комунікаційних технологій, нові типові штатні нормативи для всіх рівнів освіти);
• — прийняття Національної рамки кваліфікації;
• — створення методики розробки стандартів, що ґрунтуються на компетенціях для професійно-технічної освіти, у якій чітко визначено механізм участі роботодавців;
• — завершення передання функцій оперативного управління ПТУ на місцевий рівень зі збереженням державної форми власності.

III етап (до кінця 2014 р.):

• — розроблення методичних засад прогнозування потреби у фахівцях на ринку праці; прийняття порядку формування й розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, робочих кадрів з урахуванням потреб ринку праці й контролю за його виконанням;
• — запровадження Національної рамки кваліфікацій;
• — створення нових державних стандартів початкової, базової й повної середньої освіти; запровадження стандартів, що ґрунтуються на компетенціях, у професійно-технічній освіті.

Індикатори успіху:

• — забезпечення охоплення дошкільною освітою не менше 75% дітей дошкільного віку (нині - 57%);
• — забезпечення охоплення дошкільною освітою 100% дітей передшкільного віку (нині - 93,5%);
• — забезпечення транспортними послугами 100% учнів сільської місцевості, які проживають на відстані понад 3 км від школи, за державною програмою «Шкільний автобус» (нині - 67,4%);
• — збільшення показника кількості студентів денної форми навчання на одного викладача до 18 (нині - близько 13);
• — розробка професійних стандартів і модульних програм навчання, на формування компетенцій не менше ніж за 150 професіями (нині - 5 у рамках експерименту);
• — оснащення 100% загальноосвітніх навчальних закладів сучасними комп’ютерними комплексами (нині 95% включно із застарілою технікою), підключення їх до мережі інтернет, подолання «цифрової неграмотності» дітей, підлітків, учителів, незалежно від місця проживання;
• — присутність ВНЗ України в основних міжнародних рейтингах найкращих університетів.

Для здійснення стабільного розвитку і нового якісного прориву в національній системі освіти необхідно забезпечити [15]:

• а) у дошкільній освіті:
  • — відновлення роботи закритих у попередні роки дитячих дошкільних закладів, розширення їх мережі до повного задоволення потреб населення;
  • — стовідсоткове охоплення обов’язковою дошкільною освітою усіх дітей п’ятирічного віку через урізноманітнення форм її здобуття;
  • — створення оптимальних організаційно-педагогічних, санітарно-гігієнічних навчально-методичних і матеріально-технічних умов для функціонування дошкільних навчальних закладів;
  • — розширення мережі навчально-виховних комплексів типу «дитсад-школа», відкриття груп та дошкільних закладів недержавної форми власності, формування дошкільних груп для надання освітніх послуг за скороченим режимом занять;
  • — оновлення змісту, форм, методів і засобів навчання, виховання і розвитку дітей дошкільного віку відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти (державний стандарт) та програм розвитку дитини «Я у світі», «Впевнений старт» ;
• б) у загальній середній освіті:
  • — обов'язкове здобуття всіма дітьми і молоддю шкільного віку повної загальної або професійної середньої освіти в обсягах, визначених Державними освітніми стандартами;
  • — здійснення оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів з урахуванням демографічних, економічних, соціальних перспектив розвитку регіонів, потреб громадян та суспільства; урізноманітнення моделей організації освіти, зокрема для сільських дітей, створення умов для розвитку мережі недержавних загальноосвітніх навчальних закладів;
  • — перебудову та оновлення змісту, форм і методів організації навчально-виховного процесу на засадах дитиноцентризму, особистісної орієнтації, компетентнісного підходу;
  • — підвищення ефективності навчально-виховного процесу на основі впровадження досягнень психолого-педагогічної науки, педагогічних інновацій, інформаційно-комунікаційних технологій;
  • — створення умов для диференціації навчання, забезпечення профільного навчання, індивідуальної освітньої траєкторії розвитку учнів відповідно до їх особистісних потреб, інтересів та здібностей;
  • — створення цілісної системи роботи з обдарованими дітьми та молоддю.
  • — запровадження зовнішнього незалежного оцінювання випускників початкової, основної і старшої школи як основного компонента їх державної атестації та механізму моніторингу виконання Державного освітнього стандарту;
• в) в освіті дітей з особливими потребами:
  • — розробку методики раннього виявлення та проведення діагностики дітей з особливими потребами;
  • — збереження та удосконалення мережі спеціальних шкіл-інтернатів;
  • — відкриття дошкільних груп компенсуючого типу для дітей з особливими потребами у сільській місцевості;
  • — розробку державного освітнього стандарту дітей з особливими потребами (5−9, 10 класи);
  • — розширення практики інклюзивного та інтегрованого навчання у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах дітей та молоді з особливостями психофізичного розвитку;
  • — пріоритетне фінансування та навчально-методичне і матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів, що надають освітні послуги дітям і молоді з особливими потребами; забезпечення архітектурної, транспортної та інформаційної доступності освітніх закладів для навчання дітей цієї категорії;
• г) у позашкільній освіті:
  • — збереження та розвиток мережі позашкільних навчальних закладів різних форм власності для надання додаткових освітніх послуг, виховання і розвитку дітей та молоді згідно з їх запитами і потребами (довести охоплення позашкільною освітою дітей шкільного віку до 45−50 відсотків);
  • — використання виховного потенціалу системи позашкільної освіти як основи гармонійного розвитку особистості;
  • — створення ефективної системи пошуку, підтримки і розвитку талановитої учнівської молоді;
  • — урізноманітнення напрямів позашкільної освіти, удосконалення форм, методів і засобів навчання та виховання;
• д) у професійно-технічній освіті:
  • — розробку та впровадження державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних професій;
  • — оптимізацію мережі професійно-технічних навчальних закладів різних типів, професійних спрямувань та форм власності з урахуванням демографічних прогнозів, регіональної специфіки та потреб ринку праці;
  • — оновлення та затвердження оптимального переліку професій підготовки кваліфікованих робітників (скорочення їх кількості на основі інтеграції);
  • — удосконалення системи перепідготовки і підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних кадрів професійно-технічної освіти шляхом розширення мережі профільних ПТНЗ, на базі яких здійснюється підвищення кваліфікації майстрів виробничого навчання;
  • — утворення центрів забезпечення нової якості професійно-технічної освіти на базі діючих навчально (науково)-методичних кабінетів професійно-технічної освіти;
  • — відкриття до кінця 2015 року 27 навчально-практичних центрів за галузевим спрямуванням;
• е) у вищій освіті:
  • — реформування мережі вищих навчальних закладів, приведення її у відповідність із потребами і можливостями країни; створення потужних навчально-наукових університетів, регіональних університетських комплексів;
  • — перегляд і затвердження Переліку кваліфікаційних характеристик педагогічних і науково-педагогічних працівників навчальних закладів;
  • — розроблення стандартів вищої освіти нового покоління, зорієнтованих на компетентнісний підхід в освіті, узгоджених із новою структурою освітньо-кваліфікаційних (освітньо-наукового) рівнів вищої освіти;
  • — розширення взаємодії з установами НАН та НАПН щодо розвитку наукових досліджень у галузі вищої освіти;
  • — розроблення цілісної системи пошуку талановитої молоді, її педагогічного і наукового розвитку та подальшого супроводження у кар'єрному рості;
  • — подальше удосконалення процедур і технології зовнішнього незалежного оцінювання як передумови забезпечення рівного доступу до навчання у вищій школі;
  • — переоснащення навчальної, наукової та матеріально-технічної бази вищих навчальних закладів через цільове фінансування;

є) у післядипломній педагогічній освіті:

• — удосконалення нормативно-правового забезпечення системи післядипломної педагогічної освіти, розробку та прийняття Верховною Радою України Законів України «Про освіту дорослих» та «Про післядипломну освіту» ;
• — розробку Державних стандартів післядипломної педагогічної освіти;
• — реалізацію сучасних технологій професійного удосконалення та підвищення кваліфікації педагогічних і керівних кадрів системи освіти на основі впровадження гнучкої неперервної їх перепідготовки відповідно до вимог інноваційного розвитку освіти;
• — забезпечення випереджувального характеру підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників відповідно до потреб реформування системи освіти, викликів сучасного суспільного розвитку.