Формування відповідального і сумлінного ставлення до навчання у молодших школярів

Дані, отримані в нашому дослідженні мотивів навчальної діяльності школярів, показують, що перелом у відношенні учнів до навчання відбувається, приблизно, з III класу.

Тут вже багато дітей починають перейматися шкільними обов’язками, прагнуть пропустити урок, їх старанність зменшується, авторитет учителя падає. Навіть самі діти помічають що відбувається у них зміну, а учні.

V-VI класів починають кликати маленьких школярів за: їх виняткову сумлінність і старанність «віслюка».

Виходить дивна, парадоксальна картина: всі психічні процеси і функції дітей молодшого шкільного віку ускладнюються й удосконалюються пам’ять набуває логічний характер, увага стає більш стійким і довільним, інтелектуальні операції більш абстрактними і складними, а ось моральні якості - відповідальність, старанність, прагнення до серйозної, суспільно значущої діяльності, повага до праці, до старших не тільки не удосконалюються, але навіть зазнають як безворотний розвиток.

Стосунки між дітьми в класі будуються переважно через вчителя: вчитель виділяє будь-кого з учнів як зразок для наслідування, він визначає їх думки один про одного, він організовує їх спільну діяльність і спілкування, його вимоги і оцінки приймаються і засвоюються учнями. Таким чином, вчитель є центральною фігурою для учнів.

I-II класів, носієм існуючого серед. Них громадської думки. Тим самим виховний вплив здійснюється тут вчителем безпосередньо, йому практично ще немає необхідності спиратися на дитячий колектив.

Однак наші дослідження показують, що до III-IV класів ті мотиви, які складали основу поведінки і діяльності молодшого школяра, починають поступово слабшати і що, отже, треба своєчасно підготувати умови для виникнення нової, не менш значущою для особистості школяра мотивації.

Нагадаємо, що в учнів I-II класів їхні потреби та прагнення, їх інтерес і переживання в першу чергу пов’язані з їх новим суспільним становищем. Однак до III-IV класах діти вже звикають до цього положення, освоюються зі своїми новими обов’язками, оволодівають необхідними вимогами. Безпосереднє переживання значимості положення школяра, його новизни і незвичайності, що спочатку викликало у дітей почуття гордості і без будь-яких додаткових виховних заходів породжувало в них прагнення бути на рівні що пред’являються до них вимог, втрачає свою емоційну привабливість.

Разом з тим і дорослий у цей період починає займати в житті дітей вже інше місце. По-перше, з віком діти стають все більш самостійними і менш залежними від допомоги дорослих. Але найголовніше полягає в тому, що, вступивши до школи, вони знаходять нову сферу життя, повну своїх власних турбот, інтересів, своїх взаємин з однолітками.

Тепер вже не тільки думку дорослого, але і ставлення з боку однокласників визначає положення дитини серед інших дітей і забезпечує переживання їм більшого чи меншого емоційного благополуччя. Таким чином, оцінки товаришів, думка дитячого колективу поступово стають основними мотивами поведінки школяра.