Виклад основного матеріалу. 
Позааудиторна діяльність

Важливе місце в актуалізації гуманістичного виховання у рамках ВНЗ, належить позааудиторній діяльності, де студенти отримують досвід гуманного ставлення до себе, до інших людей та навчаються жити відповідно до прищеплених норм і цінностей. Окрім того, маючи можливість безпосереднього втілення отриманих знань на практиці, вихованці вдосконалюють свої комунікативні вміння, серед яких особливе місце належить тим, що пов’язані із вирішенням проблемних ситуацій. Визначаючи спілкування як основний засіб існування людини (поряд із працею), І. Бех стверджує, що воно є основною умовою виховання і розвитку особистості, засвоєння суспільного досвіду, виступає провідною детермінантою всієї системи психічних станів, властивостей людини, основним засобом, за допомогою якого здійснюються виховні впливи на особистість, відбувається, за необхідності, оптимізація і корекція її психологічного змісту [2, 53]. Поведінка, яка спостерігається в ході життєвих проблем і визначає спрямованість особистості, внутрішніми стимулами якої виступають її потреби [1]. На нашу думку, справжня сутність гуманістично спрямованої особистості полягає у потребі в гуманному спілкуванні, прагненні до самопізнання, до духовного перетворення себе й оточуючих, до створення духовно-морального клімату в колективі. Характерним є те, що моральне вдосконалення вимагає мотивуючих факторів, для подальшого самовдосконалення і саморозвитку, що втілюється в успішне вирішення проблемних ситуацій моральним вибором. Відповідно до цього, а також базуючись на основі аналізу наукових джерел, розглядаємо сформованість готовності студентів до гуманістичного вирішення проблемних ситуацій як інтегративне особистісне утворення, що забезпечує їх обізнаність з моральними нормами та гуманістичні цінності як своєрідними регуляторами поведінки, орієнтацію на них у проблемних ситуаціях, уміння робити моральний вибір. Основні елементи цього утворення набувають уособлення в таких структурних компонентах, як когнітивний, емоційно-ціннісний, діяльнісний, за кожним з яких проводилася експериментальна робота на формувальному етапі експерименту.

Для визначення її ефективності та доцільності після завершення формувального етапу експерименту проводився контрольний зріз, методика якого була аналогічною тій, що використовувалася нами на констатувальному етапі експерименту Це давало змогу здійснити порівняння рівнів сформованості готовності студентів до гуманістичного вирішення проблемних ситуацій у контрольній та експериментальній групі.

Під час організації експерименту зважали на те, що одна методика не може повною мірою забезпечити здійснення об'єктивної оцінки. Тому використовувати сукупність методик з подальшим співвіднесенням і порівнянням одержаних за їх допомогою результатів.

Для діагностування когнітивного компоненту застосовувався метод бесіди, розроблений Ж. Піаже та Л. Колбергом, який ми модифікували відповідно до вікової категорії студентів, анкетування: опитувальники «Особистий вибір» (автор І. Бех, модифікація І. Булах) та «Моє розуміння особистісних якостей людини» (І. Булах) [3].

При цьому зважали на те, що досягнення високого рівня розвитку когнітивної сфери передбачає свідоме засвоєння та оволодіння знаннями, виявлення самостійності й творчого підходу у пізнавальній діяльності; напружену розумову діяльність особистості, що відбивається у її практичній діяльності [5]. У процесі бесід та анкетування з’ясовували: наявний у студентів обсяг знань (широта, глибина, системність) про сутність гуманізму, основні ознаки морального вибору, способи його здійснення в різних обставинах буттєвої дійсності, а також рівень відповідальності за свої дії і здатність передбачати їх.

Узагальнення отриманих результатів засвідчило, що в експериментальній групі відбулися позитивні зміни в готовності студентів до гуманістичного вирішення проблемних ситуацій. Так, до високого рівня її сформованості за когнітивним компонентом віднесли 36,8% студентів, тоді як за результатами констатувального етапу експерименту до цього рівня належало лише 18,5% студентів. На середньому рівні перебувало 47,6% студентів (вихідні дані - 42,3% студентів). На низькому рівні залишилося 20,9% студентів (вихідні дані - 39,2% студентів).

Отже, в експериментальній групі зафіксовані суттєві позитивні зміни у сформованості готовності студентів до гуманістичного вирішення проблемних ситуацій за показниками когнітивного компоненту У контрольній групі розподіл студентів за рівнями сформованості готовності до гуманістичного вирішення проблемних ситуацій не виявлено помітні позитивні зміни в сформованості готовності студентів до гуманістичного вирішення проблемних ситуацій за показниками когнітивного компоненту. Кількість студентів з високим рівнем досліджуваного особистісного утворення збільшилася на 1,3%, а із середнім рівнем зменшилася на такий самий відсоток. Серед студентів, яких за результатами констатувального етапу експерименту ми віднесли до низького рівня, змін не відбулося. гуманістичне виховання студент Діагностика сформованості емоційноціннісного компоненту спрямовувалася на вивчення ціннісних ставлень, що виступають як результат саморозвитку особистості, структурування відносно зовнішньої діяльності процесу реалізації і процесу розгортання особистісних цінностей і смислів [1, 18] і втілюються в емоційних реакціях, переживаннях студентів, їхній емоційній стійкості та позначаються на характері вибору в процесі вирішення проблемних ситуацій. Для цього використовувалися такі методики, як: «Методика вивчення ціннісних орієнтацій» (М. Рокич) — виявлення особистісних цінностей та вплив на поведінку в проблемних ситуаціях, «Діагностика гуманістичних орієнтацій та способів поведінки» (А. Меграбіян, М. Епштейн) — визначення рівнів емпатійних тенденцій, які виступають передумовою гуманістичних способів поведінки, методика «Якими принципами Ви керуєтесь під час здійснення вчинків» (І. Дубова, А. Хвостова).

• — оцінка мотивів з погляду моральних норм і пріоритетів особистості під час вибору того чи іншого вектору поведінки у проблемних ситуаціях, методика «Домінуюча спрямованість особистості» (автор І. Єгоричева), яку ми модифікували відповідно до завдань нашого дослідження та респондентів студентського віку [6]. Узагальнення отриманих результатів засвідчило, що у студентів, які входили до експериментальної групи, відбулися позитивні зміни в показниках сформованості готовності до гуманістичного вирішення проблемних ситуацій за емоційно-ціннісним компонентом. Помітно збільшилася кількість студентів, яким була властива чітка, свідома орієнтація на гуманістичні цінності у процесі міжособистісної взаємодії та в проблемних ситуаціях, що забезпечувало їх адекватне вирішення, поміркований вибір способу його реалізації. Щодо загального розподілу студентів експериментальної групи за рівнями сформованості готовності до гуманістичного вирішення проблемних ситуацій (у межах емоційно-ціннісного компоненту) він був таким: високий рівень — 36,1% студентів; середній рівень — 46,5% студентів; низький рівень
• — 17,4% студентів. Порівняння цих даних з результатами констатувального етапу експерименту засвідчило, що високий рівень збільшився на 17,3% студентів; середній рівень
• — на 4,3% студентів; наповнюваність групи респондентів з низьким рівнем зменшилася на 21,6% студентів.

У контрольній групі позитивні зміни в рівнях сформованості готовності студентів до гуманістичного вирішення проблемних ситуацій не зафіксовані.

Проводячи діагностику сформованості готовності студентів до гуманістичного вирішення проблемних ситуацій за діяльнісним компонентом, ураховували, що вона може бути оцінена на основі реального здійснення гуманних вчинків, способів взаємодії з оточуючими, свободи дій, здійснення вибору, вчинку; співвіднесення мети і засобів діяльності, результату дії [4, 104]. Найбільш ефективним методом вважали цілеспрямовані педагогічні спостереження, які проводилися в природних умовах, а також під час спеціально створених проблемних ситуацій. Під час спостережень враховувалися такі параметри: стійкість і самостійність поведінкових проявів, їх відповідність наявним обставинам, характер наслідків. Результати спостережень засвідчили, що серед студентів експериментальної групи збільшилася кількість тих, які свідомо обирали гуманістичні моделі поведінки та способи вирішення проблемних ситуацій. Вони виявили здатність попереджати конфлікти або конструктивно узгоджувати суперечливі моменти. Такі студенти склали 35,7% і були віднесені нами до високого рівня сформованості готовності до гуманістичного вирішення проблемних ситуацій. На середньому рівні перебувало 45,7% студентів, на низькому рівні - 18,6% студентів.

У контрольній групі аналогічні позитивні зрушення за показниками діяльнісного компоненту не були виявлені.

Узагальнення результатів за всіма напрямами контрольного зрізу дало змогу визначити рівні сформованості у студентів готовності до гуманістичного вирішення проблемних ситуацій за всіма структурними компонентами. В експериментальній групі: високий рівень склало 36,2% студентів; середній рівень — 46,6% студентів; низький рівень — 17,2% студентів. У контрольній групі розподіл студентів за рівнями досліджуваної готовності мав такий вигляд: високий рівень — 20,9% студентів; середній рівень — 40,9% студентів; низький рівень — 39,2% студентів.