Виклад основного матеріалу

У духовному становленні людини особлива роль належить вихованню, яке сприяє формуванню світогляду, художніх поглядів і смаків, розвитку почуттів і моральних якостей молодого покоління [1; 2]. Морально-естетичне виховання є тією базовою основою розвитку людини, що об'єднує у свідомості знання про моральні закони та принципи суспільної поведінки, визначає пріоритетні естетичні цінності (матеріальні, духовні). Метою морально-естетичного виховання є формування естетичного ставлення до мистецтва та до тих його зразків, за допомогою яких можна сприяти виникненню піднесених бажань та шляхетних почуттів, навчити студентів сприймати «серцем і розумом» глибинний зміст художніх образів, знаходити в них духовну розраду та творчу наснагу.

Одним з найбільш активних засобів духовного розвитку особистості вважають духовну музику, представлену богослужбовими та позацерковними культовими піснеспівами, оригінальними творами композиторів на літургійні тексти.

При морально-естетичному вихованні студентів потрібно враховувати також психогологічні особливості юнацького віку: остаточно завершується формування характеру; неспокій і невпевненість часто виникають внаслідок конфлікту між етично-моральними цінностями, естетичними почуттями й дійсністю; характерні прагнення відчути себе самостійним, незалежним, а тому часто серед молоді виявляється недовірливе ставлення до старших.

Переважання естетичного чинника в прагненні до ідеалу створює міцне психологічне підґрунтя для застосування сакральних музичних творів у розвитку моральних почуттів молоді та здійсненню ними морально-естетичних вчинків. Саме через глибокий вплив на почуття та свідомість студентів сакральне хорове мистецтво здійснює виховну, психологічну, комунікативну, стимулюючу, креативну, просвітницьку, перетворювальну функції [4].

Особливим впливом на формування моральних якостей у майбутніх учителів музики вирізняється виховна функція, оскільки її сутність полягає у розвитку в студентської молоді прагнення до морального вдосконалення, до здійснення вчинків на основі толерантності, альтруїзму, доброчинності. Завдяки комунікативній функції під час спільних піснеспівів здійснюється колективне (соборне) духовно-естетичне спілкування між студентами. Стимулююча функція богослужбової музики полягає в тому, вона дає естетичну насолоду, викликаючи духовний підйом та відчуття очищення. Креативна функція розкривається у здатності особистості до творчої діяльності у сфері морального вдосконалення, а просвітницька — в ознайомленні студентів із життям та діяннями високодуховних моральних особистостей, святих та біблійних героїв (життя Ісуса Христа, Пресвятої Діви Марії, святого Миколая, преподобних отців Києво-Печерських Антонія та Феодосія, святого апостола Андрія Первозванного). Найважливішою функцією сакральної музики, яка об'єднує всі інші, є перетворювальна, що полягає у здатності сакральних хорових творів викорінювати негативні моральні якості особистості та культивувати позитивні.

Ефективність морально-естетичного виховання майбутнього вчителя музики забезпечується творчим дотриманням провідних педагогічних постулатів. До них належать принципи гуманістичної спрямованості, культуровідповідності, природовідповідності, свідомості й активності студентів як суб'єктів виховання, зв’язку теорії з практикою, систематичності, послідовності та цілісності.

Принцип гуманістичної спрямованості вимагає утвердження пріоритету вільного розвитку особистості студента, орієнтації його на загальнолюдські та загальнонаціональні цінності та норми.

Принцип культуровідповідності передбачає формування змісту виховання послідовно, у поєднанні із сучасними досягненнями вітчизняної й світової культури, з урахуванням релігійних традицій і духовних обрядів українського народу. сакральний музика моральний виховання Принцип природовідповідності забезпечує найбільш природний шлях організації морального виховання молодої особи з урахуванням її індивідуально-психологічних особливостей.

Принцип свідомості й активності студентів як суб'єктів виховання знаходить своє втілення шляхом широкого використання природної активності та суб'єктивності особистості, надання їй можливостей для самовиховання.

Принцип зв’язку теорії з практикою орієнтує на глибоке розкриття практичної значущості позитивних аспектів антропоцентричної, теоцентричної та соціоцентричної тенденцій у морально-естетичному вихованні, змісті навчальних програм.

Принцип систематичності та послідовності морального виховання зумовлений закономірністю, що реалізується у послідовній зміні етапів (стадій) виховних впливів, кожен з яких ґрунтується на попередньому і виступає підґрунтям для наступного. Врахування цієї закономірності передбачає чітку структурну організацію психолого-педагогічного процесу, раціональний розподіл навчального матеріалу та поетапне його засвоєння.

Принцип цілісності виховання зумовлений розумінням навколишньої дійсності, що дає уявлення про наявність зв’язків між елементами та явищами природи, суспільного та духовного життя. Сутність цього принципу полягає у взаємоузгодженості та взаємозв'язку компонентів цілісного навчально-виховного процесу, в якому зусилля педагогів спрямовані на розвиток моральності студента у процесі вивчення сакральної музики.