Місце консалтингу в міжнародній економічній діяльності України

Місце консалтингу в міжнародній економічній діяльності України

На сучасному етапі розвитку суспільства консалтинг є надзвичайно важливим елементом ринкової інфраструктури розвинених країн світу. Світовий ринок консультаційних послуг є одним з найбільш динамічних ринків і щорічно зростає на 15−20%. Важливою рушійною силою соціально-економічного розвитку національної економіки є консалтингові підприємства, які надають широкий спектр послуг щодо оптимальної роботи суб'єктів господарювання, раціонального використання трудових, фінансових, матеріальних, інвестиційних, інноваційних ресурсів. Інформаційним консалтингом займається близько 2 тисяч компаній. При цьому близько 40 компаній відноситься до великих з кількістю персоналу від 300 до 30 тис. осіб та річним доходом більше 70 млн. дол. США. За експертними оцінками цій групі належить близько 66% ринку. Середні консультаційні компанії поділяють між собою близько 25% ринку консультаційних послуг, а на дрібні припадає близько 9% ринку. Загальна місткість світового ринку консалтингу оцінюється близько в 300 млрд. дол. США. Саме тому існує абсолютна об'єктивна економічна доцільність розвитку національних підприємств консалтингу та їх виходу на зовнішній ринок.

Становлення та розвиток консалтингу в Україні зумовлені процесами ринкової трансформації економічної системи, реформування відносин власності, започаткуванням інституту підприємництва. Сьогоднішні українські підприємці, менеджери чітко усвідомлюють необхідність такого консультування, при якому фахівець-консультант здійснює не лише локальне вирішення вузьких проблем, а і поглиблено займається комплексними питаннями стратегічного розвитку певного підприємства, організації, установи.

Метою аналізу є дослідження ринку консалтингових послуг в Україні та особливості його становлення.

В умовах інтеграції України у світове економічне суспільство ринок консалтингових послуг набув особливо важливого значення для національних підприємств. Становлення консалтингу в Україні почалося після переходу економіки України на ринкові позиції та пройшло певні стадії.

Експерти виділяють наступні етапи становлення ринку консультаційних послуг в Україні:

• 1-й етап — 1990;1995 рр. Даний етап характеризується появою західних менеджмент-консалтингових компаній. На ринок України вийшли представництва значних міжнародних компаній — «Bein», «PriceWaterhouse», «Deloitte & Touche», «Coopers & Lybrand», «Ernst & Young Ukraine», «KPMG», «Baker McKenzie», «Barents Group, LLC», «Arthur Andersen», «Roland Berger & Partners», «Dr. Wisselchuber & Partners» та ін. Ці структури вийшли на ринок України або супроводжуючи своїх традиційних клієнтів, або як реалізатори проектів технічної допомоги, що фінансуються міжнародними донорськими організаціями. Лише незначна кількість невеликих фірм з метою розширення географії бізнесу ризикнули вийти на ринок України в пошуках нового клієнта. У 1992 р. в Україні була створена Асоціація консалтингових фірм «Укрконсалтинг». Головною метою цієї структури було створення консультантів-посередників для забезпечення процесу масової приватизації в Україні.
• 2-й етап — 1995;2000 рр. характеризувався появою вітчизняних консалтингових фірм. За результатами роботи та здійсненням проектів технічної допомоги виникають такі компанії як: Київ Менеджмент Консалтинг, Український центр післяприватизаційної підтримки підприємств (ЦППП) у м. Києві, ЦППП у м. Харкові, ЦППП у м. Одесі («Евроконсалт»), у м. Львові - Західно-Український Менеджмент Консалт, Центр реструктуризації вугільної промисловості - в м. Донецьку. У цей же період активізуються такі українські консалтингові компанії: «Spectr, Sach & Company», «Укрбизнесконсалтинг», «ProConsult», «Укрон», «Project Consulting Group», «Національне управління ресурсами», «Рубин-ІнвестКонсалтинг» та інші компанії. З’являються малі консалтингові об'єднання «ОКО» (Об'єднані консультанти) — 9 організацій фундаторів, «КМК група» — 4 юридичні особи. У 1998 р. — зареєстрована УАМК — Українська асоціація менеджмент — консультантів за підтримкою Світового Банку. Головними статутними завданнями фахових асоціацій та інститутів консультантів є забезпечення і гарантування високої якості консалтингових послуг і фахового рівня своїх членів. Виходячи саме з таких принципів, і була створена Українська асоціація менеджмент-консультантів (УАМК).
• 3-й етап — 2000;2001 рр. Цей етап характеризується створенням Української асоціації менеджерів-консультантів (УАМК). Ситуація у сфері менеджмент-консультаційних послуг стала поліпшуватися. УАМК через організацію і проведення цільових конференцій, участь у виставках і проектах, роботу з міністерствами і відомствами, статті в засобах масової інформації, web-сайт у мережі Інтернет зуміла зробити інформацію про менеджмент-консалтингові компанії і послуги більш доступною для потенційних споживачів.
• 4-й етап — 2001;2004 рр. Основними видами послуг консультаційного обслуговування стають постприватизаційна підтримка підприємств, маркетингові дослідження, організація маркетингу на підприємствах, розробка ділових стратегій розвитку, пошук партнерів та інвесторів, формування public relations, проведення рекламної кампанії.
• 5-й етап — 2004;2009 рр. Для даного етапу характерним є те, що найбільшим попитом користуються послуги з надання консультацій з аудиту, оподаткування, управління персоналом, впровадження нових стандартів якості. У 2008;2009 рр. із поглибленням економічної кризи в Україні активність деяких західних фірм або вщухає, або «заморожується» з надією на поліпшення кон’юнктури.

Не дивлячись на активний розвиток, ринок консалтингових послуг в Україні знаходиться на початковій стадії порівнюючи з високорозвиненими країнами. Основними причинами низького попиту на консалтингові послуги є:

• * низька поінформованість про сутність консалтингу;
• * складна макроекономічна ситуація та загальне зниження ділової активності, особливо дія даного чинника загострилась з початком світової економічної кризи;
• * відсутність культури роботи з незалежними експертами та неготовність спільно з консультантом вирішувати проблеми;
• * нерозуміння важливості консалтингу у досягненні успіху у бізнесі;
• * побоювання щодо порушення конфіденційності;
• * низька платоспроможність клієнтів та небажання платити за «невідчутні» послуги;
• * відсутність гарантій конкретних результатів і позитивного ефекту від консультування;
• * складність отримання об'єктивної інформації про консультаційні фірми та їх можливості;
• * впевненість менеджерів що всі проблеми можна вирішити своїми силами.

Фірми, що надають консультаційні послуги вітчизняному ринку, можна поділити на такі групи:

• 1. Квазіконсультаційні компанії. Вони, як правило, не мають постійного штату консультантів і є або чисто фіктивними юридичними утвореннями, або мають цілком відмінний від консалтингу профіль діяльності. Питома вага таких компаній значна в великих і середніх містах, меншою мірою це характерно для Києва, де вже склався ринок консультаційних послуг.
• 2. Дрібні українські консалтингові фірми. Більшість з них укомплектовані високопрофесійними спеціалістами. Перевагою й одночасно недоліком цих компаній є їх невеликий розмір (чисельність персоналу від 1 до 5 чоловік). Свої послуги вони пропонують за досить помірну ціну. Накладні витрати таких фірм відносно невеликі, їх більша частина складається з витрат на оплату праці. Водночас мало чисельність персоналу означає невеликі можливості в плані збору інформації, спектра договорів, що укладаються, і широти їх охоплення.
• 3. Середні і крупні українські консалтингові фірми. Ця група консультаційних фірм є найбільш збалансованою стосовно потреб клієнта. їх розцінки істотно вищі, ніж в дрібних фірмах (за рахунок накладних витрат), але вони більш повно задовольняють запити клієнтів. Такі фірми можуть одночасно працювати за багатьма напрямками, залучаючи вузько профільних спеціалістів, здійснювати широкомасштабний збір інформації для виконання договорів, при необхідності прискорювати термін виконання робіт, залучаючи додаткові ресурси. Недоліком цих компаній є відсутність належного імені фірми, яке б відповідало вимогам іноземних партнерів.
• 4. Іноземні консалтингові фірми. Вони пропонують консультації з питань оподатковування, структурного управління, бізнес-планування, реструктуризації компаній, інвестицій, підприємництва, приватизації. Останнім часом в практиці іноземних фірм з’явилась тенденція залучення до свого персоналу українських спеціалістів. Це пов’язане з високим рівнем їх професіоналізму, знанням психології українського народу і недоліків українського ринку.

За даними досліджень, 42% консультаційних фірм в Україні займаються тільки консультаційною діяльністю. У 30% фірм частка консультаційної діяльності в структурі доходів становить 80% і більше. Кількість організацій, які мають відділи консультування, становить 23% від загальної кількості всіх українських суб'єктів підприємництва.

Згідно даних Державної служби статистики України ринок консультаційних послуг в Україні оцінюється майже в 3 млрд. дол. США і має динаміку приросту в 40−45% в рік. На ринку переважають середні та дрібні компанії, які спеціалізуються на: фінансовому консалтингу, юридичному консалтингу, стратегічному плануванні та організаційному розвитку, антикризовому консалтингу, податковому консалтингу, консалтингу в сфері управління персоналом та його підбору, ITрозробці та системній інтеграції та ін. При цьому 76,7% ринку припадає на консультаційні послуги підприємствам, 19,7% - на інформаційний консалтинг і лише 3,7% на навчання персоналу.

За офіційними даними останні п’ять років приріст у всіх сегментах консалтингового ринку становив в середньому від 20 до 50%. Зріст попиту на управлінський консалтинг в Україні відбувається внаслідок таких факторів як: усвідомлення клієнтами корисності консультування, поліпшення якості наданих послуг внаслідок збільшення досвіду компаній, розвиток відповідної інфраструктури, об'єктивна потреба у структурних перетвореннях в економіці та удосконалення навичок роботи і методів виконання замовлення.

Висновки

консалтинг ринковий економіка Сьогодні на ринку України працює понад 500 національних консалтингових компаній та безліч міжнародних компаній. На жаль, український ринок консалтингу знаходиться на початковій стадії та потребує більшого вдосконалення. На мою думку, розвитку консалтингової діяльності в Україні допомогло б створення нормативно-правової бази регулювання консалтингової діяльності, запозичення досвіду міжнародних консалтингових фірм та підвищення професіоналізму національних консультантів.

Проте існує безліч передумов для розвитку вітчизняної сфери консалтингу, оскільки ринок консультаційних послуг є одним з найбільш динамічних і щороку зростає на 15−20%. Український ринок кожним роком якісно та кількісно наповнюється новими консалтинговими підприємствами та розширенням консалтингових послуг. Саме тому його інтеграція у глобальний ринок консалтингу — неминуча.

На мою думку, для підвищення попиту на консалтингові послуги, українські компанії повинні подолати відставання від зарубіжних конкурентів за рахунок високої самоорганізації, взаємодії та інтеграції, оволодіння світовим досвідом та врахування реалій української економіки.

Список використаних джерел

• 1. Розвиток консалтингу в Україні під впливом змін у соціально-трудовій сфері//О.А. Грішнова, О.Г. Брінцева// Теоретичні та прикладні питання економіки. Випуск 27, Т. 1.
• 2. Стан, проблеми та тенденції розвитку консалтингу в Україні// В.В. Капильцова// Вісник Запорізького національного університету № 4(8), 2010.
• 3. Досвід консалтингу в Україні: наслідування чи новаторство// С.В. Грицай// Зовнішня торгівля: право та економіка № 5(46), 2009.
• 4. Становлення та формування ринку консалтингових послуг у регіоні//І.І. Проданова, У.Б. Бережницька// Науковий вісник НЛТУ України № 22, 2012.
• 5. Дослідження обсягів та ефективності консалтингового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України// М.В. Васильків// Економічний простір № 56/1, 2011.