Розділ III. 
Проблеми аудиту об'єктів нематеріальних активів

Сутність аудиту нематеріальних активів

В умовах ринкових відносин різко зростає практичне значення використання нематеріальних активів. Тому для підприємців, бухгалтерів і аудиторів значний інтерес представляє аналіз основних особливостей їх аудиту.

Особливість нематеріальних активів як об'єкту обліку і контролю та значення їх використання підприємствами накладають свій відбиток на задачі, організацію і методи проведення їх аудиту. Але як форма незалежного контролю і вид підприємницької діяльності аудит має багато загальних положень. Вони не пов’язані з конкретними об'єктами контролю, але їх потрібно враховувати при проведенні аудиту. Саме тому, а також враховуючи обмеженість розкриття питань обліку і аудиту нематеріальних активів зупинимося на них детальніше.

Згідно з Законом України «Про аудиторську діяльність» аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам [24].

Аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг [24]. Аудиторська діяльність передбачає проведення незалежних позавідомчих перевірок бухгалтерської (фінансової) звітності, платіжно-розрахункової документації, податкових декларацій і інших фінансових зобов’язань і вимог економічних суб'єктів, а також надання інших аудиторських послуг: постановка, відновлення і ведення бухгалтерського обліку; складання декларацій про прибутки: бухгалтерської (фінансової) звітності; аналіз фінансово-господарської діяльності; оцінка активів і пасивів економічного суб'єкта; консультування з питань фінансового, податкового, банківського і іншого господарського законодавства; навчання і інш. Надання подібних супутніх послуг стає в останні роки переважаючим в діяльності багатьох аудиторських фірм тих країн, де це дозволене законодавством (наприклад в Англії), і навіть в країнах, де аудит не передбачає надання додаткових послуг (наприклад у Франції), фірми знаходять можливості ведення діяльності різноманітного характеру.

На національному рівні аудитором може бути громадянин України, що має кваліфікаційний сертифікат на право ведення аудиторської діяльності на території України. Така діяльність за своєю суттю є підприємницькою. Під час формування багатоукладної економіки України вона вкрай потрібна як інститут, що забезпечує об'єктивність оцінки облікової інформації - основи інформаційної підсистеми в системі управління.

У країнах з розвиненою ринковою економікою, де аудит існує вже давно, цей термін трактується вельми різноманітне. У Великобританії, наприклад, під аудитом розуміють незалежну перевірку і висловлення думки про фінансове становище підприємства. При цьому термін «аудит» застосовується не тільки при перевірці підприємств, що підпадають під дію Закону про компанії або Закону про промислові і інші товариства, але і при відповідній перевірці урядових установ і місцевих органів влади, а також при наданні клієнтам аудиторських послуг по угоді (наприклад, за довірчим договором).

Комітет за основними принципами аудиту Американської асоціації бухгалтерського обліку визначає аудит таким чином: аудит — це системний процес отримання і оцінки об'єктивних даних про економічні дії і події. який встановлює рівень їх відповідності певному критерію і який подає результати зацікавленим користувачам [88]. Аудит, як відзначають американські фахівці, — це вид діяльності, що полягає в збиранні і оцінці фактів, які стосуються функціонування і становища економічного об'єкта (самостійного господарського підрозділу) або інформації про таке функціонування і становище, і здійснюється компетентною незалежною особою, яка виходячи з встановлених критеріїв виносить висновок про якісну сторону цього функціонування. Отже, під аудитом розуміються незалежна перевірка і висловлення думки про фінансове становище підприємства. Головна мета аудиту — визначення достовірності і правдивості фінансової звітності компанії, а також контроль за дотриманням компанією певних законів і норм господарського права і податкового законодавства.

Під аудитом іноді розуміється процес зниження до допустимого рівня інформаційного ризику (імовірності того, що в фінансових звітах містяться помилкові або неточні відомості) для користувачів фінансових звітів [120].

Особливого значення набуває перевірка якості інформації щодо нематеріальних активів, звітності підприємства, дотримання чинного законодавства і складання аудиторського звіту з цього питання незалежним аудитором. Пов’язане це з важливістю самого об'єкту обліку і контролю, а також з застосуванням адаптованої до міжнародних правил системи незалежного контролю,.

Існує декілька певних правил, що стосуються діяльності незалежних аудиторів:

• — вільний вибір аудитора (аудиторської фірми) господарюючим суб'єктом;
• — договірні відносини між аудитором (аудиторською фірмою) і клієнтом, що дозволяють аудитору самому вибирати свого клієнта і бути незалежним від вказівок будь-яких державних органів;
• — можливість відмовити клієнту у видачі аудиторського висновку до усунення відмічених недоліків;
• — неможливість аудиторської перевірки при родинних або ділових стосунках з клієнтом, що перевищують договірні відносини з приводу аудиторської діяльності;
• — заборона аудиторам і аудиторським фірмам займатися господарською, комерційною і фінансовою діяльністю, не зв’язаною з виконанням аудиторських, консультаційних і інших послуг, дозволених законодавством.

Користувачі інформації фінансової звітності.

В умовах ринку підприємства є незалежними виробниками. Однак дані, що містяться в бухгалтерській звітності, цікавлять досить велику кількість користувачів інформації, і передусім тих, хто входить до так званих партнерських груп підприємства, тобто безпосередньо керує його фінансовою і господарською діяльністю, вносить свій внесок в діяльність, вимагає компенсації за свій внесок і, виходячи з своїх інтересів, аналізує певну інформацію про підприємство.

Інформація, що подається іншим особам, обмежена даними публічної бухгалтерської (фінансової) звітності, хоч саме ці користувачі вельми зацікавлені в фінансових результатах діяльності підприємства, пов’язаних з їх власним фінансовим благополуччям.

Їх інтереси представляє і захищає ще одна досить обширна група користувачів фінансової звітності:

• — аудитори і аудиторські фірми;
• — фахівці в області цінних паперів і фондових бірж (брокери і ділери);
• — консультанти з фінансових питань;
• — регулюючі органи;
• — юристи і юридичні фірми;
• — преса і інформаційні агентства;
• — профспілки;
• — громадськість.
• — торгово-виробничі агентства;
• — науково-дослідні організації;

Цілі і задачі аудиту нематеріальних активів.

Мета аудиту нематеріальних активів — розв’язання конкретної задачі, яка визначається законодавством, системою нормативного регулювання аудиторської діяльності, договірними зобов’язаннями аудитора і клієнта.

При цьому, основна мета аудиторської діяльності - встановлення достовірності даних про нематеріальні активи, представлені в бухгалтерській фінансовій звітності економічних суб'єктів, і відповідності фінансових і господарських операцій з даним видом активів нормативним актам.

Отже, призначення аудиту нематеріальних активів — перевірка фінансових звітів з метою:

• — підтвердження достовірності інформації, що міститься про нематеріальні активи, або констатація її невірогідності;
• — перевірки повноти, достовірності і точності відображення в обліку і звітності затрат на покупку нематеріальних активів, правильності нарахування амортизації, обліку надходження і вибуття активів за період, що перевіряється;
• — контролю за дотриманням законодавства і нормативних документів, регулюючого правила ведення обліку і складання звітності, методології оцінки нематеріальних активів;
• — виявлення резервів кращого використання нематеріальних активів.

Основна мета аудиту може доповнюватися зумовленим договором з клієнтом задачами виявлення резервів кращого використання фінансових ресурсів, аналізом правильності обчислення податків, розробкою заходів щодо поліпшення фінансового становища підприємства, оптимізації затрат і результатів діяльності, прибутків і витрат.

Задачі аудитора.

У ході аудиторської перевірки встановлюється правильність відображення в балансі інформації про нематеріальні активи. При цьому визначається чи всі нематеріальні активи відображені в звіті; чи всі документи використані в звіті; наскільки фактична методика оцінки активів відхиляється від прийнятої при визначенні облікової політики підприємства.

Для досягнення основної мети, вирішення конкретних задач і підготовки висновку аудитору необхідно провести оцінку основних критеріїв і вимог, що пред’являються при аудиті нематеріальних активів (див. рис. 3.1), а саме:

Класифікація критеріїв аудиту нематеріальних активів:

• 1) загальна прийнятність звітності по нематеріальних активах (чи відповідає звітність загалом всім вимогам, що пред’являються до неї, і чи не містить суперечливої інформації);
• 2) обгрунтованість (чи існують основи для включення в звітність вказаних там сум):
• 3) закінченість (чи включені в звітність всі належні суми чи, зокрема, всі активи, що належать компанії);
• 4) оцінка (чи всі активи правильно оцінені і безпомилково підраховані);
• 5) класифікація (чи є основи відносити суми на ті рахунки бухгалтерського обліку, на яких вони записані);
• 6) розділення (чи віднесені операції, що проводяться незадовго до дати складання балансу або безпосередньо після неї, до того періоду, в якому були проведені);
• 7) акуратність (вартість нематеріальних активів відображена в повній мірі і згідно з чинним законодавством, чи відповідають суми окремих операцій даним, приведеним в книгах і журналах аналітичного обліку, чи правильно вони просумовані, чи відповідають підсумкові суми даним, приведеним в Головній книзі);
• 8) розкриття (чи всі нематеріальні активи класифіковані належним образом і описані, занесені в фінансову звітність і правильно відображені в звітах і додатках до них).

При аудиторській перевірці нематеріальних активів висновки по даних пунктах можуть виглядати таким чином:

• — загальна прийнятність звітності - загальна сума нематеріальних активів є прийнятною і, в принципі, відповідає реальним потребам підприємства;
• — обгрунтованість — всі нематеріальні активи, відображені в звітності. існують на дату складання балансу;
• — закінченість — всі існуючі нематеріальні активи підраховані і внесені в баланс; всі вони є власністю підприємства;
• — оцінка — кількість нематеріальних активів в обліку співпадає з тими, що є в наявності; ціни, що використовуються для їх оцінки, правильні;
• — період застосування вказаних цін відповідає дійсності;
• — класифікація — нематеріальні активи правильно класифіковані;
• — розділення — сума активів, що поступили і вибули правильно розділена між двома періодами;
• — акуратність — загальні суми в книгах аналітичного обліку товарно-матеріальних запасів відповідають приведеним в Головній книзі;
• — розкриття — основні категорії нематеріальних активів, методи їх оцінки правильно відображені в звітності.

Планування аудиту нематеріальних активів.

Планувати проведення аудиту потрібно на основі попереднього аналізу діяльності підприємства, що перевіряється, оцінки масштабу майбутніх робіт і внутрішнього контролю, що застосовується. Обсяг аудиту визначається відповідно до умов угоди з клієнтом. Аудитор повинен мати достатнє уявлення про всі сторони фінансово-господарської діяльності об'єкта перевірки, про організацію бухгалтерського обліку і внутрішній контроль на підприємстві, щоб адекватно спланувати перевірку і отримати дані, достатні для складання об'єктивного аудиторського висновку.

Аудитор повинен перевірити реальність обмежень підприємства в праві власності на активи, міру надійності гарантій, даних відносно зобов’язань, рівень достовірності умовних активів і зобов’язань, оцінених кількісно, перевірити обгрунтованість прийнятих сум зобов’язань в рахунок майбутніх капітальних затрат.

Перевірка фінансових звітів і правильність ведення бухгалтерського обліку може стати ше більш поглибленою і деталізованою при виявленні помилок і підозрі в шахрайстві.

Необхідно визначити процедури, які потрібно використати в процесі перевірки, а також доцільність залучення до роботи інших аудиторів, експертів і допоміжний персонал і спланувати їх діяльність, отримавши згоду клієнта. Використання роботи інших фахівців не знімає з аудитора відповідальність за аудиторський висновок.

Під час проведення аудиту нематеріальних активів особливу увагу перевіряючого повинно бути приділено проблемі аудиторських ризиків. Аудиторський ризик являє собою потенційну можливість представлення аудиторського висновку, що має істотну недостовірну інформацію. Аудиторський ризик, виникаючий при проведенні аудиту нематеріальних активів може бути класифікований таким чином:

• — власний ризик (небезпека виникнення матеріальних помилок);
• — ризик контролю (ризик того, що система внутрішнього контролю клієнта не може попередити або виправити такі помилки);
• — ризик виявлення (ризик того, що будь-які матеріальні помилки, що залишаються, не будуть виявлені аудитором).

Оцінка системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.

Аудитор повинен дати оцінку системам бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, що використовуються на підприємстві, яке перевіряється, щоб визначити імовірність виникнення помилок, що впливають на достовірність фінансової звітності. На основі такої оцінки визначають зміст, масштаб і кількість аудиторських процедур.

Аудиторські докази.

У ході перевірки аудитор збирає докази того, що фінансові звіти складені відповідно до чинного законодавства і нормативів бухгалтерського обліку і є достовірними.

Важливе значення в організації і проведенні аудиту нематеріальних активів займає збір аудиторських доказів, документальне їх підтвердження, аудиторський висновок і аудиторський звіт, тобто правильно розроблений алгоритм проведення аудиту та його реалізація.

Характеризуючи особливості аудиту нематеріальних активів, необхідно зазначити, що по своїй суті цілісний процес аудиторської перевірки може здійснюватись в різних формах: в формі внутрішнього або зовнішнього аудиту; обов’язкового або ініціативного; первинного або узгодженого і т.ін. Розглянемо більш детально відмінності у видах аудиту нематеріальних активів.

Внутрішній аудит є невід'ємним і важливим елементом управлінського контролю. Потреба у внутрішньому аудиті виникає на великих підприємствах у зв’язку з тим, що верхня ланка керівництва не займається повсякденним контролем діяльності організації і нижчих управлінських структур. Внутрішній аудит дає інформацію про цю діяльність і підтверджує достовірність звітів менеджерів. Внутрішній аудит необхідний, головним чином, для запобігання втраті ресурсів і здійснення необхідних змін всередині підприємства.

Певні функції внутрішніх аудиторів виконують ревізорські групи при бухгалтеріях великих підприємств, або підрозділи бухгалтерії, підлеглі головному бухгалтеру або фінансовому директору, однак функції внутрішнього аудита більш широкі і включають в себе:

• 1) контроль за станом активів; підтвердження точності інформації, що використовується керівництвом при прийманні рішень;
• 2) підтвердження виконання внутрішньосистемних контрольних процедур;
• 3) аналіз ефективності функціонування системи внутрішнього контролю і обробки інформації.:
• 4) оцінку якості інформації, що видається управлінською інформаційною системою.

Серед основних принципів внутрішнього аудиту нематеріальних активів можна відмітити наступні: повсюдність, загальність, точність, раптовість, науковість, системність, дієвість, гласність. На відміну від внутрішнього для зовнішнього аудиту всі вищеперелічені принципи не можуть бути прийнятні, а будуть властиві тільки такі принципи як повсюдність, точність, науковість, системність і дієвість.

Відмінність між внутрішнім і зовнішнім аудитом також полягає і в об'єктах цих видів аудиту. До об'єктів зовнішнього аудиту відносять фінансову і бухгалтерську звітність, безпосередньо бухгалтерський облік, майно підприємств, джерела власних і позикових коштів, фінансову стратегію, податкове планування, організацію і технологію виробництва, основні процеси діяльності, а також інші об'єкти, визначені в договорі з аудиторською фірмою. До об'єктів внутрішнього аудиту нематеріальних активів можна віднести всі об'єкти зовнішнього аудиту і крім того такі аспекти як питання поточного і перспективного планування, ефективність роботи структурних підрозділів з нематеріальними активами, нормування і стимулювання.

Внутрішній аудит нематеріальних активів здійснюється на попередній стадії виконання комерційної або фінансової угоди, у процесі її проходження і після завершення. Він виконує експертну науково обгрунтовану оцінку господарським операціям і процесам та доповнює внутрішньогосподарський контроль. Таким чином, в рамках внутрішнього аудиту здійснюється не тільки детальний контроль за збереженням активів, але і контроль за управлінням інноваціями. Внутрішній і зовнішній аудит доповнюють один одного і, в той же час, істотно розрізнюються (див. табл. 3.1). Функції внутрішнього аудиту можуть виконувати не тільки працівники підприємства, але і запрошені незалежні аудитори.

Аудит фінансової звітності являє собою перевірку звітності (загалом або по якому-небудь з напрямів, наприклад, в розрізі нематеріальних активів) суб'єкта, господарювання з метою винесення висновку про відповідність її встановленим критеріям і загальноприйнятим правилам бухгалтерського обліку. Цей аудит проводиться сторонніми аудиторами, запрошеними компанією, звіти якої перевіряються.

Таблиця 3.1 Характеристика особливостей внутрішнього і зовнішнього аудиту нематеріальних активів

Спеціальний аудит — це перевірка конкретних питань в діяльності господарюючого суб'єкта, дотримання певних процедур, норм і правил, що звичайно має на меті підтвердити законність, сумлінність і ефективність використання нематеріальних активів, діяльність керівників, правильність складання податкової звітності і інш.

Обов’язковий і ініціативний аудит.

Обов’язкова аудиторська перевірка проводиться у випадках, встановлених безпосередньо законодавством або за дорученням державних органів.

Проведення аудиту є обов’язковим для:

• 1) підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших господарюючих суб'єктів незалежно від форми власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ та організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю.
• 2) перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдінго-вих компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;
• 3) емітентів цінних паперів;
• 4) державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форми власності;
• 5) порушення питання про визнання неплатоспроможним або банкрутом [24].

Ініціативний (добровільний) аудит здійснюється по рішенню економічного суб'єкта, на основі договору з аудитором (аудиторською фірмою). Характер і масштаби такої перевірки визначає клієнт.

Первинний і узгоджений аудит.

Первинний аудит проводиться аудиторською фірмою вперше для даного клієнта. Узгоджений — здійснюється аудитором повторно або регулярно і заснований тому на знанні специфіки клієнта, його позитивних і негативних сторін в організації бухгалтерського обліку. Практика роботи аудиторських фірм свідчить про переваги узгодженого аудиту.

При аудиторській перевірці нематеріальних активів виділяють такі види аудиту:

• 1) підтверджуючий аудит — перевірка і підтвердження достовірності бухгалтерських документів і звітності;
• 2) системно-орієнтований аудит — аудиторська експертиза на основі аналізу системи внутрішнього контролю. У більшості випадків при ефективній системі внутрішнього контролю вірогідність помилок незначна і необхідність в занадто детальній перевірці відпадає; при наявності неефективної системи внутрішнього контролю клієнту даються рекомендації по її поліпшенню;
• 3) аудит, що засновується на ризику — концентрація аудиторської роботи в областях з більш високим можливим ризиком, що значно спрощує аудит в областях з низьким ризиком.

Вивчення практики аудиторської діяльності на Україні підтверджує наявність таких відносно самостійних його систем:

• — загальний аудит (підприємства незалежно від організаційно-правових форм і видів власності, організації і установи);
• — банківський аудит;
• — аудит страхових організацій;
• — аудит інвестиційних інститутів;
• — аудит бірж;
• — аудит позабюджетних фондів та ін.

При проведенні аудиту нематеріальних активів, як і будь-якого іншого об'єкта .обліку, особлива увага повинна приділятися взаємовідносинам аудитора і клієнта. Тому аудитори вважають необхідними розробку і суворе дотримання професійних норм, що визначають взаємовідносини з клієнтом при наданні всіх аудиторських послуг [78].

До числа таких норм відносять, передусім, незалежність аудитора, тобто відсутність якої-небудь фінансової або майнової зацікавленості аудитора на підприємстві, що перевіряється; аудитор не може перевіряти підприємство, одним з власників якого він являється, або підприємство, з посадовими особами якого його зв’язують родинні стосунки. Забороняється також проведення аудиторської перевірки аудитором, який є співробітником або співзасновником суб'єкта господарювання, що перевіряється або його дочірніх підприємств, філіалів або представництв. Аудитор не повинен давати ніякого мотиву для сумнівів в своїй незалежності і в об'єктивності свого висновку.

Аудитори зобов’язані додержувати конфіденційність інформації. Інформація, отримана аудитором в ході перевірки або надання інших аудиторських послуг, є конфіденційною і може бути використана або передана третім особам тільки із згоди клієнта (даного в письмовій формі) або по рішенню суду. Принцип конфіденційності повинен додержуватися безумовно, навіть якщо розголошування або розповсюдження інформації про клієнта не наносить йому матеріального або іншого збитку.

Крім того, українське законодавство визначає, що аудитори зобов’язані обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг і інших видів робіт, які стосуються безпосередньо надання аудиторських послуг в формі консультацій, перевірок або експертиз [24].

Працюючи з клієнтом, аудитор зобов’язаний використати всі свої знання і досвід і бути в курсі останніх нововведень і змін в області бухгалтерського обліку, оподаткування і інших областях. При цьому, необхідно розділяти відповідальність за фінансові звіти і відповідальність за аудиторський висновок. Аудитор відповідальний тільки за свій висновок про фінансові звіти підприємства, що перевіряється. Відповідальність за зміст звітів несе керівник підприємства, що перевіряється. Аудитор не повинен здійснювати дії, дискредитуючі його професію (не виконувати вимога державної регламентації його діяльності; не додержувати аудиторські норми і стандарти та ін.).

За неналежне виконання своїх зобов’язань аудитор (аудиторська фірма) несе майнову і іншу відповідальність, визначену в договорі. Згідно з чинним законодавством до аудитора за допущені недоліки Аудиторською палатою України можуть бути застосовані санкції у вигляді попередження. припинення дії сертифіката і ліцензії на термін до одного року або анулювання сертифіката і ліцензії.

Розглядаючи обов’язки аудиторів при проведенні аудиту нематеріальних активів, не можна не зупинитися на тих правах, які мають аудитори і аудиторські фірми згідно законодавства України. До таких прав відносяться [24]:

• 1) самостійно визначати форми і методи аудиту на основі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору з замовником, професійних знань і досвіду;
• 2) отримувати необхідні документи, які стосуються предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і у третіх осіб. Треті особи, які мають в своєму розпорядженні документи перевірки, що стосуються до предмета, зобов’язані надати їх на вимогу аудитора (аудиторської фірми). Вказана вимога повинна бути офіційно засвідчена замовником;
• 3) отримувати необхідні пояснення в письмовій або усній формі від керівництва і співробітників замовника;
• 4) перевіряти наявність майна, цінностей, вимагати від керівництва суб'єкта господарювання проведення контрольних оглядів, вимірювань, відносно яких здійснюється перевірка документів;
• 5) залучати на договірних засадах до участі в перевірці експертів різного профілю.

При проведенні аудиту керівництво суб'єкта підприємницької діяльності, згідно з Законами України, несе персональну відповідальність за повноту і достовірність бухгалтерських і інших документів, які надаються аудитору (аудиторській фірмі) для проведення аудиту. У разі виявлення фактів невірогідності або неповноти бухгалтерських документів аудитор (аудиторська фірма) зобов’язаний повідомити про це замовнику не пізніше дня закінчення перевірки або надання інших послуг.

Аналізуючи структуру ринку аудиторських послуг, необхідно зазначити. що першими аудиторськими організаціями стали представництва і дочірні підприємства акціонерного товариства «Інаудіт». заснованого восени 1987р. Спочатку аудит проводився на спільних підприємствах, створених з участю іноземного капіталу, оскільки зарубіжні партнери вимагали представлення бухгалтерської звітності, підтвердженої незалежною аудиторською організацією.

З виникненням нових форм підприємницької діяльності, появою акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, комерційних банків і інших підприємств сфера застосування аудиту значно розширилася.

Аудиторські послуги в Україні пропонує і так звана Велика шістка найбільших аудиторських фірм світу, в яку входять ОеІоіПе & Тоиспе, Ет$(& Уоип, АгАиг Апаегвеп, Ргісе 'УУаІегЬоиве, Соорегв & ЬуЬгапгі, КРМС. Кожна з цих фірм є великим міжнародним угрупуванням, фірми-члени якої працюють в багатьох країнах світу. Всі ці фірми за своєю організаційною формою являють собою партнерства (товариства) з необмеженою відповідальністю.

Кожна з груп, що входять в Велику шістку, загалом надає все коло аудиторських і консультаційних послуг, а окремі фірми, що входять до цих груп, можуть мати яку-небудь вузьку спеціалізацію (податкове консультування або аудит в якійсь одній сфері бізнесу та інш.).

Аудит нематеріальних активів, як і інших об'єктів обліку, передбачає здійснення перевірки відповідно до певних стандартів і принципів. Аудиторські стандарти формулюють єдині базові вимоги, що визначають нормативні вимоги до якості і надійність аудиту, забезпечуючи певний рівень гарантії результатів аудиторської перевірки при їх дотриманні. Зі зміною економічних умов аудиторські стандарти підлягають періодичному перегляду для максимального задоволення потреб користувачів фінансової звітності.

Додержання аудиторських стандартів є основою для доказу в суді якості проведення аудиту і визначення міри відповідальності аудиторів. Стандарти визначають загальний підхід до проведення аудиту, масштаб аудиторської перевірки, види звітів аудиторів, питання методології, а також базові принципи, яким повинні слідувати всі представники цієї професії, незалежно від умов, в яких проводиться аудит. Аудитор, що допускає в своїй практиці відступ від стандарту, повинен бути готовий пояснити причину цього.

Необхідність і значення стандартів полягає в тому, що вони забезпечують високу якість аудиторської перевірки, сприяють впровадженню в аудиторську практику нових наукових досягнень, допомагають користувачам збагнути процес аудиторської перевірки, створюють громадський імідж професії, усувають контроль з боку держави; допомагають аудитору вести переговори з клієнтом, забезпечують зв’язок окремих елементів аудиторського процесу.

Дослідження проблем аудиту, його поширення в країнах з ринковою економікою свідчить, що з розвитком транснаціональних корпорацій, інтеграції і перетворенням аудиторських фірм у великі міжнародні групи з’явилася необхідність уніфікації аудиту в міжнародному масштабі. Проблеми в області аудиту практично однакові у всьому світі, тому професійні організації якої-небудь країни, що вирішують чергову проблему аудиту, передусім вивчають варіант її рішення в інших організаціях, які розробляють аудиторські стандарти.

Створення стандартів аудиту для керівництва ними при проведенні аудиту стає необхідними і в Україні з урахуванням її специфічних особливостей і міжнародного досвіду.

В умовах перехідного періоду до ринкової економіки в Україні при відсутності національного стандарту аудитор повинен регулювати свою діяльність за допомогою міжнародних стандартів, а при відсутності останніх — у відповідності із своїм професійним досвідом і інтуїцією.

Розробкою професійних вимог на міжнародному рівні займається декілька організацій, в тому числі Міжнародна федерація бухгалтерів, створена в 1977 р. У її рамках аудиторськими стандартами займається Міжнародний комітет по аудиторській практиці, діючий на правах постійного автономного комітету. Міжнародні стандарти проведення аудиту, які видає Комітет, переслідують двояку мету: сприяти розвитку професії в тих країнах, де рівень професіоналізму нижче загальносвітового, і уніфікувати в міру можливості підхід до аудиту в міжнародному масштабі.

Міжнародні стандарти з аудиту застосовуються у будь-яких випадках проведення незалежного аудиту, а також (по мірі необхідності) відносно іншої супутньої діяльності аудиторів. Однак Міжнародні стандарти не переважають над місцевими, що регламентують аудит і надання інших супутніх послуг відносно фінансової інформації. Міжнародний комітет по аудиторській практиці від імені Ради Міжнародної федерації бухгалтерів видав стандарти проведення аудиту, що складаються з Міжнародних стандартів проведення аудиту і Стандартів по наданню супутніх послуг до складу Міжнародних стандартів проведення аудиту.

У деяких країнах (наприклад в Австралії, Бразілії. Індії, Голландії) Міжнародні стандарти використовуються як база для розробки власного подібного документа, а в країнах, де вирішено не розробляти власні стандарти (Кіпр, Малайзія, Нігерія, Фіджі, Шрі-Ланка), Міжнародні стандарти можуть сприйматися як національні.

У найбільш розвинених країнах, що мають свої національні стандарти аудиту (наприклад, в Канаді, Великобританії, Ірландії, США). Міжнародні стандарти просто приймаються до уваги професійними організаціями.

Відношення до аудиту в Україні можна вважати позитивним, але справа в іншому. Як засвідчує академік НАН України М. Г. Чумаченко, з боку держави спостерігається помилкова позиція щодо нематеріальних активів. За своєю кількістю і якістю вони не поступаються перед відповідними активами розвинутих країн, а за питомою продуктивністю праці - набагато їх перевищують. Крім того, відповідно з прогнозом у XXI віці цей вид активів буде домінуючим [101].