Поняття норм керованості

На практиці у вирішенні проблеми діапазону контролю в сучасних умовах домінуючим є ситуаційний підхід. Згідно до ситуаційного підходу кожна управлінська ситуація характеризується великою кількістю змінних, які і не дозволяють стверджувати, що існує оптимальна кількість підлеглих, якими менеджер здатний ефективно керувати. Розрізняють два види норми керованості (діапазону контролю): норму на нижчих рівнях управління; норму на вищих рівнях управління. На нижчих рівнях N може досягати 30, на вищих N обмежується 3 — 7. Норма керованості або норма контролю — визначає кількість працівників, безпосередньо підпорядкованих менеджеру, визначає ступінь, в якому менеджер відслідковує дії підпорядкованих. Не повинна перевищувати 7 чол. на 1-го менеджера. Так чи інакше норма керованості - це параметр, який визначає побудову організації - високу чи плоску. В кожній організації повинно бути визначено, якою кількістю підлеглих може управляти керівник. Відповідно до обраного діапазону контролю формується тип або високої, або плоскої структури організації, кожна з яких має свої переваги та недоліки. Висока: переваги: простота, чіткість взаємодії, надійний контроль, більш щільне керування; недоліки: збільшення кількості управлінців; галузь застосування: керування роботами, які вимагають жорсткого контролю; роботи з частими змінами. Плоска: перевагиги: швидке проходження інформації та рішень, незначна кількість менеджерів, задоволеність підлеглих своєю роботою; недоліки: виконавці легко виходять з-під контролю; роботи ідентичні для багатьох виконавців. Фактори, що на неї впливають: приміщення, де знаходяться підпор., виконання співробітниками однотипних завдань, та їх рутинний характер, досвід співробітників, правила, інструкції, доступ менеджера до систем підтримки та розв’язання кадрових завдань, стиль керівництва тощо [6].