Основоположні принципи в художньо-педагогічній діяльності Золтана Баконія

Постановка проблеми у загальному вигляді… У ХХІ столітті, позначеному як період суцільної глобалізації й інформатизації, українське суспільство та освіта повертаються до традиційних засад духовності, національної культури і мистецтва, сформованих за тривалу його історію. Вони є важливими елементами успішного подальшого поступу, умовою збереження родоводу нації та спадковості інтелектуальних здобутків поколінь. У цій справі важливо не втратити надбання педагогів, яким в інших історичних контекстах доводилося вирішувати подібні завдання та робили вони це успішно й результативно.

Аналіз досліджень і публікацій… Важливими для нашої статті є положення та висновки досліджень, які розкривають історію розвитку позашкільної освіти в Україні (В.Берека, Н. Харінко, Т. Цвірова та ін.); теоретичні та методичні засади позашкільної педагогіки (В.Вербицький, О. Рассказова, Т. Сущенко та ін.); становлення українських мистецьких шкіл (І.Зязюн, Л. Масол, О. Рудницька та ін.); розвиток художньої освіти в Україні (І.Небесник, О. Попик, І.Хілько, Р. Шмагало та ін.).

Формулювання цілей статті… Мета статті полягає у теоретичному аналізі художньопедагогічних принципів в діяльності Золтана Баконія та визначенні перспектив їх творчого впровадження у практиці сучасних позашкільних установ України.

Виклад основного матеріалу… Історія української педагогіки покликана не допустити втрати безцінних мистецько-педагогічних пластів спадщини своїх яскравих постатей, до яких, поза сумнівом, належить Золтан Баконій (1916—1989) — незмінний керівник студії образотворчого мистецтва Ужгородського палацу піонерів (1946—1989), заслужений вчитель України. Він сформував та втілив у практику цілісну мистецько-педагогічну систему в галузі позашкілля Закарпаття, дав путівку в життя визнаним у наші дні визначним представникам закарпатської школи живопису, професійним художникам, так і тисячам своїх колишніх гуртківців, які завдяки педагогу-художнику долучилися до високих взірців образотворчого мистецтва та духовності і несуть цей досвід по життю, передаючи наступним поколінням у спадок.

Чіткі установки, сформовані під впливом родинного виховання, настанов корифея закарпатської школи живопису — Й. Бокшая, вилилися в концептуальні принципи, які стали провідними впродовж всієї мистецько-педагогічної діяльності Золтана Баконія.

Основоположним принципом, який керував усіма устремліннями, думками, діями педагога був дитиноцентризм. Своєю діяльністю керівник демонстрував принципове переконання, що недостатньо опанувати ази педагогіки та набір традиційних форм, методів навчання й виховання. Ці складові є лише доповненням до головної умови праці вчителя — внутрішньої необхідності спілкування з школярами, потребі передати їм свій досвід, намагання якомога ширше розвинути їх таланти, пізнати їх внутрішній світ: «Справжнім педагогом, вихователем і наставником може бути тільки людина, яка має покликання до педагогічної справи, любить дітей, віддає їм своє серце і душу, щиро ділиться знаннями і вміннями» [3]. Пошана до учня, турбота про нього, постановка в центр педагогічної уваги його інтересів і проблем були головними акцентами в практиці Золтана Баконія та є співзвучними гуманістичному вихованню, яке повинно стати рушійною силою в сучасному освітньому просторі.

Митець вважав, що діяльність учня можна направити в творче русло тільки через гармонійність і привабливість міжособистісних контактів, тому відносини між керівником і студійцями вибудовувалися на взаємній симпатії, довір'ї, повазі. Гарантований авторитет педагогу забезпечили його духовність, людяність, здатність розуміти дитячі проблеми і переживання, вміння щиро на них реагувати, цінувати і підтримувати ініціативу. Педагог зізнавався, що «немає більшого щастя, як працювати з дітьми, зустрічатися з ними, з їхніми різними характерами і вчити прекрасному, вести їх у чарівний світ пензля, фарб, де вони починають жити іншим життям» [1, с.3]. Керівник завжди знаходив добре, щире, мудре слово для кожного учня, незалежно від віку, національності, соціального походження й діти віддячували йому своєю любов’ю та захопленістю загальною справою.

Спираючись на багаторічний досвід, керівник студії справедливо вважав, що за умов раннього залучення дитини до образотворчості процес навчання відбувається найбільш ефективно, тому виняткова увага надавалася дошкільному і молодшому шкільному віку, коли в швидкому темпі закладається інтелект, формуються естетичні ідеали, погляди, потреби. Золтан Баконій зазначав, що «якщо не залучити дитину до образотворчого мистецтва в цей період, то надолужити втрачене в більш пізньому віці важко» [4, с.1]. Чудовим прикладом раннього залучення до образотворчості і на цій основі бурхливого розвитку здібностей була творчість Юдіти Левенберг, яка свої перші кроки в студії почала робити в 3,5 роки. Упродовж 6-ти років навчання вчитель дбайливо посвячував її в таїни мистецтва, дієвим результатом стала персональна виставка малюнків дівчинки та пресконференція для радянських і закордонних кореспондентів у Москві (листопад 1965). Вперше в історії Державного комітету Ради Міністрів СРСР з культурних зв’язків із зарубіжними країнами давала інтерв'ю представникам найпопулярніших засобів масової інформації десятирічна школярка з Ужгорода [7, с.3]. Юна художниця створила безліч малюнків аквареллю, якими захоплювалися під час презентацій творчості радянських дітей в Італії, Канаді, Франції, Німеччині, В'єтнамі, Камбоджі, Лаосі, США. Вже в 10 років вона була запрошена для навчання у Вище художнє училище імені В. Сурікова в Москві. Цей випадок раннього виявлення таланту у студії Золтана Баконія не був поодиноким. Наталя Бикова, учасниця багатьох міжнародних виставок, була прийнята без вступних іспитів до Ленінградської художньої школи. Терезія Лутак із 5-річного віку познайомилася зі світом мистецтва в студії, а згодом її роботи експонувалися на міжнародних виставках дитячої творчості, відзначалися Грамотами Міністерства освіти УРСР та ЦК ЛКСМУ. Олександр Бурлін в 10 років (1959) взяв участь у конкурсі «Ми малюємо марки», організованому газетою «Піонерська правда», Міністерством зв’язку СРСР і Московським товариством колекціонерів. 4 825 школярів із Радянського Союзу надіслали 12 тисяч ескізів марок. Олександр отримав другу премію і право навчатися в художній школі при Київському художньому інституті. Йолана Москаль стала учасницею Всесоюзного конкурсу дитячої іграшки з глини (1967), оголошеного «Комсомольською правдою» з обіцянкою впровадження найкращих зразків у виробництво країни. Були надіслані роботи відомих майстрів, художників, скульпторів, півтори тисячі творів юних художників. Однак саме Йолану журі визнало переможцем конкурсу, а її роботи — лева Акбара і слоненя Раві — найкращими і гідними представляти творчість дітей СРСР на міжнародній виставці в Монреалі. Автора запросили як художника і кераміста на московську фабрику «Художпром». Малюнки студійців ставали ілюстраціями для публікацій у наукових та науково-популярних виданнях: у XIV томі Великої Радянської Енциклопедії стаття про розкриття світу дитячого малюнка використано кольорову вклейку з акварелями О. Студені на тему «Будівництво паперового комбінату». Хлопець змалечку був постійним учасником республіканських та всесоюзних виставок дитячої творчості. Українська Радянська Енциклопедія (TV том) також містить малюнок вихованки студії Христини Данко. Наведені приклади слугують підтвердженням істинності, що раннє залучення дитини до образотворчої діяльності є необхідним компонентом її загального розвитку, а при сприятливих умовах здатне перерости в велике захоплення і прояв таланту.

Майже кожна дитина, приходячи на заняття, мріяла стати художником і Золтан Баконій ніколи не руйнував цих бажань, всіляко заохочував своїх вихованців, забезпечував повне виявлення їх творчих здібностей, нахилів, хисту. Студійці, закінчивши навчання, зазвичай, не сумнівалися у виборі майбутньої професії, ще в ранньому віці вирішивши реалізувати себе на мистецькій ниві, зробити мистецтво змістом життя. Педагогічний талант керівника спонукав до мистецького потягу багатьох вихованців, обдарована частина яких поповнила лави майстрів закарпатської школи живопису — І.Віг, А. Гойда, Й. Егреші, І.Ігнат, С. Кашшай, Н. Коломийцева, Т. Лутак, В. Надь, В. Петрецький, Н. Пономаренко, В. Скакандій, М. Чундак, П. Шолтес, С. Шолтес, Л. Яшкіна та ін. Згадуючи сьогодні свого наставника, колишні вихованці вклоняються перед ним, «чарівником дитячих мрій», який відкрив велич і красу мистецтва, заклав фундамент професійного самовизначення.

Важливим моментом у концепції педагога була впевненість у визначальній ролі вчителя для дитини: «Комплексний вплив на свідомість, почуття, поведінку учня ефективно здійснюється за умов духовного багатства самого вчителя, його моральної чистоти, етичної культури та високого інтелекту» [5, с.2]. У своїх вчинках Золтан Баконій завжди слідував велінню совісті і відчуттю справедливості, порядності, тактовності, толерантності. Широкий виховний контекст за своїм змістом не втратив актуальності до наших днів і може слугувати прикладом глибокого осягнення педагогічної майстерності незалежно від історичного часу.

Громадськість із однозначною повагою сприймала особистість керівника студії, визнавала його заслуги, про що неодноразово відзначала преса: «Виховати гармонійно розвинутих, різносторонніх людей може тільки висококваліфікований учитель, вдумливий педагог, який володіє великим тактом, професійними знаннями і навичками, однак не нав’язує свого бачення світу, смаків і художніх засобів, а забезпечує всебічний розвиток учнів, реалізацію їх творчої ініціативи, яким і був Золтан Баконій» [8, с.8]. Осягаючи через десятиліття секрети популярності студії серед молоді переконуємося, що ключовим чинником у цьому процесі була саме постать педагога, який випромінював сяйво духовності, яке змушувало світитися всіх оточуючих.

Протягом педагогічної діяльності в навчальних закладах Закарпаття Золтан Баконій впроваджував загальнодидактичні принципи: принцип науковості, який надавав навчальновиховному процесу академічної спрямованості. Золтан Баконій навчав юних митців мислити методами реалістичного мистецтва, об'єктивно зображувати світ, спиратися на міцний фундамент знань і навичок.

Вивчаючи психологічну та педагогічну літературу, Золтан Баконій усвідомлював, що постановка складних для дитячого розуму завдань, або, навпаки, достатньо легких, послаблює інтерес до навчання, гальмує прояв творчості. Навички, вміння, які прищеплювалися вихованцям, розширювалися поступово, як і діапазон виконуваних технік. Однак вже учні молодших класів ставилися в ситуацію пошуку рішень, де вони повинні були самостійно з’ясувати композицію, побудову, колористичні співвідношення, що стимулювало пізнавальну активність школярів. Кожний етап навчання виступав продовженням попереднього, нове положення або завдання ґрунтувалося на знаннях і навичках, засвоєних раніше, що в комплексі сприяло формуванню цілісного світосприйняття.

Принцип наочності пронизував усю систему навчання образотворчому мистецтву в студії, бо, як наголошував керівник «учні йдуть до достовірних знань, звертаючись до самих предметів і явищ як джерела пізнання. Психологічні основи наочності полягають у тім, що у свідомості людини вирішальну роль грають відчуття: якщо людина не бачила, не чула, не відчувала, у неї немає необхідних даних для судження. Чим більше органів чуття беруть участь у сприйнятті, тим пізнання предмета буде глибше й вірніше» [2, с.3]. В арсеналі педагога-художника були схематичні малюнки, які розкривали закономірності побудови об'єктів, гіпсові моделі геометричних тіл, зліпки з класичних зразків скульптури, набори таблиць для ознайомлення з законами кольорознавства, близько півтори тисячі репродукцій картин і малюнків видатних майстрів різних шкіл, напрямів, течій. Забезпечення ними студії було результатом виключно наполегливості, кропітких зусиль Золтана Баконія. Педагог вважав, що наочність більш ефективна, ніж словесне пояснення, тому часто прийоми роботи фарбами, моменти побудови зображення демонструвалися перед учнями на папері, прикріпленому на мольберт.

Важливе значення у студії приділялося принципу культуровідповідності. Художні промисли, твори талановитих представників української нації Золтан Баконій вважав досконалим художньообразним відтворенням дійсності, тому саме на цьому ґрунті формувався світогляд школярів. Керівник одночасно намагався, щоб діти орієнтувалися в особливостях культур і традиціях інших націй і народностей, вбачали їх рівноцінність.

Дієвим принципом у роботі Золтана Баконія був індивідуальний підхід до учня. Художникпедагог зауважував: «У групі не можуть бути однакові особистості, по-різному ними засвоюється матеріал, технічні прийоми. Вчителю необхідно створити такі умови роботи, при яких досягаються найбільші успіхи у кожної дитини» [6, с.7]. Особливо дбайливо Золтан Баконій ставився до сільських школярів із різних районів Закарпатської області. їм вчитель приділяв особливу увагу, допомагав подолати психологічний бар'єр, давав додаткові завдання, пояснював пройдений із іншими матеріал, надолужував їх проблеми в передачі перспективи, кольорознавства, композиції, оволодінні художніми техніками. В результаті через деякий час вирівнювалися знання студійців, які з дитинства займалися творчістю і тих, хто в старшому шкільному віці виявив бажання до мистецтва.

Висновки і перспективи подальших розвідок у даному напрямі… Отже, в основу художньої освіти школярів в студії Золтана Баконія покладені провідні принципи, які регулювали цілісний педагогічний процес: демократизм, утвердження високих духовних світоглядних орієнтацій, поєднання мистецької грамотності з творчою імпровізацією та креативним мисленням, опора на традиції народного мистецтва, популяризація здобутків, величі та краси свого та інших народів і народностей. Ефективність навчання школярів образотворчому мистецтву забезпечили раннє залучення дітей до малювання, організація особливої атмосфери творчої співпраці між студійцями та педагогом, опанування молоддю сукупністю образотворчих знань, умінь і навичок, ґрунтовне вивчення традицій етнохудожньої культури. З висуненням нових соціальних замовлень школі й позашкільним закладам та реальних змін у змісті й методиці навчання ці принципи піддаються подальшому розвитку, уточненню та є актуальними для сьогодення.

Список використаних джерел і літератури

баконія педагог художній освіта.

• 1. Липчей С. Дивосвіт малюнка / С. Липчей // Правда України. — 1984. — 22 січня. — С. 3.
• 2. Манджуло М. На виставці робіт юних митців / М. Манджуло // Закарпатська правда. — 1957. — 14 черв. —С. 3.
• 3. Особистий архів З. С. Баконія. — Ф. ІІ. Методичні розробки та звіти З. С. Баконія. — Спр. 3. Баконий З. С. Художественное воспитание средствами изобразительного искусства в Ужгородском дворце пионеров /

З.С. Баконий // Рукопис (1957 р.), 21 арк.

• 4. Особистий архів З. С. Баконія. — Ф. ІІ. Методичні розробки та звіти З. С. Баконія. — Спр. 22. Баконій З. С. Методика роботи з групою дошкільнят / З. С. Баконій // Рукопис (1956 р.), 3 арк.
• 5. Особистий архів З. С. Баконія. — Ф. ІІ. Методичні розробки та звіти З. С. Баконія. — Спр. 32. Баконій З. С. Головні завдання відділу художнього виховання дітей ужгородського Палацу піонерів / З. С. Баконій // Рукопис, 9 арк.
• 6. Особистий архів З. С. Баконія. — Ф. ІІ. Методичні розробки та звіти З. С. Баконія. — Спр. 34. Баконій З. С. План роботи студії на 1979—1980 рр. / З. С. Баконій // Рукопис, 7 арк.
• 7. Особистий архів З. С. Баконія. — Ф.ІІ. Методичні розробки та звіти З. С. Баконія. — Спр. 52. Баконій З. С. Вихованці студії образотворчого мистецтва — наша гордість / З. С. Баконій // Рукопис, 4 арк.
• 8. Цельтнер В. Осматривая творчество детей / В. Цельтнер // Литературная газета. — 1960. — 14 августа. —С. 8.