Правовий і соціальний захист підлеглих як пріоритетний напрямок роботи посадових осіб військового управління

Гострота соціальної ситуації у країні, у Збройних Силах вимагає від органів військового управління, посадових осіб вживання адекватних заходів щодо пом’якшення і запобігання впливу негативних соціальних факторів на соціально-правовий статус військовослужбовців. Здійснення соціального і правового захисту захисників Батьківщини — необхідна умова підтримки на належному рівні бойової готовності і боєздатності військ, важливий фактор виховання особового складу.

Перш ніж вимагати від людей сумлінного виконання своїх обов’язків, необхідно забезпечити їх усім необхідним для життя і служби, відгородити від свавілля та беззаконня. Саме ця ідея визначає суть і зміст військово-соціальної роботи.

З метою забезпечення соціального захисту військовослужбовців у нашій країні за останні роки розроблена і прийнята значна кількість нормативно-правових актів щодо соціального забезпечення, прав та пільг військовослужбовців.

Створена правова база відкриває перед людиною у військовій формі більш широкі можливості в реалізації і захисті своїх прав.

Визначальну роль в організації і проведенні військово-соціальної роботи безпосередньо в частинах і підрозділах відіграють відповідні командири (начальники).

Основні напрямки діяльності командирів (начальників) щодо забезпечення правового та соціального захисту підлеглих полягають в організації правової підготовки особового складу; забезпеченні заощадження та правильного використання фінансових та інших матеріальних засобів, їх дбайливих витрат в інтересах соціального захисту військовослужбовців; організації роботи з розгляду скарг і заяв військовослужбовців; здійсненні контролю за виконанням законодавства щодо соціального захисту.

Спектр юридичних повноважень командирів і начальників в області військово-соціальної роботи широкий і різноманітний. Як єдиноначальники, вони несуть особисту відповідальність за всі сторони життя довірених їм частин і підрозділів, за матеріальне, медичне, фінансове, соціально-правове та побутове забезпечення. Вони зобов’язані вживати заходів щодо вирішення побутових питань і забезпечення правового і соціального захисту підлеглих, створювати умови для їх культурного росту та відпочинку, зміцнення здоров’я і фізичного розвитку, при необхідності клопотати за них перед начальниками.

Значна роль в організації військово-соціальної роботи безпосередньо у військах належить командиру полку. Користуючись наданими йому правами і виконуючи покладені на нього обов’язку, командир частини видає накази й інші акти військового управління, за допомогою яких він здійснює реалізацію законодавства щодо соціального захисту військовослужбовців. З цією метою командир у виданих їм наказах вказує конкретних виконавців, а також визначає терміни виконання поставлених завдань і інші правила поведінки підлеглих під час їх виконання.

Важливе місце у забезпеченні соціального захисту підлеглих займають щоденні накази по стройовій частині. Саме цими наказами реалізується багато прав та пільг військовослужбовців: надання відпусток, додаткових грошових виплат, скерування на навчання, на лікування тощо.

Обов’язки щодо забезпечення соціального і правового захисту військовослужбовців покладаються і на інших посадових осіб.

Так, начальник штабу полку відповідно до статутних обов’язків повинен складати графік відпусток військовослужбовців полку і контролювати його виконання, постійно знати наявність людей, наявність і стан матеріальних засобів, повсякденно керувати їх обліком у полку, організовувати і не рідше двох разів на рік проводити перевірку наявності матеріальних засобів, а також їх збереження безпосередньо в підрозділах.

Заступник командира полку з гуманітарних питань відповідає за дієвість роботи із соціально-правового захисту військовослужбовців, за соціально-правове забезпечення. На зазначену посадову особу покладається обов’язок організовувати і проводити роботу із забезпечення соціальної справедливості у відношенні військовослужбовців, членів їх родин, цивільного персоналу, знати їх запити, вживати заходів щодо своєчасного вирішення обґрунтованих скарг і заяв, а також відновлення порушених прав. З метою вирішення соціальних проблем особового складу заступник командира з виховної роботи зобов’язаний підтримувати зв’язки з органами державної влади і місцевого самоврядування, суспільними об'єднаннями.

Широке коло обов’язків щодо реалізації соціально-економічних прав військовослужбовців покладається на заступника командира полку з тилу. Дана посадова особа відповідає за торгово-побутове забезпечення особового складу, за стан казармено-житлового фонду. Він зобов’язаний: організовувати своєчасне забезпечення матеріальними засобами і якісне харчування особового складу; контролювати доведення встановлених норм матеріальних засобів до кожного військовослужбовця; організовувати правильну експлуатацію і своєчасний ремонт усіх житлових і нежилих будинків; піклуватись про зовнішній вигляд особового складу, організовувати своєчасну видачу обмундирування, його припасування і ремонт; організовувати банно-пральне обслуговування підрозділів полку.

На командира роти покладається обов’язок вчасно забезпечувати військовослужбовців роти відповідно до встановлених норм постачання, піклуватись про побут своїх підлеглих і вникати в їх запити, стежити за дотриманням ними правил особистої гігієни.

Командир взводу відповідно до статуту зобов’язаний піклуватися про побут підлеглих і вникати в їх запити.

За неналежне виконання цих обов’язків передбачена юридична відповідальність. Командири (начальники), винні в невиконанні обов’язків щодо реалізації прав і законних інтересів військовослужбовців, несуть установлену законом відповідальність.

Розвиток Збройних Сил України об'єктивно обумовлює необхідність удосконалення діяльності командування у сфері військово-соціальної роботи. Першочерговими завданнями при цьому є:

• — підвищення відповідальності командирів і начальників усіх рівнів за дієвість роботи щодо реалізації встановлених законодавством прав і пільг військовослужбовців і членів їх родин;
• — посилення соціальної спрямованості діяльності військових керівників, які би посадові обов’язки вони не виконували; осмислення суті соціальної політики держави і специфічних напрямків її реалізації у Збройних Силах за допомогою військово-соціальної роботи й ін.

Сучасний командир зобов’язаний поєднувати професійну компетентність і соціальну спрямованість своєї діяльності, особисту дисципліну і високу вимогливість до підлеглих, бути прикладом для них у сфері соціальних відносин, мати відповідну соціально-педагогічну підготовку. Він повинен добре розуміти сутність військово-соціальної роботи, її мету і завдання, уміти реалізовувати ці знання в практичній діяльності в підрозділі, частині, з'єднанні, доводити до кожного військовослужбовця і його родини, знати основні її сфери і напрямки, виявляти наполегливість і такт у спілкуванні з людьми, піклуватися про якісну підготовку підлеглих офіцерів не тільки як військових фахівців, але і як соціальних працівників.

Найважливішим засобом забезпечення правового і соціального захисту військовослужбовців є їх правове виховання, удосконалення правової підготовки. Загальнодоступність правових норм і поінформованість військовослужбовців про них, як гарантія їх соціальної захищеності, мають два аспекти. З одного боку, добре знаючи свої права, військовослужбовці впевненіше себе почувають при відстоюванні своїх інтересів, мають можливість вимагати дотримання своїх прав і пільг від відповідних органів і посадових осіб. З іншого боку, знання права посадовими особами, на яких покладена реалізація цього законодавства, також значною мірою підвищує гарантії соціальної захищеності військовослужбовців. Не секрет, що дуже часто саме в недостатній правовій підготовці відповідних командирів і начальників, а також їх підлеглих криються причини багатьох соціальних проблем військовослужбовців. Командир (начальник), яку б посаду він не займав, повинний виступати професійним виконавцем законодавства про соціальний захист військовослужбовців, спеціалістом, який знає прийоми і правила реалізації законних прав підлеглих, має відповідні навички виконання нормативних актів із цих питань.

Знання права не зводиться до простої поінформованості про ті чи інші правові норми. Воно обов’язково припускає їх осмислення, розуміння не тільки букви, але і духу закону, його сутності, значення для правильної організації військової служби.

Не всі порушують закон через його незнання або відсутність досить міцних навичок його правильного застосування. Не менш широко поширені випадки навмисного порушення закону, дій в обхід його, виходячи з розумінь так званої доцільності. Це явище характерне як для нашого суспільства в цілому, так і для Збройних Сил зокрема.

Все це підтверджує винятково важливе значення діяльності командирів (начальників) щодо здійснення правового виховання підлеглих, а також щодо підвищення власних правових знань і навичок діяльності у сфері соціального захисту підлеглих.