Теоретично-методичні основи розвитку діяльності туристичних підприємств на промисловій території

Теоретично-методичні основи розвитку діяльності туристичних підприємств на промисловій території

Визначено характерні та специфічні особливості діяльності туристичних підприємств на промисловій території, досліджено процеси їх поточної діяльності та економічного розвитку, запропоновано методологію виявлення і узагальнення пріоритетних чинників розвитку та їх зв’язок з промисловою територією.

Определены характерные и специфические особенности деятельности туристических предприятий на промышленной территории, исследованы процессы их текущей деятельности и экономического развития, предложена методология выявления и обобщения приоритетных факторов развития и их связь с промышленной территорией.

Certainly characteristic and specific features of activity of tourist enterprises on industrial territory, investigational processes them current activity and economic development, methodology of exposure and generalization of priority factors of development and their connection is offered with industrial territory.

Ключові слова: теоретично-методичні основи, методологічні основи, економічний розвиток, діяльність, туристичні підприємства, промислова територія.

Постановка проблеми. Сучасні економічні відносини між туристичним підприємством та промисловою територією реалізуються в умовах формування їх взаємного впливу, з урахуванням особливих вимог, обмежень та впливу державних чинників. Серед регіонів України найгостріша потреба у формуванні та досягненні цілей сталого розвитку простежується саме у промислових територіальних утвореннях, де найбільш гостро відчуваються негативні наслідки економічних та соціальних небезпек при більш сприятливій економічній ситуації [1, с. 8].

Рішення цих проблем здійснюється з участю туристичній діяльності, яка відіграє важливу роль у соціально-економічному житті України. В результаті створюється процес співіснування туристичного підприємства та промислової території з метою його економічного розвитку, для якого необхідно розглянути теоретично — методичні основи.

Український вчений О.І. Амоша відзначає, що державна регіональна політика є органічною підсистемою національної політики соціально-економічного розвитку України і реалізується шляхом здійснення стратегій, планів, програм [2, с. 105]. Зацікавленість держави в подальшому розвитку цієї галузі посилює зв’язок туризму з промисловою територією. Враховуючи, що регіони відіграють головну роль в реалізації всіх заходів у рамках Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 р. [3] і є найбільш керованою територіальною структурою, тому уточнення сутності, понять, характерних та специфічних особливостей розвитку діяльності туристичного підприємства на промисловій території є актуальним питанням.

Аналіз використаних джерел. Сучасними авторами вже розглядались питання діяльності та економічного розвитку підприємств, зокрема туристичних, як на території, де наявні рекреаційні ресурси, так і на промисловій території, досліджувались питання економічного розвитку туристичних підприємств та їх вплив на стан промислової території.

Так, український вчений В. Ф Данильчук в роботі [4, с. 208] відзначає, що «під промисловою територією в загальному вигляді можна розглядати земельний простір з позначеними кордонами, який має виробничий комплекс, що включає до складу підприємства крупного індустріального виробництва, частина яких у валовому внутрішньому продукті території і структурі зайнятості складає значну половину всіх господарюючих суб'єктів». Як бачимо цей дослідник формулює поняття промислової території без її зв’язку з туризмом. При цьому цей не враховує рекреаційних особливостей та попит споживачів промислової території на туристичні послуги як на самій території так і за її межами.

Дослідження українського вченого Н. В. Цопи, в роботі якої розглянуто питання управління і викладено теоретично-методологічні основи управління розвитком промислових підприємств, можна прийняти до уваги як узагальнення і розробку науково-методичних положень по обґрунтуванню і формалізації концепції управління розвитком промислових підприємств для розробки методологічних основ економічного розвитку туристичних підприємств на промисловій території [5, с. 109−113].

Українськими вченими Б. В. Буркинським та М. А. Коваленко в роботі [6, с. 69], присвяченій теоретико-методологічним і практичним проблемам розробки й оцінки стратегій розвитку промислового комплексу регіону, підкреслено, що методологічною основою стратегічного управління розвитком промислового комплексу регіону має бути поєднання концепції інноваційного напряму розвитку, принципів забезпечення економічної безпеки. Незважаючи на те, що в роботі цих вчених досліджено діяльність промислового комплексу регіону, в ній підкреслено актуальність кластерних форм інтеграції та необхідність підтримки розвитку підприємництва, до якого належать і туристичні підприємства. Аналіз цієї роботи показує, що туристичні підприємства, як елементи малого підприємництва, безпосередньо справляють вплив на розвиток промислового комплексу регіону, тому результати цього дослідження можуть бути використаними для формулювання теоретично-методичних основ економічного розвитку туристичних підприємств на промисловій території.

В роботах українських вчених [7; 8; 9; 10; 11; 12] розглянуто різні напрями, що характеризують туристичні особливості конкретної території. Так, досліджено регіональні особливості трансформації просторової системи послуг Львівщини та Тернопільщини; висвітлено проблеми формування та обґрунтовано перспективи туристичного іміджу Харківщини як чинника забезпечення конкурентоспроможності території; практику товаризації унікального ціннісного послання місцевої культури і формування регіональної економіки ексклюзивності; приділено увагу питанням управління розвитком вітчизняних підприємств, науковим підходам до створення інтегрованих корпоративних структур в економіці України; концептуальним засадам формування та розвитку корпоративних утворень, висвітлено теоретико-методологічні основи рекреаційної діяльності та розглянуто основні напрями та фактори системної трансформації економічних відносин у курортно-рекреаційній сфері Криму, викладено теоретично-методологічні засади рекреаційного природокористування та його ринкових трансформацій; висвітлено питання організаційного, економічного та фінансового забезпечення реалізації концепції ринку рекреаційних ресурсів.

Питання розвитку підприємства в роботі українських вчених Л. М. Малярець, Н. М. Пономаренко розкрито як проблему управління процесом росту власного капіталу підприємства та запропоновано методичний підхід до оцінювання результатів управління [13].

Разом з тим, послугам туризму притаманні властивості суспільного блага завдяки позитивним зовнішнім ефектам. Це підкреслюють українські дослідники в роботі [9], де розглянуто питання туристичного маркетингу на міжнародному ринку туристичних послуг, проаналізовано національний і зарубіжний досвід формування та розвитку туристичних, готельних послуг. В цій роботі проведено порівняльний аналіз досвіду рекреаційних територій Єгипту та Туреччини у даній сфері діяльності. описано особливості розвитку туризму у Греції й Україні, охарактеризовано фактори впливу на ринок туристичних послуг країн Балтії.

Об'єктом дослідження є діяльність туристичних підприємств на промисловій території.

Предметом дослідження є теоретично — методичні основи розвитку діяльності туристичних підприємств на промисловій території.

Мета дослідження: визначення, формулювання та розробка теоретично — методичних основ розвитку діяльності туристичних підприємств на промисловій території.

Основні результати дослідження. Функціонування туристичного ринку базується на конкурентних стосунках між туристичним підприємством та споживачами туристичного продукту зокрема на промисловій території. Враховуючи особливості, що сформувалися в процесі розвитку туристичних підприємств і промислових територій, регіональна політика повинна бути як конкурентною та і стимулюючою. Такий напрям розглянуто українськими вченими М. Г. Чумаченко, Л. М. Кузьменко в дослідженні науково-практичних питань розвитку регіонів в умовах відкритості національної економіки, які підкреслюють, що економічний потенціал регіону, його розвиток в сучасній економіці забезпечує конкурентні переваги в окремих галузях на всіх рівнях [14, с. 35].

Українським вченим Л. Г. Червовою в роботі [15, с. 23], де розглянуто питання конкурентоспроможності регіонів України та визначено, що в умовах ринку зростає зацікавленість регіонів у найбільш раціональному використанні своїх ресурсів, потенціалу. Виходячи з того, що туристичні підприємства керуються мотивом задоволення соціального запиту на туристичні послуги, отримання прибутку та недопущення збитків, можна зробити висновок, що раціональним буде здійснення лише тих видів турів, які вирішують проблему насичення ринку даної промислової території на основі сформованого попиту, приносять прибуток і є основою економічного розвитку туристичних підприємств.

Так український дослідник С. Б. Алексеев, на основі використання адаптивного підходу в управлінні конкурентоспроможністю підприємств, в своїй роботі запропонував методичні положення по використанню системи показників адаптивності в управлінні конкурентоспроможністю підприємства [16].

Специфічні особливості туристичної діяльності виражаються в наступному:

формування структури туристичних послуг з урахуванням пам’яток і рекреаційних ресурсів промислової території;

надання послуг за результатами попиту споживачів на промисловій території та за її межами;

розкриття сутності туристичної діяльності з позицій її необхідності для промислової території;

дослідження промислових територій та пов’язаної з ними інфраструктури доріг, комунікацій, промислових об'єктів (заводи, фабрики, комбінати, шахти) як бази для розвитку туризму;

виявлення та обґрунтування нових напрямів розвитку туристичних підприємств на основі об'єктів індустріальної спадщини, які раніше не залучалися до туризму, і нових сучасних промислових центрів;

купівля туристичних послуг відбувається споживачем на конкурентній основі, що дозволяє визначити їх корисність для промислової території.

Рівень розвитку промислової території двояко впливає на розвиток туризму. З одного боку, техногенне навантаження на певний регіон негативно впливає на його аттрактивність — туристи все ж у більшості випадків воліють проводити час в екологічно чистих регіонах, і це вимога по суті своїй несумісна з розвитком промисловості. З іншого боку, за певних умов саме насиченість регіону промисловими підприємствами, або наслідки техногенних впливів, можуть підвищити аттрактивність регіону;

На майбутнє необхідно прогнозувати розвиток туризму, в тому числі в промисловому Донецькому регіоні. Ресурсну базу цих напрямів туризму складають зниклі, добре і частково збережені ландшафти старих промислових територій — робітничих селищ, шахт і заводів, відвалів, кар'єрів, провалів земної поверхні, мостів, доріг, адміністративних і обслуговуючих споруд. Включення цих об'єктів до переліку відвідуваних туристами дозволить у майбутньому розвивати туристичну діяльність на промислових територіях та забезпечити їх збереження на принципах популяризації та ефективності.

На основі аналізу наведених досліджень українських вчених пропонується поняття дефініції «діяльність туристичного підприємства на промисловій території» як процесу його діяльності, з врахуванням характеристик промислової території, з метою створення конкурентоздатного на ринку туристичного продукту, який зможе задовольнити потреби як вітчизняних, так і іноземних туристів, й забезпечити на цій основі комплексний економічний розвиток туристичних підприємств та промислової території.

Для посилення сутності цієї дефініції необхідно розглянути процес діяльності туристичного підприємства з врахуванням особливостей промислової території, який може бути представлений двома частинами: частина поточної діяльності і частина розвитку (рис. 1). Перша характеризує підтримку поточної діяльності на досягнутому економічному і соціальному рівні та виробництво туристичних послуг. Господарськими завданнями на цьому етапі, аналогічно до підприємств інших галузей, є отримання прибутку, виплата заробітної плати; ефективне використання потужностей; виконання договірних зобов’язань.

Друга — вирішує проблеми, пов’язані з перспективою розвитку і забезпеченням підвищення конкурентоспроможності туристичного підприємства та території. Для кожного конкретного підприємства — це вибір шляхів до завоювання ринку даної промислової території, досягнення фінансової стійкості, забезпеченню прибутку, зростання власного капіталу. Необхідно підкреслити, що організація екскурсій на те чи інше підприємство вигідна в першу чергу самому ж підприємству. При цьому далеко не кожному підприємству вигідно потіснити виробництво заради прокладання туристичних маршрутів, створюючи проблеми для робочого процесу, однак цей напрям можна і потрібно розглядати як перспективний.

Значну роль в процесі надання туристичних послуг відіграють національні туристичні організації та структури Всесвітньої туристичної організації (UNWTO).

Державне регулювання туристичної діяльності в Україні проводить Державне агентство з туризму та курортів, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України в особі Віце-прем'єр-міністра України — Міністра інфраструктури України. Агентство входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері туризму та курортів відповідно до Положення про Державне агентство України з туризму та курортів.

Тому на етапі розвитку вирішуються наступні основні завдання: розробка і реалізація планів розвитку туристичних підприємств на промисловій території, визначення напрямів та методів по досягненню наміченого розвитку: послідовна взаємодія функцій, обов’язків та відповідальності на всіх рівнях управління діяльністю туристичного підприємства, що включає оцінку діяльності, постановку завдань, бізнес — планування роботи на промисловій території; формалізація поставлених завдань і прогнозованих значень показників економічного розвитку підприємства та території; підвищення вимог до кваліфікаційного рівня співробітників у рамках оцінки та планування; аналіз причин відхилення фактичних значень показників економічного розвитку від прогнозованих та аналіз роботи, проведеної фахівцями і структурними підрозділами; поєднання оцінки результатів діяльності і постановки завдань з перспективним плануванням і прогнозуванням промислових територій.

Український вчений О.Ф. Новікова підкреслює, що ефективні механізми управління регіональною економікою повинні об'єднувати централізоване державне та регіональне прогнозування, планування і регулювання соціально-економічних процесів, їх збалансування і взаємоузгодженість [2, с. 63]. Починаючи з 01 січня 2012 р. вступив в дію новий Національний класифікатор України: класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010, відповідно до якого прийнято для туристичної діяльності код виду економічної діяльності 79 (79.11; 79.12; 79.90) «Діяльність туристичних агентств, туристичних операторів, надання інших послуг бронювання та пов’язана з цим діяльність» [17]. Необхідно погодитися із вченим Л. Г. Червовою, яка підкреслює, що в цьому класифікаторі знайшла відображення специфіка сучасного господарського життя, а підприємства, що формально належать до певної галузі промисловості, диверсифікують свою діяльність та слідують європейським статистичним стандартам [14, с. 47].

Важливу роль регулювання діяльності підприємств підтверджує український дослідник Ісаченко Д.А. в роботі [18], який на основі аналізу досвіду становлення малого бізнесу в провідних галузях народного господарства, підкреслює особливості його державного регулювання, актуальні проблеми підвищення ринкової і соціальної ефективності українського підприємництва та розглядає сучасні фінансові технології підтримки малого промислового підприємництва на муніципальному рівні. Такий підхід є характерним і для туристичних підприємств на промислових територіях.

За результатами дослідження з метою досягнення позитивних змін у процесі управління їх економічним розвитком туристичного підприємства пропонується дефініція «методологічні основи економічного розвитку туристичних підприємств», яка характеризується сукупністю заходів дослідження, що охоплюють виявлення проблем з економічного розвитку туристичних підприємств на промислових територіях і шляхів вирішення, визначення прогнозів діяльності та формування напрямів підвищення їх ефективності. Визначення цього поняття ґрунтується на сутності і розкриває його завдання, які полягають у розробці й актуалізації планування, формуванні й удосконаленні внутрішніх технологічних зв’язків, контролі, аналізі, оцінці економічної ефективності проведених на туристичному підприємстві заходів.

Реалізація методологічних основ відбувається в ході діяльності туристичного підприємства на промисловій території і дозволяє йому здійснити виконання конкретних цілей. В ході дослідження відібрано наступні пріоритетні чинники (чинники виражено відповідними індексами):операційна діяльність туристичного підприємства, туристичний продукт, показники діяльності.

Економічний розвиток туристичного підприємства на промисловій території формуються на основі певних чинників.

Кожен з названих чинників формує свій вплив на процес розвитку підприємства на промисловій території. Посилення конкуренції, поява на туристичному ринку нових конкурентів не тільки вимушують туристичні підприємства вкладати засоби в розвиток, але і в значному ступеню задають необхідні темпи розвитку по відношенню до розвитку промислової території.

Методологія виявлення і узагальнення пріоритетних чинників виконується в такій послідовності: виявлення, узагальнення та відбір чинників; надання характеристики відібраних чинників; визначення їх впливу на формування економічного розвитку туристичного підприємства та промислової території.

Для розкриття сутності методології необхідно надати характеристику і визначити вплив на економічний розвиток кожного відібраного чинника.

1. Операційна діяльність К1. Відповідно до Податкового Кодексу України «господарська діяльність — діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами» [19].

Тому господарча діяльність туристичного підприємства на промисловій території - це сукупність звичайної (Езв) та надзвичайної (Енадзв) діяльностей. Далі звичайна — це сукупність операційної (Еопер), інвестиційної (Еінв), фінансової (Ефін) та інших (Еінш) видів діяльності. Таким чином, ефективність господарської діяльності туристичного підприємства є функцією від загальної ефективності всіх його видів діяльності:

туристичний промисловий територія.

^; (1).

Відповідно до пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України [19] визначено, що до доходів від операційної діяльності відноситься дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. У свою чергу, основна діяльність — це операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу (п. 4 П© БО 3 «Звіт про фінансові результати» [20]).

Тому оцінка впливу чинника «операційна діяльність» буде такою: розвиток технологічних зв’язків між туроператором, турагентом та промисловою територією, що будуть підтримувати безперервне надання туристичних послуг і забезпечувати врегулювання конкурентних чинників, нарощування потенціалу діяльності туристичного підприємства внаслідок розвитку та удосконалення туристичних послуг, розвиток організаційної структури і ефективності діяльності за умови оптимального перспективного планування і виконання зобов’язань перед контрагентами на промисловій території, а також владними та інституціональними структурами.

2. Туристичний продукт К2. Для реальності виконання завдань з впровадження намічених туристичних продуктів на промисловій території важливе місце посідає забезпечення його необхідними туристичними ресурсами. Прийняття маркетингових та технологічних рішень дає змогу розрахувати доходи і витрати на їх створення та реалізацію. Порівнянням цих показників визначається прибуток, який є умовою економічної життєдіяльності нового туристичного продукту та цілеспрямованої його реалізації на промисловій території. Формування ринкової системи господарювання в Україні значною мірою обумовлене підвищенням підприємницької активності в туристичному бізнесі. У межах тенденції використання наявних ресурсів промислової території в туристичній діяльності, для задоволення постійно зростаючих потреб туристів необхідне постійне удосконалення існуючих та розширення асортименту нових видів послуг.

Оцінка впливу чинника «туристичний продукт» буде такою: необхідність додержання та удосконалення в ході створення туристичного продукту технологічних операцій; обов’язковість впровадження на туристичному підприємстві системи внутрішнього контролю; використання зовнішньої інформації про виробників продукту (надання послуг), доведення змісту та якості інформації до органів управління промисловою територією та туристичної інформації до споживачів туристичних продуктів.

3. Чинник «показники» К3. На кожному організаційному рівні мають бути встановлені показники ефективності, по яких ведеться оперативний моніторинг, аналіз, висновки про динаміку змін. Основними критеріями вибору показників ефективності є їх зв’язок з найбільш важливими для підприємства та промисловій території показниками, збалансованість за їх видами та горизонтами планування, можливість впливу на них співробітників, а також їхня простота і зрозумілість. Існує і ряд додаткових критеріїв, які допомагають відібрати необхідні показники з цілого ряду можливих.

Оцінка впливу чинника «показники» буде такою: необхідність використання бюджетів для планування і контролю; управління показниками собівартості та ціновими показниками; удосконалення структури та форми внутрішньої аналітичної оцінки з метою управління економічним розвитком туристичного підприємства та промислової території.

Висновки. На основі результатів проведених досліджень можна зробити узагальнення, що науковою новизною даної роботи є формулювання дефініцій «діяльність туристичного підприємства на промисловій території» та «методологічні основи економічного розвитку туристичних підприємств», моделювання процесу діяльності туристичного підприємства на промисловій території, розробка методології вибору і узагальнення пріоритетних чинників розвитку туристичних підприємств на промисловій території та виокремлення пріоритетних чинників їх діяльності на промисловій території. Використання наведених пропозицій буде орієнтувати туристичні підприємства на впровадження нових туристичних технологій в практику діяльності підприємства, удосконалення системи управління, форм і методів організації туристичної діяльності на промисловій території.

Для туристичних підприємств така діяльність направлена на розробку і випуск нових видів туристичних продуктів, використання туристичних ресурсів, виявлення і використання нових ринків збуту. Це підтверджує, що ефективна розробка теоретично-методичних основ створює можливості досягнення успіху в діяльності туристичних підприємств та направлена на оволодіння новим попитом на туристичні послуги на промисловій території.

Результати дослідження дозволяють стверджувати, що промислові території, в тому числі і Донецька область (4,4% території України), яка займає провідне місце як промислова область, володіють відповідним туристичним потенціалом для економічного розвитку туристичних підприємств, які своєю діяльністю зроблять значний внесок у підвищення рівня економіки країни.

Література

• 1. Сталий розвиток промислового регіону: соціальні аспекти: моногр. /О.Ф. Новікова, О.І. Амоша, В. П. Антонюк та ін. — Донецьк:ін-т економіки пром-ти НАН України, 2012. — 534 с.
• 2. Управління людським і соціальним розвитком в регіонах України: моногр. /О.Ф. Новікова, О.І. Амоша, Л. В. Шаульська та ін. — Донецьк:ін-т економіки пром-ти НАН України, 2010. — 488 с.
• 3. Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 р. // Офіційний вісник України. -2006. — № 30 (9 серп.) — С. 36−78.
• 4. Данильчук В. Ф. Предпосылки формирования концепции и механизма развития туристической деятельности на промышленной территории / В. Ф. Данильчук // Економіка промисловості. — 2009. — № 1. — С. 208−210.
• 5. Цопа Н. В. Управление развитием промышленных предприятий: методология, модели, методы: монография / Н. В. Цопа. — Донецк — Симферополь: ИТ «АРИАЛ» — 2010. — 320 с.
• 6. Методологічні аспекти розробки і оцінки стратегій розвитку промислового комплексу регіону: монографія /Б.В. Буркинський, М. А. Коваленко. — Херсон: Олді-плюс, 2008. — 408 с.
• 7. Мальська, М.П. Просторові системи послуг (теорія, методологія, практика): монографія / М. П. Мальська; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. — К.: Знання, 2009. — 363 с.
• 8. Туристичний імідж регіону: монографія / за ред. А.Ю. Парфіненка. — Х.: ХНУімені В.Н. Каразіна, 2011. — 312 с.
• 9. Туристичний маркетинг: можливості та пріоритетні напрями розвитку: монографія / О. М. Азарян, Ю. Каспаріене, О.А. Іщенко, Г. О. Ворошилова; Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. — Донецьк, 2009. — 184 с.
• 10. Управління соціально-економічним розвитком: держава, регіон, підприємство: монографія / Л. І. Антошкіна, І. К. Бондар, Д. М. Стеченко, Н. В. Ушенко, В.П. Пелішенко; Бердян. ун-т менедж. і бізнесу. — Донецьк: Юго-Восток, 2010. — 292 с.
• 11. Цьохла С. Ю. Трансформація рекреаційної діяльності та розвиток регіональних ринків курортно-рекреаційних послуг (методологія, аналіз і шляхи вдосконалення): монографія / С. Ю. Цьохла; Тавр. нац. ун-т ім. В.І. Вернадського. — Сімф.: Таврія, 2008. — 352 c.
• 12. Черчик Л. М. Формування ринкових відносин в рекреаційному природокористуванні: монографія / Л. М. Черчик. — Луцьк: ЛДТУ, 2006. — 353 с.
• 13. Управління процесом росту капіталу підприємства: монографія / Л. М. Малярець, Н. М. Пономаренко — Харків: ХНЕУ, 2011. — 132 с.
• 14. Регион в условиях роста открытости национальной экономики /Н.Г. Чумаченко, Л. Г. Червова, Л. М. Кузьменко и др. — Донецк: Ин-т экономики пром.-ти НАН Украины, 2010. — 394 с.
• 15. Червова Л. Г. Экономический потенциал и конкурентоспособность регионов/ Л.Г. Червова/ Управление экономикой переходного периода: сб. науч. тр. // НАН Украины. Ин-т экономики пром-ти; редкол.; Чумаченко Н. Г. (отв. Ред.) и др. — Донецк: Ин-т экономики пром-ти НАН Украины, 2006. -312 с.
• 16. Алексеев С. Б. Адаптивное управление конкурентоспособностью предприятия: монографія/ С. Б. Алексеев. — Донецк: ДонНУЕТ, 2007. — 165 с.
• 17. Класифікатор видів економічної діяльності (ДК 009:2010) [Електронний ресурс]: [Наказ Держ. ком. України з питань техн. регулювання та спожив. політики від 11 жовтня 2010 р. № 457]. — [Чинний від 2012;01−01]. — Режим доступу: .
• 18. Исаченко Д. А. Малые предприятия в экономике Украины: монографія / Д. А. Исаченко // НАН України, ін-т проблем ринку та екон.-екол. досл. — Одесса: інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, 2006. — 184 с.
• 19. Податковий кодекс України [Електронний ресурс]: [Постанова ВР від 02.12.2010, № 2755-VI]. — Режим доступу: .
• 20. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 3 «Звіт про фінансові результати» [Електронний ресурс]: [Наказ М-ва фінансів України від 31 березня. 1999 р. № 87]. — Режим доступу: .