Вступ. 
Теоретичні аспекти ставлення до навчання у студентів

Актуальність дослідження: Суспільно-політичні, соціальні зміни, що відбуваються у Україні ставлять нові вимоги до підготовки конкурентоспроможного фахівця. Суспільство висуває сучасному випускнику ВНЗу високі вимоги, серед яких важливе місце займають професіоналізм, соціальна активність і творчий підхід до виконання робочих завдань. Протягом процесу навчання у особистість не тільки засвоює необхідні знання, навички, фахові компетенції а й засвоює важливі соціальні норми і цінності, переживає становлення особистісної і громадянської соціалізації. У вищій школі представлено різноманінті програми, технології навчання, методи навчання, але в більшості з них ставиться акцент на розвиток і формування інтелектуальних та вольових якостей студентів. Поряд з цим недостатня увага приділяється вивченню емоційних, мотиваційних станів під час навчання. Питання формування мотивації навчання, що є невід'ємним елементом у майбутньому професійному розвитку, є актуальним тому, що сучасні студенти поступово втрачають стимули до навчальної діяльності.

Метою нашого дослідження стало визначення особливостей ставлення до навчальної діяльності у студентів зі зниженим рівнем академічної мотивації.

Міра наукової розробки проблеми. Однією з актуальних у сучасній психологічній науці залишається проблема ставлень. В працях К. Абульханової-Славської, Б. Ананьєва, О. Бодальова, Л. Божович, О. Лазурського, В. Мерліна, Б. Ломова, В. Мясищева, Ю. Приходько, С. Рубінштейна та ін. висвітлені різні підходи до розгляду даної проблеми.

Позиція, що встановлюється у студента, яка визначає спрямованість і інтенсивність сприйняття, мислення і дій особистості в сфері навчання розглядається як ставлення до навчання (В.Шрадер). Про емоційну насиченість навчального процесу свідчать численні емпіричні дослідження (А.Андрєєва, І.Бех, О. Кондаш, С. Максименко, Е. Носенко, А. Ольшаннікова, О. Прохоров, Л. Путляєва, О. Саннікова, Семиченко, П. Симонов, О. Тихомиров, Г. Хилов, В. Шаховський, П. Якобсон та ін.). Ряд дослідників (Н.Гула, Н. Діомідова, Т. Жванія, Є.Ільїна, А. Колчигіна, М. Кузнєцов, О. Кузнєцов, А. Петрова, О. Резнікова, О. Чебикін, М. Фетісін, В. Шаповалова), в своїх роботах підтверджують існування емоційного неблагополуччя під час навчання студентів.

Вивченням мотивації у особистості займалися Д. Макклелланд, Д. Аткінсон, Г. Хекхаузен, Г. Келлі, Ю. Роттер, К. Роджерс, Р. Мей, Д. Дьюі, Френе О. Леонтьєв, К. Левін, С. Рубінштейн, Л. Божович, О. Ковальов, Г. Костюк, В. Мерлін, В. Сухомлинський, Л. Виготський, О. Лазурський, Д. Узнадзе, К. Альбуханова-Славська та інші.

В час, коли оновлення освіти не викликає сумнівів, питання щодо розвитку внутрішньої мотиваціїї набуває особливого значення (І.Бех, Н. Бібік, М. Вашуленко, Є.Ільїн, А. Маркова, і Підласий, О.О. Радугін, О. Савченко та ін.) [4, 7 ].

У дослідженнях сучасних науковців висвітлено різні сторони проблеми формування позитивної мотивації навчально-пізнавальної діяльності у ВНЗ (Г.Мухіна, А. Мечніков, С. Бобровицька), виявлено динаміку змін мотивів на різних курсах (Н.Бордовська, А. Реан, П. Якобсон), виділені умови, які сприяють формуванню у студентів позитивної мотивації до навчально-пізнавальної діяльності (Н.Волков, С. Занюк), сформованості професійно самовизначення Л. Помиткіна).

Отже, аналіз літератури показує, що недостатньо вивченими залишається питання ставлення до навчальної діяльності у студентів ВНЗ, зокрема у таких, які мають знижений рівень академічної мотивації.