Роль шкільного методичного об'єднання вчителів у розвитку професійного потенціалу педагога

Професійна підготовка вчителів, подальше підвищення їхнього кваліфікаційного рівня, у цілому, визначається соціальним замовленням суспільства на високопрофесійного фахівця, здатного здійснювати якісну підготовку, навчання та виховання підростаючого покоління. Висуваються нові завдання в системі освіти, передбачається впровадження в педагогічний процес новацій, для створення яких необхідний достатній та високий рівень розвитку професійного потенціалу вчителів. Важливе місце в цьому процесі відведено методичному об'єднанню.

Метою статті є розкриття ролі шкільного методичного об'єднання як засобу формування професійної компетентності вчителя.

На необхідності розвитку професійного потенціалу вчителя неодноразово наголошували у своїх працях П. П. Блонський, Дистерверг, Я. А. Коменський, А. С. Макаренко, І.Г.Песталоцці, С. Т. Шацький, К. Д. Ушинський. Як професійно важливий чинник професіоналізму творчість педагога досліджувалася вітчизняними та зарубіжними науковцями сучасної доби (М.Е.Бурно, Ю.З.Гільбух, Л.І.Даниленко, В.І.Загвязинський, І.А.Зязюн, А. Кан-Калик, О.М.Моісеєв, М.Д.Нікандров, М. М. Поташник, Л.Ф.Спірін, С.А.Сисоєва та ін.). У їхніх наукових дослідженнях професійний потенціал розглядався як головна характеристика педагога, що визначалася як база професійних знань, умінь в єдності з розвиненою здатністю педагога активно мислити, творити, діяти, втілювати свої наміри в життя, досягати запроектованих результатів.

Загальна структура поняття «професійний потенціал» досить складна і багатопланова. З одного боку, воно містить у собі співвідношення орієнтації як схильності до педагогічної діяльності та дійсній ситуації діяльності. При такому підході підкреслюється значення набутої та природної здатності до занять педагогічною діяльністю. З іншого боку, термін відображає ставлення педагога до професійної діяльності. Це означає, що одних лише здібностей, навіть коли вони є, мало для якісного виконання професійних обов’язків. Окрім того, професійний потенціал трактується як можливість виконувати свою працю на рівні вимог, що накладаються педагогічною професією, у поєднанні з індивідуальним розумінням сутності педагогічного процесу — стилем навчально-виховної діяльності. і нарешті - «це концентрування набутих якостей, тобто систем; засвоєних у процесі підготовки знань, умінь, способів мислення і діяльності» [2]. Найближчим стосовно цього поняття є педагогічний професіоналізм — уміння мислити й діяти професійно [2]. Тому пріоритетним завданням методичної служби на сучасному етапі є розвиток професіоналізму педагогів; допомога вчителеві швидко адаптуватися до змін в освітньому процесі, виявити професійну гнучкість, стати на вищу сходинку педагогічної майстерності.

Сьогодення вимагає розв’язання в системі методичної роботи таких завдань як: інформаційне забезпечення педагогічних працівників з питань педагогіки, психології, фахових дисциплін; апробація та введення нових освітніх технологій і систем; усебічний розвиток творчих здібностей педагогів, формування в них навичок науково-дослідницької роботи, зацікавленості інноваційними педагогічними технологіями; підвищення рівня методологічної підготовки педагогічних кадрів, перенесення акценту з інформаційних на діяльнісні, інтерактивні аспекти навчання; сприяння виробленню в учителів умінь і навичок самостійної роботи (самоосвіти) з метою безперервного підвищення своєї кваліфікації та вдосконалення педагогічної майстерності [4]. Неодмінною умовою ефективності методичної роботи є наявність об'єктивних даних про особистість і професійні якості кожного педагога, які можна отримати шляхом діагностування педагогів. Наприклад, можливими напрямами діагностування можуть бути такі: аналіз виступів учителів на методичних об'єднаннях, засіданнях педагогічної ради, науково-практичних конференціях, інтернет-заходах, педагогічних консиліумах тощо; аналіз участі педагогів у творчих групах на рівні школи, міста, області; ділових іграх. Найбільш ефективним методом діагностування є використання діагностичних анкет.

Для того щоб учителі грамотно відповідали на питання анкети, необхідно провести значну роботу, зокрема навчити педагогів здійснювати аналіз своєї діяльності (оскільки для якісного діагностування необхідно, щоб кожен учитель зміг з’ясувати сильні та слабкі сторони своєї педагогічної діяльності, а також об'єктивно оцінити свою працю). Керівником методичного об'єднання може бути проведено також усне опитування вчителів щодо значущих аспектів особистісно-професійної компетентності. Анкетування вчителів слід проводити щорічно у квітні місяці. За результатами діагностування доцільно складати діагностичну карту членів методичного об'єднання, де вміщувати найбільш актуальні проблеми навчально-виховного процесу, узяті з діагностичних анкет учителів.

У діагностичних картах також можна фіксувати, що у своїй роботі вчитель розв’язує добре, що — задовільно, з яких питань йому потрібна методична допомога. Зазначаються також колективні форми роботи з підвищення педагогічної майстерності (робота в шкільному методичному об'єднанні, участь у творчій групі, роботі школи передового досвіду, наставництво, робота у психолого-педагогічному семінарі та ін.). Аналіз діагностичної карти дає змогу керівникові методичного об'єднання оцінити можливості членів МО, виявити рівень психолого-педагогічної підготовки вчителя; допомагає правильно спланувати методичну роботу з урахуванням потреб кожного педагога, накреслити шляхи її вдосконалення.

На думку І.А. Барашнікової, «розвиток педагогічної майстерності вчителів може бути досягнуто лише тоді, коли сама робота буде творчою» [3, с.31]. Це можливо за умови активної взаємодії вчителів під час роботи методичних об'єднань.

Переваги інтерактивних форм роботи методичного об'єднання полягають у сприянні розвитку комунікативних умінь і навичок, обміну інформацією, творчими напрацюваннями, досвідом, налагодженню емоційних контактів між учасниками процесу; вони учать працювати у команді, дослухатися до думки кожного; позбавляють нервового напруження; дають змогу змінювати форми діяльності, зосереджуючи увагу на ключових питаннях. Використання на засіданнях методичних об'єднань інтерактивних форм роботи передбачає моделювання навчальних ситуацій, проведення ділових та інтелектуальних ігор, педагогічних кВк, бліцтурнірів, методичних панорам, що ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, засобів самоконтролю, самоствердження, створення атмосфери співробітництва, взаємодії, викликає бажання знаходити нові підходи до навчально-виховного процесу.

За всієї різноманітності форм організації методичної роботи розв’язати багатопланові завдання розвитку потенціалу вчителя можна лише через створення оптимальної системи методичних заходів і надання педагогам права вільного вибору тих форм, що максимально враховують їхні потреби, запити, інтереси. Так, у Софіївській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів багато уваги надається таким колективним формам роботи як відкриті уроки та взаємовідвідування уроків. Під час аналізу й обговорення відкритих уроків забезпечується цілеспрямованість обговорення, науковість аналізу, принциповість, поєднана з доброзичливістю в критичних зауваженнях, поєднання аналізу уроку з практичними рекомендаціями, підбиття його підсумків кваліфікованими спеціалістами. Взаємовідвідування уроків, на наш погляд, є школою обміну досвідом, практичних шляхів удосконалення проведення уроків.

Під час проведення методичної роботи в школі застосовуються різноманітні форми індивідуальної роботи з педагогами, спрямовані на практичну їх підготовку: допомога розробці конспектів уроків, позакласних заходів, планування роботи, оформлення шкільної документації, підбір текстів контрольних робіт для тематичного оцінювання навчальних досягнень. Індивідуальні форми методичної роботи охоплюють наставництво, стажування, консультування, дистанційне навчання, відвідування занять та позакласних заходів, самоосвіту. Індивідуальна форма методичної роботи здійснюється за індивідуальними планами з урахуванням професійних потреб учителя, результатів взаємооцінки, рекомендацій досвідчених педагогів. Змістом її є систематичне вивчення психолого-педагогічної, наукової літератури, участь у роботі шкільних методичних об'єднань, семінарів, конференцій, педагогічних читань, розроблення проблем, пов’язаних з удосконаленням навчально-виховної роботи, проведення експериментальних досліджень.

У процесі методичної роботи Скадовської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 широко практикуються ділові педагогічні ігри (імітаційні, організаційно-діяльнісні, ігри-тренінги, проективні ігри), які є активними формами вільного професійного самовияву педагогів, що реалізується шляхом розігрування педагогічних ситуацій, наближених до реальних. Основна мета гри — моделювання навчально-виховного процесу; формування конкретних практичних умінь педагогів, здатності до швидкої адаптації в умовах, що постійно змінюються; відпрацювання певних професійних навичок, педагогічних технологій. Поряд з грою чільне місце в системі методичної роботи школи займає дискусія — обмін думками в різноманітних формах, вільне обговорення проблеми, потужне з'єднання теоретичних і практичних знань. Дискусія дає змогу педагогам висловити свою думку з певного питання на основі своїх знань та попереднього досвіду, а також розширити і поглибити його, а в деяких випадках і змінити свою думку на протилежну. Використовується і такий вид дискусії як дебати. Це чітко структурований і спеціально організований публічний обмін думками між двома сторонами з актуальної теми. Дебати дають змогу продемонструвати знання, поділитись досвідом, ідеями.

З метою пошуку ефективних форм, творчого підходу до розв’язання проблем навчально-виховного процесу, підтримки новаторства, винахідництва проводимо аукціони (аукціони інтелектуальні, аукціони знань, аукціон ідей, методичні аукціони) — творчого «продажу-купівлі» певних ідей, думок, винаходів. Така форма проведення засідання методичного об'єднання дозволяє розширити й поглибити знання педагогів з конкретної методичної теми, розвивати їх творчий потенціал, ознайомлювати з передовим педагогічним досвідом педагогів-новаторів.

Сьогодні існує чимало підходів до формування рефлексії учителя. Учителя неможливо закласти у формулу «знання — уміння — навички», і немає інструмента, яким можна виміряти неповторні моменти творчості в його професійній діяльності. В учителя повинно бути досьє успіхів, у якому відображене все радісне, цікаве й гідне з того, що трапляється у його житті. Таким досьє успіхів є портфоліо педагога [5]. Портфоліо дозволяє урахувати результати, досягнуті вчителем у різноманітних видах діяльності: навчальній, виховній, творчій, методичній, науковій, дослідницькій. Моніторинг професійної діяльності за допомогою портфоліо дозволяє педагогу реально демонструвати результати власної праці, визначити резерви, отримувати стимул до вдосконалення.

Отже, розвиток творчого потенціалу педагога в усіх формах методичної роботи не може бути зведеним лише до набуття ним практичного досвіду із самовиявлення та алгоритму використання при цьому необхідних засобів та прийомів самопрезентації. Важливим є створення сприятливого мікроклімату, надання управлінської підтримки, стимулювання вчителя до нових відкриттів, постійного оновлення педагогічного досвіду. Тільки за такої умови професіоналізм педагога можна розглядати і як запоруку успіху всього педагогічного колективу, як критерій якості післядипломної професійної освіти.

Література

вчитель шкільний методичний професійний.

• 1. Костін В. Імідж педагога в умовах освіти // Психолог. — 2002. — № 16. — С.3−5.
• 2. Кліменко В. Механізм творчості: чи можна його розвивати? — К.: Шкільний світ, 2001. — 95 с.
• 3. Барашнікова І.А. Розвиток уваги і творчих здібностей у дітей 5−7 років. — Тернопіль: Богдан, 1998. — 85 с.
• 4. Методична робота з педкадрами / упоряд. Н. Мурашко. — К.: Редакції газет з управління освітою, 2012. — 128 с.
• 5. Методичні об'єднання вчителів початкової школи: нестандартні форми проведення / авт.-уклад. С. В. Сигида. — Х.: Вид. група «Основа», 2014. — 235 с.