Лідер і керівник — співвідношення та розбіжності

У перекладі з англійської мови, лідер (leader) — провідник, ведучий; той, що веде за собою, показує шлях. У соціально-психологічному розумінні лідерство пов’язується з організованою групою людей, об'єднаних спільною метою, цінностями, інтересами тощо. За характеристикою зарубіжних вчених лідер — той, хто має перспективне бачення, передбачає майбутнє, працює над шляхами покращення того, що зараз дає результати, хто забезпечує співпрацю в колективі, вчить інших бути лідерами тощо [18].

Виділяють такі розбіжності між лідером і керівником:

• — лідер може бути керівником групи, а може ним і не бути;
• — керівник звичайно призначається офіційно, а лідер висувається стихійно;
• — керівникові надаються законом певні права й обов’язки, а лідер може їх не мати;
• — керівник наділений певною системою офіційно встановлених санкцій, використовуючи які він може впливати на підлеглих, а лідеру ці санкції не надані; необхідність підпорядкування керівнику забезпечується посадовими інструкціями й обов’язками підлеглих;
• — керівник представляє свою групу в зовнішній сфері стосунків, а лідер у сфері своєї активності обмежений в основному внутрішньо-груповими стосунками;
• — керівник, на відміну від лідера, несе відповідальність перед законом за стан справ у групі;
• — висунення лідера в більшій мірі залежить від настрою групи, в той час як керівництво — явище стабільне;
• — сфера дій лідера — в основному мала група; поле діяльності керівника ширше, оскільки він представляє трудовий колектив в більш широкій соціальній системі.

У науці виокремлюють такі відмінні ознаки лідерів і керівників:

• — керівник — високоосвічений спеціаліст з великим досвідом, постійно підвищує свій професійний і науковий рівень, а лідер здебільшого не намагається зберегти систему, меншою мірою, ніж керівник, спирається на загальноприйняті управлінські методи, може нехтувати правилами управлінської ієрархії;
• — керівники добре розуміють особливості системи з її правилами і процедурами, які вони розробляють у будь-якій формі (формальній і неформальній) і забезпечують їх застосування в стандартній системі. Лідер вважає, що спрощене навчання — головний принцип успіху. Якщо лідер навчає співробітників простих способів удосконалення своєї діяльності, то керівник — складних процедур і методів;
• — керівники є прихильниками кількісних, а не якісних показників, їхня увага сконцентрована переважно на короткочасних досягненнях. Лідери часто не передбачувані, винахідливі;
• — керівник шукає сумлінних виконавців, а лідер — однодумців;
• — керівники не вибачають помилок ні собі, ні іншим, а лідери переважно визнають свої помилки і не бояться відкрито вживати необхідних заходів для їх виправлення;
• — керівники вважають, що підлеглі навіть з високою компетенцією неспроможні виконувати роботу без контролю і вказівок зверху. В основі роботи лідера — принцип рівності;
• — керівники намагаються створити собі позитивний імідж, хоча це не можливо через конфліктну природу відносин між керівником і підлеглими. Лідери цінують повагу колег, наділені репутацією людини з високою етикою, з повагою ставляться до працівників, захищають їх інтереси. Працівники вдячні лідерам і всіляко їх підтримують [1].

Таким чином, можна сказати, що у керівника і лідера є ряд схожих функцій, проте правомірність використання ними влади базується на різних джерелах — керівник має посадову владу, а лідер — особисту. Якості керівника є більш місткими, тому що охоплюють якості керівника і лідера, а це означає, що керівник, який володіє якостями лідера й може здійснювати вплив на працівників з метою запровадження змін в організації, виходить на вищий, якісно новий рівень. Будучи лідером, керівник загальноосвітнього навчального закладу І ступеня має можливість впливати на процеси самоорганізації колективу, зближувати інтереси його членів. Це, в свою чергу, позитивно відображається на емоційній атмосфері, в якій протікають взаємовідносини між підлеглими, сприяє підвищенню згуртованості колективу, робить керівника більш успішним у розв’язанні міжособистісних конфліктів.

Лідерство виявляється у вмінні пробудити у співробітників мрію, до якої вони прагнутимуть наблизитися, «вдихнути» в них необхідну для цього енергію. В основі даного процесу лежить здатність лідерів притягувати до себе людей, несвідомо викликати почуття захоплення і любові. Лідерство — це поняття сили впливу, що залежить від співвідношення особистих якостей лідера з якостями тих, на кого він хоче вплинути. Лідерство побудоване на впливі особистого авторитету людини на поведінку рідних, друзів, співробітників. Лідерство виявляється у стосунках домінування і підпорядкування в системі міжособистісних стосунків у групі.

Ефективний керівник повинен бути лідером, прагнути до балансу якостей лідера і якостей управлінця. Покращити свою професійну діяльність керівник може через дослідження своєї суб'єктивної концепції лідерства, корекцію та збагачення її.

Таблиця 1 Суб'єктивна концепція лідерства керівника.