Економіко-правовий аналіз нормативної бази спеціальної літератури з питань дослідження

Державне регулювання питань методології фінансової звітності здійснює Міністерство фінансів України, яке затверджує національні Положення (Стандарти) складання фінансової звітності.

Державне регулювання фінансової звітності здійснюється з метою:

• — створення єдиних правил складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств;
• — удосконалення фінансової звітності;
• — надання гарантій та захисту інтересів користувачів.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних П (С)БО методичні рекомендації з їх застосування.

Фінансова звітність ґрунтується на таких якісних характеристиках:

• — зрозумілість — розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйняті інформації, яка надається у фінансових звітах;
• — доречність — повинна містити лише інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скорегувати їх оцінки, зроблені у минулому;
• — достовірність — не повинна містити помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності;
• — зіставність — повинна надавати користувачам можливість порівнювати:
  • а) фінансові звіти підприємства за різні періоди;
  • б) фінансові звіти різних підприємств.

Передумовою зі ставності є наведення у фінансової звітності відповідної інформації попереднього періоду. Крім того у примітках до фінансової звітності розкривається інформація про облікову політику підприємства та її зміни.

Облікова політика — це сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Фінансова звітність відповідно до П (С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» формується з дотриманням таких принципів:

• — Автономність підприємства. Кожне підприємство розглядається як юридична особа, яка відокремлена від власників.
• — Безперервність діяльності. Оцінка активів і зобов’язань проводиться виходячи з припущення, що діяльність підприємства буде існувати далі.Інакше кажучи підприємство не має ні наміру, ні необхідності ліквідуватись з якихось причин.
• — Періодичність. Діяльність підприємства поділяється на окремі періоди часу. Цей принцип потребує регулярного періодичного складання звітності і обумовлений необхідністю своєчасного надання користувачам інформації, зафіксованої в звітності.
• — Історичної (фактичної) собівартості. Цей принцип визначає пріоритет оцінки активів виходячи з витрат на їх виробництво і придбання. Але для відображення запасів на дату балансу відповідно до П (С)БО 9 «Запаси «існує правило оцінки за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.Оцінка на дату складання балансу за найменшою з двох оцінок пояснюється тим, що актив визнається в балансі, якщо існує імовірність надходження на підприємство майбутніх економічних вигод. Оцінка за найменшою вартістю визначає реальну вартість активу.
• — Нарахування і відповідності доходів і витрат. Для визначення фінансового результату звітного періоду зіставляються доходи звітного періоду з витратами, понесеними для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку в момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і оплати коштів.
• — Повне висвітлення. Операції і події повинні враховуватись в повному обсязі, що впливає на рішення, які приймаються на їх основі.
• — Послідовність. Підприємство постійно дотримується обраної облікової політики. Для зміни облікової політики повинні бути суттєві підстави, які розкриваються у примітках до фінансової звітності.
• — Обачність. Методи оцінки які застосовуються в бухгалтерському обліку повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань і витрат та завищенню оцінки активів і доходів підприємства. Цей принцип передбачає можливість створення резервів на випадок потенціальних збитків, оцінку активів за найменшою вартістю із можливих, а зобов’язань-за найбільшою. Але в той же час принцип обачності не передбачає відображення в обліку нереальних доходів і витрат.
• — Превалювання змісту над формою. Операції відображаються відповідно до їх сутності а не лише виходячи з їх юридичної форми. Відповідно до цього принципу наявність або відсутність документів не завжди є підставою для відображення операцій в бухгалтерському обліку з метою складання фінансової звітності.
• — Єдиний грошовий вимірник. Вимірювання і узагальнення всіх операцій підприємства в його фінансовій звітності проводиться в єдиній грошовій одиниці.