Виклад основного матеріалу

Традиційно прийнято вважати сім'ю первинним інститутом соціального розвитку та виховання підростаючого покоління. На становлення особистості, насамперед, впливає виховання дитини в сім'ї. Передаючи культурне надбання нації, національні традиції та звичаї, формуючи ціннісне ставлення дітей до оточуючого світу, батьки закладають основу їхньої поведінки і несуть відповідальність за розвиток майбутніх громадян України.

Сучасний трансформаційний етап розвитку українського суспільства вплинув на стан сімейних відносин. Так, більшість батьків приділяють важливе значення власній професійній реалізації, досягненню високого соціального статусу, самореалізації у суспільстві. На виховання дітей у них лишається все менше часу. Модернізація цінностей сім'ї зумовила зміни у сімейному вихованні, що спрямовані на виховання особистості, адаптованої до потреб сучасного соціуму. Нині одним із важливих питань сімейного виховання є закладання базових якостей особистості. Але ефективним цей процес може стати лише завдяки розвитку ігрової діяльності, для якої в житті дитини стає все менше місця [7, с. 8].

У контексті нашого дослідження ми звертаємо увагу на проблему розвитку сюжетнорольової гри сучасних дошкільнят. На нашу думку, більшість батьків більше піклуються про пізнавальний розвиток дитини, ніж про розвиток базових якостей особистості. Намагаючись заповнити режим дня малят інтелектуальними заняттями, батьки обумовлюють це прагненням виховати майбутнього лідера, впевнену у собі особу, яка здатна досягти успіху в умовах сучасного суспільства. Проте надання пріоритету навчальній діяльності та ігнорування ролі гри призводять до негативних наслідків у формуванні особистості. З метою діагностики місця та ролі гри в умовах родинного виховання нами було проведено опитування батьків дітей дошкільного віку.

Загальний склад опитуваних респондентів становив 338 особи (батьки дітей яким виповнилось 4−6 років). Проте 25,1% (85) не дали відповіді на питання про склад сім'ї. Ми пояснюємо це тим, що в Україні загострюється проблема сімейних стосунків, ряд сімей живуть у громадянському шлюбі, тож відповісти на питання анкети однозначно не змогли. Серед опитаних (338), у складі сім'ї яких одна дитина — 24% (81), сім'ї із двома дітьми і більше — 76% (257). Ми відзначили, що серед загального числа респондентів (338) переважають повні сім'ї - 87,6% (296), неповні сім'ї становлять 12,4% (42).

На основі даних перепису населення у 2001 р. в Україні неповних сімей налічувалось 2,3 млн. Більшість таких сімей складається з матері та дитини (2 млн сімей, або 76,3%). За період 1989;2001 рр. їх кількість збільшилась на 21% [6]. За даними Державної служби статистики в 2012 р. в Україні було реєстровано 278 тис. шлюбів та більш ніж 168 тис. розлучень. Таким чином, 6 із 10 шлюбів розпалися. Україна з таким показником посідає третє місце за кількістю розлучень в Європі, після Росії та Білорусі [2]. Батьки вважають за потрібне не акцентувати увагу на даній проблемі, проте руйнування природного сімейного осередку відображується на психологічному стані дітей та ускладнює процес формування особистості.

За даними анкетування, більшість батьків здобули повну вищу освіту — 58,6% (198 респондентів), середню спеціальну — 41,4% (140 респондентів). Характер трудової діяльності батьків відображає сучасні потреби професійної занятості населення. Так, серед респондентів (338) переважають професії: приватні підприємці - 12,6%; освітяни — 12,5; економісти (фінанси і кредит) — 11,1; службовці - 10,8; офісні працівники — 9,3; медичні працівники — 8,3; програмісти — 5,2; юристи — 5; технічні працівники — 4,2; бухгалтери — 3,2; працівники мас-медія — 3,2; працівники культури та мистецтва — 2,6; перекладачі - 1,6; помічники вихователя — 1,3; дипломати — 0,9%. Частина опитуваних респондентів займається домогосподарством та тимчасово не працює - 8,2%. Отримані дані свідчать, що батьки мають високий рівень освіти та займаються інтелектуальною трудовою діяльністю. Це дає можливість висновувати, що спрямованість виховання у таких сім'ях має пізнавально-когнітивний характер.

Батьки дітей дошкільного віку позитивно ставляться до навчання, виховання та розвитку дітей у дошкільному навчальному закладі (ДНЗ), про що свідчать такі показники. Було проведено опитування респондентів (338) щодо тривалості відвідування дітьми дошкільного навчального закладу. Упродовж декількох місяців відвідують ДНЗ — 8% (27); 1 рік — 13,6% (46); відвідують 2−2,5 років — 18,4% (62); відвідують 3 роки — 36,4% (123); діти відвідують ДНЗ протягом 4 років — 23,6% (80). За даними інформаційно-статистичних матеріалів найвищі показники охоплення дітей дошкільною освітою (5−6 років) у Хмельницькій області - 93%; Київській області - 86,6; Закарпатській області - 86,6; Сумській — 84,9; Житомирській — 84,6%. У Києві цей показник відповідно 87,6 та 86,5% [4]. Отже, можемо констатувати потребу батьків щодо виховання, навчання і розвитку дітей у дошкільних навчальних закладах. На сьогодні спостерігається тенденція до розширення мережі освітніх закладів, відкритті нових ДНЗ комунальної та приватної власності.

Нами було проаналізовано причини вибору батьками ДНЗ для виховання дітей. Із 412 респондентів не визначились у мотивах вступу до ДНЗ 76 (18,4%), висловили власну думку 336 (81,6%). Серед батьків, які надали відповідь на питання «Які Ваші очікування від відвідування ДНЗ?» у кількості 336 осіб, ми отримали такі результати: 28,3% (95) обирають ДНЗ для підготовки дитини до школи та вважають, що дошкільне дитинство є перехідним етапом у становленні майбутнього школяра. Батьки приділяють увагу навчанню дітей рахувати, читати, писати, орієнтуються на виховання та навчання відмінника у школі, який здатен легко адаптуватися до навчальної діяльності. Також важливого значення батьки надають формуванню навичок у спілкуванні із однолітками: 19,3% (65 осіб); соціальній адаптації дитини: 15,5% (52); всебічному розвитку дитини: 12, 5% (42); формуванню навичок самообслуговування (самостійності): 8,3% (28); вихованню організованості: 5% (17); розвиткові творчих здібностей: 3,6% (12), вихованню дитини: 3% (10), проведенню часу у комфортному середовищі: 4,5% (15). На нашу думку, вищеназвані вміння та навички є необхідними для становлення повноцінної особистості та займають пріоритетне значення для прийняття дитини до школи.

У спектрі проблем виховання базових якостей особистості важливе місце посідає вміння дітей спілкуватися, взаємодіяти. За даними результатів опитування батьків дітей старшого дошкільного віку щодо прагнення дітей до спілкування маємо такі дані. Так, у сім'ї, яка складається із 2−3 дітей (257 осіб); 8,1% (21) прагнуть до самотності; 16% (14) — до спілкування із дорослими; 25,3% (65) — з ровесниками; 21% (54) — зі старшими дітьми; 29,6% (76) — з братами та сестрами. Сім'ї з однією дитиною (81 осіб) мають інші показники. Проводити час на самоті прагнуть 7,4% (6); спілкуватися з дорослими — 28,4% (23); ровесниками — 26% (21); із старшими дітьми — 23,4% (19), братами та сестрами — 14,8% (12).

Таким чином, у дітей, які мають братів та сестричок, збільшуються можливості у спілкуванні та взаємодії в умовах сім'ї. Адже за наявності партнерів по діяльності у малечі легше формувати навички комунікації. В родинах із однією дитиною спілкування переважає із дорослими, знайти партнера у спільній діяльності важче.

У контексті нашого дослідження було проведено опитування батьків з метою визначення рівня розвитку ініціативності дітей дошкільного віку у ігровій діяльності. Серед загальної кількості респондентів (338) дали позитивну відповідь на питання «Чи виступає Ваша дитина ініціатором ігор вдома?»: 78,7% (266); дали відповідь «ні» — 13,3% (45), дали відповідь «інколи» — 8% (27). У ході дослідження було виявлено, що переважна кількість опитуваних батьків обирають пізнавальні ігри для виховання та навчання дітей. Вибір батьків орієнтований на розвиток логічного мислення та когнітивного розвитку. Серед 338 респондентів більшість віддають перевагу іграм з конструктором — 31% (105); дидактичним іграм — 27,9% (94); комп’ютерним іграм — 19,8% (67). Зазначимо, що рідше батьки обирають сюжетно-рольові ігри як засіб розвитку дітей — 21,3% (71). На питання «Чи заохочуєте Ви дитину до гри?» батьки надали неоднозначну відповідь. Серед сімей з двома і більше дітьми (257) стверджувально відповіли 49,8% (128); негативну відповідь надали — 50,2% (129). У сім'ях із однією дитиною (81) заохочують до гри 56,8% (46), не заохочують — 43,2% (35). Учасники опитування, які дали стверджувальну відповідь, у більшості заохочують своїх дітей до розвивальних ігор (дидактичних, логіко-математичних, будування із конструктора «Лего»). Респонденти, які негативно відповіли, вважають, що немає потреби спонукати дитину до гри та надавати їй підтримку, адже діти із задоволенням грають самостійно (розважають себе самі або в компанії братиків та сестричок). Тобто значна кількість батьків не розглядають сюжетно-рольову гру як метод розвитку дитини та вважають її видом розваг та відпочинку від навчальної діяльності. На питання «Чи граєте Ви із дитиною в ігри?» із 338 опитуваних батьків позитивну відповідь дали 68% (230), негативну відповідь дали -32% (108).

За результатами анкетування виявлено, що в умовах сімейного виховання переважають настільно-друковані, спортивні, сюжетно-рольові, комп’ютерні ігри. Батьки, які не підтримують починання дітей в ігровій діяльності, стверджують, що діти мають гратися самостійно або з нянею. У сім'ях із двома та більше дітьми ігри організовуються із ініціативи дітей, діти зазвичай граються самостійно. Незначна кількість батьків не визнає дитячі ігри за провідний вид діяльності.

Можемо ствердно зазначити, що сюжети сучасних сюжетно-рольових ігор досить різноманітні та характеризують інтереси дітей, їх усвідомлення суспільних відносин. У результаті дослідження було отримано 525 відповідей батьків щодо сюжетів ігор удома. Найбільшу популярність набуло розігрування сюжетів за мотивами мультфільмів — 14,2% (75); Сім'я — 12,1% (64); Магазин — 10,8% (57); Лікарня — 10,4% (55); Поліція — 8,1% (43); Школа (Дитячий садок) -7,4% (39); Пожежна частина — 5,5% (29); Розбійники — 5,5% (29); ігри із залученням казкових героїв — 6% (32); Космічна подорож — 4,5%(24). Серед менш розповсюджених сюжетів можемо виділити: розігрування за мотивами сюжетів комп’ютерних ігор — 2,4% (13); Модний подіум — 3,8% (20); Дизайнерська студія — 2,4% (13); Моряки — 1,7% (9); Аптека — 1,5% (8); Телекомпанія — 1,5% (8); Банк — 1,1% (6); Пошта — 0,4% (2); не грають в ігри — 0,7% (4).

Таким чином, діти старшого дошкільного віку віддають перевагу сюжетно-рольовим іграм за мотивами мультфільмів та комп’ютерних ігор. Ми вважаємо, що дана тенденція відображає інформаційне насичення сучасного суспільства. В умовах модернізації та швидкого технічного прогресу оволодіння комп’ютером та вплив медіа набуває стихійного розповсюдження серед дітей дошкільного віку. Використання візуальних технологій захоплює малечу та дозволяє на тривалий час утримувати їх увагу.

Більшість сюжетів ігор дітей дошкільного віку відображують соціальні стосунки у сім'ї, їх спостереження та знання про соціально значимі місця та взаємовідносини між учасниками спілкування у магазині, перукарні, лікарні, ДНЗ (школі) тощо. Власний досвід діти інтерпретують та переносять на персонажів, втілюючи його артистично, передаючи почуття та емоції у міміці й жестах, висловлюючи власну думку через героїв сюжетно-рольової гри. У зв’язку із подіями на сході України деякі батьки та педагоги спостерігають збільшення сюжетів ігор про війну. Діти розігрують військові події, боротьбу між добром та злом, розподіляють героїв гри на «своїх» та «чужих». Ми вважаємо, що потрібно звернути увагу на дане явище, адже сюжети військових ігор можна використати із виховною метою та прищеплювати дітям норми й правила морально-етичних стосунків між людьми різних рас, країн та поглядами, виховувати чуйне ставлення до людей, вміння допомагати один одному, вчити дітей вирішувати конфлікти шляхом компромісів та домовленостей.

Нами було здійснено опитування батьків дітей дошкільного віку щодо з’ясування тривалості ігрової діяльності дітей удома. У цьому опитуванні брало участь 340 респондентів, які дали відповідь на питання «Скільки часу Ваша дитина грається вдома?». За результатами дослідження переважна більшість дітей грають вдома у будні дні впродовж 2−3 годин — 37% (126); 1−2 години — 25% (85); 3−4 години — 23% (78); 5−6 годин — 8,6% (29); більше 6 годин — 3,8% (13); не грають — 2,6% (9). У вихідні дні час на ігрову діяльність збільшується до 4−5 годин — 75,9% (258); 2−2,5 години — 24,1% (82). Більшість батьків пояснюють, що значну кількість часу діти знаходяться у ДНЗ, в якому створені всі умови для ігрової діяльності і даного часового проміжку цілком достатньо. Відведений час для сюжетно-рольових ігор вдома заміщується вправлянням, переглядом мультфільмів, іграми на комп’ютері. Отже, дорослі намагаються режисерувати дитинство за власним сценарієм та інформаційно завантажують дітей. За таких умов ігрова діяльність обмежується у часі та несправедливо витісняється із життєдіяльності дітей, ускладнюється процес формування базових якостей особистості.