Джерела інформації при оцінюванні кредитоспроможності позичальника

2) Інформація про клієнта, яка є в архіві банку.

Матеріали формуються безпосередньо банківськими установами, опрацьовуються, контролюються та зберігаються ними. Цей канал інформації може містити дані про: історію взаємин з клієнтами у процесі проведення банківських операцій, проблеми та порушення, їх причини і частоту виникнення; сферу впливу, об'єкти уваги і зв’язків із кримінальною сферою; зміни в політичній, макроекономічній ситуації в країні; соціокультурні чинники тощо. Носіями інформації при цьому є: кредитні історії, досьє клієнтів, рекомендації професійних зовнішніх і внутрішніх консультаційних служб, заключення служби безпеки банку, матеріали моніторингу поточних рахунків клієнтів, огляди, висновки і прогнози аналітичних відділів банку тощо. Якість такої інформації може бути достатньо високою, але залежить від тривалості ретроспективи, організованості та скрупульозності ведення справ позичальників, компетентності працівників служби безпеки банку й аналітичних відділів, а також повноти інформації і правильного використання інформаційних технологій.

3) Відомості, надані особами, що мали ділові контакти з клієнтом.

Інформація має низку важливих відомостей, що стосуються взаємозв'язків потенційного позичальника з його постачальниками, покупцями, боржниками, кредиторами, страховими компаніями, гарантами, поручителями тощо. Постачальники клієнта можуть надати інформацію про платіжну дисципліну потенційного позичальника, частоту і періодичність проведення платежів та причини їх затримок. Покупці клієнта можуть охарактеризувати дотримання строків поставок товарів, надання послуг, дисципліну договорів, цін, розрахунків, ділову репутацію та моральну кредитоспроможність. Боржники — це потенційне джерело даних про те, на яких умовах виникла заборгованість перед клієнтом, яким чином була організована діяльність клієнта щодо контролю і повернення боргу. Кредитори володіють фактами про причини виникнення заборгованості та вжиття заходів клієнта щодо її погашення. Страхові компанії можуть надати інформацію про адекватність ставлення клієнта до захисту від потенційних ризиків, причини і частоту виникнення страхових випадків. Гаранти та поручителі можуть надати матеріали щодо частоти і умов притягнення їх до виконання зобов’язань. Отримання даної інформації потребує значних організаційних зусиль з боку банку.

4) Офіційна інформація державних органів (Державного комітету статистики України, податкової і митної служби, інших органів виконавчої влади).

Дана інформація містить не лише нормативні вказівки, вимоги, обмеження, якими мас користуватися банк у своїй діяльності, а й інформацію про банківські установи, які не дотримуються законодавства та нормативних вимог, а також підприємства з сумнівною репутацією, контакти з якими для банку пов’язані з підвищеними ризиками.

5) Звіти та інші матеріали спеціалізованих організацій, установ і агентств (звіти про кредитоспроможність, довідники з інвестування, звіти аналітиків, маркетингових і консалтингових компаній, інформаційних агенцій, професійних асоціацій, центрів експертиз, соціальних досліджень та ін.).

Ця інформація надходить зі спеціальних інформаційно-аналітичних служб, які здійснюють професійну діяльність у виді збирання, постійного моніторингу, групування, аналізу достатньо повного комплексу даних про різні підприємницькі структури. Матеріали можуть містити як загальні дані про підприємство (адреса, коротка історія, вид діяльності, дані про власників, філії, дочірні структури тощо), так і спеціальні факти залежно від параметрів проекту і напрямів реалізації кредитного продукту. При цьому недоліками такої інформації є обмежений набір та низький рівень деталізації вихідних матеріалів, що може підвищувати ризики прийняття об'єктивних рішень.

Особливу роль при отриманні додаткової (довідкової) інформації відіграють лані спеціальних економічних та банківських видань, інформаційних агентств, навчальних закладів тощо. Ця інформація дає змогу орієнтуватися в ситуації на ринку та впливає на прийняття обгрунтованих рішень. До складу такої інформації належать новини, нормативні документи, прогнози, аналітичні огляди, навчальні і методичні матеріали, статистичні повідомлення, розрахунки показників тощо. Носіями інформації при цьому с професійні журнали, енциклопедії, довідники, монографії, навчальні посібники, підручники, спеціалізована економічна література тощо. Значення цього каналу інформації достатньо важливе, хоча і потребує значної компетенції і професіоналізму працівників банку. Вагоме значення в оцінці кредитоспроможності клієнта має інформація, одержана від приватних пошукових агентств, які можуть брати на себе функції кредитного аналізу та пошуку позичальників, які ховаються від виконання кредитних зобов’язань, а також матеріали юридичних фірм, які можуть пропонувати послуги з перевірки надійності клієнта.

6) Матеріали отримані із засобів масової інформації (телебачення, преси, Інтернету тощо).

Ця інформація є найбільш легкодоступною, нерегламентованою, однак, поряд з цим, низькою за якістю, бо вона може бути суперечливою, суб'єктивною, комерціалізованою тощо. Однак, на неї також необхідно звертати увагу для проведення порівняльного аналізу та побудови загальної картини про потенційного клієнта.

7) Власні спостереження і міркування кредитних працівників, а також логічно обгрунтовані погляди, думки та переконання інших людей.

Така інформація базується на результатах особистих відвідувань позичальника на місці, відповідях на додаткові запитання працівників банку тощо. її формування і використання вимагає від банківських працівників значного рівня кваліфікації і компетентності.

Висока роль фінансової інформації в підготовці і прийнятті ефективних рішень пред’являє відповідно високі вимоги до якості при формуванні інформаційної системи фінансового менеджменту. Ринкова економіка висуває певні вимоги до інформаційного забезпечення аналізу кредитоспроможності та його корисності. До якісних характеристик інформації належать (рис. 6.3):

• 1) репрезентативність — максимально можливе розкриття інформації з точки зору користувачів. За змістом відповідає принципу повного висвітлення, яким встановлюється, що фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
• 2) релевантність — та інформація, яка є настільки важливою для прийняття рішення, що її неможливо виключити з розгляду;
• 3) своєчасність — характеризує відповідність сформованої інформації потребі у ній у періоди її використання;
• 4) зрозумілість — визначається простотою будови інформації, відповідністю певним стандартам представлення і доступністю розуміння;
• 5) ефективність — затрати на залучення певних інформаційних даних не мають перевищувати ефект, отриманий у результаті їх використання у підготовці і реалізації відповідних управлінських рішень;
• 6) вірогідність — інформація, наведена у фінансовій звітності, с вірогідною, якщо вона не містить помилок і перекручень, які здатні вплинути на рішення банку. При цьому вірогідною вважається інформація: при зовнішньому аналізі - що пройшла аудиторську перевірку; при внутрішньому аналізі - що є підсумком надійної системи внутрішньогосподарського контролю. Згідно з Цивільним кодексом України, негативна інформація вважається невірогідною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.