Дискусійні аспекти амортизаційної політики

У сучасних умовах господарювання для великих підприємств досить гострою є проблема формування облікової політики. Важлива роль у цій роботі приділяється питанню ефективного використання основних засобів, а вирішення його багато в чому залежить від рівня досконалості амортизаційної системи. На жаль, амортизаційна практика, що склалася, не повністю відповідає можливостям корпоративної стратегії й може стати стримуючим чинником економічного розвитку країни.

Проблема полягає в тому, що прийнята в країні амортизаційна політика визначається державою і не передбачає участі в її формуванні всіх ланок економічної системи, що мають відношення до життєвого циклу основних засобів. У результаті цього не враховуються багато чинників, які характеризують споживчі властивості й особливості функціонування засобів праці - показники якості, фізичний і моральний знос, умови та режим експлуатації тощо.

Розробники засобів праці не мають постійного зворотного зв’язку із споживачами, що не дає змоги правильно визначити економічно обґрунтовані строки використання техніки. В практиці великих промислових підприємств спостерігається використання основних засобів за межами нормативного строку служби, водночас окреме обладнання передчасно списується.

Втрачено контроль над строками корисного використання основних засобів, що призвело до втрати їх справедливої вартості та різкого зменшення амортизаційного фонду.

Амортизаційна політика, що склалася, знижує інтерес науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій до проблеми довговічності, що може негативно вплинути на рівень якості засобів праці та на інноваційні процеси в країні.

В умовах ринкової економіки підприємець самостійно визначає інноваційну політику. Підприємство може замінити зношену техніку на нову аналогічного призначення, підтримувати в робочому стані чи модернізувати застаріле обладнання, придбати нову техніку, призначену для заміни раніше освоєної, або принципово нове обладнання, що не має аналогів ні у виробництві, ні в споживанні.

При цьому слід зазначити, що господарюючий суб'єкт заінтересований замінити стару машину новою лише в тому випадку, якщо вартість останньої на одиницю корисного ефекту нижча, у крайньому разі не вища від старої машини. Тільки в таких умовах застосування технічних удосконалень може бути корисним для підприємця і суспільства.

Україна поступово виходить з економічної кризи, намітилися галузі пріоритетного розвитку на основі високих технологій, з’явився попит на внутрішньому і зовнішньому ринках на дорогу й унікальну техніку, спостерігається інтерес зарубіжних інвесторів до технічного переозброєння великих підприємств і створення фінансово-промислових систем (ФПС) з їх участю.

Основними положеннями при виборі принципово нового підходу до формування нової політики є:

• — по-перше, думки й пропозиції вчених-економістів з проблем реформування бухгалтерського обліку в Україні;
• — по-друге, положення та методичні рекомендації, викладені в нормативних документах, які дають змогу підприємству самостійно формувати облікову політику і вирішувати багато питань, що стосуються нарахування й обліку зносу, класифікації основних засобів у межах груп (підгруп), визначення вартісних меж основних засобів і малоцінних необоротних матеріальних активів тощо.

Розглянемо принципи формування амортизаційної політики в умовах ринкової економіки та перспективи розвитку виробничо-технічної бази економічної системи нашої держави в цілому.

Відомо, що строки експлуатації засобів праці мають бути оптимальними, тобто такими, щоб забезпечити найменші витрати суспільної праці на їх розширене відтворення й використання протягом усього періоду функціонування.

Одним із найважливіших економічних важелів у цьому плані є амортизація. Завищення і заниження норм амортизації може мати як позитивний, так і негативний вплив на господарську діяльність підприємств і суспільного виробництва в цілому.

Перелік основних сильних і слабких сторін завищення й заниження норми амортизації наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

«Перелік сильних та слабких сторін амортизації».

Дані таблиці свідчать про те, що завищення норм амортизації порівняно із заниженням має більше переваг, однак спостерігаються суттєві недоліки, які призводять до порушення економічних законів функціонування засобів праці, ускладнюють функції обліку, контролю, аналізу й стратегічного планування їх відтворення. При цьому відбувається штучний розподіл норми амортизації на технічну та комерційну — фінансову величину, не пов’язану з функціонуванням засобів праці.

Усі ці проблеми потрібно вирішувати комплексно з додержанням принципу колективної участі в формуванні амортизаційної політики, а не тільки податкового законодавства. Це означає, що всі ланки економічної системи, що беруть участь у формуванні й забезпеченні життєвого циклу засобів праці, мають бути задіяні в цьому процесі. За державою залишаються тільки функції контролю над цими процесами.

Багато функцій, покладених на учасників життєвого циклу засобів праці, відомі, виконуються або мають виконуватися. Наприклад, сьогодні розробники встановлюють показники якості засобів праці (надійність, довговічність, ресурс), а також базовий період експлуатації (строк служби засобів праці до повного фізичного зносу). Ці показники знаходять відображення в технічній документації на виріб. Однак розробники повинні розробляти також коригуючі коефіцієнти, що відображують вплив умов експлуатації та морального зносу на тривалість строку служби. З урахуванням цих коефіцієнтів експлуатаційник визначає строки корисного використання засобів праці в конкретних виробничих умовах, що й є базою для визначення норми амортизації (нормативної) та здійснення наступних операцій з вироблення амортизаційної й облікової (в частині основних засобів) політики підприємства.

Слід врахувати, що на норму амортизації впливає також ліквідаційна вартість засобів праці. Зазвичай це поняття пов’язують з виручкою від реалізації брухту, і при розрахунку норми амортизації на цю величину зменшують балансову вартість засобів праці. Однак, як справедливо зауважують економісти, ліквідаційна вартість може мати негативне значення. Це має місце, коли витрати перевищують доходи від ліквідації, наприклад, при демонтажі, а також у випадках, коли зношені засоби праці підлягають повній ліквідації (похованню).

Розробники повинні передбачити нормативи на виконання цих робіт (за принципом нормативів на монтаж і наладку). Це витрати майбутніх періодів, вони підлягають амортизації і повинні враховуватися, на нашу думку, при розрахунку балансової вартості засобів праці. Такий підхід дасть змогу споживачу створювати резервний фонд для фінансування згаданих робіт.

Колективна участь у формуванні амортизаційної політики не має виключати можливість застосування принципу індивідуального підходу до використання в господарській політиці як розрахункових, так і завищених норм амортизації.

У подальшому має додержуватись принципу державного контролю амортизаційної політики підприємства.

Державна податкова інспекція здійснює коні роль за додержанням прийнятої на поточний рік амортизаційної політики підприємства за таким напрямами:

• — додержання розрахункової норми амортизації;
• — сума нарахованої перемінної (комерційної частини амортизації;
• — нарахування податку на перемінну час амортизації;
• — відображення в бухгалтерському обліку загальної та перемінної частини амортизації;
• — правильність визначення оподатковуваної! прибутку;
• — додержання строків корисного використанні засобів праці;
• — нарахування 100%-го податку на всю сум амортизації в разі експлуатації засобів праці з межами корисного строку їх використання.

Запропонований концептуальний підхід формування амортизаційної політики дає змогу об'єднати інтереси як окремих господарюючи суб'єктів, так і держави.

При цьому зберігаєте: єдина база нарахування вартісного й фізичної зносу, створюється можливість вирішення багатьох обліково-аналітичних завдань, які стосу юта життєвого циклу засобів праці. Запроваджена перемінної оподатковуваної частини амортизації стимулює виробництво якісної високоліквідної продукції. Навряд чи підприємцю при випуску продукції низького попиту буде вигідно застосовувати прискорені методи амортизації, тобто штучно збільшувати норму амортизації та платити податок за перевищення нормативу.

Реалізація згаданої концепції пов’язана з посиленням ролі обліку амортизаційних відрахувань. Рішенню цього завдання сприятимуть прийняті зміни в План рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, а також зміни в Інструкцію про застосування Плану рахунків (наказ Мінфіну України «Про внесення змін у наказ Міністерства фінансів України» від 30 листопада 1999 року № 291 від 12.12.2003 р. № 671). Згідно з цими змінами доповнено Клас 0 «Позабалансові рахунки» новим рахунком 09 «Амортизаційні відрахування», який застосовується в усіх видах діяльності для обліку наявності та використання амортизаційних відрахувань.

На позабалансовому рахунку є можливість обліковувати як загальну суму амортизації, так і її перемінну частину, що підлягає оподатковуванню, яка сприятиме реалізації запропонованих підходів побудови амортизаційної політики в умовах ринкової економіки.