Вступ. 
Особливості використання методів проблемного навчання у психолого-педагогічній підготовці майбутніх викладачів професійно-технічних навчальних закладів

Інтеграція України у світовий освітній простір вимагає постійного вдосконалення національної системи освіти, пошуку ефективних шляхів підвищення якості освітніх послуг, апробації та впровадження інноваційних педагогічних систем [1, 2].

Студентоцентризм відповідає вимогам і запитам сучасного суспільства, яке потребує компетентних, творчих, ініціативних особистостей. Ідеї студентоцентризму стають підґрунтям проектування освітнього середовища, яке забезпечує умови для саморозвитку, самоорганізації та самореалізації особистості у професійній діяльності. Реалізація даного підходу в освітніх програмах передбачає:

• — спрямування освітнього процесу на кінцеві результати навчання відображених у набутих освітніх компетенціях;
• — урахування пріоритетів особи що навчається;
• — надання можливостей щодо вибору змісту, темпу, способу та місця навчання [3].

Досягнення максимальної ефективності цього процесу може здійснюватися шляхом активізації навчання, яке базується на принципах проблемного навчання.

Літературний огляд

Значний внесок у розкриття проблеми інтелектуального розвитку та концепції проблемного навчання внесли П. Гальперін, І. Лернер, М. Махмутов, Н. Менчинська, Н. Тализіна та інші.

Так, П. Гальперін розробив теорію планомірно-поетапного формування розумових дій і понять, яка заснована на тому, що організація зовнішньої діяльності, що сприяє переходу зовнішніх дій в розумові, є основою раціонального управління процесом засвоєння знань, навичок, умінь. Метод планомірнопоетапного формування розумових дій являє собою концепцію отримання дії з певними, заздалегідь заданими властивостями. Дана теорія може бути використана на практиці на всіх рівнях освіти [4].

М. Махмутов дослідив методи проблемнорозвиваючого навчання в загальноосвітній і професійній школі [5].

І. Лернер є одним з розробників проблемного навчання, сутність якого він бачить в тому, що учень під керівництвом вчителя бере участь у вирішенні нових для нього пізнавальних і практичних проблем в певній системі, відповідної освітньо-виховним цілям навчального закладу [6].

На думку Н. Менчинської, важливим є не тільки вплив ззовні (з боку вчителя, навчальної машини, програмованого підручника), а й забезпечення раціонального самоврядування або саморегулювання в процесі навчальної діяльності. А для цього необхідно впливати на особистість учня, враховуючи вже сформовані у нього індивідуально-психологічні особливості. Потрібно впливати на його відношення до навчальної та практичної діяльності, озброювати його узагальненими і притому ефективними прийомами самостійної роботи [7].

Н. Тализіна здійснила подальший розвиток ідей діяльнісної теорії і загально психологічної теорії становлення психічних функцій П. Гальперіна. Завдяки дослідниці теорія формування розумових дій і понять в даний час реалізується на практиці в процесі навчання в усьому світі.

Наприклад, методи проблемного навчання широко використовуються у вищій школі США, що дозволяє реалізувати принципи практичного (дієвого), дослідницького навчання та студентоцентризму. Постановка проблемних, дискусійних завдань, індивідуальний або колегіальний пошук їх розв’язання стимулює у студентів інтерес до майбутньої професії, розвиває дієвість знань і сприяє ранній професіоналізації майбутніх фахівців [8].

Однак на сьогодні проблемне навчання досліджується переважно в контексті підготовки в умовах дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів. Значно менше уваги в сучасних дослідженнях приділяється особливостям даного навчання в умовах вищого навчального закладу, зокрема питанням використання проблемних методів навчання у психолого-педагогічній підготовці майбутніх викладачів професійно-технічних навчальних закладів.