Результат дослідження. 
Напрямок розвитку військового інституту телекомунікацій та інформатизації в науково-освітньому просторі

Отже, вектор напрямку розвитку інституту має бути націлений на розвиток наукових (шкіл) течій в контексті підготовки наукових напрямів наукових спеціальностей (рис. 2).

Безумовно, науково-дослідна робота починається від студентських гуртків до творчих пошуків аспірантів наукових шкіл університету. Цікавим є розбіжність інтересів аспірантських пошуків, коли вони зосереджені за межами їх наукової спеціальності. Не слід до цього прискіпливо відноситися, а навпаки формувати банк наукових та перспективних (фантастичних) ідей, як це робиться закордоном.

Науковий шпіонаж з розвитком мережі Інтернет перенацілився з пошуку готової наукової продукції на пошук нових наукових майже маревних на перший погляд ідей. Навіть Е. Резерфорд приділяв цьому значну увагу, мабуть настільки, що у нього це була традиція обідньої розмови за чашкою чаю учнів, де кожен міг генерувати самі «маревні» ідеї [ Данин Д. С. Резерфорд / Д. С. Дани. — М.: «Молодая гвардия», 1967. — 621 с.]. Д. С. Данин так описує [ Данин Д. С. Труды и дни Нильса Бора / Д. С. Дани. — М.: Знание, 1985. — 80 с. — (Новое в жизни, науке, технике. Сер. «Физика»; № 3).] «В резерфордовской лаборатории все трудились молча и деятельно: шеф не выносил праздных словопрений. Но в час после полудня все собирались на чаепитие в физпрактикуме и там выговаривались досыта. Почти все работы и все споры вертелись, как правило, вокруг планетарного атома».

Рис. 2. Деревологічна структура місця наукового дослідження в науковому пізнанні

Наукові спеціальності, що визначені державним нормативно-правовим актом [ Про затвердження Переліку наукових спеціальностей МОНмолодьспорт України; Наказ, Перелік від 14.09.2011 № 1057 // Офіційний вісник України від 17.10.2011 — 2011 р., № 78, стор. 215, стаття 2893, код акту 58 517/2011. [Електронний ресурс] Верховна Рада України — Режим доступу URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1133−11/print1361865996710152] є квінтесенцією наукових напрямів досліджень означених в паспорті наукової спеціальності. Динамізм розширення наукових горизонтів і статика визначених напрямів ускладнює приналежність тих чи інших досліджень науковій спеціальності.

Аналізуючи цілі та спадковість підготовки фахівців за різними освітньо-кваліфікаційними рівнями легко виявити бар'єри та неузгодженість. Розуміючи, що це веде до імпліцитності в освіті Міністерство освіти і науки Республіки Казахстан з 2011 року розпочало впроваджувати новий державний стандарт вищої і післядипломної освіти. Для ознайомлення вони розміщені в Інтернеті [ ГОСО РК 5.04.033−2011 «Послевузовское образование. Магистратура. Основные положения», утвержденные приказом Министра образования и науки Республики Казахстан от 17 июня 2011 года № 261., Правила присуждения ученых степеней, утвержденные приказом Министра образования и науки Республики Казахстан от 31 марта 2011 года № 127., Типовое положение о диссертационном совете, утвержденное приказом Министра образования и науки Республики Казахстан от 31 марта 2011 года № 126., Государственный общеобязательный стандарт образования Республики Казахстан послевузовское образование. Докторантура. Основные положення. ГОСО РК 5.04.034 — 2011. Утвержден Приказом Министра образования и науки Республики Казахстан от «17» июня 2011 г. № 261. — Астана, 2011. — 18 с. ].

Спеціальності підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями «магістр» спонукають до розвитку післядипломної освіти, власної підготовки докторів філософії та докторів за напрямком. Для цього визначено групи наукових спеціальностей які акумульовані таким чином, щоб відповідали стандартам вищої освіти. В паспорті наукових спеціальностей чітко визначений міждисциплінарний зв’язок між конкретними науковими спеціальностями. Таке рішення дало змогу якісно розширити наукові межі окремих наукових спеціальностей. Одночасно стало поштовхом до нових творчих пошуків. На наш погляд досвід Міністерства освіти і науки Республіки Казахстан є цікавим та актуальним для Міністерства освіти і науки України. Інтуїтивно і реально розуміючи ці необхідності керівником Військового інституту телекомунікацій та інформатизації А.І. Міночкіним зроблено ряд вдалих кроків, вектор яких націлений на створення спадковості спеціальностей з підготовки фахівців ОКР «Бакалавр — Магістр — Доктор філософії». Суть її полягає в тому, що з жовтня 2007 року замість наукової спеціальності 20.02.12, яка згідно рішення Голови ВАК України передбачає підготовку дисертаційних робіт на здобуття вченого ступеня кандидата військових наук, була введена спеціальність — 05.13.06 — Інформаційні технології. Тим самим створені позитивні передумови спадковості підготовки курсантів на факультеті Інформаційних технологій в системах управління. Очевидним наступним кроком є впровадження наукової спеціальності 05.13.02 — Телекомунікаційні системи та мережі - спадковим є факультету Телекомунікаційні системи та мережі. Також очевидним, є і відмова від наукової спеціальності 20.02.14, що належить до прерогативи науково-дослідних та наукових підрозділів. Таким чином, ми відслідковуємо інерцію яка притаманна сучасним вищим навчальним закладам. В умовах реформування, наприклад з впровадженням [1] маємо негативні наслідки для вже сформованих наукових та науково-педагогічних кадрів, відбувається руйнування їх за теорією Макаренко [ Подласый И. П. Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов. В 2 кн. — М.: Гуманыт. изд. центр ВЛАДОС, 1999. — Кн. 2: Процесс воспитания. — 256 с. — ISBN 5−691−174−4. С. 67]. Унікальністю Військового інституту телекомунікацій та інформатизації, порівняно із зарубіжними, є надання повноцінної цивільної вищої освіти. Випускники можуть, після успішного завершення циклу навчання, працевлаштуватися, як у військовій так і в цивільних сферах. Фінансово-економічно, така схема підготовки у Військовому інституту телекомунікацій та інформатизації, є вигідною та доцільною, оскільки підготовка власно здійснюється за двома різнопрофільними напрямами підготовки фахівців з ОКР «Магістр»: науково-педагогічним та управлінським. Річ у тому, що градація фахівців на наукову та науково-педагогічну діяльність з переходом з ЗУН-парадигми на К-парадигму логічно втрачає сенс.

Отже за результатами дисертаційного дослідження І.М. Козубцова концепція [ Козубцов І.М. Обговорення робочої концепції програми розвитку методологічної компетентності аспіранта військового вищого навчального закладу / І.М. Козубцов [Електронний ресурс] // Междисциплинарные исследования в науке и образовании, 2013. — № 2Kg. — Режим доступу URL: www.es.rae.ru/mino/164−1323 (дата обращения: 24.09.2013).] визначила шлях руху Військового інституту телекомунікацій та інформатизації на підготовку кадрів вищої кваліфікації з методологічною компетентністю. Методологічна компетентність — це якісна властивість суб'єкту до діяльності, що є похідною від методології. Під методологією ми будемо розуміти однозначне і чітке трактування — це вчення про організацію діяльності. Отже, Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації має започаткувати, формування та розвиток методологічної компетентності курсантів та ад’юнктів, як спадкоємець Київського військового інституту управління та зв’язку об'єднавши вищі військові навчальні заклади, які не мали аналогів у Збройних силах, володіли унікальною навчально-матеріальною базою і могутніми науковими кадрами [ Історія військової освіти в Україні (1991 — 2012 рр.) про НДР «Історія» (заключний). — К.: ВІТІ НТУУ «КПІ», 2013 — 154 с.].

Рис. 3 Зв’язок наукових спеціальностей з профілем підготовки курсантів на факультетах

Методологічна компетентність сприятиме організовувати майбутню діяльність випускника: наукову, науково-педагогічну чи військову (управлінську).

Досконало не пропрацьовано питання збереження сформованих колективів. Тривалий час у Військовому інституту телекомунікацій та інформатизації проводились натурні науково-педагогічні експерименти, щодо вирішення цієї проблеми стало відпрацювання варіативного підходу до планування та службового просування осіб офіцерського складу. Безумовно варіативний підхід є недієвим без достатнього рівня сформованості методологічної компетентності наукового та науково-педагогічного складу вищої кваліфікації.

В результаті ми спостерігаємо запізнення впровадження нового змісту дисциплін у підготовку фахівців. Безумовно, якщо в епоху індустріального суспільства, система вищої освіти працювала бездоганно і безсуперечно, то в постіндустріальну інформаційну епоху такі дії не проходять без наслідків. Як в такому разі бути в контексті діючого законодавства України, що регулює діяльність вищого навчального в сфері освіти та науки? Колектив ентузіастів під керуванням професора Л. Ф. Мараховського запропонували актуальне рішення, яке напрацьовано на підставі запитів і потреб сучасного суспільства. Достовірність без сумніву доведена на прикладі підготовки фахівців кібернетичного захисту. Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації є лідером в підготовці цих фахівців для потреб Збройних Сил України. Динамічність в сфері кібернетичного захисту висуває неписані раніше вимоги щодня. Зважаючи на це ініціативна група розробила генеральну ідею та концепцію динамічної життєдіяльності Військового інституту телекомунікацій та інформатизації. Результати неодноразово апробовані на наукових конгресних заходах різного ієрархічного рівня [ Козубцов И. Н. Научно-педагогическая компетентность в мониторинге при подготовке специалистов в области информационной безопасности / И. Н. Козубцов // Педагогика безопасности: наука и образование [Текст]: материалы Всероссийской научной конференции с международным участием, Екатеринбург, 12 декабря 2011 г.: в 2 ч. / сост. и общ. ред. В. В. Гафнера; ФГБОУ ВПО «Урал. гос. пед. ун-т». — Екатеринбург, 2012. -Ч.2. — 138 — 146 с., Мараховский Л. Ф. Научно-педагогический компетентностный мониторинг подготовки специалистов в области информационной безопасности / Л. Ф. Мараховский, И. Н. Козубцов, Ю. И. Хлапонин // Інформаційна безпека. Науковий журнал. Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля, 2012. — № 2(8). — С. 91 — 98. [Електронний ресурс] - Режим доступу URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Ibez/2012₂/14.pdf.]. Квінтесенція з розуміння механізму адаптації наведено на рис. 4−5.

Рис. 4. Механізм адаптації освіти

Виходом з парадоксального становища може послужити створення моніторингової компетентністної лабораторії, або іншого підрозділу. Головною задачею якої (якого) буде збір, аналіз і відпрацювання рекомендацій у сприятливому форматі та проведення міжфакультетських, міжкафедральних семінарів. Це дозволить підсилити нерозривність в одній особі науковця та педагога. Тож чітке розділення на наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації стирається. Очевидно, що науковець, без педагогічного досвіду і бачення, не спроможний підгодовувати навчальний матеріал для навчально-виховного процесу. І також очевидно, що педагог не в змозі обійтися від методології пошуку наукової інформації для оновлення навчально-методичного забезпечення навчально-виховного процесу.

Рис. 5. Методологія кібернетичної освіти в технічних ВНЗ

Цілком очевидно, що у Військовому інституту телекомунікацій та інформатизації зосередяться дослідження в трьох векторних напрямах.

• 1. Дослідження націлені на удосконалення в контексті наукових напрямків спеціальності (науковою продукцією аспірантів мають бути написані кандидатські дисертації);
• 2. Дослідження філософського рівня методології, тобто розширюючи наукові межі (докторські дисертації);
• 3. Дослідження з перетворення результатів № 1 та № 2 націлених на впровадження в навчальний процес інституту. Розробка інформаційних технологій в освіті - це один з наукових напрямів визначених паспортом спеціальності 05.13.06. — Інформаційні технології.

Дослідження — процес отримання нових знань, один з видів пізнавальної діяльності. Дослідницька діяльність сучасного науковця і педагога по справжньому стала невід'ємною частиною його професійного саморозвитку. Розвиток наукового пізнання сприяв перегляду вихідної концепції [ Козубцов І.М. Філософія формування міждисциплінарної науково-педагогічної компетентності вчених / І.М. Козубцов // Наука и образование: сб. тр. Международный научно-методический семинар, (13 — 20 декабря 2011 г., г Дубай ОАЭ) — Хмельницкий: Хмельницкий национальный университет, 2011. — С. 120 — 122. — (укр., рус., англ.). — ISBN 978−966−330−133−4. — [Електронний ресурс] - Режим доступу URL: http://www.iftomm.ho.ua/docs/MASE_2011_.pdf.] і дозволив зосередитися на розвитку методологічної компетентності.

Розвиток вітчизняної науки, народного господарства напряму залежить від освіти і ефективності процесу формування наукового стиля мислення у студентів. Ефективність цього процесу залежить від активності в інноваційній і експериментальній роботі науково-педагогічних працівників. Саме вони знаходяться в безпосередньому контакті зі студентами, курсантами, слухачами та регулюють їх освітню діяльність, управляють освітнім процесом. Тож напрям № 3 є важливим для університетів не педагогічного профілю. Побудова структури навчального заняття, змісту, вибору методів, засобів і технологій реалізації навчально-виховного процесу не є детермінованим процесом. Наочно це демонструється на рис. 6. Час підготовки спеціаліста складає 5 років. На цей термін розрахована навчальна програма. За цей час технологія Т1 виробництва може змінитися на технологію Т2, Т3, Т4 і т.д. В результаті чого випускник ВНЗ вимушений самотужки освоювати технологію Т2, Т3, Т4 і т.д.

Тому цілком логічно дослідження за напрямком № 2 є перспективними і актуальними, якщо вони випереджають технологію на 3−6 років. В ідеальному випадку система освіта-наука мала б бути замкненою. Однак зрозуміло, що при цьому замкнена система немає можливості розвиватися. До розвитку придатні тільки відкриті системи [5]. Тож для фундаментального ВНЗ є актуально необхідний напрямок досліджень № 2.

адаптація військовий освіта університет.

Рис. 6. До пояснення відставання освіти від технологій

Зараз основними установами, де розробляються нові знання є науково-дослідні (наукові) установи та вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівня акредитації. Нові результати мають бути впроваджені в навчальний процес. Так ось наукові досягнення, які виробляються власно у ВНЗ на багато швидше потрапляють в навчальний процес ніж з НДІ (НУ), оскільки науково-педагогічному працівнику для цього відкритий шлях. Досягнення з НДІ (НУ) як правило потрапляють через цього ж науково-педагогічного працівника, однак при цьому втрачається більше часу на пошук її в динамічній науковій картині світу знань вченого. Наочно продемонстровано на рис. 7. Ми схиляється до думки Е.В. Солодової про механізм зв’язку наукового та навчально-педагогічного процесу [ Мараховський Л. Ф. Початок фрактального міждисциплінарного науково-педагогічного пізнання майбутнього вченого / Л. Ф. Мараховський, І.М. Козубцов, В.В. Куцаєв // Вісник Чернігівського національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка [текст]. Т.2. Вип. 104 / Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка; гол. ред. Носко М. О. — Чернігів, 2012. — с. 3 — 5. (серія: Педагогічні науки). — [Електронний ресурс] - Режим доступу URL: http://archive.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Vchdpu/ped/2012₁₀₄_2/Marahov.pdf.].

Рис. 7. Механізм зв’язку наукового та навчально-педагогічного процесу

Під динамічною науковою картиною світу знань вченого (ДНКСЗ) слід розуміти сучасне відображення реальної і віртуальної дійсності, процесу формування, зберігання, старіння, знищення та перетворення наукових знань в загально-соціальні знання картини світу як історичний здобуток наукового пізнання.